Генетично модифіковані організми

Генетично модифікований організм (ГМO) це організм, генотип якого було змінено за допомогою методів генної інженерії. При цьому генетичний матеріал переносять з одного організму в інший використовуючи так звану технологію рекомбінантних ДНК . Якщо при цьому ДНК, яку переносять, походить з іншого виду, отримані організми називають трансгенними.

ГМО використовують в біологічних та медичних дослідженнях, виробництві ліків, генній терапії та у сільському господарстві. За допомогою ГМО вивчаються закономірності розвитку деяких захворювань, процеси старіння та регенерації.

Трансгенні бактерії були першими організмами, генетично модифікованими у лабораторії. На сьогодні їх використовують для різних цілей, з яких надзвичайно важливою є виробництво великої кількості людських білків (людського інсуліну, фактори згортання крові для лікування гемофілії), які можуть використовуватися у медицині. Трансгенні бактерії можна використовують для отримання біопалива, для біоочищення та біомоніторингу забруднень та інше.

Трансгенні тварини. Один з найперспективніших напрямків генної інженерії — «вирощування ліків на фермі» — отримання з молока трансгенних тварин великої кількості рідкісних або дорогих білків, що застосовуються у медицині. Не всі білки можна отримати з бактерій, оскільки іноді для їх утворення і дозрівання необхідний апарат, який є тільки у ссавців. На сьогоднішній день одним з найвдаліших підходів до отримання таких білків — використання молока трансгенних тварин . Цей підхід з великим комерційним успіхом використовується компанією PPL Pharmaceuticals, заснованою у 1987 році в Единбурзі для виробництва альфа-1-антитрипсина. Це білок, що міститься в крові людини. Мутація в гені, що кодує цей білок, призводить до некотрольованої активності еластази і в кінцевому рахунку до емфіземи легень. Зараз ген, що кодує альфа-1-антитрипсин, вбудований у геном вівці, його отримують з молока (він складає близько 50% загальної кількості білка, що присутній у молоці) і використовують як препарат для лікування емфіземи. Зараз компанія «PPL Pharmaceuticals» працює над програмою виробництва генноінженерного фібриногену. Його планують використовувати як клей для з'єднання тканин після хірургічних операцій. Один з інших напрямків у створенні трансгенних тварин — прискорення їх росту та інших якостей, важливих для господарства. Наприклад, у геном лосося ввели ген, що кодує гормон росту бельдюги, який активує гормон росту лосося. Такий лосось ріс у 10 разів швидше ніж звичайний і його вага у 30 разів перевищувала норму.

Трансгенні рослини. Генну інженерію використовують для створення нових сортів рослин, стійких до несприятливих умов середовища, гербіцидів та шкідників або рослин, що мають покращені ростові та смакові якості. Згідно з Міжнародною службою з придбання агро-біотехнічних розробок (ISAAA), у 2010 приблизно 15 мільйонів фермерів вирощували генетично модифіковані культури у 29 країнах. Найбільше вирощують генетично модифіковану сою, кукурудзу та бавовну.

Незважаючи на всі позитивні сторони застосування цієї технології, існує й певний ряд питань, що ставлять під сумнів необхідність такого швидкого впровадження трансгенів. Найбільшим досягненням екології є положення про біосферу як систему тісних взаємозв’язків між усіма тваринними, рослинними, та іншими живими компонентами. Прогрес людства завжди нехтував інтересами стійкості біосфери заради економічної вигоди людини. Це призводило до значного збіднення біологічного різноманіття та деградації екосистем. Застосування ГМ-рослин вже вийшло в повсякденну практику і перестало бути закритою експериментальною технологією. Тож природа чергового разу зіткнулася з новою людською розробкою віч-на-віч. Спробуємо з’ясувати можливі наслідки такого зіткнення.

Останнім часом, деякі вчені та екологічні організації вказують на небезпеку вживання продуктів, отриманих з генетично модифікованих організмів. Дійсно, такі продукти можуть за певних умов становити небезпеку.

Так відомо, що організм багатьох людей не сприймає деякі речовини, реагуючи на них алергічною реакцією. У такому випадку перенос гену певного алергогенного білка, від однієї рослини до іншої може зумовити алергічну реакцію у людини, що не здогадується про таку маніпуляцію. Наприклад, перенос гену бразильського горіха до сої, виконаний з метою підвищення вмісту у ній білка, призвів до розвитку алергічних реакцій у людей, що не сприймають білків горіхів. Єдиний вихід в такому випадку – маркування усіх продуктів, в яких мав місце генетичний перенос. Кожен споживач має право бути впевненим в тому, що те що він сприймає як “сою”, не виявиться “горіхом”.

Вкрай небезпечною є можливість переносу внесених людиною у ГМ-рослину генів в генофонд природної флори шляхом випадкового перезапилення. Адже зараз добре відомий той факт, що рослини здатні перезапилюватися не тільки на рівні одного виду, а й на рівні різних родів і навіть родин. Насіння у багатьох випадках дає плодючих нащадків. Зрозуміло, що перенесення в природний генофонд, якогось гену, продукт якого є отруйним для комах, може викликати загибель не тільки шкідників а й комах, що харчуються дикими рослинами. Таке становище викличе розлад у природних ланцюгах живлення і призведе до розпаду цілих екосистем.

Поиск по сайту: