Троян Сергій Станіславович,

С.С. ТРОЯН, М.Д. БУДЗ

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

ІЗ МЕТОДИКИ

КРАЇНОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Рівне - 2002

ББК 26.89(0) Я 2

Т-76

Троян С.С., Будз М.Д. Термінологічний словник із методики країнознавчих досліджень. - Рівне: РІС КСУ, 2002. - 97 с.

Відповідальний за випуск: доцент, канд. історичних наук Л.О.Шелюк

Рецензенти: професор, кандидат географічних наук

С.В.Трохимчук;

доцент, канд. історичних наук О.І.Санжаревський

Розглянуто на. засіданні кафедри міжнародних відносин і країнознавства 16 лютою 2001 року, протокол №7.

Рєкомендовано навчально-методичною радою Рівненського інституту слов'янознавства 13 березня 2001 р. в якості довідника для студентів спеціальності «Країнознавство» денної та заочної форм навчання,

Рекомендовано до друку Вченою радою Рівненського інституту
слов'янознавства Київського славістичного університету, протокол № І
від 2 квітня 2002 р.

С.С.Троян, М.Д.Будз, 2002.

Рівненський інститут слов'янознавства Київського інституту

«Слов'янський університет»,'2002.

Аксіома (від грецьк. ахіота) - 1) положення, яке приймається без логічних доказів у зв'язку з безпосередньою переконливістю, очевидна істина; 2) істинне, вихідне положення теорії.

Альтернатива - кожна з взаємовиключних можливостей; можливість вибору з двох взаємовиключних явищ, методів дослідження тощо.

Американська історико-географічна школа - склалася в період між двома світовими війнами. Засновником американської школи став професор університету Берклі в Каліфорнії К.Зауер, який започаткував новий напрям географії - екологію людини. У своїх книгах "Морфологія ландшафту" (1925), "Походження і розповсюдження агрокультури" (1952) К.Зауер проводить думку, що головним завданням географії є дослідження перетворення природного ландшафту в культурний. Він широко застосовував у географії історичний метод досліджень, прагнення розглядати у взаємозв'язку за тривалий період історію ландшафту та історію людини. Дослідження районів проходження і шляхів міграції людей, формування їхніх навичок і результатів праці вимагають зіставлення історії природи і історії суспільства. К. Зауер - піонер дослідження екологічних проблем у сучасному світі і їхнього впливу на долю цивілізації. Він вивчав походження культурних рослин і домашніх тварин, шляхів їх розповсюдження. Але К. Зауер заперечував переважну орієнтацію географії на вирішення суспільних проблем, підкреслюючи, що географія це наука про Землю.

Одним з напрямів американської географії 1920-1930-х років був кліматичний детермінізм (засновник Е. Герінгтон), який вказував на прямий зв'язок між кліматичними циклами розвитку Землі та історичними подіями. Вторгнення монголів в Європу, Китай і Індію було зумовлено засухами. На його думку є типи клімату, які стимулюють розвиток народів, і кліматичні умови, які ведуть до їх занепаду.

Обґрунтування географії як соціальної політичної науки спробував дати американський географ І. Боуман, який з 1917 року очолив Американське географічне товариство, у склад якого входило 150 географів, істориків, економістів, статистиків, етнографів, державознавців та юристів. В книзі "Піонерський кордон" (1931) ним розглянуті питання освоєння нових територій. Концепцію географії як соціальної науки І.Боуман розвив у книзі "Географія по відношенню до соціальних наук" (1934), де в центр географії він поставив людину, яка змінює саму себе в процесі перетворення природи.

Аналіз (від грецького analysis - розкладення) - 1. Розчленування (в думках або реальне) об'єкта на елементи. А. нероздільно зв'язаний з синтезом (з'єднанням елементів у єдине ціле). 2. Синонім науково дослідження взагалі. 3. У формальній логіці - уточнення логічної форми (структури).

Аналіз документів - спеціальний метод отримання первинної країнознавчої інформації, коли в якості джерела останньої виступають документи, а інформація з них вилучається за допомогою спеціальних процедур. А. д. може бути традиційний і формалізований. Традиційний (класичний) метод А. д. становить всю багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтерпретацію документальних відомостей з позицій дослідника-країнознавця. Формалізований метод А. д. (контент-аналіз) спрямований на переведення в кількісні показники текстової інформації через виявлення в текстах документів таких легких для підрахунку ознак, які з необхідністю відображали б суттєві сторони їх змісту. В результаті отримана інформація піддається статистичній обробці, дозволяє одержати узагальнені країнознавчі показники.

Аналіз і синтез - у найзагальнішому значенні процеси розумового розкладу цілого (системи міжнародних відносин, об'єкту країнознавчих досліджень) на складові частини (структурні елементи) і відтворення цілого з частин.

Аналіз спілкування (аналіз розмови) - емпіричне дослідження розмовних особливостей на основі залучення етнометодологічних технічних прийомів.

Аналітика країнознавча - обробка й аналіз отриманої країнознавчої інформації.

Анархізм- політична доктрина, яка заперечує будь-яку владу в країні (державі), розглядаючи її як насильство над собою.

Англійська історико-географічна школа - склалася в період між двома світовими війнами, заснована професором Кембріджського університету Г.Дербі. Він простежив процес формування культурних ландшафтів Англії, накопичення в них нових властивостей під впливом людської праці. Вагомий внесок у вчення про ландшафт зробив 3. Пасарге, який обґрунтував таксономію ландшафтних просторів, взаємозв'язок між ландшафтознавства, загального землезнавства, країнознавства. На його думку ландшафтознавство - це "стовбур географічного дерева", фізичне землезнавство - це "коріння", а країнознавство - "крона". Недолік - відсутність генетичного підходу до вивчення ландшафту.

Велика увага приділялась також проблемі природного районування. Для становлення ландшафтознавства велике значення мали великомасштабні польові дослідження рельєфу, ґрунтів і рослин. Пізніше в практику картування було внесено поняття однорідних територій. У результаті прийшли до ідеї виділення елементарних природних територіальних комплексів.

Англійська школа країнознавства - розвивалась у XVII -XVIII ст. як описова з комерційним нахилом (Г. Чисхольм "Керівництво з комерційної географії").

Анкетування - метод і технічний засіб конкретного соціального (може бути й країнознавчого) дослідження, який ґрунтується на складанні, поширенні, опрацюванні та вивченні анкет.

Антропогеографія - наука про вплив природних факторів на формування і розвиток держав (звідси й термін "геополітика"), а також на життя людей, їх заняття і розселення. Виникла в кінці XIX ст. і зв'язана з двома видатними німецькими географами - К.Ріттером і Ф.Ратцелем. Слід відзначити, що роль природних факторів у житті країн дещо перевищувалась.

Аргумент -1) судження або їх сукупність, до яких вдаються для підтвердження істинності іншого судження, теорії, точки зору, положення; 2) логічний висновок, який є підставою для доказу.

Ареал - поняття, яке використовується в методиці країнознавчих і краєзнавчих досліджень. У кожному конкретному випадку в якості А. можуть виступати групи країн, країни, адміністративні й економічні райони, ареали сільськогосподарської спеціалізації, ресурсів, рекреаційні зони, пояси цін і т.д..

Арістотель (384 - 322 pp. до н. є.) - давньогрецький мислитель і філософ, автор праці "Політика", яка була написана на основі аналізу державного устрою різних сфер суспільного життя 158 давньогрецьких міст-полісів і містила багато даних країнознавчого характеру.

Арон Раймон (1905 -1983) - французький соціолог і політолог. З 1955 р. - професор, керівник кафедри соціології у Сорбонні. У 1963 р. став членом Академії моральних і політичних наук Франції. Аналізу міжнародних відносин присвячені праці "Мир і війна" (1967) та "Клаузевіц: філософія війни" (1983). Головну увагу в них приділено з'ясуванню значення політичного чинника, який, на думку A. P., якнайповніше проявляється в міжнародних відносинах. Вважав, що основний зміст міжнародних відносин становлять взаємодії між державами, а незаперечним прикладом міжнародних відносин є міждержавні угоди. Представник французької школи з соціології міжнародних відносин; вважається також одним із теоретиків напряму політичного реалізму.

Археологія - наука, що вивчає історичне минуле людства за речовими пам'ятками. Археологічні пам'ятки (городища, кургани, залишки давніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, місця давніх поховань, наскальні малюнки, старовинні речі тощо) можуть слугувати важливим джерелом країнознавчих досліджень.

Атласи географічні - систематизовані збірники географ. карт, зміст і оформлення яких підпорядковані єдиній програмі; можуть виступати в якості важливого джерела при здійсненні різноманітних країнознавчих досліджень.

Базисний рік - рік, вибраний як база для порівняно розрахунку індексу або рівня цін. Баранський М.М. (1881-1963) - російський професор, чл.-кор. Основні праці-з економічної економічної картографії та країнознавства. Основоположник радянської школи країнознавства, обґрунтував учення про район як органічну складову країни. З 1929р. працював у Московському університеті, де розробив ряд курсів і видав низку підручників.

Белл Деніел (1919 р.н.) – американський соціолог і футуролог, професор соціології Гарвардського університету. Брав участь у складанні низки американських соціально-політичних прогнозів, очолював "Комісію 2000 року", яка зробила прогноз на кінець нашого століття. Популярність йому принесла "Кінець ідеології" та "Постіндустріальне суспільство Головною рушійною силою суспільного розвитку вважав НТП. Поділив історію людства на доіндустріальне, індустріальне постіндустріальне суспільства.

Бжезінський Збігнєв(1928 р.н.) - американський державний політичний діяч, фахівець у галузі міжнародних відносин. У 1977-1981 р.р. був помічником президента Д.Картера з питань національної безпеки. 3 1989 р. - професор американської зовнішньої політики Нітуськї школи передових міжнародних досліджень університету Дж. Гопкінса. Член Ради з міжнародних відносин. Передбачив можливий розпад СРСР та соціалістичного блоку держав у творі "Великий провал: народження та смерть комунізму в XX ст." (1989). В останнє десятиріччя написав низку праць, присвячених змінам у системі міжнародних відносин, серед яких виділяється книга "Велика шахівниця". Відзначив велике міжнародне значення утворені незалежної України, його суттєвий вплив на зміну геополітичної ситуації в Європі. Представник напряму політичного ідеалізму.

Біографічний метод - один із принципів дослідження, спосіб аналізу політичних біографій і складання психологічних портретів індивідів.

Біхевіористичний метод (підхід) - спосіб дослідження країнознавчих явищ і процесів, який виводить їх із природних властивостей і поведінки окремих особистостей або груп людей, вирішальним фактором впливу котрих є прагнення до влади.

Блаш П. Відаль де ла (1845 -1918) - засновник французької школи "географії людини", яка займається головним чином вивченням впливу географічного середовища на людину, зокрема місцевих природних умов на історію даного району. Заснував журнал "Аннали географії" (1891). Обґрунтував концепцію посибілізму, згідно якої політична історія має два аспекти - просторовий (географічний) і часовий (історичний). Це означало, що кожне природне середовище надає людині різні можливості для її діяльності, а людина з часом сама розумно пристосовується до природи. Важливою особливістю цієї концепції є теза про поступове подолання протиріч між морськими і континентальними державами за рахунок "взаємопроникнення" землі і моря, розширення взаємозв'язків між ними за рахунок розгалуження комунікацій. Вважав, що географія повинна досліджувати Землю як єдине ціле, тому основний принцип географії - "принцип земної єдності", а безпосереднє поле досліджень - поверхня Землі, тобто сукупність явищ, які відбуваються в зоні контакту твердих, рідких і повітряних мас.

Боден Жан (1530 - 1596) - французький політичний діяч, юрист, теоретик держави. Вперше у праці "Шість книг про республіку" обґрунтував поняття суверенітету як суттєвої ознаки держави: "Суверенітет - це абсолютна і постійна влада держави. Абсолютна - не пов'язана ніякими законами влада над громадянами і підданими". Найкращою формою правління вважав обмежену законами монархію, де суверенітет повністю належить монарху, а управління державою та порядок призначення на посади поєднує аристократичні й демократичні принципи. Серед суттєвих ознак суверенітету держави Б. виділяв право видавати та скасовувати закони, оголошувати війну й укладати мир, призначати вищих посадових осіб, здійснювати суд в останній інстанції та ін.

Брифінг (від англ. Briefing - інформаційна нарада) - один з різновидів зустрічі працівників преси з офіційними державними та політичними діячами. Це, як правило, коротке інформування журналістів з якоїсь певної теми без подальшого обговорення чи коментування її.

Вареній Б. (Вареніус) (1622-1650) - голландський географ, який написав працю "Всесвітня географія", де виклав основи країнознавства. Його концепція полягала в поділі географії на генеральну (загальну) і власне географію (окрему), яка вивчає різні країни - країнознавство. У структурі країнознавства виділено три розділи: 1. "земний" - (положення країни, її межі, конфігурація, площа, рельєф, видобуток руд, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ); 2. "небесний" - широта місця і висота Сонця, тривалість сезонів року, кліматична зональність; 3. людський - склад населення, особливості його життя, торгівля, міста, політичний устрій.

Виборча (електоральна) географія - практика маніпуляції з виборчими округами, довільного і умисного їх визначення, "нарізання" з метою отримати перевагу на виборах.

Виборча інженерія - наукова галузь і практична діяльність, яка займається пристосуванням виборчих процедур до реалізації інтересів правлячої і політичної еліти щодо завоювання та збереження влади в державі (регіоні/районі, місті тощо).

Візитна картка країни - коротка або поширена інформація країнознавчого характеру про дану державу (символіка, устрій, територія, населення, історія, політика, ресурси, природа, географічне положення).

Військова географія - наукова дисципліна, що вивчає військово-політичні, військово-економічні, фізико-географічні умови й оперативне прогнозування можливих сухопутних і морських театрів військових дій і їх вплив на підготовку та ведення війни та військових дій. В. г. включає військове країнознавство.

Вікова структура населення - розподіл населення за віковими групами і віковими контингентами з метою вивчення демографічних і соціально-економічних процесів. При цьому населення розподіляється за однорічними або 5-річними віковими групами. Для оцінки загальних структурних зрушень населення розподіляють на три вікові групи: 0-14 років, 15-59 років, понад 60 років. У міжнародних порівняннях населення розділяють на дві вікових групи: 0-14 років, 15 - 64 роки. Графічно В. с. н. зображується віковою пірамідою: по горизонталі відкладаються пропорційні чисельності (частки) окремих вікових груп, а по вертикалі - вік. У 1990 р. у світі спостерігалась така В. с. н.: 14 років-32,0 %, 15 -64 роки-61,0 %; у країнах з високим доходом відповідно - 20,5 % і 66,8 %; у країнах з середнім доходом - 36,2 % і 58,7 %; у країнах з низьким доходом - 35,5 % і 60,0%.

Вільна економічна зона (зона вільного підприємництва) - частина території, яка виділяється із загального митного кордону держави і має певну свободу в розв'язанні господарських питань, особливий режим управління і пільгові умови діяльності для місцевих підприємств та іноземних фірм. Основна мета створення вільних економічних зон - залучення іноземного та місцевого капіталу для організації виробництв з високою конкурентною спроможність на зовнішньому ринку. В. є. з. може виступати об'єктом країнознавчого дослідження.

Вільсон Вудро (1856 - 1924)-американський державний діяч, президент США; історик, у 1902-1910рр. -ректор Принстонського університету. Спочатку його зовнішньополітична діяльність, викладена в програмі "Нова американська політика", була зорієнтована на активну експансію в Латинську Америку та на Далекий Схід. Вважав, що США повинні бути світовим лідером, але для того необхідні відповідні умови. У січні 1918 р. запропонував американську програму миру та завершення першої світової війни - "Чотирнадцять пунктів". Вони передбачали державно-політичні зміни в Європі та світі, створення Ліги Націй і стали фактично заявкою США на світове лідерство. На Паризькій мирній конференції (1919 - 1920) був одним із провідних політиків, від якого залежали доленосні рішення. Представник напряму політичного ідеалізму.

Вольтер (Аруе) Франсуа Марі(1694-1778) - французький мислитель, який вважав, що три обставини вплинули на людську свідомість - клімат, уряд і релігія. Під кліматом розумів сукупність географічних умов, під урядом - спосіб правління, під релігією -терпимість, фанатизм і переслідування. Головними рушійними силами історії є уряд і релігія, пасивними - клімат.

Вундт Вільгельм Макс (1832-1920) - німецький психолог, філософ, мовознавець, який розробив концепцію "психології народів". Згідно з нею, основним суб'єктом історії є народ як уособлення "руху цілого". Народний дух виявляється у спільності рис характеру, моралі, мови, міфології. Він об'єднує людей в одне ціле - народ. Свідомість народу є синтезом індивідуальних свідомостей.

Гвіччардіні Л. (1483 -1540) - італійський географ, який написав книгу "Опис Нідерландів", надруковану в 1567 р. Більшість географів вважають її першою працею в галузі економічної географії країнознавчого напрямку. Вона складається з двох частин: перша включає загальну характеристику країни (географічне положення, оцінка ролі моря для Нідерландів, характеристика мануфактур і торгівлі) та опис всіх міст і 17 провінцій.

Географічна експертиза - експертиза проектів і програм господарського будівництва, міського будівництва і соціального розвитку з метою запобігання їх шкідливого впливу на довкілля.

"Географічне країновлаштування" - країнознавча концепція, яка зорієнтована на перехід від опису до конструювання моделі розвитку певної території, регіону/району, країни (вирішення задач розміщення продуктивних сил, створення оптимального середовища життя). Країна при цьому - не просто сума локальних і регіональних систем, вона має певну "генеральну" територіальну структуру, яка склалася в результаті складної взаємодії окремих, проникаючих через всю територію структур (єдиної системи розселення, опорного каркасу розселення, єдиної транспортної системи, єдиної енергетичної системи, рекреаційної системи тощо).

Географічне ресурсознавство - наука про розміщення та структуру окремих видів природних ресурсів і їх комплексів, питання їх охорони, відтворення, економічної оцінки, раціонального використання і ресурсозабезпеченості. Для країнознавства важливе значення мають розроблені в межах Г. р. різні класифікації природних ресурсів і концепції природно-ресурсного потенціалу, ресурсних циклів, територіального поєднання природних ресурсів, природно-технічних (геотехнічних) систем.

Географія ( від гео - земля і графія - опис) - система наук, які вивчають географічну оболонку Землі, розміщення та розвиток господарства і населення земної кулі, окремих її районів і країн. Головним завданням сучасної географії є дослідження природно-територіальних і виробничо-територіальних комплексів та їх компонентів з метою раціонального використання природних ресурсів, доцільного розміщення виробництва та забезпечення сприятливого для життя людини навколишнього середовища. Відповідно до об'єктів вивчення, в сучасній географії виділяють природничо-географічні і соціально-економіко-географічні науки. Природничо-географічні науки вивчають закономірності будови, структури і розвитку географічної оболонки та її окремих складових частин - рельєфу, клімату, вод, ґрунтів, рослинного і тваринного світу. До них належить загальне землезнавство, ландшафтознавство, геоморфологія, кліматологія, гідрологія, океанологія, географія ґрунтів, ботанічна географія, зоогеографія. До соціально-економічних географічних належать науки, що вивчають розміщення виробництва і населення, умови й особливості їхнього розвитку в різних країнах і регіонах - загальна і регіональна економічна географія, соціальна географія, політична географія, географія промисловості, географія сільського господарства, географія населення, географія транспорту.

Географія населення - наука, що вивчає чисельність, структуру і розміщення населення у процесі відтворення та взаємодії з оточуючим середовищем. Розрізняють два основних напрямки: 1) геодемографічний - вивчає чисельність і структуру населення, головні демографічні показники (смертність, народжуваність, природний приріст, середня тривалість життя) і відтворення населення, демографічну ситуацію і демографічну політику в світі, окремих регіонах і країнах; 2) власне географічний або країнознавчий - вивчає загальну географічну картину розміщення населення у світі, окремих регіонах і країнах.

Геоекологія- наука, що вивчає процеси і явища, які виникають в оточуючому природному середовищі в результаті антропогенного втручання в нього. Важливе значення для здійснення країнознавчих досліджень мають такі концепції Г. як концепція моніторингу оточуючого середовища та концепція еколого-географічної експертизи.

Геоінформаційне країнознавство - галузь країнознавства, що вивчає методику одержання, обробки, узагальнення та передачі споживачу географічної інформації про країни, регіони, райони та інші географічні й економічні об'єкти.

Геоінформащйш системи - наукові та навчальні бази даних, створені на основі використання географічної інформації для потреб інших наук/навчальних дисциплін, у тому числі країнознавства.

Геополітика - 1) у найзагальнішому розумінні наука про вплив географічного середовища на політичне і міжнародне життя держав; 2) державна політика насамперед стосовно кордонів країни та її взаємодії з іншими, перш за все сусідніми країнами; 3) політична доктрина, яка надає переважного значення в обгрунтуванні політики зовнішнім чинникам. Г. також це конкретно-історичні форми впливу територіально-географічних особливостей розташування країни чи групи держав на локальні, регіональні й глобальні міжнародні процеси, а також політику якоїсь держави. В останні роки все більш впливовим стає широке тлумачення Г., яке знайшло найповніше вираження в книзі французького соціолога П. Галуа "Геополітика" (Париж, 1990) -сукупність фізичних і соціальних, матеріальних і моральних ресурсів держави, що складають той потенціал, використання чи навіть наявність якого дозволяє їй досягнути своїх цілей на міжнародній арені. В сучасних умовах заявляється необхідність узгодженої взаємодії всіх членів міжнародного співтовариства у виробленні та реалізації загальнопланетарної геополітики як позасоціального середовища міжнародних відносин. В основу такої геополітика мають бути покладені інтереси порятунку цивілізації для майбутніх поколінь.

Геопростір - у географії форма існування географічних об'єктів і явищ у межах географічної оболонки. Це складний земний планетарний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі і охоплює всі сфери оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу. В філософії Г. - це універсальна форма буття, яка невіддільна від матерії і часу. Виділяють наступні типи Г.: 1. Фізичний, який є нижчим, базовим. 2. Біологічний (біосфера). 3. Соціальний як простір в якому регулюються відносини в суспільстві. 4. Соціально-психологічний як суб'єктивно-сприймаючий. Г. може виступати важливим об'єктом країнознавчих досліджень.

Геоурбаністика - науковий напрям, який вивчає: 1) основні історичні етапи розвитку міст; 2) головні особливості сучасних процесів урбанізації; 3) географічні аспекти урбанізації і розвиток великих урбанізованих зон світу; 4) сітки і системи міст; 5) основи проектування міст і містобудування.

Геродот (між 490 і 480-430 і 424 pp. до н.е.) - давньогрецький історик, який у своїй 4-й книзі "Історія" залишив розділ з країнознавства (географія Пн. Причорномор'я).

Гегнер (Хетнер) (Hettner) Альфред (1859 -1941) - німецький географ. Основні праці - з країнознавства, історії і методології географії. Відносив географію до наук про простір.

Гіпотеза(від грец. основа, припущення) - певна форма наукового знання, вихідна частина пізнавальної системи "гіпотеза - закон - теорія". Головною метою висунення та опрацювання Г. є вирішення наукової проблеми, котра задає напрям пошуку більш конкретної Г. і накладає обмеження на її характер. Вона є інструментом побудови логічних висновків відносно предметної галузі, котра вивчається.

Глобальне країнознавство- галузь країнознавства, суть якої полягає в тому, щоб окремі країни розглядати на фоні світових процесів та явищ, насамперед соціальних, економічних, політичних, екологічних тощо.

Глобальність- країнознавчий принцип, який вимагає обов'язкового співвідношення локальних, регіональних, національних, континентальних і зональних та інших часткових проблем з їх світовими (глобальними) "фоном". Це зумовлено тим, що всі сучасні глобальні проблеми: енергетична, демографічна, екологічна, ресурсна тощо, мають чітку географічну інтерпретацію. Спочатку вони з'являються на більш низьких географічних рівнях (регіонах, країнах, континентах) а потім розвиваються до глобальних масштабів.

Гоббс Томас (1588 -1679) - англійський філософ, політичний мислитель. Головні праці - "Філософські основи вчення про громадянина" (1642) та "Левіафан" (1651). Ставився до питань міжнародного життя, виходячи із своєї концепції "війни всіх проти всіх", яка є природним станом людських взаємовідносин. Для припинення взаємного знищення під час війни люди приходять до розуміння необхідності укладення суспільного договору, наслідком якого стає держава - Левіафан. Це відбувається шляхом добровільної передачі людьми своїх прав і обов'язків державі в обмін на гарантії суспільного порядку, миру і безпеки. Але при цьому держави продовжували залишатися у природному стані і єдиним регулятором міждержавних відносин залишалася сила. Допускав можливість підтримання миру між народами за умови створення політичних організацій, які стояли б над державами, тобто свого роду світового уряду. Отже, у підході до розв'язання проблеми війни англійський мислитель віддавав перевагу не правовим, а політичним засобам. Один із засновників традиційного напряму в науці про міжнародні відносини.

Гобіно Жозеф Артюрде (1816-1882) - французький дипломат, учений-орієнталіст, літератор, один із засновників теорії расизму. Вважав, що в основі цивілізації лежать етнічні, расові ознаки. Виділяв три раси: білу, чорну й жовту, між якими не може бути ніякої рівності. "Вибраною" расою, яка створила і збагачує людську цивілізацію, вважав тільки білу.

Головна задача комплексного країнознавства - полягає у створенні цілісних і якомога ширших за своїм змістом характеристик різних територій, перш за все країн і районів. Вона поділяється на: опис (виявлення фактів), пояснення і передбачення (прогнозування).

"Гра масштабами" - методичний країнознавчий прийом, суть якого полягає в здійсненні дослідження на основі аналізу переходу від одного територіального рівня до іншого; дозволяє висвітлити найрізноманітніші сторони конкретної території, в тому числі її зональної і макрорегіональної своєрідності.

Гроцій Гуго (1583 - 1645) - голландський юрист, соціолог, державний діяч, один із засновників учення про природне право, погляди якого сформувалися під впливом Нідерландської буржуазної революції 1566 -1609 pp. Найвідоміший трактат - "Про право війни і миру. Три книги". Розробив систему положень, якими повинні керуватися народи й держави у своїх взаємовідносинах. На них мають поширюватися принципи природного права, а в їх основі лежати не сила, а право і справедливість. Виступав проти розв'язання міждержавних проблем шляхом війни. Розрізняв війни справедливі та несправедливі, до останніх належали насамперед загарбницькі, грабіжницькі війни. Визначав війни як неминуче зло і закликав вести їх задля укладення миру, вважав, що вони повинні підпорядковуватися принципам природного права. Один із засновників ідеалістичного напряму в науці про міжнародні відносини.

Гумбольдт О. (1769 -1859) - німецький географ, який надавав великого значення географічному вивченню взаємодії людини і природи, впливу людської діяльності на довкілля.

Гумільов Лев (1919-1992) - російський історик і географ, який, продовжуючи традиції євразійства, сформулював власну концепцію етнографії. Визначив три її виміри: простір, час і етнос (народ). Етногенез пов'язував з особливою генетичною ознакою -пасіонарністю. Вважав, що за певних сприятливих природних умов група етносів може сформувати суперетнос. Тривалість життя етносу становить приблизно 1500 років за умови відсутності агресії з боку інших етносів. Основні праці - "Древняя Русь и Великая степь", Теография зтноса в исторический период", "Ритмьі Евразии: зпохи и цивилизации".

Дарендорф Ральф (1929 р. н.) - німецький соціолог, політичний діяч, професор університетів Гамбурга, Тюбінгена, Констанци, з 1974 р. - директор Лондонської школи економіки та політичних наук, отримав титул сера. Найвідоміша праця - "Клас і класовий конфлікт в індустріальному суспільстві" (1957). Вважав, що соціальна дійсність, у т.ч. й система міжнародних відносин, виступає як процес конфліктів із приводу авторитету в різних типах об'єднань, що безперервно повторюється. На думку Д., не наявність, а відсутність конфліктів є чимось дивним і ненормальним. У своїх останніх працях, зокрема "Дорога до свободи. Демократизація та її проблеми в Східній Європі", проаналізував зміст, глибину та направленість трансформаційних процесів у країнах Центрально-Східної Європи.

Дедукція - спосіб міркування і отримання висновків на основі руху в науковому дослідженні від складного, загального до простого, часткового; виведення детальних суджень, оцінок із загальних положень, умовиводів.

Декларація - офіційна заява держави (чи групи держав), у якій у загальних рисах доводяться до відома якісь важливі документи чи події, урочисто проголошується певний політичний принцип.

Демарш - заява (виступ) держави на адресу інших держав з висловленням підтримки, визнання, солідарності або, навпаки, осуду чи розмежування в якомусь питанні.

Демографічна статистика - галузь статистики, яка займається збором, обробкою й аналізом даних, що характеризують чисельність, склад, розміщення і відновлення населення країни або окремих його груп.

Демографічний перехід - концепція, що застосовується в демографії, а також у комплексному країнознавстві для пояснення зміни типів відтворення населення. Є чотири фази Д. п.: 1) коефіцієнт смертності (кількість смертей на 1000 душ населення) випереджає коефіцієнт народжуваності (кількість народжень на 1000 душ населення) внаслідок чого коефіцієнт природного приросту (кількість душ приросту на 1000 душ населення) зменшується; 2) коефіцієнт смертності продовжує знижуватися й досягає найменшого значення, але коефіцієнт народжуваності знижується ще швидше, а тому приріст населення сповільнюється; 3) коефіцієнт смертності збільшується (зумовлений демографічним старінням), коефіцієнт народжуваності знижується і до кінця фази наближається до рівня простого відтворення, а коефіцієнт смертності залишається нижче цього рівня; 4) коефіцієнт смертності підвищується, наближаючись до коефіцієнта народжуваності, процес демографічної стабілізації завершується.

Демографічний прогноз - розрахунок чисельності населення, що очікується, а також його віково-статевої структури в світі, окремих регіонах та країнах або їх частинах, базується на прогнозі рівнів народжуваності та смертності в різних вікових групах, а також міграції. Д. п. використовується при плануванні трудових ресурсів і споживання, обгрунтуванні демографічної політики.

Демографія( від грец. "демос" - народ і "графіо" - пишу) -наука про закономірності відтворення населення. Д. вивчає закономірності й соціальну зумовленість народжуваності, смертності, укладення та припинення шлюбу, відтворення шлюбних пар і сімей; розробляє методи опису, аналізу й прогнозу демографічних процесів і демографічних структур.

Демографія економічна - вивчає економічні аспекти відтворення населення та механізм взаємозв'язку економічних і демографічних процесів.

Демографія етнічна - вивчає відтворення і динаміку чисельності окремих народів.

Демографія описова - включає загальну характеристику чисельності населення, його територіального розподілу, параметри віково-статевого, шлюбного й сімейного складу населення, рівня й тенденцій розвитку демографічних процесів у конкретних регіонах, країнах, територіях або частинах країни.

Демографія регіональна - вивчає закономірності відтворення й динаміку населення в окремих регіонах і територіях країни, а також економічні, соціальні , екологічні, етнічні та інші чинники, що впливають на їх характер і мають іспе в цих регіонах.

Демографія соціальна - наукова дисципліна, яка формується на стику демографії та соціології і вивчає взаємовплив Соціальних і демографічних процесів. Д. с. головну увагу приділяє вивченню соціальних норм, демографічних установок, демографічної поведінки (репродуктивної, шлюбної, сімейної, самоохоронної, міграційної) і чинників, що їх зумовлюють, таких як рівень освіти, доходів, етнічної характеристики тощо.

Держава- територіально організований апарат влади на території певної країни, знаряддя економічного, політичного та ідеологічного управління суспільством; виступає важливим об'єктом країнознавчого дослідження. Зараз у світі є 193 держави - члени ООН.

Детермінізм географічний - концепція, сутність якої полягає у визнанні визначального впливу природних умов на розвиток суспільства. Так, французький просвітитель Ш.-Л. Монтеск'є у книзі "Про дух законів" (1748 р.) розмірковував про залежність соціального устрою, форм правління від клімату, грунтів, розмірів країни. Д. г. найбільшого поширення набув у XVIII ст. і згодом виявився теоретичною основою численних країнознавчих праць.

Джерело - первинний оригінальний матеріал, який містить певну інформацію, в тому числі країнознавчу - закони, договори, меморандуми, заяви, виступи офіційних осіб, статистичні дані, мемуари, листи, преса тощо.

Діалектика- 1) метод пізнання дійсності (у тому числі країнознавчих реалій), який полягає в необхідності розглядати явища в їх зв'язках, русі та розвитку; 2) загальне вчення про єдність протилежностей в одному цілому; 3) мистецтво дискусії, насамперед вміння знайти істину через розкриття і подолання суперечностей у міркуваннях опонента.

Ділова гра - спосіб дослідження, який передбачає попереднє конструювання ситуації, імітацію того або іншого варіанту розвитку країнознавчого процесу або явища. Це дозволяє розробити різні моделі дії управлінських структур, розподілити ролі учасників подій, уточнити характер їх поведінки та взаємовідносин між ними. Такого роду прийоми дають змогу передбачити варіанти зміни ситуації, підготувати всіх задіяних осіб до відповідної реакції, а управлінський персонал до прийняття рішень в неординарних ситуаціях, знаходити якісно важливі ланки та суперечності в поточних і прогнозованих процесах.

Діяльність - у широкому розумінні прийнято розглядати як різнобічний процес створення суспільним суб'єктом (людиною) умов для свого існування й розвитку, процес перетворення соціальної реальності відповідно до суспільних потреб, цілей і зандань.

Доктрина- система поглядів, ідей, принципів, що лежить в основі політичної діяльності окремої особи чи політичної організації. Політична Д. - це система офіційних поглядів і положень, яка розробляється політичним керівництвом держави. Основні положення політичної Д. зв'язані з характером суспільного ладу, політикою правлячих сил, рівнем розвитку продуктивних сил.

Документ - оригінальний матеріал, письмове свідоцтво про якісь історичні, міжнародні тощо події та факти (закони, нормативні акти, офіційні договори і т. п.), джерело країнознавчої інформації.

Документальне дослідження - дослідження, що ґрунтується на основі вивчення архівних матеріалів, офіційної статистики, даних преси, мемуарів, листування тощо.

Дугін Олександр Гельєвич (1962 р. н.) - російський геополітик, автор дванадцяти книг, в тому числі відомого навчального посібника "Основи геополітики. Геополітичне майбутнє Росії" (1997 p.). З січня 2000 р. - радник Голови Державної Думи Російської Федерації з геополітики. У 1989 р. створив Центр соціальних метастратегічних досліджень, головною метою якого є розробка "євразійської моделі розвитку Росії". Матеріали центру носять прогнозно-аналітичний характер і готуються за замовленням силових структур. Серед останніх розробок центру - геополітична експертиза російсько-європейських і російсько-американських відносин. Д. -представник напряму сучасного російського неоєвразійства.

Еволюція - процес тривалих, поступових, дрібних змін, повільного переходу на вищі стадії розвитку із успадкуванням попередніх елементів; Е. - синонім поступального розвитку.

Екологічна експертиза проектів - система комплексної оцінки можливих екологічних наслідків здійснення проектів будівництва і реконструкцій народногосподарських об'єктів, додержання при їх розробці встановлених правил і норм раціонального природокористування й охорони природи.

Екологія (від грец. "еко" - середовище і "логос" - вчення) -1) наука, що вивчає взаємовідношення між живими організмами та середовищем їх існування; 2) наука про структуру та функції природи; 3) комплексна наука, що досліджує середовище існування живих істот, в тому числі людини. Термін "екологія" запровадив німецький учений Е.Геккель (1866 p.). Основоположником екології як географічної науки був американський географ Р.Зауер, який започаткував дослідження екологічних проблем у сучасному світі та їх впливу на долю цивілізацій.

Екологія міст - у країнознавчих дослідженнях - аналіз, характеристика і вивчення міського життя, що базується на аналогії з пристосуванням рослин і організмів до навколишнього (оточуючого) середовища.

Економіка-1) наукова дисципліна, яка вивчає сектори і галузі господарства, умови і всю сукупність елементів; 2) сукупність відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг в умовах конкретної економічної системи і конкретної держави; 3) господарство якого-небудь регіону, держави або її частини. Е. - це галузь людської діяльності, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням товарів і послуг.

Економічна географія - наука, яка вивчає територіальну організацію суспільного виробництва, просторові процеси і форми організації життя людей з точки зору ефективності самого виробництва. Політико-економічною основою Е. г. є вчення про географічний поділ праці (міжнародний і територіальний), теорія розміщення виробництва. Термін Е. г. наприкінці 1880-х років увів німецький учений В.Готц.

Експедиційні країнознавчі дослідження - експедиції в різні регіони світу, в ході яких за детально розробленою програмою проводяться польові маршрути, вивчаються конкретні типи взаємодії природи, людини, господарства і суспільства.

Експеримент -метод дослідження країнознавчих проблем, міжнародних відносин у цілому чи їх елементів шляхом активного впливу на них за допомогою створення нових умов, які відповідають меті дослідження, або шляхом зміни протікання процесів у потрібному напрямку. По відношенню до сфери міжнародних відносин експеримент може здійснюватися у формі теоретичного моделювання міжнародних процесів або різних міжнародних систем і доповнюватися моделюванням за допомогою електронно-обчислювальних машин.

Експериментальне країнознавче дослідження – тип дослідження, спрямованого на аналіз причинно-наслідкової залежності в розвитку відповідних процесів. Важливою умовою його проведення є наявність достатньо високого рівня знань з досліджуваної проблеми.

Електоральне (виборче) країнознавство - галузь політичної географії, яка займається дослідженням і вивченням територіальних аспектів масових виборчих кампаній.

Емпіричне країнознавче дослідження - наукове дослідження, спрямоване на отримання фактофіксуючого знання, тобто за допомогою прямої або опосередкованої реєстрації, встановлення і узагальнення країнознавчих фактів, характерних для досліджуваних країнознавчих явищ, об'єктів, відносин.

Епістемологія - розділ філософії, який займається проблемами теорії пізнання: аналізом природи пізнання як явища, вивченням передумов виникнення пізнання як практичного процесу, закономірностей його еволюції, природи й сутності знання як явища, співвідношення пізнання та знання, реальності й знань, умов достовірності знання, пошуками визначення і критеріїв того, що взагалі слід вважати знанням.

Ератосфен Кіренський (276 -194) - давньогрецький вчений, що дав назву "географія" самій науці й склав "Географічні записки", одну з перших країнознавчих робіт.

Етапи формування політичної карти світу (ПКС) - зміна кількості суверенних держав та їх розмірів протягом історії людства. Виділяють наступні етапи: перший - рабовласницький, коли виникли перші могутні держави, такі як Вавілон, Єгипет, Греція, Рим, Карфаген; другий - феодальний (V - XV ст.), коли виникли могутні імперії, йшло загарбання колоніальних володінь. Могутніми країнами стають Візантія, Київська Русь, Англія, Іспанія, Франція, Османська імперія; третій - новий або капіталістичний (з XVI ст. до першої світової війни), коли сформувався світовий ринок і завершився розподіл світу між капіталістичними країнами. Загострення політичних відносин на межі XIX і XX ст. переросло в першу світову війну, в результаті якої Німеччина втратила частину європейської території та колонії, розпались Австро-У горська та Османські імперії, лідером світової економіки і політики стали США; четвертий - почався із закінченням першої світової війни і утворенням Радянського Союзу - першої соціалістичної країни. Велике значення для формування ПКС мала друга світова війна, в результаті якої сформувався світовий соціалістичний табір з 15-ти країн, змінилися кордони СРСР за рахунок приєднання балтійських країн, Західної України і Західної Білорусії, Східної Пруссії, Німеччина розпалась на ФРН і НДР, Італія і Японія втратили колонії, утворились великі військово-політичні блоки - НАТО і Варшавський договір; п'ятий або сучасний (початок припадає на середину 80-х років) - розпад Радянського Союзу на 15 суверенних держав, розпад соціалістичного табору, об'єднання Німеччини, розпад Югославії і Чехословаччини.

Етатизм - політична теорія, яка захищає головну роль державної влади у найважливіших сферах суспільного життя; активне втручання держави у життя громадян.

Етнологія - наука про походження, етнічну історію народів, про формування особливостей їх культури, релігії та побуту.

Жирар Мішель - професор, заступник керівника Департаменту політичної науки Університету Париж-1 (Сорбона-Пантеон), член Координаційного комітету "Постійної групи з міжнародних відносин" Європейського консорціуму політичних досліджень. Опублікував низку праць, присвячених питанням теорії та епістемології міжнародної політики, зокрема монографія "Індивіди в міжнародній політиці" (1994) та стаття "Теорія міжнародних відносин і інвенція" (1995). Представник сучасної французької соціологічної школи.

Закон (державний) - прийнятий у встановленому порядку відповідною інституцією верховної влади в державі нормативний акт, який регулює відносини в суспільстві, має обов'язкову чинність, загальне значення і рівну для всіх дію. 3. Виступає важливим джерелом при здійсненні країнознавчих досліджень.

Закономірності MB - наявність довгого ряду схожостей у міжнародних відносинах, які не залежать від особливостей тієї чи іншої епохи. До основних ЗМВ належать наступні: перша -головними діючими особами міжнародних відносин є держави, а формами їх міжнародної діяльності - дипломатія, війна та стратегія; друга - державна політика має дві взаємопов'язані різновидності - внутрішню та зовнішню (міжнародну); третя -основою всіх дій держав на міжнародній арені виступають національні інтереси, елементами яких є безпека, виживання і суверенітет; четверта - міжнародні відносини - це силова взаємодія держав або баланс сил, де перевага з точки зору національних інтересів у наймогутніших держав; п'ята - у залежності від розподілу могутності між великими державами баланс сил може набувати різних форм або конфігурацій (біполярна, трьохполюсна, мультиполярна, однополюсна і т.д.).

Засоби - шляхи, способи, методи та знаряддя досягнення певних цілей.

Засоби масової інформації - певний соціальний інститут, що охоплює систему друкованих видань, радіо-, теле-, відеопрограм, кінохронікальних програм та інших форм періодичного поширення масової інформації; широко використовується при обробці та розповсюдженні країнознавчої інформації (див. також: Мас-медіа).

Зв'язки з громадськістю (паблік рилейшнз) - 1) система теоретичних знань та практики їх застосування, що відображають ті комунікаційні процеси в суспільстві, які спрямовані на встановлення взаєморозуміння між різними соціально організованими суб'єктами та громадськістю; 2) організація громадської думки, метою якої є найефективніше функціонування підприємства (установи, фірми) та підвищення його репутації, яке здійснюється різними засобами масової інформації; 3) міжнародні паблік рилейшнз - комунікації зі світовою громадськістю, що відбуваються в мультикультурному середовищі та спрямовані на гармонізацію стосунків між різними суб'єктами міжнародних відносини; мають особливе значення для передачі різноманітної країнознавчої інформації.

Змішано-скануючий метод - один із методів ухвалення рішень, покликаний поєднати фундаментальний процес ухвалення політичних рішень, які визначають шляхи, напрямки і перспективи розвитку країни або її частин, з подальшою їх розробкою. Він уможливлює раціональний аналіз найважливіших, ключових елементів будь-якої країнознавчої проблеми і менш детальне дослідження її другорядних аспектів.

Зовнішня політика - діяльність держави на міжнародній арені, що регулює стосунки з іншими суб'єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями, всесвітніми й регіональними міжнародними організаціями. При цьому зовнішня політика тієї або іншої країни є конкретним, практичним втіленням міністерством закордонних справ або відповідним йому зовнішньополітичним відомством основних принципів міжнародної політики держави, які виробляються державними структурами і покликані відображати національні інтереси держави. Зміст 3. п. становлять переговори, укладання угод і створення блоків, міжнародні наради, діяльність міжнародних, міждержавних організацій, різного роду дипломатичних місій, демарші, загроза й застосування військової сили. Основними засобами здійснення 3. п. виступають війна та дипломатія.

Зональне країнознавство - галузь країнознавства, яка має на меті дослідження країн, територій, регіонів (районів), історико-географічних країв із врахуванням зональних особливостей господарського, політичного, соціального тощо розвитку та проживання різних етносів. 3. к. може прискорити створення комплексних характеристик природних зон світу з використанням матеріалів фізичної і суспільної географії, а також загального землезнавства і біогеографії. Передбачувана схема зонально-країнознавчих характеристик може включати такі розділи і схеми: 1) своєрідність і територіальне охоплення зони; 2) роль в світовій природні системі; 3) визначаючі природні процеси (співвідношення тепла і вологи); 4) переважаючий характер природокористування; 5) основні історико-географічні типи спеціалізації і розміщення господарства; 6) характер розміщення і розселення населення; 7) трудові традиції і навички; 8) особливості середовища і пристосування до нього (з елементами етноекології і медичної географії); 9) антропогенна трансформація території.

Івент-аналіз- метод прикладного вивчення динаміки політичних подій (ситуацій). Ґрунтується на слідкуванні за ходом та інтенсивністю подій з метою визначення основних тенденцій еволюції обстановки як в окремих країнах, так і на міжнародній арені взагалі. Конкретне застосування цього методу передбачає створення інформаційного банку даних і побудову системи класифікації міжнародних фактів і явищ.

Ідеологія - упорядкована, струнка система поглядів, які виражають ставлення до дійсності, цілі й програми, спрямовані на закріплення, розвиток чи зміну даних суспільних відносин. І. вказує політиці систему ідеалів і цінностей, до якої остання має прагнути. Тому виникає консервативна чи ліберальна, прогресивна чи реакційна політика, в тому числі на міжнародній арені.

Ідея(від грецьк. idea - поняття, "те, що видно", образ) -форма відображення реальних явищ за допомогою думки, "образ, виражений словом. У розумінні основної І. - це одна з форм, спосіб пізнання, зміст яких полягає у формулюванні загального теоретичного принципу, який пояснює суть явищ (наприклад, ідея про матеріальність світу, ідея зміни суспільнії ічних формацій тощо).

Ієрархія - тип структурних відношень у складних багаторівневих системах, які характеризуються упорядкованістю, організованістю взаємодій між окремими рівнями по вертикалі. Виділяють 2 види І.: нормальну, коли системи одного порядку однорідні й повністю входять у систему більш високого рангу (адміністративне районування) та І. розшарування, коли системи низового порядку неоднорідні і в сумі не обов'язково складають систему вищого порядку (наприклад, при економічному районуванні розрізняють декілька компонентно-структурних шарів - природні ресурси, промисловість, розселення, інфраструктура).

Іміджологія- наука, яка вивчає проблеми формування та створення в суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) і окремих політичних та інших лідерів, розробляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування в суспільній свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики.

Інвайроментологія- наука про охорону довкілля.

Індекс демократичності - рейтинг країни, який вираховується за 10-бальною шкалою на основі п'яти показників: конкурентної основи участі в політичній діяльності, регулюванні участі в політичній діяльності, конкурентної основи найму керівників, відкритості при наймі керівників, обмеження повноважень глави виконавчої влади. Постсоціалістичні країни разом з Китаєм за цією шкалою мають приблизно 5 балів.

Індекс найближчого сусідства (при розселенні) - показник, який визначає характер розміщення населення на території і має вигляд R= Д„/До, де Дн - середня з спостережених відстаней між кожним населеним пунктом і найближчими сусідами, До - середня відстань, що очікується, визначається за формулою До = 1/2-Уа ,де А - щільність поселень на 1 км2. Значення індексу знаходяться в межах від теоретичного "0", коли населені пункти концентруються в одній точці, до 2,15 (максимальна величина), коли розміщення відповідає системі трикутників.

Індекс розвитку людського потенціалу (індекс розвитку людського суспільства) - показник, введений ООН, аналогічний якості населення (див.: Якість населення). ІРЛП розраховується па основі показників, які характеризують наступні аспекти життя суспільства: 1) фізичний стан людей, їх довголіття (показник -середня очікувана тривалість життя); 2) духовний та інтелектуальний розвиток людей (показник - рівень освіти, який розраховується на основі двох елементарних показників: а) частка грамотних серед дорослого - старше 15 років - населення; б) середня тривалість навчання); 3) матеріальне забезпечення людей, тобто реальні доходи на душу населення (показник -ВНП на душу населення з поправкою на купівельну спроможність і рівномірність розподілу доходів у суспільстві).

Індексний метод - спосіб країнознавчого дослідження, зміст якого полягає в розрахунку індексних показників, що можуть співставлятися і які характеризують різні сторони економічного та соціального життя країн світу за певний проміжок часу і в сукупності дають змогу визначити індекс розвитку людського суспільства взагалі.

Індукція- міркування, умовиводи, побудовані на виведенні загальних висновків із положень, які виступають їх окремими випадками; дослідницький метод, який веде до узагальнення на підставі окремих експериментів і спостережень фактів, а також формулювання та перевірка гіпотез.

Інновація - у найзагальнішому розумінні кардинально, принципово нове явище, спосіб пізнання і дослідження певних процесів, зокрема країнознавчих.

Інноваційне країнознавче дослідження - тип дослідження, за своїм характером близького до експериментального. Однак воно спрямоване не просто на виявлення причинно-наслідкових зв'язків, але й на паралельну розробку в процесі проведення дослідження нових способів (рекомендацій, технологій тощо) управління країнознавчим об'єктом.

Інституціональнийметод (підхід) - комплекс різноманітних прийомів, за допомогою яких досліджується вплив політичних інститутів на розвиток окремих регіонів/районів, територій, країн, груп країн тощо (див. також: Метод інституціоналізму).

Інтелект - рівень розумових здібностей, який вимірюється тестом IQ (коефіцієнт інтелекту).

Інтерв'ю- метод проведення опитувань, в тому числі країнознавчого спрямування, як цілеспрямованої бесіди з опитуваним. І. поділяються на два види: вільні та стандартизовані (формалізовані).

Інформація(від лат. informatio - пояснення) - 1) відомості, які передаються людьми усно, письмово через мережу Інтернет або іншими способами; 2) з середини XX ст. загальнонаукове поняття, яке включає в себе обмін відомостями між людьми, людиною і автоматом (комп'ютером), автоматом і автоматом (комп'ютером і комп'ютером).

Інформаційна технологія - форма обробки та передачі інформації, що базується на інформаційних процесах і сучасних досягненнях науково-технічного розвитку.

Істон Девід (1917 р. н.) - американсько-канадський політолог, професор кількох американських і канадських університетів. Представник напряму функціоналізму в науці про міжнародні відносини. У 50-60-хрр. опублікував свої основні праці "Політична система" і "Системний аналіз політичного життя". Вважав, що кожна система, в тому числі й політична система та система міжнародних відносин, пов'язана з середовищем - тим, що впливає на систему і з чим вона взаємодіє. Розрізняв два види середовища: зовнішнє середовище (оточення системи) і внутрішнє середовище (контекст системи). Згідно системного аналізу, політична система розглядається в динаміці - як цілісний організм, що знаходиться у постійній взаємодії з оточуючим середовищем і постійно "звіряє" свої "відповіді" з станом і реакцією своїх елементів (у формі політичних дій, урядових актів та інших заходів тощо). У свою чергу, ця зворотна реакція системи є початком нового циклу її взаємовідносин з середовищем, сприяє певним змінам в оточуючому середовищі, а потім продукує нові "вимоги" та "підтримки", які потребують нових "відповідей". Модель І. можна застосовувати для аналізу будь-якої політичної або міжнародної системи. Водночас вона не ідеальна й пізніше була доповнена та розвинута К. Дейчем та ін.

Історизм- науковий принцип підходу до дійсності, в тому і країнознавчого характеру як такої, що розвивається в часі.

Історико-географічний край- найменша регіональна таксономічна одиниця в географії і країнознавстві, частина країни (наприклад, Волинь, Буковина, Холмщина, Бретань, Баварія тощо).

Історичний метод- спосіб дослідження, комплекс прийомів, направлених на аналіз всіх явищ життя країн або окремих районів/регіонів у хронологічному розвитку, виявлення зв'язку минулого, теперішнього і майбутнього.

Історія (від грец. hysteria - розповідь про минуле) - 1) процес розвитку природи і суспільства; 2) Комплекс суспільних наук (історична наука), які вивчають минуле людства у всій його конкретності та багатогранності. Для встановлення закономірностей історичного розвитку досліджуються факти, ії і процеси на основі історичних джерел.

Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики- наука, яка вивчає основні етапи розвитку міжнародних відносин, явища та процеси міжнародного життя, міждержавні відносини, а також актуальні проблеми сучасних міжнародних відносин.

Кант Іммануїл (1724 - 1804) - німецький філософ. У праці "Про вічний мир", аналізуючи проблеми відносин між державами, зробив висновок, що держави, які перебувають у стані потенційної війни ("природному стані"), мають перейти з нього у стан, регульований правом. Такий стан - "вічний мир" -характеризувався б союзом держав, над яким мала бути одна наддержава - "держава народу". Вважав, що "вічний мир" настане після укладення мирних договорів між країнами. Хоча цей ідеал миру нездійсненний, але до нього треба прагнути. Один із засновників ідеалістичного напряму в науці про міжнародні відносини. В географії сформував основи хорологічної концепції, яка випливала з його філософських поглядів на простір і час.

Картографічний метод- дослідження певної території на основі використання різноманітних доступних картографічних матеріалів, повноцінної картографічної інформації Для більш глибокого усвідомлення своєрідності конкретної території корисно порівняння і накладення різних тематичних карт (бажано в тому же масштабі). Для цієї мети корисні комплексні географічні атласи. Карти з властивою їм особливо високим ступенем генералізації і відбору найбільш істотного, що є на території, дають картографічну картину, свого роду модель. Вони можуть і повинні взаємодіяти з текстовою характеристикою території, доповнюючи один одного. Особливо важливо "читати" загальногеографічні і тематичні карти, "знімати" з них максимально повну інформацію. К. м. забезпечує зв'язок між географією, картографією та країнознавством.

Картографія- наука про створення, вивчення і використання у різних галузях, у тому числі в країнознавстві, картографічних матеріалів (карт, планів, схем).

Категорія(від грецьк. kategoria - висловлювання, свідчення, ознака) - найзагальніші та фундаментальні поняття науки. До основних категорій країнознавства належать країна, держава, район/регіон, історико-географічний край, кордон, територія, територіальний комплекс і т. п.

Кіссінджер Генрі (1923 р. н.) - американський політичний діяч, теоретик міжнародних відносин. У 1969 -1973 pp. – помічник президента Ніксона з питань національної безпеки, а в 1973 -1977 pp. - держсекретар США. Докторська дисертація присвячена аналізу подій, пов'язаних з Віденським конгресом 1814 -1815 pp. (пізніше надрукована окремою книгою). У ній вперше виступив з теорією "балансу сил" як первинного й основного засобу збереження порядку. Знайшла свій розвиток у працях "Ядерна зброя та зовнішня політика", "Необхідність вибору", "Неспокійне партнерство", "Дипломатія". Обґрунтував положення про те, що володіння ядерною зброєю, крім військового, мало велике політичне значення, оскільки фактично визначало силу країни на міжнародній арені. Наголошував, що загроза нищівного ядерного удару є надійним стримуючим чинником для будь-якого агресора, тому ядерна зброя сприяла зміцненню миру. Активно використовував так звану "човникову дипломатію" для розв'язання міжнародних проблем. Представник традиціоналістського напряму в сучасній науці про міжнародні відносини.

Класифікація(від лат. classis - розряд) - система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи за спільними ознаками або властивостями. Відправна точка класифікації -одиничні поняття. В країнознавстві К. передбачає групування об'єктів, що вивчаються, виходячи з їх кількісних ознак. Є чотири правила К.: 1) При одному і тому ж діленні використовують одну іту ж основу. 2) Одинакові розмірності ділення. Сума виділених видів (класів) повинна бути рівна обсягу родового поняття, що класифікується. 3) Неперетинання класів. Виділені види (класи) повинні виключати один одного. 4) Неперервність ділення. К. ("вертикальне" ділення) повинна бути безперервною, тобто при діленні не можна пропускати логічні ступені.

Класифікація країн (групування) - групування країн на основі різноманітних кількісних критеріїв. По відношенню до країн застосовують різноманітні види К. (групування). Найчастіше, за величиною площі, за якою країни поділяються на: великі (Росія - 17,075 млн. км2, Канада - майже 10 млн. км2, Китай -9,6 млн. км2, США - 9,4 млн. км2, Бразилія - 8,5 млн. км2, Австралія - 7,7 млн. км²); середні (Україна - 603,7 тис. км², Франція - 551,6 тис. км², Німеччина - 356,3 тис. км², Польща 321,7 тис. км²); малі (Андорра, Монако, Ліхтенштейн, Катар). Інша К.- за економіко-географічним положенням: Північна, Східна, Західна і Південна Європа; Північна, Центральна Азія, Закавказзя, Південно-Західна, Південна, Південно-Східна, Східна Азія; Північна, .Західна, Центральна, Східна і Південна Африка; Північна, Латинська (Середня

Поиск по сайту: