У більшості випадків держави мають комбіновані кордони. Типовим прикладом цього є африканська країна Ботсвана, яка має орографічні, геометричні та астрономічні кордони

Геометричні кордони, тобто кордони, проведені по прямій, яка перетинає місцевість від однієї точки до іншої, незважаючи на характер місцевості (але оминаючи поселення).

Особливим видом геометричних кордонів є так звані астрономічні кордони, тобто такі, лінія яких збігається з паралеллю або меридіаном земної географічної сітки.

У більшості випадків держави мають комбіновані кордони. Типовим прикладом цього є африканська країна Ботсвана, яка має орографічні, геометричні та астрономічні кордони.

делімітація — це визначення в договірному порядку загального напрямку проходження лінії державного кордону з позначенням її на картах, схемах і планах.

Демаркація - це проведення лінії державного кордону на місцевості та позначення її відповідними прикордонними знаками. Робота з демаркації полягає в перенесені на місцевість результатів делімітації державного кордону.

Редемаркація— це відновлювання речових слідів демаркації. При редемаркації можливе уточнення територіальних кордонів суміжних держав.

Кондомініум(лат. con — разом і dominium — володіння) — співволодіння, спільне володіння.

1. спільне володіння і управління однією і тією ж територією двома або більше державами.

2. спільне володіння єдиним об'єктом, найчастіше будинком, але також і іншим нерухомим майном.

Міжнародні ріки - річки, що протікають по території кількох держав чи розділяють їх території.

На відміну від них багатонаціональною називають ріку, яка хоч і протікає по території різних держав, але не може використовуватися для інтенсивного торгового судноплавства. До багатонаціональних рік належать: Одер, Вісла, Тиса, на півдні України — Дністер, який протікає також через Молдову. Хоча розмежування цих термінів носить умовний характер, і деколи вони ототожнюються.

Надра — це частина земної кори, що знаходиться під поверхнею суші та дном водойомищ і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння

Нейтраліте́т (нім. Neutralität, від лат. neuter ні той, ні інший), — юридичний і політичний статус держави, яка зобов'язується не брати участі у війні між іншими державами, а в мирний час відмова від участі у військових блоках.

Плебісци́т (лат. plebiscitum, буквально — рішення народу) — це всенародне голосування з питання державної приналежності певної території або політичної долі держави. Хоча в деяких країнах (Бразилія, Пакистан) плебісцитом називають будь-який обов’язковий референдум.

Полярний сектор - це простір з підставою - північною межею держави, вершиною - Північним полюсом, бічними межами - меридіанами.

сервітут - це обмежене користування чужою земельною ділянкою на підставі договору, закону, заповіту чи за рішенням суду.

(до 2 теми)

Апатри́ди — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян.

З метою надання апатридам можливості користуватися основними правами і свободами без будь-якої дискримінації були прийняті Конвенція про статус біженців (1951) і Конвенція про статус апатридів (1954). Крім того, у 1961 р. прийнято Конвенцію про скорочення без громадянства.

Бі́женці — жертви переслідувань за ознакою раси, етнічного походження, релігійного вірування, громадянства, приналежності до певної соціальної групи або політичної орієнтації, які, перебуваючи поза межами країни попереднього постійного проживання та не маючи громадянства, знаходяться за межами батьківщини та не можуть або не бажають скористатися захистом рідної країни

Біпатри́ди (подвійне громадянство) – належність особи одночасно до громадянства двох або більше держав. Подвійне громадянство – результат колізії законів про громадянство різних держав. Воно може виникнути, наприклад, при народженні дітей від батьків, що мають різне громадянство, при натуралізації та ін. Законодавство України не передбачає подвійного громадянства. Сучасне міжнародне право не містить єдиної загальновизнаної регламентації питань щодо подвійного громадянства. А тому можна виділити дві категорії таких договорів: про ліквідацію наслідків подвійного громадянства (при наданні дипломатичного захисту, виникненні питання про обов'язкову військову службу осіб з подвійним громадянством) і про ліквідацію та запобігання самого подвійного громадянства.

Депортáція — вигнання, висилка з постійного місця проживання або держави окремих осіб чи народів. Застосовується як засіб карного чи адміністративного покарання. Депортація-вигнання,виселення як засіб кримінального чи адміністративного покарання.

Інозе́мець — громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець. Дослівно — «особа з інших земель».

Натуралізація — процес надання іноземцю громадянства певної країни, уповноваженими на те органами. Розрізняють два види натуралізіції: за законом та за заявою.

Опта́ція — вибір громадянства особами, що мають громадянство двох або більше держав, вироблений відповідно до діючого законодавства держави перебування.

Принцип права крові – в семінарі
Принцип права грунту – в семінарі
Політичний притулок — притулок, наданий особам, переслідуваним у себе на батьківщині за політичні або релігійні переконання, а також за дії, що не кваліфікуються в міжнародному і національному праві демократичних держав як правопорушення. Дає право на в'їзд і перебування на території іншої держави.

Дипломатичний захист - дипломатична процедура, з допомогою якою держава захищає права своїх громадян у разі їх порушення міжнародно-протиправним діянням іншої держави, в якому вони не змогли домогтися відновлення своїх прав, вичерпавши місцеві засоби юридичного захисту.

Іноземний громадянин - у даної особи є батьківщина, громадянином якої батьківщина (держава) визнає її (особу) своїм громадянином.

Національний режим — принцип міжнар. відносин, який передбачає договірне зобов'язання з установлення для іноземних фіз. і юрид. осіб такого самого правового режиму, яким користуються фіз. та юрид. особи даної країни. Іноді цей принцип називають принципом паритету. Н. р. стосується насамперед сфери зовнішньоекон. відносин, інвест. діяльності, суд. захисту тощо. Регулюється як міжнар. актами, так і нормами нац. зак-ва.

(до 3 теми )

1. міжнародні конференції - це тимчасовий ко­лективний орган суверенних держав-учасниць, який ство­рюється для досягнення узгоджених ціасй. Мета і діяїьність будь-якої міжурядової конференції мають відповідати загаіь-новизнаним нормам сучасної дитоматичної практики в райках міжнародного права. Відмінності в назвах міжурядових кон­ференцій — з'їзд, конгрес, нарада тощо — суттєвого юридичного значення не мають.

2. процедура скликання конференції - В даний час більшість конференцій , що скликаються, є конференціями ad hoc. джерелами є звичаєві норми й акти міжнародних організацій. Конференції скликаються з ініціативи одної або декількох держав або міжнародної організації. Скликанню конференції передують переговори, під час яких узгоджуються час і місце проведення конференції , коло учасників, попередній порядок денний. Регламенти містять у собі правила процедури, норми яких належать до внутрішнього права конференцій . Правила процедури звичайно складаються з таких основних положень: Представництво і повноваження. Делегація кожної держави-учасниці конференції включає повноважних представників, їхніх заступників і радників. На початку роботи конференції призначається комітет з перевірки повноважень, що, виконавши свою функцію, негайно представляє доповідь конференції . Посадові особи. Конференція обирає з числа представників держав-учасниць конференції посадових осіб (голову, трьох заступників голови і доповідача). Секретаріат конференції . Він забезпечує усний переклад виступів на засіданнях; одержує, перекладає, розмножує, видає і поширює документи; здійснює звукозаписи засідань і забезпечує їхнє збереження; забезпечує збереження і цілість документів конференції в архівах ООН; виконує всю іншу роботу, що необхідна для підготовки і проведення конференції . Відкриття конференції . На своєму першому засіданні конференція обирає голову; підтверджує правила процедури, порядок денний; обирає посадових осіб конференції ; приймає рішення про організацію своєї роботи. Порядок ведення засідань. Ніхто не може виступати на конференції , не отримавши попереднього дозволу конференції . Слово ораторам голова надає в тому порядку, у якому вони заявили про своє бажання виступити. Упорядкування списку виступаючих доручається секретаріату. Конференція може встановити тимчасовий регламент для виступу. Будь-який представник у будь-який час може внести пропозицію про припинення дебатів. Пропозиції і поправки по суті питань представляються в писемній формі в секретаріат конференції , що розсилає їх усім делегаціям. Прийняття рішень. Рішення конференції можуть прийматися шляхом голосування і консенсусу. Кожна делегація має на конференції один голос. Допоміжні органи. На конференції звичайно створюються такі комітети: з перевірки повноважень; із забезпечення роботи конференції; з обговорюваних проблем; редакційний комітет із підготовки рішення та ін. Мови і звіти про засідання.

3. учасник конференції

4. акти міжнародних конференцій - Іноді конференції скликаються спеціально для розробки міжнародних договорів (наприклад, III Конференції ООН з морського права завершилася прийняттям Конвенції ООН з морського права 1982р.). У деяких випадках самі акти конференцій мають характер джерел міжнародного права (наприклад, Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975р., Що містить, зокрема, розгорнуті формулювання ряду основних принципів міжнародного права).

(до 4 теми)

5. міжнародні акти про права людини - прийнято називати міжнародними стандартами. Цим терміном охоплюються різнорідні норми, такі, як правила міжнародних договорів, резолюції міжнародних організацій, політичні домовленості типу Гельсінського За« ключного акта, документів Віденської і Копенгагенської зустрічей ОБСЄ (НБСЄ), міжнародні звичаї.

6. міжнародне гуманітарне право - це система юридичних норм і принципів, що застосовуються під час збройних конфліктів, які забороняють або обмежують використання певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечують права індивіда в цей час і встановлюють міжнародно-правову відповідальність за їх порушення.

7. міжнародні органи по захисту прав людини – Угоди держав, що передбачають право конкретного громадянина вимагати від своєї держави виконання міжнародно визнаних прав і свобод, підкріплюються міжнародними механізмами, створеними в рамках різноманітних міжнародних організацій.

8. право прав людини - це правові можливості, які необхідні для існування та розвитку особи, які визнаються невід'ємними, мають бути загальними і рівними для кожного, забезпечуватись і захищатись державою в обсязі міжнародних стандартів.

9. проблема правосуб’єктності фізичних осіб - Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. Ця проблема набуває свого особливого звучання при розгляді ролі і правового статусу фізичних осіб у сучасному міжнародному праві. Під фізичними особами прийнято розуміти громадян даної держави, іноземців, осіб без громадянства й осіб, що мають подвійне громадянство. Всі вони разом складають населення, що мешкає на території певної держави, що підпорядковане її юрисдикції.

10. право скарги (право петиції) - це право громадян звертатися з вимогами, пропозиціями, скаргами, що адресовані до того державного органу чи посадової особи, до компетенції якої входить здійснення запропонованих у зверненні дій. Петиція (від лат. реtіtіо - позов, вимога) - це індивідуальне або колективне звернення (найчастіше в письмовому вигляді) до органів державної влади.

(до 5 теми)

11. міжнародне кримінальне право - галузь міжнародного публічного права; система принципів і норм, що регулюють співробітництво держав і міжнародних організацій у боротьбі зі злочинністю, передусім з міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру. Воно тісно пов'язане з національнимкримінальним правом. Його метою є захист миру і безпеки, міжнар. правопорядку та забезпечення співробітництва між д-вами для ефективного суд. переслідування злочинців.

12. міжнародні злочини - суспільно небезпечні умисні посягання на життєво важливі інтереси міжнар. співтовариства, основи існування держав і народів — міжнар. мир і безпеку. Такі посягання є порушенням д-вою міжнар.-право-вих норм, що мають основоположне значення для забезпечення міжнар. миру і безпеки, захисту людської гідності чи навколиш. природ, середовища.

13. злочини міжнародного характеру - протиправні діяння, об'єктом посягань яких є: мирне співробітництво і нормальне функціонування міжнародних відносин (за винятком міжнародних злочинів) — тероризм, угон повітряних суден; економічний та соціально-культурний розвиток держав і народів — контрабанда, фальшивомонетництво, торгівля наркотичними засобами; фізичні особи, державне, громадське або особисте майно, моральні цінності — торгівля людьми, піратство, поширення порновидань тощо.

14. міжнародні судові процеси - Судова процедура є одним із видів розв'язання міжнародних спорів. Міжнародний Суд — це утворюваний на основі міжнародного договору постійний орган, покликаний вирішувати міжнародні спори шляхом судової процедури. На відміну від арбітражу, склад, процедура, юридичні джерела рішень Міжнародного Суду визначаються не спеціальною угодою сторін, що сперечаються, у кожнім" окремому випадку, а постійним Статутом Міжнародного Суду ООН, що складає невід'ємну частину Статуту ООН. Всі члени ООН є тим самим і учасниками Статуту.

15. міжнародний трибунал - згідно з параграфом 33 Статуту ООН — один зі способів розв'язання міжнародних спорів. Головним і сталим міжнародним судом є Міжнародний трибунал у Гаазі — один з головних органів ООН. Цей суд може тлумачити спори між державами, формувати дорадчу думку (рекомендації) на запит органів ООН.

16. міжнародний тероризм - здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупуваннями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов'язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров'ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об'єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної (Ядерний тероризм), хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження^[5].

17. екстрадиція - - форма міжнародної співпраці держав в боротьбі зі злочинністю. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (по запиту) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця.

18. Інтерпол - організація, що займається пошуком певного об’єкту, людини, сприяє пошукам міліції.Заснована як англ. International Criminal Police Commission в 1923, а з 1956використовується теперішня назва.

Поиск по сайту: