Порядок вивезення з України, ввезення та повернення в Україну культурних цінностей

Відносини, пов’язані з вивезенням, ввезенням та поверненням культурних цінностей регулюються Законом України від 21.09.99 № 1068-XІV ”Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” (далі - Закон). Закон спрямований на охорону національної культурної спадщини та розвиток міжнародного співробітництва України у сфері культури.

Дія цього Закону не поширюється на сучасні сувенірні вироби, предмети культурного призначення серійного та масового виробництва.

Відповідно до статті 8 цього Закону спеціально уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей є Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України (далі - Державна служба контролю).

Заявлені до вивезення (тимчасового вивезення) та повернуті після тимчасового вивезення культурні цінності підлягають обов’язковій державній експертизі. Відповідно до статті 11 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.03 № 1343 затверджено Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей.

Державна служба контролю на підставі висновку державної експертизи приймає рішення про можливість або неможливість вивезення культурних цінностей. У разі прийняття нею рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей власнику видається свідоцтво встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей. Зразок зазначеного свідоцтва затверджується Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 № 984 ”Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України”). Зазначене свідоцтво є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється (стаття 13 Закону).

Статтею 14 Закону встановлено, що вивезенню з України не підлягають:

• культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;
• культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;
• культурні цінності, включені до Музейного фонду України.

Порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства) та юридичними особами (суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності будь-якої форми власності, державними та громадськими установами, представництвами іноземних компаній, дипломатичними представництвами, міжнародними організаціями тощо) визначено наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22.04.02 № 258 ”Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України” (далі - Інструкція).

Дія Інструкції не поширюється на:

• зоологічні колекції, ввезення яких в Україну, пересилання та вивезення за її межі здійснюється за правилами, що встановлюються Міністерством екології та природних ресурсів;
• сувенірні вироби, предмети культурного та ужиткового призначення серійного і масового виробництва за переліком згідно з додатком 1.

Видачу свідоцтв здійснює Державна служба контролю або уповноважений Державної служби контролю з певною територією обслуговування в таких містах:

Культурні цінності, що вивозяться з України, декларуються в установленому законодавством порядку митному органу України, який здійснює контроль за їх переміщенням та митне оформлення.

Під час здійснення контролю мистецтвознавець (у разі його наявності) та посадова особа митного органу звіряють подані культурні цінності з інформацією, що міститься у свідоцтві та доданих до нього переліку і фотографіях, оформлених відповідно до вимог Інструкції. Свідоцтво залишається в митному органі, який здійснив їх митне оформлення.

У разі, коли подані власником під час здійснення митного контролю культурні цінності не відповідають інформації, що міститься у свідоцтві та/або доданих до нього переліку і фотографіях, мистецтвознавець на зворотному боці свідоцтва робить запис ”Заявлені до вивезення культурні цінності не відповідають тим, що подані для контролю”, проставляє відтиск особистої номерної печатки, дату, у відтиску печатки - підпис і вилучає це свідоцтво. При вилученні свідоцтва мистецтвознавець складає акт про вилучення свідоцтва (у двох примірниках), який підписує власник культурних цінностей, мистецтвознавець та посадова особа митного органу. Вилучене свідоцтво та акт передаються до Державної служби контролю, яка вносить до Реєстру порушень порядку переміщення культурних цінностей через державний кордон України дані про власника цієї культурної цінності з подальшим наданням такої інформації правоохоронним органам. Другий примірник акта залишається у власника культурних цінностей.

Підставою для ввезення культурних цінностей на митну територію України є подання митному органу свідоцтва на право їх вивезення, якщо це передбачено законодавством держави, звідки ввозяться культурні цінності. За відсутності такого свідоцтва ввезені цінності підлягають затриманню митними органами України до встановлення їх власника та одержання його доручення щодо подальшого переміщення або використання цих цінностей. Таке доручення має бути підтверджене дипломатичним представництвом або консульською установою країни, громадянином якої є власник культурних цінностей (стаття 21 Закону).

Ввезення культурних цінностей, щодо яких оголошено розшук, забороняється (стаття 22 Закону). Чинність цієї статті поширюється також на контрафактні примірники художніх творів.

Статтями 23 і 24 Закону визначено умови та порядок тимчасового вивезення культурних цінностей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.99 № 688 затверджено Рішення про Положення про порядок повернення культурних цінностей, що незаконно вивозяться та ввозяться.

Згідно з пунктом 7 Рішення культурні цінності повертаються державі вивезення у випадках, якщо вона офіційно підтвердить право власності на затримані культурні цінності.

Держава ввезення і вивезення назначають представників (представники уповноважених органів, митних служб, інших правоохоронних органів, які приймають рішення по справі, а також представник посольства (консульства) держави вивезення або ввезення), які приймають участь в процедурі прийому-передачі.

Передача культурних цінностей оформлюється актом, який підписується всіма представниками.

Підставою для вивезення культурних цінностей, що повертаються, є дозвіл (свідоцтво), виданий уповноваженим державним органом сторони, яка здійснює їх повернення. Зазначені культурні цінності підлягають митному оформленню в установленому порядку.

Відповідно до статті 96 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-ІV, забороняється переміщення через митний кордон України культурних цінностей у міжнародних поштових відправленнях.

Перелік сувенірних виробів, предметів культурного і ужиткового призначення серійного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення) яких дозвіл Державної служби контролю не потрібен

1. Культурні цінності, що тимчасово ввезені в Україну, за наявності митної декларації, оформленої в установленому порядку під час ввезення (пересилання) в Україну цих цінностей.
2. Твори сучасного мистецтва, предмети народних художніх промислів, сувеніри, придбані в торговельній мережі.
3. Живопис, пластика малих форм, авторська графіка, гобелени, вироби декоративно-ужиткового мистецтва з кераміки, фарфору, фаянсу, скла, дерева, металу, текстилю та інших матеріалів, створені після 1950 року.
4. Вітчизняні та зарубіжні предмети побуту масового і серійного виробництва, створені після 1950 року, у т. ч.:
меблі (окремі предмети та гарнітури);
килими фабричного та ручного виготовлення, килимові та текстильні вироби різних видів;
предмети костюма і деталі, які його доповнюють;
посуд та інші ужиткові предмети із скла, кришталю, фарфору, фаянсу, кераміки, майоліки, дерева, пап’є-маше тощо;
ювелірні вироби серійного та масового виробництва із недорогоцінних металів і напівдорогоцінних каменів;
іграшки з каміння, соломки, металу, пластмаси.
5. Сучасні предмети релігійного призначення різної конфесійної належності, виготовлені друкованим способом ікони, а також хрести, лампади, підсвічники й інші предмети релігійного призначення тиражного виробництва.
6. Предмети техніки:
автомобілі, мотоцикли, велосипеди та інші транспортні засоби, що не мають значної історичної цінності1;
____________
1 Під значною історичною цінністю транспортних засобів розуміють приналежність їх видатним особам, політичним діячам, участь у видатних подіях, ексклюзивні моделі, які не були в серійному виробництві або випущені у малій кількості, або ювілейні, або випущені до 1950 року і їх кількість в Україні не більше ніж два екземпляри.

годинники (наручні, підлогові, настінні і т. п.), виготовлені після 1950 року;
сучасні моделі літаків, автомобілів, кораблів та інших предметів техніки;
патефони та платівки (починаючи з № 285 для платівок ”МОНО” і з № 739 для платівок ”СТЕРЕО”), виготовлені після 1960 року.
7. Твори друку, видані після 1945 року, у т. ч.:
окремо видані твори, зібрання творів, збірки творів різних авторів, науково-популярна література, література для дітей;
періодичні, нотні, картографічні, образотворчі видання, брошури, рекламні видання;
видання, що вивозяться їх авторами;
довідники для вступників до вищих навчальних закладів та однотомні мовні словники;
сучасні репринтні та факсимільні видання;
усі видання та інформація на будь-яких носіях, що відправляються державними бібліотеками, бібліотеками наукових товариств і громадських організацій, музеями відповідно до міжнародного книгообміну та міждержавного міжбібліотечного обміну;
тиражована друкована графіка (репродукції, літографії, естампи, плакати, постери, афіші, календарі, листівки, конверти і т. п.), фотоальбоми і фотопродукція сувенірного призначення і т. п.
8. Музичні інструменти за наявності одного з документів: фабричний паспорт, торгова квитанція, чек, ярлик на інструменті тощо, виготовлені після 1950 року, у т. ч.:
фабричні серійні вітчизняного та зарубіжного виробництва;
механічні та електромузичні інструменти фабричного виробництва.
9. Знаки поштової оплати України: поштові марки й блоки, марковані поштові конверти й марковані поштові картки (художні й стандартні), видані після 1991 року.
10. Особисті нагороди у разі переїзду громадян на постійне місце проживання до інших держав при наявності орденських книжок або нагородних посвідчень. (Вивезення громадянами, які переїжджають на постійне місце проживання до іншої держави, нагород, що залишилися їм від померлих батьків, можливе за умови подання документів, що підтверджують переїзд громадян на постійне місце проживання до іншої держави, свідоцтва про смерть, орденських книжок або нагородних посвідчень та документів, що підтверджують родинні зв’язки).

11. Державні нагороди України з дорогоцінних металів та/або дорогоцінного каміння, порядок вивезення яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 р. № 677.
12. Значки, пам’ятні знаки, настільні медалі, ювілейні та пам’ятні монети, банкноти, які не є засобом платежу (крім вітчизняних та зарубіжних монет із дорогоцінних і недорогоцінних металів, паперових грошових знаків до 1960 р. включно).

5. Заходи нетарифного регулювання

Відповідно до статті 27 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.
Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.
Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару вищезазначених видів контролю.
До основних заходів нетарифного регулювання відносяться:
- ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;
- застосування спеціальних заходів щодо імпорту товарів в Україну;
- процедура реєстрації зовнішньоекономічних контрактів;
- процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- дозвільна система служби експортного контролю;
- сертифікація товарів, що ввозяться в Україну;
- дозвільна система органів державної влади, що здійснюють санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний, екологічний та інші види контролю;
- реєстрація лікарських засобів, виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, харчових добавок.

Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій

Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій запроваджено згідно із статтею 16 Закону України від 16.04.91 № 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму. Зазначені рішення щорічно переглядаються.

Державна митна служба щомісячно подає Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції інформацію про обсяги здійсненого суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України експорту до ЄС сталеливарних виробів, охоплених зазначеними угодами, у вартісних та кількісних показниках.

Підставою для митного оформлення таких товарів, що переміщуються через митний кордон України, є ліцензія, видана Мінекономіки та з питань європейської інтеграції, відповідно до якої митний орган здійснює облік товарів, що експортуються чи імпортуються.

Процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів

Процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95 № 481/95-BP. Цей Закон, зокрема, визначає основні засади державної політики щодо регулювання експорту, імпорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Імпорт, експорт алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.

Ліцензії на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються окремо на кожний вид зовнішньоекономічної діяльності терміном на 5 років Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.

МИТНИЙ КОНТРОЛЬ ТА МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТОВАРІВ,
ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЕКСПОРТНОМУ КОНТРОЛЮ

Україна підтримує зусилля міжнародного співтовариства щодо створення ефективних систем контролю в галузі експорту, які створюються з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки, здійснює контроль за експортом звичайних видів озброєнь та військової техніки, тому є учасницею основних міжнародних режимів нерозповсюдження. Для забезпечення взятих Україною зобов’язань в галузі експортного контролю до роботи з питань державного експортного контролю залучаються центральні органи виконавчої влади України. Відповідну роль у забезпеченні державного експортного контролю відіграє Державна митна служба України.

Державний експортний контроль в Україні здійснюється відповідно до Закону України від 20.02.03 № 549-IV „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” (далі – Закон України).

Державний експортний контроль - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов'язань України. (стаття 1 Закону України)

Товари військового призначення – це озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка;
Товари подвійного використання - це окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення які можуть бути використані у військових чи терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення.
Статтею 6 згаданого вище Закону України ”Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” визначено, що реалізацію політики в галузі державного експортного контролю забезпечують спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі державного експортного контролю.
Указом Президента України від 17.04.02 № 342/2002 ”Питання Державної служби експортного контролю” (із змінами та доповненнями) Державна служба експортного контролю України визначена як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю.
Списки товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.03 № 1807.
Списки товарів подвійного використання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.04 № 86.
Відповідно до статті 21 згаданого вище Закону України митне оформлення та митний контроль товарів здійснюється в порядку, передбаченому Митним кодексом України.

Пропуск та митне оформлення товарів, що підлягають експортному контролю здійснюється у відповідності з:

Порядком пропуску через митний кордон України та митного оформлення товарів, що підлягають експортному контролю, затвердженим наказом Держмитслужби від 20.01.1999 № 38 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.02.1999 за № 73/3366 та з урахуванням положень Інструкції про порядок оформлення і використання дозвільних документів у галузі державного експортного контролю, затвердженою наказом Державної служби експортного контролю України від 29.11.04 N 355 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.12.04 за N 1576/10175.
При цьому митне оформлення та митний контроль товарів, що підлягають експортному контролю здійснюється з урахуванням рішень і резолюцій Ради Безпеки ООН.

Організація роботи з митного оформлення товарів, що підлягають експортному контролю.

В центральному апараті Держмитслужби у складі Департаменту заходів торговельної політики діє відділ експортного контролю, який в межах своїх повноважень здійснює організацію митного контролю та митного оформлення товарів, що контролюються в галузі експортного контролю - товарів військового призначення та подвійного використання.
В межах своїх повноважень відділ забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи, захист економічних інтересів України з питань, пов’язаних з переміщенням через митний кордон України військової зброї та боєприпасів до неї, військової і спеціальної техніки та запчастин до них, окремих видів обладнання і технологій, сировини і матеріалів, комплектуючих і напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, що використовуються або можуть бути використані при розробці чи виробництві усіх видів зброї, військової чи спеціальної техніки, експорт, імпорт та транзит яких підлягає контролю згідно з міжнародними режимами нерозповсюдження ядерної, хімічної і біологічної зброї, а також ракетної техніки і технологій.
В усіх митних органах визначені особи, відповідальні за роботу з товарами, що підлягають експортному контролю (на рівні заступника начальника митниці).
У зв’язку з великим обсягом вантажів, що контролюються в галузі експортного контролю, у Київській регіональній та Харківській митницях створено спеціалізовані відділи, які здійснюють митне оформлення товарів, що підлягають експортному контролю.
Прийняття до митного оформлення товару, що підлягає експортному контролю, або пропуск такого товару через митний кордон України, здійснюється лише за наявності дозвільного документу Державної служби експортного контролю України.

Сертифікації товарів, що ввозяться в Україну

Правові засади сертифікації товарів, що ввозяться в Україну установлено Декретами Кабінету Міністрів України від 08.04.93 № 30-93 “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” та від 10.05.93 № 46-93 “Про стандартизацію і сертифікацію” правові основи державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов‘язаних з якістю продукції.

Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.93
№ 30-93 “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” об‘єктами державного нагляду, зокрема, є:

1) продукція імпортна - на відповідність діючим в Україні стандартам, нормам і правилам стосовно безпеки для життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища;
2) продукція експортна - на відповідність стандартам, нормам і правилам або окремим вимогам, обумовленим договором (контрактом);

Правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, організаційні форми їх функціонування на території України встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 10.05.93 № 46-93 “Про стандартизацію і сертифікацію”. Статтею 18 цього Декрету Кабінету Міністрів України встановлено, що відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, обов’язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, виданим або визнаним Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації або уповноваженим (акредитованим) ним органом.

Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації на підставі виданих сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції.

Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перелік продукції, що підлягає обов‘язковій сертифікації в Україні, затверджується наказами Держстандарту та постійно актуалізується.

Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов‘язковій сертифікації в Україні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.97 № 1211.
На виконання Заходів щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.97 № 244, в Україні видано:

- Закон України “Про підтвердження відповідності” від 17.05.2001 № 2406-III;
- Закон України “Про акредитацію органів з оцінки відповідності” від 17.05.2001 № 2407-III;
- Закон України “Про стандартизацію” від 17.05.2001 № 2408-III.
Реалізація вимог цих законодавчих актів буде сприяти усуненню технічних бар‘єрів у торгівлі а отже і спрощенню митних процедур.

Санітарно-епідеміологічний контроль

Базовим законодавчим актом для регулювання відносин, пов‘язаних з провадженням санітарно-епідеміологічного контролю, є Закон України від 24.02.94 № 4004-XII “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

Відповідно до статті 16 цього Закону можна ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) лише за наявності даних щодо безпеки для здоров’я населення.

Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем України.

У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи”.

Відповідно до статті 28 Закону України від 06.04.2000 № 1645-III “Про захист населення від інфекційних хвороб” санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом у пунктах пропуску через державний кордон та на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Санітарно-епідеміологічний нагляд у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюють санітарно-карантинні підрозділи відповідних установ державної санітарно-епідеміологічної служби.

В’їзд на територію України транспортних засобів, ввезення вантажів, товарів та інших предметів, у тому числі харчових продуктів та продовольчої сировини, лікарських засобів, хімічних, біологічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів і відходів, що можуть бути факторами передачі інфекції або створити небезпеку для життя і здоров’я людей, дозволяється лише після огляду їх працівниками санітарно-карантинного підрозділу. Митне оформлення таких транспортних засобів, товарів здійснюється після проходження зазначеного огляду.
Ввезення на територію України товарів не допускається у разі якщо під час проведення санітарно-епідеміологічного нагляду встановлено, що:
їх ввезення заборонено законодавством у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я людей;
товаросупровідна документація не містить відомостей щодо їх безпеки для життя і здоров’я людей;
їх ввезення може спричинити масові інфекційні захворювання або отруєння людей.

Окремою постановою (від 24.04.99 № 696) Кабінет Міністрів України затвердив Правила санітарної охорони території України.

На вимогу Європейської Комісії Міністерством охорони здоров‘я при активній участі Держмитслужби розроблено Порядок проведення медичного (санітарного) огляду вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України, який визначає перелік товарів, що підлягають обов‘язковому санітарному контролю у пунктах пропуску, та установлює чіткі організаційні положення з питань взаємодії органів санітарного контролю та митних органів з метою спрощення процедур переміщення товарів через митний кордон України.

Фітосанітарний контроль

Правові основи здійснення фітосанітарного контролю визначено Законом України від 30.06.93 № 3348-XII “Про карантин рослин”, дія якого спрямована на запобігання завезенню та поширенню відсутніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур’янів.
Під карантином рослин розуміється правовий режим, що передбачає систему державних заходів, спрямованих на захист рослин, продукції їх переробки, сировини, окремих вантажів тощо від карантинних об’єктів.
Підкарантинними матеріалами та об’єктами вважаються будь-які матеріали та об’єкти, які можуть сприяти поширенню або за допомогою яких можуть поширюватися карантинні об’єкти.
Перелік карантинних об’єктів визначається Міністерством сільського господарства і продовольства України. Перелік підкарантинних матеріалів та об’єктів визначається Статутом з карантину рослин в Україні, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 11 Закону фітосанітарному контролю підлягають усі підкарантинні матеріали та об’єкти, що перетинають державний кордон України та межі особливих карантинних зон.
Ввезення в Україну підкарантинних матеріалів провадиться за наявності:
фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера;
карантинного дозволу на імпорт, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України.
Митне оформлення вантажів проводиться після здійснення фітосанітарного контролю.

Підкарантинні та підконтрольні матеріали, що ввозяться в Україну, а також транзитні вантажні засоби і тара у пунктах перетинання державного кордону України (морські, річкові порти, аеропорти, залізниці, автостанції, головпоштампти) підлягають фітосанітарному контролю державними інспекторами з карантину рослин. У пунктах призначення підкарантинні і підконтрольні матеріали підлягають вторинному карантинному догляду, а митне оформлення - при наявності погодження державного інспектора фітосанітарної служби.
Підкарантинні і підконтрольні матеріали, що заражені карантинними або іншими небезпечними шкідниками, хворобами рослин і бур’янами та щодо яких неможливе вжиття ефективних заходів по знезараженню, підлягають поверненню країні-експортеру.

Ветеринарний контроль

Охорона території України від занесення з території інших держав збудників інфекційних хвороб тварин, провадження державного ветеринарного контролю за якістю та безпекою продукції тваринного походження, що переміщується через митний кордон України, визначено Законом України від 25.06.92 № 2498-XII “Про ветеринарну медицину”.
Відповідно до статті 14 цього Закону підприємства, установи, організації України, іноземні суб’єкти господарської діяльності мають право ввозити з-за кордону ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки, зареєстровані в Україні.
Не зареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки можуть ввозитися на територію України для:
реєстрації в Україні;
експонування під контролем державних установ ветеринарної медицини на виставках, ярмарках і конференціях, для науково-виробничих цілей тощо (без права реалізації).
У разі стихійного лиха, катастрофи, епізоотії тощо за окремим рішенням Державного департаменту ветеринарної медицини та у визначеному ним порядку може бути дозволено ввезення не зареєстрованих в Україні ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в країнах-виробниках.

Відповідно до статті 17 Закону державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті здійснюються регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами).

Державний ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні та транспорті здійснюється за наявності оригіналів документів, виданих державною ветеринарною службою країни-відправника, з урахуванням її епізоотичного стану та за умови виконання ветеринарних вимог України щодо імпорту вантажів.

Митне оформлення об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що надійшли за імпортом, здійснюється після проведення їх ветеринарно-санітарної експертизи державною лабораторією ветеринарної медицини за місцем призначення вантажів.

Увезення, вивезення чи транзит через територію України тварин, продуктів і сировини тваринного походження та інших вантажів, в’їзд транспортних засобів, що підлягають обов’язковому ветеринарному контролю, дозволяються за наявності документів, передбачених міждержавними угодами (ветеринарних свідоцтв, сертифікатів), та в разі додержання ветеринарних вимог з урахуванням епізоотичного стану країн-експортерів.

Пропуск через митний кордон України вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, дозволяється тільки з країн, благополучних в епізоотичному відношенні, за наявності оригіналу ветеринарного сертифіката країни походження з обов’язковим зазначенням конкретного одержувача та при виконанні ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, після проходження обов’язкового ветеринарного контролю.

Отже, всі вище представлені контрольні служби здійснюють свої функції та повноваження на підставі окремих законів України, мають розгалужені відомчі системи по всій території України, включаючи периметр кордону України. Їх діяльність в значній мірі впливає на період митного оформлення товарів. Наявність такого широкого спектру законодавчих актів призводить до ускладнень при випуску у вільний обіг на митній території України окремих категорій товарів.
Наприклад, ввезення на митну територію України продовольчих товарів додатково регулюється:
- Законом України від 23.12.97 № 771/97-ВР “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”;
- Законом України від 17.07.97 № 468/97-ВР “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” митне оформлення для вільного використання на території України імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів дозволяється за наявності:
сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката, виданого в державній системі сертифікації органом, уповноваженим (акредитованим) Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації;
ветеринарного дозволу на харчові продукти і сировину тваринного походження;
карантинного дозволу на харчові продукти і сировину рослинного походження;
маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно з законодавством України.

У статті 4 Закону України від 17.07.97 № 468/97-ВР “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” зазначено, що “сільськогосподарська продукція, яка ввозиться на митну територію України, підлягає обов’язковій сертифікації, санітарно-епідеміологічному, радіологічному, а в разі ввезення об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - товарів першої - п’ятої, сьомої, десятої, дванадцятої, чотирнадцятої - шістнадцятої, дев’ятнадцятої, двадцять першої, двадцять третьої груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності - ветеринарному контролю. При цьому іноземні сертифікати беруться до уваги виключно у випадках, коли взаємне визнання таких сертифікатів передбачено нормами відповідних міжнародних договорів. Підставою для перевезення через митний кордон України продукції першої - двадцять четвертої груп Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності є сертифікат відповідності, виданий уповноваженим згідно з чинним законодавством органом, або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката.

Реєстрація лікарських засобів

У цьому напрямку намітилась прогресивна тенденція. На виконання положень Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, з метою гармонізації законодавства України до законодавства ЄС Державним департаментом з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення та Державною митною службою України створена та постійно актуалізується єдина міжвідомча база даних “Лікарські засоби, зареєстровані в Україні”. Наказом Міністерства охорони здоров’я та Державної митної служби від 08.06.2001
№ 224/387 ця міжвідомча база даних введена в дію. Поновлення Бази даних проводиться Державним департаментом шляхом передачі інформації в електронному вигляді та на паперовому носії 5-го, 15-го та 25-го числа кожного місяця до Держмитслужби.

База даних за своєю структурою складається з: торговельної назви лікарського засобу, форми його випуску, міжнародної непатентованої назви лікарського засобу, фірми виробника, країни виробника, реєстраційного номера, дати реєстрації лікарського засобу, дати закінчення терміну реєстрації лікарського засобу, коду товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД).

База даних використовується при здійсненні митного контролю та товарів проведенні митного оформлення лікарських засобів. Інспектор прикордонної митниці при ввезенні лікарського засобу на територію України перевіряє його наявність у Базі даних. Така ж перевірка проводиться інспектором митниці призначення при здійсненні митного оформлення зареєстрованих в Україні лікарських засобів у вільний обіг. При використанні цієї бази даних значно скорочується час на здійснення митних процедур.

6. Вивезення предметів

Поиск по сайту: