Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ІІ . Вивчення нового матеріалу



Урок 6

Початок Першої світової війни

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• описувати процес створення Троїстого блоку та Антанти;

• характеризувати витоки та природу міжнародних криз та конфліктів

на початку ХХ ст.;

• визначати стратегічні плани противників, причини вступу у війну головних її учасників;

• пояснювати процес гонки озброєнь, посилення мілітаризму, шовіністичної пропаганди, причини, привід s початок Першої свiтової війни;

• показувати на карті основні театри військових дій, військові кампанії та основні битви 1914 р.;

• давати характеристику визначних діячів Першої світової війни;

• хронологічно зіставляти події та явища теми.

Основні поняття і терміни:«військово-політичний блок», «гонка озброєнь», «мілітаризм», «шовінізм», «Антанта», «Троїстий союз».

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку

ІІ . Вивчення нового матеріалу

У ч и т е л ь.

Троїстий союз — військово-політичний блок Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, який склався в 1879–1882 рр. і був спрямований проти Франції і Росії.

Започаткував утворення союзу Австро-Німецький договір від 7 жовтня

1879 р., який передбачав спільні дії обох країн у разі нападу Росії на одну з них. Цей двосторонній союз 20 травня 1882 р. був доповнений договором між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією. Німеччина та Австро-Угорщина зобов’язувалися надавати всіма засобами допомогу Італії у випадку нападу на неї Франції, водночас Італія взяла на себе зобов’язання допомогти Німеччині, якщо та стане жертвою неспровокованого нападу з боку цієї ж держави. Австро-Угорщина звільнялась від допомоги Німеччині у разі військових дій проти Франції — їй відводилась роль резерву на випадок втручання у конфлікт Росії.

Окремі статті договору стосувались великих держав і передбачали, що у випадку нападу двох або кількох великих держав на одного з членів Троїстого союзу у війну з ними вступають усі учасники договору. У разі нападу однієї з великих держав дві інші зобов’язувались зберігати сприятливий нейтралітет. Виняток передбачався лише для Франції: у разі її нападу на одну з країн союзу, всі інші вступали у спільну боротьбу проти неї.

Договір трьох держав згодом поновлювався:

• 20 лютого 1887 р. у Берліні підписано другий союзний договір; 6 травня 1891 р. — третій союзний договір;

• 28 червня 1902 р. — було укладено четвертий союзний договір.

Тексти цих договорів переважно повторювали положення документа 1882 р. і містили лише окремі додаткові угоди.

Договір 1887 р. містив австро-італійську угоду про збереження статусу-кво на Балканах, а у разі якщо це виявилося б неможливим, сторони передбачали узгоджувати свої дії, що свідчило про зародження суперечностей між цими країнами на Балканах.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Італія почала переорієнтовувати зовнішньополітичний курс і поступово відходити від своїх союзників. Різке загострення англо-німецьких відносин, збитки від митної війни, яку з 1880-х рр. повела Франція проти Італії, примусили останню шукати зближення із Францією та Англією. Суттєво послабила позиції Троїстого союзу франко-італійська угода, підписана 1 листопада 1902 р., за якою Італія зобов’язувалася зберігати нейтралітет у разі нападу Німеччини на Францію. У наступні роки Італія, залишаючись формально членом Троїстого союзу, поступово зближувалася з Францією та Великою Британією.

Антанта (від фр. еntente — згода, початок виразу фр. Entente cordiale — сердечна угода) — військово-політичне угрупування,основними членами якого були Велика Британія, Франція та Росія. Домінувала у міжнародних відносинах перших десятилітьХХ ст. Виникла у відповідь на створення 1882 р. і подовження 1891 р.Троїстого союзу Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. Веде початок від франко-російського союзу 1891–1893 рр., оформилася якглобальна коаліція після вступу до союзу Великої Британії, яка 8 квітня 1904 р. врегулювала суперечності з Францією в Африці та 31 серпня 1907 р. — з Російською імперією в Азії (Конвенція про розподіл сфер впливу в Ірані, Афганістані, Тибеті). Колоніальна експансія та мілітаризація Німеччини, її прагнення покінчити з пануванням Англії на морях спонукали Лондон відійти від попередньої політики «блискучої ізоляції», вступити у союзницькі взаємини з континентальними державами, зберігаючи провідну роль у світових міжнародних відносинах.

Учитель пояснює учням основні причини початку Першої світової війни:

1. Небачене загострення суперечностей між провідними країнами світу в економічній, військовій та колоніальній сферах. Особливо гостре економічне суперництво виникло між Великою Британією та Німеччиною, яка наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. випередила Велику Британію за темпами індустріалізації, а її частка у світовому промисловому виробництві перевищила частку Британії. Між ними також існувало гостре військово- морське суперництво. Тоннаж військових кораблів Німеччини збільшився з 1880 р. по 1914 р. у 15 разів, а Великої Британії — в 4 рази. Німецький флот за всіма показниками став другим у світі після британського, і різниця між ними постійно скорочувалась.

2. Почалася гонка озброєнь, на яких наживалися військові корпорації. Водночас відбувалася мілітаризація економіки та свідомості величезних мас людей.

3. Прагнення правлячих кіл провідних країн світу подолати внутрішньополітичні кризи, наростання революційного і національно- визвольного рухів у радикальний спосіб — шляхом готування до війни.

Основні поняття уроку

Учні записують ознаки термінів і понять.

Шовінізм — найбільш одіозна форма націоналізму, пропагування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, поширення ідей національної переваги, розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Мілітаризація — перенесення форм і методів воєнної організації в галузь цивільних відносин; воєнізація промисловості.

Гонка озброєнь — політичне протистояння двох чи декількох держав у галузі збройних сил. Під час такого протистояння кожна зі сторін виробляє величезні запаси зброї, прагнучи встановити паритет або випередити супротивника.

Військово-політичний блок — закріплене відповідним міжнародним договором об’єднання держав, статутні документи якого передбачають спільні дії військового характеру, зокрема для підтримання міжнародного миру і приборкування актів агресії протии його членів.

Завдання

• За наведеною схемою поясніть характер взаємовідносин між європейськими країнами.

Робота в групах

1. Користуючись текстом підручника, назвіть суперечності між

наступними країнами. Визначте їх суть.

• 1-а група — Німеччина — Франція.

• 2-а група — Німеччина — Росія.

• 3-я група — Німеччина — Велика Британія.

• 4-а група — Росія — Австро-Угорщина.

2. Прокоментуйте наведені висловлювання.

1-а група

Доповідь царю, яку склали МЗС і Морське міністерство Росії напередодні І світової війни «Про ціль вітчизни на найближчі роки»

Безперечно, аж до остаточного вирішення завдання твердо приймається для всіх дипломатичних зусиль Росії така політична ціль: у найближчі роки — 1918–1919 рр. — заволодіти Босфором і Дарданеллами.

Член німецького генерального штабу Ф. фон Бернгарді

Малоймовірно, що Німеччина і Франція зможуть будь-коли домовитися щодо своїх проблем. Францію необхідно знищити взагалі. Вона повинна бути знищена раз і назавжди як велика держава.

Із висловлювань президента Франції Р. Пуанкаре

Я не бачив у свого покоління іншої мети у житті, ніж надію повернути наші втрачені провінції.

2-а група

Із таємної доповіді міністра закордонних справ Росії про мету

Антанти (14 вересня 1914 р.)

1. Головна мета союзників — зламати могутність Німеччини та її претензії на військове та політичне панування…

2. Територіальні зміни повинні визначатися принципом національностей.

3. Росія приєднує до себе нижню течію Неману і східну частину Галичини, а до Царства Польського вона приєднує Східну Познань, Сілезію і західну частину Галичини.

4. Франція повертає назад Ельзас-Лотарингію, долучаючи до неї яку захоче частину рейнської Пруссії та Палатинату.

5. Бельгія суттєво розширює свою територію.

6. Шлезвіґ-Гольштейн повертається Данії.

9. Сербія приєднує Боснію та Герцеговину, Далмацію і Північну Албанію.

11. Греція приєднує південь Албанії, за винятком Валлони, яка відійде до Італії.

12. Англія, Франція та Японія розділять між собою німецькі колонії…

13. Німеччина й Австрія заплатять військову контрибуцію.

3-я група

Із таємної «Доповідної записки професорів» канцлеру Німеччини про мету війни 1914 р.

Щоб забезпечити «тривалий мир», необхідно:

а) у Франції значно зміцнити наш західний кордон від Бельфору до моря. Треба завоювати частину північно-західного французького берега каналу, щоб мати стратегічні гарантії проти нападу Англії й отримати сприятливий вихід до океану. Франція повинна сплатити величезну суму у вигляді військової контрибуції. Нам не слід також забувати, що Франція має порівняно великі колонії…

б) утримання Бельгії народ вважає справою честі, що не підлягає обговоренню…

в) на кордоні з Росією треба створити з російських земель прикордонний пояс, доступний німецькій сільськогосподарській колонізації. Проте ми не зупинимось перед тим, щоб вказати на російські остзейські провінції…

г) оскільки ця війна є війною Англії проти впливу Німеччини на світовому ринку, на морі та в заокеанських країнах, необхідно досягти повернення на світовий ринок і забезпечити собі морські шляхи. Контрибуції повинні бути такими, щоб вони покривали країні її військові витрати… й надавали б можливість відновити й розширити нашу військову могутність.

У ч и т е л ь.

Приводом до війни стало вбивство 28 червня 1914 р. 19-річним сербським студентом Гаврилою Принципом у столиці Боснії Сараєві наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда, який був відомий своєю ворожістю до Сербії.

Відень скористався підтримкою Берліна та 23 липня поставив Сербії ультиматум (вимога, пов’язана з обмеженням часу, данного на її виконання, а також із загрозою щодо серйозних наслідків у разі її невиконання; демонстрацією небажання будь-якого роду переговорів).

Робота з документами

Учні отримують роздавальний матеріал, в якому містяться історичні документи, що допоможуть краще охарактеризувати дипломатичні відносини напередодні війни.

З повідомлення у лондонській «Таймс» за липень 1914 р.

«Бєлград. 18.00. Посол Австро-Угорщини Гізль вручив МЗС Сербії ультиматум свого уряду з вимогами:

— заборона в Сербії діяльності усіх антиавстрійських організацій;

— припинення пропаганди, спрямованої проти Австро-Угорщини;

— виведення зі складу сербської армії офіцерів за австрійським списками;

— покарання винуватців переходу Г. Принципом кордону;

— допуск представників Австро-Угорщини до участі у розслідуванні на території Сербії сараєвського убивства 28.06.1914 р. спадкоємця австрійського престолу та до ліквідації на території Сербії руху, спрямованого проти територіальної цілісності Австро-Угорщини.

Строк для відповіді — 48 годин, в іншому випадку — розрив дипломатичних

відносин».

Витяг із протоколу засідання австро-угорського уряду 7 липня 1914 р.

«…Суто дипломатичний успіх, коли б він закінчився цілковитим приниженням Сербії, не мав би цінності. Тому треба висунути Сербії настільки радикальні вимоги, щоб можна було заздалегідь передбачити їх відхилення та вдатися до радикального розв’язання питання через воєнне втручання».

З повідомлення австро-угорського посла у Берліні про зустріч з Вільгельмом ІІ 5 липня 1914 р.

«Кайзер сказав мені, що ми можемо покластися на цілковиту підтримку Німеччини. На думку кайзера Вільгельма, не варто зволікати. Якщо між Австро-Угорщиною та Росією вибухне війна, то Німеччина стане на наш бік. Кайзер шкодуватиме, якщо ми не скористаємося теперішньою ситуацією, яка тепер усім нам на користь…»

Запитання до документів

1. Чи дотримався австро-угорський уряд своїх позицій щодо радикальності вимог до Сербії? Свою думку обґрунтуйте.

2. З якою метою Відень висував ультиматум Сербії?

3. Що надавало Австро-Угорщині впевненості у конфлікті з Сербією?

Із висловлювань президента Франції Р. Пуанкаре (серпень 1914 р.)

«Оголошення війни Німеччиною викликало в країні надзвичайний спалах патріотизму. Ніколи за всю свою історію Франція не була настільки прекрасною, як у ті часи, свідками яких нам довелося бути. Мобілізація, що розпочалася 2 серпня, завершилась уже сьогодні, вона пройшла дисципліновано, у такому порядку, з таким спокоєм, з таким піднесенням, що викликають радість уряду і військової влади…»

Запитання

• Як ви оцінюєте дане висловлювання?

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.