Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Термінологічний словник. Асоціація – ( лат

Асоціація – ( лат. аssociatio – з’єднання) – договірне об’єднання, яке створюється на добровільних засадах для постійної координації господарської діяльності та забезпечення захисту прав учасників і загальних інтересів.

 

Аутсайдери галузевого ринку – невеликі підприємства, так звані "нішери", що обслуговують дрібні сегменти, якими не цікавляться великі компанії – лідери; їх основним завданням є створення, захист і при можливості розширення частки галузевого ринку і уникнення при цьому конкуренції з компаніями - лідерами.

 

Багатонаціональна стратегія – стратегія, за якої компанія пристосовує свої стратегічні дії до конкретної ситуації на ринку кожної країни; в цьому випадку загальна міжнародна стратегія фірми являє собою сукупність стратегій по країнам.

 

Бенчмаркінг (англ. bench-місце, marking- відмітити) – 1) метод порівняльного аналізу для підприємств, які працюють в умовах конкурентної боротьби; 2) спосіб вивчення діяльності господарюючих суб’єктів, в першу чергу конкурентів, з метою використання їх позитивного досвіду у власній роботі; 3) метод копіювання організацією переваг основних конкурентів по всім напрямкам техніки, технології, економіки і управління; 4) постійний систематичний пошук, впровадження найкращої практики, що призводить до поліпшення продуктивності.

 

Бенчмаркінг загальний– це порівняння показників виробництва і продажу власної продукції з показниками бізнесу достатньо значної кількості виробників і продавців аналогічного товару.

 

Бенчмаркінг операційний -спрямований на забезпечення переваги над конкурентами (створення конкурентних переваг) у різних функціональних напрямах діяльності фірми – собівартості виробництва, ефективності продажу, дослідженні та розробках тощо.

 

Бенчмаркінг стратегічний– процес забезпечення відповідності стратегії компанії ключовим факторам успіху в галузі і стратегіям поведінки конкурентів.

 

Бенчмаркінг функціональний -означає порівняння параметрів роботи окремих функцій (операцій, процесів, прийомів роботи) підприємства з аналогічними параметрами найбільш успішних конкурентів, що працюють у схожих умовах.

 

Бізнес-інкубатор (науковий центр, бізнес-інноваційний центр) – багатофункціональний комплекс, що забезпечує сприятливі умови для ефективного розвитку новоутворених малих інноваційних (венчурних) фірм, які реалізують перспективні науково-технічні ідеї.В основі діяльності бізнес-інкубаторів закладено принцип спільного використання фінансових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів.

 

Венчурна фірма – підприємство, створене для реалізації інноваційного проекту, зв’язаного зі значним ризиком; невелике ризикове підприємство, що має справу з розробкою наукових ідей і втіленням їх у нові технології та продукти.

Виробництво за контрактом – спосіб виходу на зарубіжний ринок, коли велика міжнародна компанія доручає виробництво продукції місцевим фірмам; така стратегія забезпечує компанії швидкій вихід на зарубіжний ринок, характеризується низьким рівнем ризику, полегшує створення в майбутньому спільного чи власного підприємства.

 

Ворожа інтеграція (поглинання) – форма примусового злиття, що передбачає ліквідацію фірми, яка поглинається, і передання фірмі, яка поглинає, усього майна, забов’язань, боргів ліквідованої фірми; водночас фірма, що поглинає, збільшує свої активи на суму чистих активів поглинутої компанії, а її акціонери мають право придбати нові акції пропорційно пайовій участі кожного з них.

 

Галузь – група фірм, чия продукція має схожі якості і пропонується одним і тим же покупцям.

 

Глобальна стратегія – варіант міжнародної стратегії, при якому весь світ розглядається як єдиний ринок без національних кордонів і національних відмінностей між покупцями; передбачує стандартний підхід до розробки товарної, ціннової, збутової, комунікаційної політики для всіх країн, в яких діє міжнародна компанія.

 

Дезінтеграція — перехід на роботу з незалежними діловими партнерами.

 

Дерево цілей – структурована, побудована за ієрархічним принципом (ранжована за рівнями) сукупність цілей системи, програми, плану, в якій виділені: головна мета («вершина дерева»); підпорядковані їй підцілі першого, другого і т.д. рівнів («гілки дерева»); наглядне графічне зображення підпорядкованості і взаємозв’язку цілей, яке демонструє розподіл основної (генеральної) цілі чи місії на підцілі, завдання і окремі дії.

 

Диверсифікація (лат. diversus – різний; віддалений і facete – робити ) - розширення номенклатури продукції, яку виробляють окремі фірми та об’єднання; може здійснюватися як через створення нових підприємств, так і скуповування фірм або злиття з ними.

 

Диверсифікація непрофільна (конгломератна, бокова, латеральна ) – це охоплення нових напрямків бізнесу, які не мають ніякого зв’язку з основною діяльністю підприємства; повинна проводитись тільки в тому випадку, якщо ні одна із споріднених галузей вже не забезпечує перспектив для зростання.

 

Диверсифікація профільна – розширення діяльності підприємства шляхом проникнення у споріднені галузі, тобто в галузі, де можна використати стратегічну відповідність з основним бізнесом і перетворити її у конкурентну перевагу.

Дивідендна стратегія – спосіб формування частки прибутку, яка сплачується власнику у відповідності з його внеском в загальну суму власного капіталу підприємства; завданням дивідендної стратегії є встановлення необхідної пропорційності між поточним використанням прибутку власниками і майбутнім його зростанням з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Диференціація іміджу – створення іміджу підприємства та продукції, з кращої сторони вирізняючого їх від конкурентів.

Диференціація продуктова– це пропозиція продукції підприємства з характеристиками і дизайном, кращими чим у конкурентів; основу продуктової диференціації складає товарний асортимент продукції підприємства, під яким розуміється група аналогічних чи тісно пов’язаних між собою товарів.

Диференціація сервісна– пропозиція різноманітного і більш якісного в порівнянні з конкурентами рівня послуг, супутніх продукції підприємства; вона може стати ключовим фактором в конкурентній боротьбі, коли диференціація фізичної продукції підприємства є проблематичною, невигідною, чи неможливою.

Ділова стратегія - стратегія, що відноситься до управління окремою сферою діяльності підприємства і складається із ряду підходів та напрямків, які розробляються керівництвом з метою досягнення найкращих показників роботи в одній конкретній сфері діяльності. Для підприємства, яке займається одним видом бізнесу, корпоративна і ділова стратегія співпадають, відмінності між корпоративною і діловою стратегіями існують тільки в диверсифікованому підприємстві.

 

Дружнє об’єднання (злиття) – угода між кількома підприємствами, капітал яких об’єднується в одній компанії; звичайно здійснюється між близькими за розміром підприємствами за рішенням вищого менеджменту (власників, засновників).

Емісійна стратегія акціонерного товариства – частина стратегії формування власних фінансових ресурсів, яка полягає в забезпеченні залучення необхідних їх обсягів за рахунок випуску і розміщення власних акцій на фондовому ринку.

 

Зфокусована стратегія низьких витрат ( лідерство по витратам) – дії підприємства по досягненню переваг в межах обранного сегменту шляхом зниження витрат і виробництва самої дешевої продукції.

 

Інвестиційна стратегіячастина загальної стратегії підприємства, яка полягає в виборі і реалізації найбільш ефективних варіантів реальних і фінансових форм його інвестицій з метою забезпечення високих темпів розвитку і розширення економічного потенціалу господарської діяльності; інвестиційна стратегія завжди пов’язана з фінансово-господарською діяльністю підприємства, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою; допомагає керівництву прийняти рішення щодо доцільності, напрямків, масштабів коригування діяльності підприємства, джерел та обсягів фінансування розвитку, спрогнозувати можливі результати.

Інвестиційна стратегія зростання - формування інвестиційного портфелю по критерію максимізації темпів приросту інвестиційного капіталу в довгостроковій перспективі, незалежно від рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді; завданням стратегії є забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства; таку інвестиційну стратегію можуть дозволити собі тільки компанії із стабільним фінансовим станом.

 

Інвестиційна стратегія прибутку – формування інвестиційного портфелю за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді без урахування темпів приросту капіталу в довгостроковій перспективі; завданям стратегії прибутку є забезпечення швидкої поточної віддачі від інвестицій, незважаючи на те, що в майбутньому ці інвестиції могли б забезпечити більш високу норму прибутку.

 

 

Інтеграція(від lat-integer-цілий) – 1) об’єднання економічних суб’єктів, поглиблення їх взаємодій, розвиток зв’язків між ними; 2) рівень співробітництва між частинами організації, який забезпечує досягнення стратегічних цілей у межах вимог з боку зовнішнього середовища.

 

Інтеграція вертикальна – 1) об’єднання підприємств однієї галузі, які знаходяться на різних технологічних етапах виробничого процесу; 2) виробнича кооперація підприємств однієї галузічи близьких за характером галузей промисловості, які спеціалізуються на виготовленні вузлів, деталей, заготовок, комплектуючих та інших виробів, необхідних для кінцевого продукту.

 

Інтеграція горизонтальна – об’єднання підприємств, які діють і конкурують на спільному ринку; метою горизонтальної інтеграції є підсилення позицій підприємства в галузі шляхом поглинання конкурентів чи встановлення контролю над ними; стратегія забезпечує підприємству економію на масштабах виробництва, зменшення загрози конкурентної боротьби, поширення спектру товарів і послуг, географічне розширення ринків; горизонтальна інтеграція є формою профільної диверсифікації підприємств.

 

Інтеграція жорстка -форма інтеграції яка передбачує оформлення відносин через юридично обов’язковий договір і створення таким чином холдінгів, промислово-фінансових груп, концернів.

 

Інтеграція зворотня (регресивна) -зростання підриємства за рахунок приєднання функцій, які раніше виконувались постачальниками (придбання чи встановлювання контролю над джерелами сировини, виробництво комплектуючих виробів, напівфабрикатів); метою зворотної інтеграції може бути захист стратегічно важливого джерела чи доступ до нової технології, важливої для основної діяльності, зменшення залежності від постачальників.

Інтеграція м'яка– це узгодження інтересів ділових партнерів без підписання юридичних документів; в цьому випадку підприємство не має можливості будь-яким жорстким формальним шляхом (наприклад через суд) вплинути на своїх партнерів.

 

Інтеграція пряма (прогресивна) -1) зростання підприємства за рахунок прєднання ним функцій дистриб’ютерів продукції: збутових, рекламних, транспортних, сервісних та ін; 2) підсилення контролю підприємства над системою просування його продукції

Кадрова стратегія – комплекс організаційних рішень і заходів, спрямованих на розробку і реалізацію найбільш важливих кадрових цілей підприємства.

Карта стратегічних груп – інструмент, що дозволяє відобразити різні конкурентні позиції підприємств, які змагаються у галузі; розробка карти стратегічних груп проводиться для дослідження структури конкуренції на галузевому ринку.

 

Картель (фр.cartel, італ. сartelio-документ) - форма об’єднання виробників чи споживачів, гласна чи не гласна форма угоди групи близьких по профілю підприємств, фірм, компаній про квотування, обсяги виробництва і продажу, ціни, ринки збуту, обмін ліцензіями, стандартизацію продукції, обмін досвідом управління.

 

Картель виробничий – картель, що визначає обсяги (квоти) виробництва для кожного учасника.

 

Картель грошовий – картель, що затверджуує уніфіковані ціни разом з рівними умовами постачання і розрахунків.

Картель закупівельний– угода кількох підприємств, фірм, корпорацій про закупівлю сировини і товарів певного виду, сорту з метою збити закупівельні ціни.

 

Картель квотний – картель, що виділяє кожному його учаснику квоту продажу продукції у відповідності з виробничими потужностями .

 

Картель кондиційний – картель, що визначає умови реалізації товару

 

Картель кризовий – картель який створюється при стабільному падінні попиту чи тимчасовому скороченню збуту для обмеження конкуренції

 

Картель патентний – картель, що визначає напрямки спільного використання ( чи невикористання) будь-якої розробки, винаходу.

 

Картель територіальний – картель, який визначає кожному підприємству територію збуту і виключає взаємну конкуренцію.

 

Ключові фактори успіху (КФУ) галузі – це загальні для всіх підприємств галузі керовані змінні (можливості, результати діяльності), реалізація яких дозволяє поліпшити конкурентні позиції підприємства в галузі.

 

Комерційна пропаганда– діяльність, спрямована на формування і підтримку позитивного іміджу фірми шляхом налагодження відносин між організацією та різноманітними контактними аудиторіями (діловими партнерами, покупцями, фінансовими установами, засобами масової інформації, владою, суспільством);

 

Комунікаційна стратегія – комплекс взаємозв’язаних заходів, які розроблюються і реалізуються з метою створення і підтримки постійних зв’язків між підприємством і ринком, активізації продажу товарів, формування позитивного іміджу шляхом інформування, переконування та нагадування про свою діяльність.

Конгломерат( від лат. сonglomeratus – зібраний, ущільнений ) – одна із форм об‘єднань підприємств різних галузей, не пов‘язаних між собою виробничою і технологічною спільністью (функціональною залежністю), внаслідок чого здійснюється об‘єднання капіталів, власності різних компаній, які перебувають під єдиним фінансовим контролем переважно великого банку.

 

 

Конкурентні переваги– 1) унікальні відчутні та невідчутні ресурси, якими володіє підприємство; 2) стратегічно важливі для даного підприємства сфери бізнесу, які дозволяють перемагати в конкурентній боротьбі; 3) висока компетентність підприємства в певній сфері, яка дає найкращі можливості перемагати конкурентів, залучати споживачів і зберігати їх прихильність до товарів підприємства; 4) будь-яка ексклюзивна цінність, якою володіє організація і яка дає їй перевагу над конкурентами; 5) ключові фактори успіху; 6) фактори, від яких залежить успіх на ринку, конкурентні можливості, прибутковість підприємства;

Ключові фактори успіху (КФУ) галузі – це загальні для всіх підприємств галузі керовані змінні (можливості, результати діяльності), реалізація яких дозволяє підсилити їх конкурентні позиції.

Консорціум - (лат. сonsortium – співучасть, співтовариство) – тимчасове об’єднання великих фірм (підприємств, банків, наукових центрів, державних структур) для спільного проведення фінансових операцій, здійснення масштабних капіталомістких проектів, в тому числі і міжнародних.

 

Консорціум банківський – тимчасово організована група банків для спільного проведення кредитних, гарантійних та інших банківських операцій, розширення сфери діяльності чи виходу на нові ринки.

Консорціум гарантійний – угода між кількома компаніями різних видів діяльності, які розподіляють взятий ними на себе ризик і забезпечують його відшкодування.

Консорціум експортний – зовнішньоторговельне об’єднання, що створюється в кількох країнах для сприяння експортним операціям компаніям, які входять до нього.

 

Консорціум підписний– створюється для реалізації займу чи розміщення нових цінних паперів.

 

Консорціум фінансовий– тимчасова угода, союз кількох банків для проведення крупних фінансових операцій, наприклад, розміщення займів.

 

 

Концерн- (анг.concern-фірма, підприємство) – 1) об'єднання підприємств різних галузей,учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює за іншими учасниками обєднання фінансовий контроль; 2) статутне обєднання підприємств о прмисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

 

Концерн вертикальний -об'єднує кмпанії різних галузей, що звязані послідовністю технологічного процесу виробництва кінцевої продукції (гірновидобувних, металургійних, машинобудовних, ін).

 

Концерн горизонтальний (диверсифікований концерн, конгломерат) - поеднує підприємства різних галузей промисловості, не зв'язаних між собою.

Концерн координації - створюється шляхом взаємного обміну акціями сестринських товариств - технологічно не звязаних між собою підприємств з метою проведення єдиної фінансової, кадрової, науково-техничної політики, узгодженого виробничого розвитку.

Концерн міжнародний –концерн,до складу якого входять іноземні дочірні компанії; в залежності від кількості країн, які представляють дочірні компанії, міжнародні концерни можуть бути транснаціональними і мультинаціональними.

Концерн підпорядкування- організується у вигляді материнської і дочірніх компаній шляхом придбання контрольного пакету акцій для об'єднання виробництв по технологічному принципу.

Корпоративна стратегія –стратегія, що розповсюджується на всю компанію, охоплює всі напрямки її діяльності; рішення щодо корпоративної стратегії звичайно приймаються радою директорів: керівниками вищого рангу та іншими ключовими менеджерами.

 

Корпорація (лат corporation - об'єднання) – 1) договірне об'єднання, яке створюється на основі поєднання виробничих, наукових, комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників; 2) організація чи союз організацій, створений для захисту інтересів і привілеїв учасників і утворюючих юридичну особу.

 

Кредитна стратегія – частина фінансової стратегії підприємства, спрямованої на оптимізацію загального розміру заборгованості покупців за відвантажену продукцію і забезпечення своєчасної її інкасації.

Лідер консорціуму фірма або організація, яка координує роботу консорціуму згідно з консорціальною угодою і представляє його інтереси перед покупцями, замовниками та іншими суб'єктами бізнесу; діє у межах наданих йому повноважень, узгоджує найважливіші питання з учасниками консорціуму.

 

Макрооточення організації- фактори, які прямо не відносяться до короткотермінової діяльності підприємства, але можуть вплинути на його довгостроковий розвиток.

 

Матриця портфелю бізнесів - таблиця, в якій порівнюються стратегічні позиції бізнес-одиниць підриємства. Матриця може бути побудована на основі будь-якої пари показників, наприклад: темпи зростання галузі, частка ринку, привабливість галузі, конкурентноспроможність і стадія розвитку продукту чи ринку. Частіше інших при аналізі бізнес-портфелю підприємства використовуються матриця “зростання – частка ринку”, розроблена компанією Boston Consulting Group (БКГ), матриця І. Ансоффа “товари-ринки”, матриця “привабливість галузі – конкурентна позиція”, створена компанією General Electric, та інші.

 

 

Мета – кінцевий стан, бажаний результат, якого намагається досягти організація; вираження кількісного чи якісного майбутнього стану об’єкта управління, досягнення якого забезпечить вирішення проблеми; конкретні показники окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним; ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об’єкта.

Метод розробки сценаріїв– опис картини майбутнього, що складається із узгоджених, логічно взаємопов'язаних подій і послідовності кроків, які з визначеною вірогідністю призводять до зпрогнозованого кінцевого стану (образу організації в майбутньому

Місія (програмна заява, філософія організації) – стратегічні установки, призначення; основна загальна мета організації, чітко сформульована причина її функціонування.

 

Операційна стратегія – стратегія забезпечення виконання важливих оперативних завдань (закупівля матеріалів, управління запасами, ремонт, транспортування, рекламні кампанії та ін.) в рамках функціональних, ділових і корпоративних стратегій підприємтсва.

 

Організація– 1) систематизоване, свідоме об’єднання дій людей з метою досягнення визначених цілей; 2) група осіб, які взаємодіють між собою для досягнення визначених цілей за допомогою матеріальних, правових, економічних та інших умов; 3) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільних цілей; 4) соціальне утворення (група людей) з певними межами, що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети; 5) сукупність людей і груп, поєднаних для досягнення певної мети, вирішення того чи іншого завдання на основі визначених привил і процедур, розподілу прав і обов’язків.

 

Організаційна культура – набір найбільш важливих припущень, що сприймаються членами організації і проявляються в організаційних цінностях, які задають людям орієнтири їх поведінки і дій; філософія і ідеологія управління, припущення, ціннісні орієнтири, норми і зразки поведінки, які сприймаються персоналом і знаходять в основі відносин і взаємодії як в організації, так і за її межами; система матеріальних і духовних цінностей, принципів і норм поведінки, характерних для даної організації, відображаючих її індивідуальність в діловому середовищі; специфічні цінності та переконання відносно поведінки персоналу і здійснення спільної діяльності в організації.

 

 

Персональний продаж– усне представлення товару в ході бесіди з одним чи кількома потенційними покупцями з метою здійснення його продажу.

 

 

Підприємство– виробничо – господарська одиниця, сукупність матеріальних і людських ресурсів, яка певним чином організована для досягнення визначених цілей.

 

Поглинання повзуче – скуповування акцій компанії через відкрите придбання їх на фондовий біржі упродовж певного періоду з метою наступного поглинання.

 

Портфель фінансових інвестицій (фондовий портфель, портфель цінних паперів) - сукупність фінансових інструментів підприємства, призначених для реалізації стратегії фінансового інвестування; головною метою формування інвестиційного портфелю є забезпечення реалізації обраного варіанту стратегії фінансового інвестування шляхом підбору найбільш прибуткових і безпечних фінансових інструментів.

 

Послідовник- це підприємство, яке займає більш слабку позицію на ринку у порівняння з лідером, одержує стабільний прибуток і прагне зберегти свою частку ринку без конфронтації з лідерами.

 

 

Прогнозування –процес розробки прогнозів (науково обгрунтованих думок, (висновків) про альтернативні шляхи розвитку і можливого стану об'єкту в майбутньому); об'єктами прогнозування в стратегічному менеджменті виступають будь-які елементи і процеси макрооточення, галузевого ринку, внутрішнього середовища фірми, (наприклад: політична ситуація, рівень попиту, розвитку конкуренції, доходи фірми і т.д.); метою прогнозування є передбачення розвитку подій в майбутньому і забезпечення готовності керівництва фірми до них.

 

Промислово – фінансова група (згідно законодавства України) –об’єднання, до складу якого можуть входити промислові підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи і організації всіх форм власності, які мають за мету одержання прибутку; промислово – фінансова група створюється за рішенням уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, в тому числі і програм у відповідності з міждержавними угодами, а також виробництва кінцевої продукції.

 

Пул– (англ. рool – спільний фонд, котел ) – форма об’єднання компаній, прибуток яких поступає в загальний фонд і потім розподілюється між ними згідно визначених пропорцій.

 

Пул біржовий – об’єднання фінансових ресурсів для підвищення курсу акцій на фондовій біржі та в спекулятивній грі на різниці в курсах.

 

Пул „конкретний” – об’єднання компаній, які спрямовують свої інвестиції для реалізації конкретного проекту.

 

Пул патентний – угода між кількома фірмами про спільне використання патентів у певній галузі промисловості, або на окремий вид продукції.

 

 

Пул торговий – об’єднання, в якому учасники домовляються про накопичення і затримку на складах будь-якого товару для штучного створення дефіциту і продажу продукції за підвищеними цінами.

Реальне інвестування – вкладання капіталу (грошей) у різні сфери та галузі бізнесу з метою одержання більшого прибутку; реальні інвестиції ще називають виробничими, а в практиці господарювання – капітальними вкладеннями.

 

Реклама– будь-яка платна форма неособистого поширення інформації про фірму та її товари/послуги;

 

Рекламна стратегія –забезпечує досягнення таких цілей, як: формування первинного попиту на товар, підвищення вторинного попиту, створення кола постійних клієнтів, збільшення частки ринку за рахунок витіснення конкурентів; при розробці та виборі варіантів рекламної стратегії приймаються рішення щодо визначення цільової аудиторії рекламного впливу; розробки основної ідеї рекламних звернень; вибору виконавців рекламних звернень; вибору засобів розміщення реклами; розробки медіа-плану (плану-графіку) рекламних заходів; координації рекламних заходів з іншими формами маркетингових комунікацій; визначення рекламного бюджету.

 

Рушійні сили – події, які здійснюють найбільший вплив і визначають характер змін галузевого ринку; рушійні сили показують менеджерам, які основні фактори (процеси, події) будуть здійснювати максимальний вплив на розвиток підприємства в найближчі кілька років.

SWOT – аналіз –методика комплексного вивчення загроз і можливостей із зовнішнього середовища, а також сильних і слабких сторін підприємства. На основі SWOT – аналізу приймаються обгрунтовані рішення по розробці місії, стратегічних цілей і вибору стратегії розвитку. Назва методу створена як аббревіатура англійських слів: S – strengths – сильні сторони, W – weaknesses - слабкі сторони, O – opportunities – можливості, T – treats – загрози.

Сервіс (технічне обслуговування) - комплекс послуг, зв’язаних із збутом і використанням машин, обладнання, іншої промислової продукції, забезпечення їх постійної готовності до ефективної експлуатації; сервісне обслуговування відіграє важливу роль у збуті промислової продукції, транспорту, офісної техніки, побутових приборів і часто перетворюється для виробників в основну конкурентну перевагу.

Синдикат ( лат. Sindicatus, sindicus – повірений, представник) - об’єднання однорідних промислових підприємств, створене з метою продажу продукції через спільну збутову контору; збутова контора створюється у формі акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, з яким кожен із учасників синдикату укладає однакову по своїм умовам угоду на збут продукції.

 

SPACE-аналіз (Strategic Position and Action Evaluation - оцінка стратегічного положення та дій) – комплексний метод аналізу позицій на ринку і вибору оптимального варіанту стратегії розвитку для підприємств середнього і малого бізнесу.

Спільне підприємство – міжнародна фірма, створенна двома чи кількома національними підприємствами з метою найбільш повного використання потенціалу кожної із сторін для максимізації корисного економічного ефекту їх діяльності.

 

Стратегічна бізнес-одиниця – це відділення, філія чи група підрозділів, які відповідають за окремий напрямок бізнесу підприємства: продукт, групу продуктів, сегмент ринку, окремий ринок, регіон (в залежності від рівня виділення СБО). Основні ознаки СБО: відповідальність за окремий напрямок бізнесу; власна стратегія розвитку, що грунтується на конкурентних перевагах; чітко визначені конкуренти; самостійний керівник, який має повноваження контролю більшості факторів, що впливають на рівень прибутку; розпорядження всими необхідними ресурсами, самостійне планування і здійснення виробночо – збутової діяльності; відповідальність за самостійне створення прибутку.

 

Стратегічна відповідність –схожість основних характеристик колишнього бізнесу (галузі, сфери діяльності) з характеристиками нового бізнесу (галузі, сфери діяльності), в який прагне проникнути підприємство в процесі профільної диверсифікації. Основними типами стратегічної відповідності є ринкова, виробнича і управлінська.

Стратегічна група конкурентів – підприємства які займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі схожих конкурентних переваг; компанії, що входять до однієї стратегічної групи, схожі за такими ознаками: випуск схожої продукції; надання покупцем аналогічних послуг; використання одних і тих же каналів розподілу; однакової технології; продаж товарів в однаковому ціновому і якісному діапазоні; спрямваність на одних і тих же споживачів; однакові стратегічні орієнтири і механізми їх досягнення.

Стратегічне бачення– погляди власників і вищого керівництва компанії на те, якими видами діяльності організація збирається займатися, а також на довгостроковий курс її розвитку; погляди вищого керівництва на те, якою повинна бути організація при благоприємному розвитку подій.

Стратегічне управління -процес прийняття й здійснення стратегічних рішень, центральною ланкою якого є стратегічний вибір, заснований на співставленні власного ресурсного потенціалу із можливостями і погрозами зовнішнього середовища, в якому діє підприємство.

Стратегічний альянс (strategic alliance) — угода про кооперацію двух чи більше незалежних фірм для досягнення певних комерційних цілей, одержання синергетичного ефекту об’єднаних і взаємодоповнюючих ресурсів компаній.

Стратегічний маркетинг – постійний та систематичний аналіз потреб ринку, який виводить підприємства на розробку ефективних товарів, призначених для конкретних груп споживачів і які мають характерні властивості, що відрізняють їх від товарів-конкурентів і таким чином створюють виробникам стійку конкурентну перевагу.

Стратегічний портфель – перелік основних напрямків господарсько-комерційної діяльності, які здійснюються стратегічними бізнес-одиницями підприємства (СБО).

Стратегія– 1) взаємопов’язанний комплекс заходів щодо підвищення життедіяльності організацій; 2) генеральна довгострокова програма або образ дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організацій для досягнення її цілей; 3) засіб досягнення довгострокових цілей фірми; 4) продумана сукупність норм та правил, що лежать в основі розробки та прийняття стратегічних рішень, що впливають на майбутній стан підприємства.

 

Стратегія вакантної ніші - варіант стратегії фокусування, що передбачає концентрацію на сегментах, якими не зацікавилися великі підприємства; вакантна ніша в ідеалі повинна мати значну ємність, бути прибутковою, зростаючою, відповідати можливостям підприємства - послідовника і знаходитися за межами інтересів лідера.

 

Стратегія використання переваг великої фірми - прикладом такої стратегії може бути франчайзинг - система договірних відносин між великою компанією (франчайзером) і невеликим підприємством (франшизою), при якій велика компанія надає франшизі обмежене терміном і місцем право користуватися її товарною маркою, технологічними розробками, обладнанням.

Стратегія визначення цін на поточному рівні-застосовується на ринках з олігополістичною конкурентною структурою, коли галузь контролюють кілька (від 2 до 10) великих підприємств. Найбільше з них за часткою галузевого ринку визнається негласним лідером, який проводить власну цінову політику, при потребі змінюючи рівень цін. Інші підприємства галузі визначають власні ціни на рівні, близькому до цін продукції лідера, з незначною надбавкою чи знижкою і змінюють їх слідом за лідером незалежно від власних витрат чи коливань попиту на продукцію.

 

 

Стратегія горизонтальної диверсифікації – перехід до виробництва нової продукції, яка з технологічної та маркетингової точок зору не зв’язана з колишньою продукцією підприємства; при цьому нова продукція повинна бути зорієнтованою на потреби колишніх покупців та клієнтів.

 

Стратегія демаркетингу - застосовується при надмірному попиті, коли його рівень перевищує виробничі плани, можливості, товарні та сировинні ресурси підприємства; головним завданням стратегії демаркетингу є зменшення рівня надмірного попиту шляхом: підвищення рівня цін, відмови від політики знижок і пільг; зменшення інтенсивності або повного припинення реклами; переходу від інтенсивного до ексклюзивного методу організації збуту (тільки через фірмові магазини чи уповноважених дилерів на даному ринку); продажу ліцензій на право виробництва і збуту іншими фірмам.

Стратегія диференціації - виробництво відомими компаніями різноманітних модифікацій високоякісної популярної марочної продукції для ринку з неоднорідним попитом; при цьому основним завданням підприємства є забезпечення унікальності та більш високої цінності продукції для покупців з точки зору рівня якості, особливих характеристик, методів збуту, сервісного обслуговування в порівнянні з конкурентами.

 

Стратегія диференційованого маркетингу – розробка підприємством різних варіантів продукції для різних сегментів ринку; критеріями диференціації при цьому слугують різноманітні характеристики товару.

 

Стратегія ексклюзивного (виключного) розподілу - жорстке обмеження кількості посередників, які працюють з товарами чи послугами виробника; в даному випадку укладаються ексклюзивні ділерські угоди, згідно яким торгівельні компанії зобов’язуються виключити із власного асортименту товари конкуруючих марок і організувати професійний агресивний збут продукції фірми-виробника; виробники контролюють діяльність продавців і рівень сервісу, який вони надають.

 

Стратегія застосування цінових знижок і зарахувань –застосовується з метою реагування на зниження цін конкурентів, скорочення запасів, звільнення від пошкодженої, некондиційної, непопулярної продукції, ліквідації залишків товару, залучення більшої кількості покупців, стимулювання споживачів до швидкої оплати рахунків, великих замовлень і несезонних закупівель.

 

Стратегія “збирання врожаю” – застосовується диверсифікованими компаніями, що мають слабкі конкурентні позиції по неосновним видам діяльності; полягає в одержанні міксимальних обсягів фінансових ресурсів від продажу другорядних напрямків діяльності і використанні їх для придбання більш перспективних, нових видів бізнесу компанії.

 

Стратегія зменшення витрат – стабілізація прибутків шляхом постійного скорочення поточних витрат і збільшення продуктивності в умовах неперспективного галузевого ринку за рахунок: передачі окремих функцій і видів діяльності іншим підприємствам – підрядникам, які можуть виконати їх з меншими витратами; кращого планування і організації процесів виробництва та інших операцій; більш єфективного використання виробничих потужностей; оптимізації мережі збуту, відмова від неефективних ланок продажу продукції; збільшення обсягів продажу до рівня, при якому починаються зменшуватися витрати на організацію збуту.

 

Стратегія змішаного збуту -передбачує використання підприємством прямого і непрямого збуту на різних ринках, наприклад, при значній концентрації споживачів в одному районі та їх роззосередженні в іншому. У першому випадку доцільна стратегія прямого збуту, у другому – робота через посередників.

 

Стратегія зфоксуванної диференціації – поглиблення підприємством в межах обраного сегменту диференціації продукції з метою відокремлення від конкурентів, що діють в галузі; при цьому може бути використана товарна і ринкова спеціалізація.

 

Стратегія імітації продукту лідера –полягає в тому, що підприємства - послідовники випускають простіші та дешевші копії високоякісних і дорогих розробок великих компаній – лідерів; при цьому вони одержують стабільний прибуток за рахунок економії на науково-дослідних розробках і просуванні новинок на ринок.

Стратегія інноваційна— стратегія створення та використання нововведень різних типів для забезпечення розвитку підприємства;

комплексний план проведення досліджень щодо нової продукції, техніки, технології, організації тощо, а також розвитку та ефективного використання існуючих продуктів, процесів, методів виготовлення та ін.; комплекс інноваційних планів, узгоджених за ресурсами, виконавцями , термінами їх здійснення і забезпечуючих ефективне вирішення завдань по опануванню і розповсюдженню принципово нових видів продукції (технології); комплекс правил, методів і засобів пошуку перспективних для організації напрямів розвитку науково-технічних досліджень, ресурсної політики для їх реалізації.

 

Стратегія інноваційна віолентна - застосовується великими організаціями і компаніями, які здійснюють масове виробництво і виходять на масовий ринок із своєю або придбаною за відповідними угодами, інноваційною продукцією.

Стратегія інноваційна експлерентна - застосовується фірмами, які виходять на ринок з радикально інноваційним продуктом з метою захоплення частки ринку.

Стратегія інноваційна комутантна- застосовується фірмами різноманітного масштабу, які знайшли можливості пристосуватись до умов попиту місце­вих ринків і знайшли свої ніші, які не встигли зайняти «віолен-ти» і «патієнти».

 

Стратегія інноваційна патієнтна - застосовується середніми і потужними фірмами, які при­стосувалися до вузьких сегментів великих ринків за рахунок спеціалізації нової і модернізованої продукції з унікальними характеристиками .

 

Стратегія інтенсивного розподілу - праця підприємства-виробника з максимальним числом посередників на кожному рівні каналу розподілу, як оптових, так і роздрібних; так розподілюються технічно прості, недорогі товари повсякденного попиту.

 

 

Стратегія конверсійного маркетингу - застосовується при наявності на ринку негативного попиту, коли значна частина покупців відмовляється від споживання товарів\послуг підприємства; завданням конверсійної стратегії маркетингу у цій непростій ситуації є створення попиту на продукцію підприємства, перетворення його з негативного у позитивний.

 

 

Стратегія концентрації (фокусування) –зосередження фірми на потребах одного сегменту чи конкретної группи покупців, без намагання охопити весь ринок; основу стратегії складає особлива спрямованість діяльності підприємства і рівень кваліфікації його персоналу, які дозволяють успішно обслуговувати ринкову силу.

 

Стратегія концентричної диверсифікації – перехід до виробництва нової продукції, яка з технологічної та маркетингової точки зору подібна до колишньої продукції підприємства з метою привернення уваги нових класів споживачів.

 

Стратегія концентрованого маркетингу - зосередження зусиль підприємства на 1-2 сегментах ринку; лідерство у цільовому сегменті досягається через унікальність продукції, низькі витрати чи інші конкурентні переваги; стратегія є привабливою для невеликих підприємств з обмеженими ресурсами.

 

 

Стратегія кредитного фінансування - застосовується для реалізації невеликих короткострокових інвестиційних проектів з високою нормою прибутковості інвестицій; в окремих випадках ця стратегія застосовується і для реалізації середньострокових інвестиційних проектів, якщо рівень прибутковості по ним значно перевищує ставку відсотка по довгостроковому фінансовому кредиту.

 

 

Стратегія ліквідації бізнесунайбільш радикальний і неприємний варіант стратегії скорочення. Застосовується, якщо підприємство вичерпало свої можливості й потенціал, і вже не може функціонувати. Наслідками стратегії ліквідації для спеціалізованого, однопрофільного підприємства є повна зупинка і можливе банкрутство, а для диверсифікованої компанії – скорочення масштабів діяльності на певний період, закриття окремих стратегічних господарських підрозділів.

 

Стратегія ліцензування – надання іншій фірмі певних прав на використання патентів, торгових марок чи ноу-хау за плату; продаж ліцензій має сенс в тому випадку, коли фірма , яка володіє цінними технологічними ноу-хау чи патентами на унікальну продукцію, не має організаційних структур на зарубіжних ринках і ресурсів для самостійноговиходу на ринок.

 

Стратегія маркетингу – сукупність напрямів діяльності фірми на ринку і відповідних принципових рішень перспективного характеру, які полягають у наступному: визначення цільових ринків; формування стратегій у сфері продуктової, цінової, збутової, комунікаційної політики; розробка заходів щодо зміцнення конкурентоспроможності фірми; розробка заходів щодо технічного, фінансового, інформаційного, правового та кадрового забезпечення обраної стратегії.

Стратегія недиференційованого маркетингу – пропозиція підприємством однакового товару всім сегментам ринку; при цьому маркетингові зусилля зусереджуються на спільних потребах представників всіх сегментів; продукція і маркетингова програма, які розробляються, повинні бути привабливими для максимальної кількості покупців; застосовуються методи массового розподілу і масової реклами.

Стратегія непрямого експорту – варіант міжнародної стратегії, при якому підприємство виробляє продукцію у власній країні, адаптує її до вимог зарубіжного ринку і просуває через незалежних посередників.

 

Стратегяї непрямого збуту при її застосуванні підприємство-виробник користується послугами посередників, які створюють канали розподілу продукції і беруть на себе всі функції по просуванню товарів до кінцевих споживачів.

 

Стратегія непрямого інвестування - розміщення капіталу інвестором через фінансових посередників.

 

 

Стратегія низьких витрат – стратегія, що орієнтує керівництво підприємства на широкий ринок і виробництво значних обсягів стандартизованої недорогої продукції середньої якості; спрямована на досягнення конкретних переваг за рахунок більш низької собівартості продукції у порівнянні з конкурентами на галузевому ринку; дозволяє підприємству одержувати додаткові прибутки, галузевого ринку за допомогою зниження цін, захищатися від диктату великих постачальників, при необхідності використовувати низькі ціни в якості вхідного галузевого бар'єру для конкурентів.

 

Стратегія оборони і укріплення застосовується підприємствами -лідерами в галузі, яка вже не має значного потенціалу зростання. Реалізується за рахунок таких дій: створення нових потужностей для випередження зростання ринкового попиту і блокування можливостей розвитку мілких конкурентів; диференціації продукції з метою закриття для конкурентів можливих вільних сегментів; підвищення вхідних галузевих бар'єрів для переслідувачів та нових конкурентів через збільшення інтенсивності реклами, кращий рівень сервісного обслуговування, збільшення витрат на дослідження і розробку новинок, які планують випускати конкуренти; збереження розумного співвідношення показників „ціна-якість”, при необхідності тимчасового зменшення цін; патентування альтернативних технологічних розробок; укладання ексклюзивних угод з кращими постачальниками і дилерами.

 

Стратегія обхідного маневру - полягає в диверсифікації виробництва і ринків підприємствами – претендентами, які проводять наукові дослідження, розвивають нові технології і здійснюють атаки на лідера на території, де вони мають безперечну перевагу

 

Стратегія оптимального розміру - застосовується в роздрібнених галузевих ринках, які складаються із сотень середніх і мілких підприємств, наприклад: сервісне обслуговування автомобілів, ресторани і кафе, пошиття одягу, виробництво меблів, інші спеціалізовані послуги і т.д.

 

Стратегія особистого продажу - інструмент маркетингових комунікацій, застосовується для забезпечення або збільшення збуту дорогих товарів, нерухомості, продукції промислового призначення при використанні особистих контактів продавців і покупців.

 

 

Стратегія підтримуючого маркетингу - застосовується при повному попиті на продукцію\послуги підприємства; завданням стратегії є підтримка досягнутого рівня попиту за допомогою таких маркетингових заходів: використання гнучкої цінової політики (поступове зниження рівня цін, періодичні знижки); нагадувальної реклами; збільшення пропозиції продукції; розробки і впровадження пропозиції продукції; розробки і впровадження нових варіантів товару\послуг; здійснення контролю за витратами; постійного вивчення тенденції розвитку ситуації на галузевому ринку, уваги до тих факторів, які мають змінити рівень попиту та адекватного реагування на них.

 

Стратегія планового скорочення та диверсифікації -застосовується при неможливості і неперспективності захисту підприємством - лідером всіх сегментів галузевого ринку. При цьому підприємство скорочує і припиняє свій бізнес у неперспективних сегментах і тих, які неможливо захистити і концентрує ресурси на перспективних напрямках, наприклад, шляхом проникнення у інші галузі (диверсифікації).

 

Стратегія повного самофінансування - фінансування інвестиційного проекту виключно за рахунок власних фінансових ресурсів, які формуються із внутрішніх джерел підприємства; така стратегія фінансування використовується для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів.

 

Стратегія постійного наступу - застосовується підприємствами-лідерами в зростаючих, перспективних галузях. Реалізується шляхом: лідерства у використанні конкурентних переваг (агресивного зменшення витрат чи широкої диференціації); постійного удосконалення та інновацій (підвищення якості, вихід на ринок з новими продуктами, покращення сервісного обслуговування споживачів, застосування нових прийомів при просуванні продукції); збільшення частки ринку вищими темпами, чим у середньому по галузі (до певних меж, щоб не стати об'єктом антимонопольних санкцій і не скоротити рівень прибутковості); залучення нових покупців, які не мали достатньої інформації про властивості товарів, не могли їх придбати через високі ціни, не були задоволені характеристиками продукції; розробки і просування нових способів використання продукції; переконання споживачів збільшити інтенсивність використання продукції підприємства; забезпечення легкого і не дорогого для споживачів переходу від користування продукцією конкурентів-переслідувачів до придбання товарів підприємства-лідера;

поглинання підприємств-конкурентів з метою перетворення їх у дочірні чи з метою подальшої ліквідації.

 

 

Стратегія протидіючого маркетингу - застосовується в умовах ірраціонального, шкідливого для суспільства попиту на певні товари і послуги: наркотики, зброю, порнографію, проституцію, “піратську” продукцію, тощо; завдання стратегії – звести попит нанівець, переконати потенційних покупців утриматися від купівлі шкідливих для суспільства товарів і послуг; інструментами стратегії протидіючого маркетингу можуть бути такі заходи: призупинення виробництва товару; ускладнення процесу купівлі продукції; розповсюдження дискредитуючої інформації; проведення антирекламних кампаній в засобах масової інформації.

 

Стратегія прямого експорту – самостійний вихід на зарубіжний ринок, для реалізації якого підприємство створює соціальний експортний підрозділ чи дочірню компанію, використовує власних торговельних представників чи звертається до іноземних дистриб'юторів (агентів) в іншій країні.

 

Стратегія прямого збуту - передбачає, що виробник продукції відмовляється від послуг незалежних посередників, створює власну торгівельну мережу і бере на себе всі функції по розподілу, просуванню і продажу товару кінцевим споживачам.

 

Стратегія прямого інвестування - пряма участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і розміщення капіталу; звичайно прямі інвестиції здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу у статутні фонди підприємств; стратегію прямого інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатню інформацію про об’єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.

 

Стратегія реального інвестування – вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі бізнесу з метою одержання більшого прибутку; варіантами данної стратегії є капітальне інвестування, інноваційне інвестування в нематеріальні активи, інвестування приросту оборотних активів.

 

Стратегія ремаркетингу - застосовується в умовах зниження рівня попиту, коли його необхідно відновити, реанімувати шляхом: модифікації товару покращення колишніх характеристик, надання нових функцій, поновлення дизайну; активізації заходів по стимулюванню збуту(цінові знижки, проведення рекламних акцій, тощо); проникнення на нові сегменти, виходу на нові територіальні ринки, пошуку нових варіантів застосування товару;

інформаційної реклами про поновлення продукції чи позитивне вирішення проблеми, яка призвела до зменшення попиту.

Стратегія розвиваючого маркетингу -використовується в умовах, коли попит тільки формується; завданням стратегії розвиваючого маркетингу є перетворення потенційного попиту в реальний шляхом: інфомування потенційних споживачів про новий товар, розповсюдження продукції через підприємства роздрібної торгівлі, визначення прийнятного рівня цін.

Стратегія селективного розподілу - укладання угод з обмеженою кількістю посередників про їх виключне право на реалізацію продукції в даному регіоні; застосовується на ринках значної ємності, щоб посередники не конкурували між собою; при реалізації даної стратегії виробник одержує можливість розширити власну присутність на ринку при більш жорсткому контролі та з меншими витратами в порівнянні з інтенсивним розподілом.

Стратегія синхромаркетингу - застосовується при сезонному характері попиту на всі чи окремі товари\послуги підприємства, коли за часом і структурою він не співпадає з пропозицією продукції; завданням цієї стратегії є синхронізація попиту на продукцію підприємства та її пропозиції по періодам, рівню і структурі, при цьому маркетингові заходи плануються у протифазі до коливань попиту.

Стратегія скорочення неприбуткових підрозділів (напрямків бізнесу)застосовується в умовах повільного зниження попиту і при необхідності підвищення керованості підприємства. Її реалізація допомагає керівництву підприємства збалансувати господарський портфель за рахунок ліквідації підрозділів, що втратили свою конкурентоспроможність. Скорочення неефективних, непрофільних підрозділів може бути проведено шляхом продажу іншому власнику чи надання повної незалежності при збереженні господарських звязків з основним підприємством.

Стратегія "слухняного послідовника" –підприємства-послідовники утримуються від агресивних спроб переманити клієнтів у лідера, вони обирають стратегії фокусування і диференціації, не порушуючи сферу впливу лідера.

Стратегія спеціаліста –полягає в концентрації зусиль підприємства на одному ринковому сегменті (певний продукт, певний спосіб кінцевого використання, групу споживачів з особливими потребами) з метою створення конкурентних переваг за рахунок винятковості продукту; такими конкурентними перевагами повинні бути компетентність, добре знання товарів спеціального призначення, надання клієнтам спеціальних послуг.

 

Стратегія спонсорства– фінансова підтримка суспільно корисних проектів, організацій, особистостей для досягнення власних маркетингових цілей;

 

Стратегія стимулювання збуту– різноманітні спонукальні заходи і прийоми короткострокового характеру, спрямовані на збільшення продажу окремих товарів;

 

Стратегія стимулюючого маркетингу - застосовується при повній відсутності попиту, коли потенційні покупці байдуже, незацікавлено сприймають пропозицію продукції; завданням стратегії є стимулювання попиту і вирішується воно за допомогою наступних маркетингових заходів: зміни обєктивних умов на ринку з такою метою, щоб надати товару споживчу цінність; “привязування” товару до певної потреби (пропозиція створює попит); інформування покупців про властивості та переваги товару (реальні та уявні).

 

 

Стратегія тиску на конкурентів -застосовується підприємствами - лідерами по відношенню до агресивних претендентів на лідерство з метою перетворити їх у слухняних послідовників. Реалізується за допомогою таких методів:швидке і значне зниження цін до рівня цін продукції претендентів на лідерство і навіть нижче;інтенсивне використання реклами та інших заходів по просуванню товарів на ринок з метою заповнення тих ніш, на які претендують конкуренти;вплив на дистриб'юторів та інших ділових партнерів для їх відмови від комерційних відносин з підприємствами - претендентами на лідерство;переманювання кращих спеціалістів у підприємств - претендентів на лідерство;лобіювання проведення місцевою законодавчою та виконавчою владою невигідних для претендентів на лідерство заходів;психологічний тиск для застереження конкурентів від непродуманих дій (попередження, розповсюдження слухів, дезінформація тощо).

 

 

Стратегія транснаціональної диверсифікації – стратегія, яка характеризується значною кількістю підприємств в портфелі компанії та великою кількістю охоплення національних ринків. В даному випадку керівництво корпорації повинно розроблювати різні стратегічні підходи для кожного галузевого ринку з можливими варіантами в залежності від конкретної країни.

 

Стратегія управління фінансовими ризиками – частина фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, зв’язаних із здійсненням різних аспектів фінансової діяльності.

 

Стратегія участі в продукції великого підприємства – характерна для невеликих підприємств, які в якості субпідрядників приймають участь в реалізації інвестиційних проектів, виробляють і постачають матеріали, комплектуючі, деталі, агрегати для продукції великих компаній.

 

 

Стратегія формування оборотних активів – частина загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування.

Стратегія формування попиту - застосовується на етапах впровадження і виведення нових товарів на ринок. В межах стратегії всі види маркетингових комунікацій спрямовані на пошук ідей нового товару, виведення його на ринок, інформування потенційних покупців про новий продукт.

 

Стратегія фронтального наступу – сконцентрований удар основними силами по найбільш укріпленим позиціям конкурента. З точки зору воєнної стратегії для успішного фронтального наступу необхідна багатократна перевага атакуючої сторони в живій силі і вогневій могутності; в бізнесі при реалізації стратегії фронтального наступу на лідера компанія - претендент повинна одночасно запропонувати ринку більш якісну, чим у лідера продукцію, значно нижчі ціни і набагато інтенсивнішу рекламну кампанію.

 

 

Стратегія характерного іміджу –характерна для.підприємств – послідовників, які для виділення себе серед конкурентів використовують наступні стратегічні підходи: створення репутації підприємства, що пропонує товари за самими низькими цінами; забезпечення престижної якості за прийнятними цінами; використання всіх можливостей для високоякісного обслуговування клієнтів; розробка унікальних властивостей продукції; лідерство у виведенні на ринок нової продукції; творчі підходи до розробки реклами.

 

Стратегія цінової дискримінації - передбачає продаж одного і того ж товару різним покупцям за різними цінами.Застосовується в таких формах:з урахування груп покупців, з урахуванням варіантів товару чи послуги, з урахуванням іміджу, з урахуванням місця продажу, з урахуванням часу продажу.

 

Стратегія ціноутворення в межах товарної номенклатури –застосовується,якщо продукція підприємства є частиною товарної номенклатури. Її варіанти:визначення ціни в межах товарного асортименту;визначення цін на додаткове обладнання;визначення цін на обов’язкові пристрої; визначення комбінованої ціни;визначення ціни на побічні продукти виробництва; визначення ціни на комплект.

Технопарк – компактно розміщений науково-виробничий територіальний комплекс, функціонування якого грунтується на комерціалізації науково-технічної діяльності та прискоренні нововведень у сферу матеріального виробництва ; компактно розміщений на підготовленій території комплекс дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, лабораторій, наукових центрів, дослідних заводів та виробничих підприємств з розвиненою інфраструктурою.

 

Технополіс - місто передових (високих) технологій, наукових долсліджень і проектно-конструкторських розробок; науковий центр регіонального характеру, який вирішує завдання по впровадженню нових технологій; компактне науково-промислове місто, де розробляються інноваційні технології та розвиваються наукомісткі галузі виробництва;

цілісний науково-виробничий комплекс, створений на базі окремого міста;

спеціально створений комплекс в одному регіоні біля центру наукових ідей (невеликому місті з розвинутою інфраструктурою), до складу якого входять фірми і заклади, які охоплюють повний інноваційний цикл; комплекс наукових закладів фундаментального і прикладного характеру, вищих навчальних закладів, конструкторських і впроваджувальних організацій, а також промислових підприємств, орієнтованих на освоєння інновацій.

 

Товарний асортимент – вся сукупність виробів, що пропонується підприємством покупцям; товарний асортимент складається із товарних груп (товарних ліній).

 

 

Товарна група (лінія) – група товарів, зв’язаних між собою схожими функціями, призначенням одним і тим же групам споживачів, реалізацією через одні і тіж місця продажу в межах одного цінового діапазону.

 

Товарна марка – ім’я, термін, знак, символ, рисунок чи їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів або послуг продавця та їх дифернціації від товарів/послуг конкурентів.

 

Товарна стратегія – система напрямків оптимізації товарної номенклатури і розробки асортимента товарів для забезпечення ефективної діяльності підприємства на ринку.

 

Транснаціональна корпорація – фірма, яка має вихід на міжнародний ринок і володіє виробничими потужностями за кордоном.

 

 

Трест – об’єднання власності та управління підприємств однієї чи кількох галузей з повною ліквідацією їх виробничої та комерційної самостійності; це сама жорстка із всіх форм об’єднань підприємств.

 

Управління за контрактом – форма ліцензійної угоди, при якій компанія за винагороду управляє підприємствами фірми іншої країни (наприклад, державними підприємствами слабкорозвинутих країн, які зазнають труднощів через дефіцит кваліфікованих менеджерів); контракти на управління звичайно ускладнюються на термін від трьох до п’яти років, як правило з фіксованою оплатою, яка залежить від виробництва (а не від прибутків).

 

Фінансова стратегія підприємства – система довготермінових цілей фінансової діяльності підприємства і найбільш ефективних шляхів їх досягнення; є частиною загальної стратегії розвитку підприємства, має по відношенню до неї підлеглий характер, повинна бути узгодженою з її цілями і напрямками; разом з цим, фінансова стратегія сама значно впливає на формування загальної стратегії розвитку підприємства і може вносити в неї певні корективи.

 

Фінансове інвестування – розміщення тимчасово вільного капіталу підприємства в різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну частку становлять цінні папери.

 

Фінансово-промислова група - тип корпоративного об'єднання, в якому беруть участь підприємства й організації, зв'язані майновими, фінансовими, виробничо-технологічними й управлінськими відносинами; диверсифікована багатофункціональна структура, утворена в результаті об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових, інвестиційних інститутів, інших організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробничих і фінансових операцій група фінансово взаємозалежних підприємств і спеціалізованих фінансових інститутів, створена з метою вирішення спільних завдань.

 

Фірма– організаційно – господарська одиниця, яка здійснює підприємницьку діяльність в сфері промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту тощо, переслідує комерційні цілі та користується правами юридичної особи.

 

Флангова стратегія активізація дій підприємств-претендентів у тих напрямках бізнесу, де позиції лідера найбільш слабкі; звичайно застосовується підприємствами з обмеженими ресурсами, тому для них важливо правильно вибрати напрямок атаки, вміти визначити і заповнити власною продукцією розриви між попитом і пропозицією, що об'єктивно виникають на різних етапах ж

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.