Система вищої освіти в Україні

Терміни

Студентки 513 групи фізичного факультету

Бойцу Анжели Олександрівни

Загальні основи педагогіки як науки та навчальної дисципліни

ПЕДАГОГІКА – це прикладна наука, що спрямовує свої зусилля на оперативне розв'язання важливих суспільних проблем виховання, освіти, навчання. У цьому зв'язку говорять про педагогіку як мистецтво. Не вдаючись до аналізу відмінностей між педагогікою-наукою і педагогікою-мистецтвом, а також їх єдності і взаємообумовленості, відзначимо лише, що як наука, педагогіка розкриває: сутність виховання людини; закони і закономірності педагогічного процесу; умови, за яких ці закони найповніше проявляються; умови й способи передбачення результатів педагогічного процесу; структуру й механізми взаємодії елементів педагогічної системи.

ПЕДАГОГІКА (грец. paidagogike) буквально перекладається як дітоводіння. Педагогіка протягом декількох сторіч розвивалася як наука про виховні відносини, що виникають у процесі взаємозв'язку виховання, освіти та навчання, спрямованих на розвиток людини.

Педагогічне завдання виникає кожний раз тоді, коли потрібно перевести учнів з одного стану в інший.

ОБ'ЄКТОМ ПЕДАГОГІКИ - є процес виховання людини. Тобто, об'єктом педагогіки є ті явища об'єктивної дійсності, які обумовлюють розвиток людського індивіда в процесі цілеспрямованої діяльності його в суспільстві.

ПРЕДМЕТОМ ПЕДАГОГІКИ - є об'єктивні закони конкретно-історичного процесу виховання, органічно пов'язані з законами розвитку суспільних відносин, а також реальна суспільна виховна практика формування підростаючих поколінь, особливості й умови організації педагогічного процесу.

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ – це високий рівень професійної діяльності викладача, його педагогічне мистецтво, педагогічна творчість.

ПЕДАГОГІЧНЕ ВМІННЯ – це набута людиною здатність на основі знань і навичок виконувати визначені види діяльності в умовах, що змінюються.

ПЕДАГОГІЧНЕ МИСТЕЦТВО — це найдосконаліше володіння педагогом усією сукупністю психолого-педагогічних знань, умінь і навичок, поєднане з професійним захопленням, розвиненим педагогічним мисленням та інтуїцією, морально-естетичним ставленням до життя, глибоким переконанням і твердою волею [21, 249]. К.Д.Ушинський називав педагогічне мистецтво найширшим, найскладнішим, найвищим і найнеобхіднішим з усіх мистецтв.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА – це сукупність способів і прийомів, що підвищують ефективність застосовуваних принципів, засобів і методів виховання й навчання.

Педагогічний такт викладача – це доцільність його дій і вчинків у взаєминах зі студентами

НАВЧАННЯ – це спеціально організований, цілеспрямований і керований процес взаємодії учителів і учнів, що передбачає засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, зміцнення навичок самоосвіти у відповідності з визначеними завданнями. Основою навчання є знання, уміння, навички, які з боку вчителя є базисними компонентами змісту освіти, а з боку учня — продуктами засвоєння.

ЗНАННЯ – це відображення людиною об'єктивної дійсності у формі фактів, уявлень, понять і законів науки. Вони є колективним досвідом людства, результатом пізнання об'єктивної дійсності.

УМІННЯ – готовність свідомо і самостійно виконувати практичні дії, інтелектуальні операції на основі засвоєних знань, життєвого досвіду і вже набутих навичок.

НАВИЧКИ – компоненти практичної діяльності, що виявляються в процесі виконання необхідних дій, доведених до досконалості шляхом багаторазового виконання прав.

Система вищої освіти в Україні

ОСВІТА – це спеціально організована в суспільстві система необхідних для людини умов.

ОСВІТА – це частина досвіду поколінь, що передається для досягнення цілей відповідно до вироблених напрямків.

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА ПІДГОТОВКИ (ОПП) – це перелік нормативних та вибіркових навчальних дисциплін та їх короткого змісту із зазначенням обсягу годин, відведених для їх вивчення, форм підсумкового контролю.

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ – діяльність, пов’язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа.

НЕПОВНА ВИЩА ОСВІТА – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатні для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста.

ПОВНА ВИЩА ОСВІТА – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатній для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

БАКАЛАВР – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні та спеціальні вміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

СПЕЦІАЛІСТ – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

МАГІСТР – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

АСПІРАНТ – особа, яка має повну вищу освіту й освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі вищого навчального закладу чи наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

РІВЕНЬ АКРЕДИТАЦІЇ – рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

АКАДЕМІЯ – вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури та мистецтва, проводить фундаментальні й прикладні наукові дослідження, виступає провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності й має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

ІНСТИТУТ – вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури й мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

КАФЕДРА – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультету), що проводить навчально-виховну й методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізації чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.

УНІВЕРСИТЕТ – багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури й мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, виступає провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового й матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

ФАКУЛЬТЕТ – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об΄єднує відповідні кафедри та лабораторії.

Поиск по сайту: