для студентів всіх спеціальностей напряму

Термінологічний словник з дисципліни «Іпотечний ринок»

“Економіка і підприємництво” та “Менеджмент”

Андерайтинг — один із методів управління кредитним ри­зиком, який передбачає аналіз об'єкта застави, оцінку надій­ності забезпечення кредиту, оцінку об'єкта нерухомості та кредитоспроможності позичальника тощо.

Ануїтетні платежі — однакові за розміром періодичні пла­тежі в рахунок поступового погашення основної суми боргу за кредитом разом зі сплатою процентів, розраховані на весь строк дії кредитного договору, який повністю погашається останнім ануїтетним платежем.

Бюро кредитних історій — юридична особа, виключною ді­яльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію.

Дворівневаінвестиційна модель іпотечного ринку — різ­новид інвестиційної моделі іпотечного ринку, який передба­чає продаж первинними кредиторами заставних наданих іпо­течних позик спеціалізованим інститутам вторинного ринку (фінансово-емісійним компаніям), які формують пули застав­них і на їх основі емітують та розміщують серед вторинних інвесторів іпотечні облігації.

Депозитна модель іпотечногоринку — передбачає форму­вання ресурсної бази іпотечного кредитування за рахунок строкових депозитів. Кредиторами в депозитній моделі висту­пають універсальні інститути — ощадні банки, страхові ком­панії, універсальні комерційні банки.

Договір іпотеки (іпотечний договір) — укладений між кре­дитором і позичальником (майновим поручителем) договір про те, що виконання своїх зобов'язань за основним договором (договором кредиту) позичальник забезпечує переданим в іпо­теку нерухомим майном. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір кредиту — двосторонній, консенсуальний договір, який укладається між суб'єктами кредитних відносин у пись­мовій формі і з огляду на який кредитор зобов'язаний надати визначену суму грошей (кредит) в обмін на зобов'язання по­зичальника щодо повернення кредиту та сплату процентів.

Договір управління майном — договір, за яким установ­ник управління передає управителю у довірчу власність май­но з метою досягнення визначених ним цілей і установлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном. Договором управління майном для фонду фінансу­вання будівництва є договір про участь у ФФБ, а для фонду операцій з нерухомістю — договір на придбання сертифікатів ФОН.

Доступність іпотечного кредиту — показник процедури андерайтингу, який обчислюється як співвідношення між ринковою (оціночною) вартістю іпотечної нерухомості та се­редньорічним доходом позичальника.

Забудовник — юридична або фізична особа, яка організо­вує спорудження нерухомості для власних потреб або для пе­редачі її у власність іншим особам і яка отримала у встанов­леному законодавством порядку право на використання зе­мельної ділянки для спорудження об'єктів будівництва.

Заставна — борговий неемісійний цінний папір, який за­свідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі неви­конання основного зобов'язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заставна вартість — дисконтована ринкова вартість об'єк­та нерухомості, що є предметом іпотеки, визначена на дату оцінки з урахуванням часу та практичної складності реаліза­ції предмета іпотеки, яка визначається за згодою сторін і ви­користовується під час оформлення іпотечного договору. У випадку, коли об'єктом іпотеки виступають майнові права, як заставну вартість ураховують повну вартість об'єкта інвес­тування.

Інвестиції — усі види майнових та інтелектуальних цін­ностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (до­хід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна модель іпотечного ринку — ґрунтується на залученні іпотечного капіталу шляхом сек'юритизації іпо­течних активів.

Інститут спільного інвестування — корпоративний інвес­тиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який прова­дить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) гро­шових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права і нерухомість.

Інституції іпотечного ринку — система способів, норм і правил, процедур і цінностей, відповідно до яких суб'єкти іпотечних фінансових відносин взаємодіють між собою і, узго­джуючи різноспрямовані інтереси, здійснюють економічну діяльність.

Інституційна організація іпотечного ринку — система вза­ємопов'язаних формальними і неформальними відносинами державних та ринкових інститутів, яка визначає умови руху іпотечного капіталу і доходів. Рамки такої системи координа­ції економічної діяльності формує інституційна структура.

Інституційна структура іпотечного ринку — упорядкова­ний набір інституцій іпотечного ринку, які створюють моделі економічної поведінки господарювання суб'єктів, визнача­ють і обмежують сукупність варіантів їх вибору та взаємодії, а також впливають на розподіл активів, доходів і витрат, ефективність ринкових трансакцій.

Інституціоналізація — сукупність економічних процесів, які організовують економічних суб'єктів, перетворюючи їх взаємодію в економічну інституційну систему, елементи якої стають загальноприйнятою практикою, що зберігається у не­змінній формі протягом декількох поколінь, знаходячи під­твердження у реальній поведінці людей.

Іпотека — вид забезпечення виконання зобов'язання неру­хомим майном (майновими правами на об'єкт інвестування), що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки пере­важно перед іншими кредиторами цього боржника.

Іпотекодавець — фізична або юридична особа, яка передає в заставу банку об'єкт нерухомого майна або майнові права на об'єкт інвестування (об'єкт нерухомості, що будується) для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту.

Іпотекодержатель — банк з моменту передачі іпотеко-давцем у заставу об'єкта нерухомості або майнових прав на об'єкт інвестування (об'єкт нерухомості, що будується) з ме­тою забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором кредиту.

Іпотечний актив — право вимоги за забезпеченим іпотекою грошовим зобов'язанням боржника.

Іпотечний банк — спеціалізований недепозитний кредит­ний інститут, який надає іпотечні позики за рахунок фінансо­вих ресурсів, мобілізованих з ринку іпотечних цінних папе­рів.

Іпотечний капітал — об'єкт відносин на іпотечному ринку, характерними рисами якого є: забезпеченість заставою неру­хомості зі збереженням за іпотекодавцем права володіння і користування предметом іпотеки; довгостроковість; функціо­нування у формі іпотечних кредитів та іпотечних цінних па­перів; особливий механізм руху, який визначається інститу-ційною організацією іпотечного ринку; спрямованість на фо­рмування інвестиційних мотивацій на ринку нерухомості.

Іпотечний кредит — відносини з приводу дохідного руху вартості у сфері фінансування нерухомості, наданої у довго­строкову позику під заставу землі, іншого об'єкта нерухомого майна або майнових прав із збереженням за заставодавцем права володіння і користування ним на принципах повернен­ня, платності, строковості, диференціації.

Іпотечний кредитор — фінансова установа, крім спеціалі­зованої іпотечної установи, яка відповідно до законодавства має право надавати кредити (позики), виконання зобов'язань боржників за якими забезпечене іпотекою, та/або яка набула право вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позика­ми) від інших осіб.

Іпотечний ринок — система економіко-правових відносин, які виникають між суб'єктами суспільного відтворення на взаємопов'язаних ринках фінансів і нерухомості з приводу акумулювання грошових ресурсів, їх розміщення у формі іпо­течних кредитів та рефінансування іпотечних активів з метою здійснення інвестиційних операцій на ринку нерухомості.

Іпотечний сертифікат — іпотечний цінний папір, забезпе­чений іпотечними активами.

Іпотечні облігації — забезпечені покриттям емісійні цінні папери, які засвідчують право їх власника на одержання від емітента номінальної вартості і процентних платежів, або за­доволення вимог із вартості нерухомості, що входить у реєстр покриття іпотечних цінних паперів, у разі невиконання емі­тентом зобов'язань.

Компанія з управління активами — господарське товарис­тво, яке здійснює професійну діяльність з управління актива­ми інституту спільного інвестування на підставі ліцензії, ви­даної Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Компанія з управління активами може одночасно здій­снювати управління активами кількох інститутів спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд — інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонер­ного товариства і провадить діяльність виключно із спільного інвестування на підставі статуту, який затверджується від­повідно до законодавства, та регламенту, який затверджу­ється засновниками корпоративного інвестиційного фонду. Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управ­ління активами.

Кредит — позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпече­ності, повернення, строковості, платності та цільового вико­ристання.

Кредит у формі "кредитної лінії" — вид кредиту, який на­дається протягом визначеного строку окремими траншами (частинами) в межах установленого ліміту без проведення до­даткових процедур узгодження.

Кредитна історія — сукупність існуючої інформації про грошові зобов'язання позичальника, повноту і своєчасність їх виконання.

Кредитний ризик — ризик потенційних втрат кредитора через нездатність позичальника повернути у встановлений строк позичену вартість і процентні платежі (ризик неплате­жу) та ризик одержати в результаті продажу об'єкта застави суми, меншої, ніж несплачена частина боргу, включаючи про­центи і витрати, пов'язані зі стягненням та реалізацією заста­ви (ризики, пов'язані з предметом застави).

Кредитоспроможність — здатність позичальника в повно­му обсязі та у визначений договором кредиту строк розраху­ватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитування будівництва об'єкта нерухомості — спряму­вання позичкових коштів на будівництво об'єкта нерухомості для позичальника відповідно до договору про інвестування у будівництво на умовах забезпеченості, повернення, строково­сті, платності, цільового характеру використання позиченої вартості.

Кредитування купівлі об'єкта нерухомості — спрямуван­ня позичкового капіталу на придбання об'єкта нерухомості для позичальника відповідно до умов договору купівлі-прода-жу на умовах забезпеченості, повернення, строковості, плат­ності, цільового характеру використання позиченої вартості.

Майновий поручитель — особа, яка передає в іпотеку неру­хоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Модель іпотечного ринку — інституційна схема перероз­поділу іпотечного капіталу у його функціональних формах від первинних інвесторів до позичальників.

Надійність іпотечного кредиту — показник процедури андерайтингу, який обчислюється як процентне співвідношен­ня між сумою іпотечного кредиту і нижньою межею ринкової (оціночної) вартості іпотечної нерухомості.

Наступна іпотека — передання в іпотеку нерухомого май­на, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним до­говором.

Нерухоме майно (нерухомість) — земельні ділянки, а та­кож об'єкти, розташовані на земельній ділянці і нерозривно пов'язані з нею, переміщення яких неможливе без їх знеці­нення та зміни їхнього призначення.

Об'єкт будівництва — об'єкт нерухомого майна, будівниц­тво якого організовує забудовник.

Об'єкт інвестування — приміщення житлового або нежитлового призначення в об'єкті будівництва, яке після закін­чення будівництва набуває рис відповідного об'єкта нерухо­мого майна.

Однорівнева інвестиційна модель іпотечного ринку — різ­новид інвестиційної моделі іпотечного ринку, який базується на механізмі іпотечного кредитування, в якому кредитор (іпо­течний банк) самостійно емітує іпотечні цінні папери (іпотеч­ні облігації) і розміщує їх серед вторинних інвесторів.

Пайовий інвестиційний фонд — активи, що належать ін­весторам на підставі спільної часткової власності, перебува­ють в управлінні компанії з управління активами та обліко­вуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Пайовий інвестиційний фонд створюються за іні­ціативою компанії з управління активами шляхом придбан­ня інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів. Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним із дня його реєстрації у реєстрі інститутів спільного інвестування. Особливості діяльності пайового інвестиційного фонду визна­чаються його регламентом.

Позичальник — суб'єкт відносин іпотечного кредитування (фізична або юридична особа), що отримує у тимчасове ко­ристування іпотечний капітал на умовах повернення, строковості, платності з метою фінансування нерухомості.

Поручитель — фізична або юридична особа, яка разом із позичальником несе солідарну відповідальність перед креди­тором за виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту відповідно до умов укладеного договору поруки.

Правила фонду (Правила ФФБ, Правила ФОН) — система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб'єкти системи фінансово-кре­дитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління.

Предмет іпотеки — об'єкт нерухомості (у разі надання кре­диту на придбання об'єкта нерухомого майна) або майнові права на об'єкт нерухомості (у разі надання кредиту на інвес­тування у будівництво), переданий в іпотеку для забезпечен­ня виконання зобов'язань за договором кредиту.

Пролонгація кредиту — подовження строку дії договору кредиту (перенесення кінцевого строку погашення кредиту, строку погашення його частки, траншу) на конкретний строк у майбутньому з обов'язковим внесенням змін до укладених договорів кредиту, іпотеки, поруки тощо та в обліку заборго­ваності за кредитом.

Проспект емісії цінних паперів — документ, який містить інформацію про відкрите (публічне) або закрите (приватне) розміщення емітованих цінних паперів.

Прострочена заборгованість — заборгованість (за креди­том, нарахованими процентами, банківськими комісіями, ін­шими платежами, передбаченими договором кредиту), строк погашення якої, передбачений умовами договору кредиту, вже минув.

Процентна ставка плаваюча — ставка за кредитами, роз­мір якої не фіксується на весь строк кредитування, а перегля­дається через погоджений (визначений у договорі кредиту) період у залежності від зміни кон'юнктури кредитного ринку та інших факторів.

Процентна ставка фіксована — процентна ставка за кре­дитами, розмір якої фіксується на весь період дії Договору кредиту.

Пул заставних — сукупність персоніфікованих заставних, що сприймається як єдиний, цілісний фінансовий інструмент і дозволяє здійснювати фінансові інвестиції не в індивідуаль­ну заставну, а у пакет однотипних заставних, що утворюють пул.

Пул іпотечних кредитів — портфель індивідуальних іпо­течних кредитів з однаковими характеристиками щодо виду нерухомості, строків погашення основного боргу, процентної ставки.

Рефінансування іпотечних активів — система фінансових операцій, які забезпечують залучення іпотечним кредитором фінансових ресурсів шляхом реформування іпотечної забор­гованості. Рефінансування іпотечних позик може здійснюва­тися шляхом: 1) прямої передачі заставних інвестору; 2) ство­рення загального фонду іпотечних боргових зобов'язань і передачі права на дольову участь у портфелі виданих іпотеч­них кредитів; 3) сек'юритизації іпотечних активів.

Ризик дострокового погашення — ризик повного або частко­вого дострокового погашення іпотечного кредиту позичаль­ником, у результаті чого виникає надлишкове фінансування і втрата кредитором процентних платежів, передбачених догово­ром кредитування за період дострокового погашення позики.

Ризик ліквідності — ризик нездатності кредитора викона­ти поточні зобов'язання в результаті незбалансованості його активів і пасивів. Виникає через недостатність платежів за іпотечними позиками для виконання поточних зобов'язань кредитора, а також у зв'язку з труднощами мобілізації ресур­сів шляхом продажу активів за ринковими цінами або близь­кими до них для покриття відтоку депозитів.

Ризик процентної ставки — ризик виникнення від'ємної різниці між процентною ставкою, яка сплачується позичаль­ником за наданим іпотечним кредитом, і рівнем процентної ставки, сплачуваної кредитором первинним (вторинним) ін­весторам.

Сек'юритизація іпотечних активів — процес рефінансу­вання іпотечних активів шляхом емісії іпотечних цінних па­перів, забезпечених грошовими вимогами за іпотечними по­зиками, а також заставою нерухомого майна.

Трансакційні витрати — економічні витрати, які виника­ють у будь-якій формі взаємовідносин між економічними аген­тами. Трансакційні витрати знижують прибутковість еконо­мічної взаємодії та можуть призводити до прямих збитків. Ти­пи трансакційних витрат: витрати збору інформації, витрати проведення переговорів про умови обміну, витрати виміру ат­рибутів (параметрів) товару (послуги), витрати специфікації і захисту прав власності, витрати опортуністичної поведінки.

Трансплантація — копіювання (запозичення, міжсистемне перенесення) інституційних структур іпотечного ринку, які розвинулися в іншому інституційному середовищі.

Транш — частина кредиту, що надається протягом визна­ченого строку позичальнику, на умовах забезпеченості, по­вернення, строковості, платності, цільового характеру вико­ристання позиченої вартості та у межах встановленого лі­міту.

Управитель— небанківська фінансова установа, яка про­вадить діяльність з управління ФФБ та/або ФОН відповідно до вимог, установлених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, та інформацію про яку внесено до Державного реєстру фінансових установ.

Управління майном (фінансовими активами) — здійснен­ня юридичних і фактичних дій щодо розпорядження майном (фінансовими активами) від свого імені, за рахунок та в інте­ресах установників управління майном.

Установник управління майном (фінансовими активами) — особа, яка передає управителю майно (фінансові активи) на підставі договору управління майном.

Фонд операцій з нерухомістю (ФОН) — кошти, отримані управителем ФОН в управління, а також нерухомість і інше майно, майнові права та доходи, набуті від управління цими коштами.

Фонд фінансування будівництва (ФФБ) — кошти, пере­дані управителю ФФБ в управління, які використані чи бу­дуть використані управителем у майбутньому на умовах Пра­вил фонду та договорів про участь у ФФБ.

Цільова модель іпотечного ринку — базується на ощадно-позичковому принципі фінансування: спеціалізовані ощад­но-позичкові інститути формують кредитний фонд за рахунок цільових внесків учасників, завдяки яким надають іпотечні кредити на житлове будівництво. Ощадно-позичковий прин­цип функціонування і цільове призначення іпотечних кре­дитів сприяли поширенню іншої назви цільової моделі іпо­течного ринку — "система будівельних заощаджень".

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідноси­ни між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбача­ють, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або про­центів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Поиск по сайту: