Складні (точні) методи визначення потреб у інвестиціях

Інвестиції у ОВФ - Іовф визначають таким чином:

- у будівництво – Ібуд (при будівництві підприємства або при будівельних роботах у випадку реконструкції, розширення виробництва) - складають кошторис витрат на будівництво; якщо неможливо скласти кошторис, витрати на будівництво можуть бути визначені на основі вже відомих витрат на будівництво аналогічних об’єктів або експертне;

- в устаткування - Іуст – складають кошторис витрат на придбання та монтаж устаткування.

Інвестиції в устаткування визначають за формулою:

Іуст = Впу + Д – Л ,

де Впу – витрати на придбання та монтаж устаткування;

Д – витрати на демонтаж устаткування, яке знімають;

Л – виручка від реалізації устаткування, яке знімають та реалізують.

Вартість придбання устаткування визначають за формулою:

Впу = 1,1 ´ (Вуст +Тр +Зс +М) ,

де Вуст – вартість устаткування, яке встановлюють;

Тр – транспортні витрати на доставку, беруть на рівні 3-5% від Вуст;

Зс – заготівельно-складські витрати, беруть у розмірі 2% від Вуст;

М – витрати на монтаж, беруть у розмірі 10-20% від Вуст;

1,1 – коефіцієнт, який враховує витрати на тару, запасні частини, витрати на комплектацію, націнки постачальницьких організацій та інше.

Витрати на демонтаж - Д визначають у процентах від первинної вартості устаткування у розмірі:

7% - при продажу іншим організаціям та при пакуванні і змазці устаткування;

6% - при подальшому використанні устаткування без пакування і змащення;

4% - при використанні устаткування на брухт.

Ліквідну вартість – Лвизначають таким чином:

- у випадку продажу устаткування (подальшому використанню) – виходячи з його залишкової вартості (на рівні, більше або менше – на підставі експертної оцінки в залежності від попиту на це устаткування);

- у випадку використання устаткування на брухт – виходячи з ваги устаткування та ціни 1 тонни брухту.

У випадку будівництва підприємства та оснащення його комплектним устаткуванням у якості Іуст беруть вартість всього комплекту разом з доставкою та монтажем – за ціною фірми – виготовлювача устаткування (наприклад, фірми “PROKOP”).

ІнвестиціїуОК - Іок визначають за формулою:

Іок = ОКзап + ОКзад +ОКпрод ,

де ОКзап – оборотні кошти, які потрібні на створення запасів сировини та матеріалів;

ОКзад – оборотні кошти, які потрібні на заділи сировини та матеріалів у виробництві;

ОКпрод – оборотні кошти, які забезпечують оборот продукції (запаси продукції на складі, продукції у дорозі, оплату за отриману продукцію).

ОКзап визначають виходячи з обсягу споживання сировини чи матеріалів за добу – Vдоб, норми запасу у добах – Ндіб та ціни сировини чи матеріалів – Ц за формулою:

ОКзап = Ц ´ Vдоб ´ Ндіб

Наприклад:

- норма запасу зерна на млині – 30 діб, обсяг переробки зерна за добу – 200 т, ціна зерна – 1000 грн; ОКзап зерна дорівнює 6 млн.грн (1000´200´30/1000);

- норма запасу мішків на млині – 30 діб, обсяг вибою борошна у мішки вагою 50 кг за добу – 50 т, ціна мішка – 5 грн; кількість мішків, в які вибивають борошно за добу - 1000 (50000/50). ОКзап мішків дорівнює 150 тис.грн (5´1000´30/1000).

ОКзад та ОКпрод визначають виходячи з обсягу виробництва продукції за добу за добу – Vдоб, сумарної тривалості часу переробки сировини та виготовлення продукції, часу знаходження продукції на складі, часу знаходження продукції у дорозі та часу оплати за отриману продукцію у добах – Ндіб та собівартості продукції – Спрод за формулою:

ОКзад+прод = Спрод ´ Vдоб ´ Ндіб

Наприклад, собівартість продукції – 700 грн/т, обсяг виробництва продукції за добу – 190 тонн, тривалість переробки сировини та виготовлення продукції – 1 доба, знаходження продукції на складі – 3 доби, знаходження продукції у дорозі – 2 доби, оплата за отриману продукцію здійснюється за 4 доби.

ОКзад+прод = 700 ´ 190 ´ 10/1000 = 1330 тис.грн

Загальна сума потрібних оборотних коштів у наведеному прикладі дорівнює:

Іок = 6000 + 150 + 1330 = 7480 тис.грн = 7,48 млн.грн

Джерела інвестицій

Джерелами інвестицій можуть бути власні, позикові або залучені кошти (див. схему - Основні джерела формування інвестиційних ресурсів підприємства).

Основними джерелами є власні кошти прибутку та амортизаційних відрахувань, а головним джерелом – прибуток.

Позикові кошти у майбутньому мають бути повернені за рахунок того ж самого прибутку. Крім того, за позик необхідно платити проценти, оскільки гроші теж мають вартість..

Залучені коштиведуть до зменшення долі власності власників підприємства. Крім того, на залучені кошти необхідно виплачувати дивіденди їх власникам (інвесторам).

Особливою формою кредитування є фінансовий лізинг. Фінансовий лізинг передбачає передачу майна (як правило, устаткування) у довгострокову оренду з наступним викупом. Але за період оренди необхідно сплачувати орендну плату.

Особливою формою залучення коштів є створення сумісних підприємств - СП. Інвестори у СП є стратегічними інвесторами і вони бажають мати, як правило, контрольних або блокуючий пакет акцій та місце у Раді директорів. Тому при створенні СП виникає загроза втратити контроль за власністю – підприємством.

Особливості формування джерел фінансування інновацій

Ці особливості виникають у зв’язку з тим, що у інноваційному процесі приймають участь дві сторони: розробник новації і її споживач – підприємство.

Тому процес визначення джерел фінансування інноваційного процесу розробника і споживача може бути ув’язаний між ними і не ув’язаний.

Розробник може самостійно формувати інноваційний бюджет, пов’язаний з розробкою новації: за рахунок власних коштів, кредиту та залучених коштів незалежно від замовника. В цьому випадку розробник виготовлює новацію і продає її споживачам або продає ліцензію на виготовлення новації фірмі, яка буде виготовлювати новацію і продавати споживачам.

Якщо замовник приймає участь у фінансуванні розробки новації він в першу чергу користується результатами розробки новації і має право на співавторство з розробником і відповідні доходи від реалізації новації іншим споживачам.

Питання для обговорення

Поиск по сайту: