Термінологічний словник. Асоціація – ( лат

Асоціація – ( лат. аssociatio – з’єднання) – договірне об’єднання, яке створюється на добровільних засадах для постійної координації господарської діяльності та забезпечення захисту прав учасників і загальних інтересів.

Аутсайдери галузевого ринку – невеликі підприємства, так звані "нішери", що обслуговують дрібні сегменти, якими не цікавляться великі компанії – лідери; їх основним завданням є створення, захист і при можливості розширення частки галузевого ринку і уникнення при цьому конкуренції з компаніями - лідерами.

Багатонаціональна стратегія – стратегія, за якої компанія пристосовує свої стратегічні дії до конкретної ситуації на ринку кожної країни; в цьому випадку загальна міжнародна стратегія фірми являє собою сукупність стратегій по країнам.

Бенчмаркінг (англ. bench-місце, marking- відмітити) – 1) метод порівняльного аналізу для підприємств, які працюють в умовах конкурентної боротьби; 2) спосіб вивчення діяльності господарюючих суб’єктів, в першу чергу конкурентів, з метою використання їх позитивного досвіду у власній роботі; 3) метод копіювання організацією переваг основних конкурентів по всім напрямкам техніки, технології, економіки і управління; 4) постійний систематичний пошук, впровадження найкращої практики, що призводить до поліпшення продуктивності.

Бенчмаркінг загальний– це порівняння показників виробництва і продажу власної продукції з показниками бізнесу достатньо значної кількості виробників і продавців аналогічного товару.

Бенчмаркінг операційний -спрямований на забезпечення переваги над конкурентами (створення конкурентних переваг) у різних функціональних напрямах діяльності фірми – собівартості виробництва, ефективності продажу, дослідженні та розробках тощо.

Бенчмаркінг стратегічний– процес забезпечення відповідності стратегії компанії ключовим факторам успіху в галузі і стратегіям поведінки конкурентів.

Бенчмаркінг функціональний -означає порівняння параметрів роботи окремих функцій (операцій, процесів, прийомів роботи) підприємства з аналогічними параметрами найбільш успішних конкурентів, що працюють у схожих умовах.

Бізнес-інкубатор (науковий центр, бізнес-інноваційний центр) – багатофункціональний комплекс, що забезпечує сприятливі умови для ефективного розвитку новоутворених малих інноваційних (венчурних) фірм, які реалізують перспективні науково-технічні ідеї.В основі діяльності бізнес-інкубаторів закладено принцип спільного використання фінансових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів.

Венчурна фірма – підприємство, створене для реалізації інноваційного проекту, зв’язаного зі значним ризиком; невелике ризикове підприємство, що має справу з розробкою наукових ідей і втіленням їх у нові технології та продукти.

Виробництво за контрактом – спосіб виходу на зарубіжний ринок, коли велика міжнародна компанія доручає виробництво продукції місцевим фірмам; така стратегія забезпечує компанії швидкій вихід на зарубіжний ринок, характеризується низьким рівнем ризику, полегшує створення в майбутньому спільного чи власного підприємства.

Ворожа інтеграція (поглинання) – форма примусового злиття, що передбачає ліквідацію фірми, яка поглинається, і передання фірмі, яка поглинає, усього майна, забов’язань, боргів ліквідованої фірми; водночас фірма, що поглинає, збільшує свої активи на суму чистих активів поглинутої компанії, а її акціонери мають право придбати нові акції пропорційно пайовій участі кожного з них.

Галузь – група фірм, чия продукція має схожі якості і пропонується одним і тим же покупцям.

Глобальна стратегія – варіант міжнародної стратегії, при якому весь світ розглядається як єдиний ринок без національних кордонів і національних відмінностей між покупцями; передбачує стандартний підхід до розробки товарної, ціннової, збутової, комунікаційної політики для всіх країн, в яких діє міжнародна компанія.

Дезінтеграція — перехід на роботу з незалежними діловими партнерами.

Дерево цілей – структурована, побудована за ієрархічним принципом (ранжована за рівнями) сукупність цілей системи, програми, плану, в якій виділені: головна мета («вершина дерева»); підпорядковані їй підцілі першого, другого і т.д. рівнів («гілки дерева»); наглядне графічне зображення підпорядкованості і взаємозв’язку цілей, яке демонструє розподіл основної (генеральної) цілі чи місії на підцілі, завдання і окремі дії.

Диверсифікація (лат. diversus – різний; віддалений і facete – робити ) - розширення номенклатури продукції, яку виробляють окремі фірми та об’єднання; може здійснюватися як через створення нових підприємств, так і скуповування фірм або злиття з ними.

Диверсифікація непрофільна (конгломератна, бокова, латеральна ) – це охоплення нових напрямків бізнесу, які не мають ніякого зв’язку з основною діяльністю підприємства; повинна проводитись тільки в тому випадку, якщо ні одна із споріднених галузей вже не забезпечує перспектив для зростання.

Диверсифікація профільна – розширення діяльності підприємства шляхом проникнення у споріднені галузі, тобто в галузі, де можна використати стратегічну відповідність з основним бізнесом і перетворити її у конкурентну перевагу.

Дивідендна стратегія – спосіб формування частки прибутку, яка сплачується власнику у відповідності з його внеском в загальну суму власного капіталу підприємства; завданням дивідендної стратегії є встановлення необхідної пропорційності між поточним використанням прибутку власниками і майбутнім його зростанням з метою максимізації ринкової вартості підприємства.

Диференціація іміджу – створення іміджу підприємства та продукції, з кращої сторони вирізняючого їх від конкурентів.

Диференціація продуктова– це пропозиція продукції підприємства з характеристиками і дизайном, кращими чим у конкурентів; основу продуктової диференціації складає товарний асортимент продукції підприємства, під яким розуміється група аналогічних чи тісно пов’язаних між собою товарів.

Диференціація сервісна– пропозиція різноманітного і більш якісного в порівнянні з конкурентами рівня послуг, супутніх продукції підприємства; вона може стати ключовим фактором в конкурентній боротьбі, коли диференціація фізичної продукції підприємства є проблематичною, невигідною, чи неможливою.

Ділова стратегія - стратегія, що відноситься до управління окремою сферою діяльності підприємства і складається із ряду підходів та напрямків, які розробляються керівництвом з метою досягнення найкращих показників роботи в одній конкретній сфері діяльності. Для підприємства, яке займається одним видом бізнесу, корпоративна і ділова стратегія співпадають, відмінності між корпоративною і діловою стратегіями існують тільки в диверсифікованому підприємстві.

Дружнє об’єднання (злиття) – угода між кількома підприємствами, капітал яких об’єднується в одній компанії; звичайно здійснюється між близькими за розміром підприємствами за рішенням вищого менеджменту (власників, засновників).

Емісійна стратегія акціонерного товариства – частина стратегії формування власних фінансових ресурсів, яка полягає в забезпеченні залучення необхідних їх обсягів за рахунок випуску і розміщення власних акцій на фондовому ринку.

Зфокусована стратегія низьких витрат ( лідерство по витратам) – дії підприємства по досягненню переваг в межах обранного сегменту шляхом зниження витрат і виробництва самої дешевої продукції.

Інвестиційна стратегія – частина загальної стратегії підприємства, яка полягає в виборі і реалізації найбільш ефективних варіантів реальних і фінансових форм його інвестицій з метою забезпечення високих темпів розвитку і розширення економічного потенціалу господарської діяльності; інвестиційна стратегія завжди пов’язана з фінансово-господарською діяльністю підприємства, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою; допомагає керівництву прийняти рішення щодо доцільності, напрямків, масштабів коригування діяльності підприємства, джерел та обсягів фінансування розвитку, спрогнозувати можливі результати.

Інвестиційна стратегія зростання - формування інвестиційного портфелю по критерію максимізації темпів приросту інвестиційного капіталу в довгостроковій перспективі, незалежно від рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді; завданням стратегії є забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства; таку інвестиційну стратегію можуть дозволити собі тільки компанії із стабільним фінансовим станом.

Інвестиційна стратегія прибутку – формування інвестиційного портфелю за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді без урахування темпів приросту капіталу в довгостроковій перспективі; завданям стратегії прибутку є забезпечення швидкої поточної віддачі від інвестицій, незважаючи на те, що в майбутньому ці інвестиції могли б забезпечити більш високу норму прибутку.

Інтеграція(від lat-integer-цілий) – 1) об’єднання економічних суб’єктів, поглиблення їх взаємодій, розвиток зв’язків між ними; 2) рівень співробітництва між частинами організації, який забезпечує досягнення стратегічних цілей у межах вимог з боку зовнішнього середовища.

Інтеграція вертикальна – 1) об’єднання підприємств однієї галузі, які знаходяться на різних технологічних етапах виробничого процесу; 2) виробнича кооперація підприємств однієї галузічи близьких за характером галузей промисловості, які спеціалізуються на виготовленні вузлів, деталей, заготовок, комплектуючих та інших виробів, необхідних для кінцевого продукту.

Інтеграція горизонтальна – об’єднання підприємств, які діють і конкурують на спільному ринку; метою горизонтальної інтеграції є підсилення позицій підприємства в галузі шляхом поглинання конкурентів чи встановлення контролю над ними; стратегія забезпечує підприємству економію на масштабах виробництва, зменшення загрози конкурентної боротьби, поширення спектру товарів і послуг, географічне розширення ринків; горизонтальна інтеграція є формою профільної диверсифікації підприємств.

Інтеграція жорстка -форма інтеграції яка передбачує оформлення відносин через юридично обов’язковий договір і створення таким чином холдінгів, промислово-фінансових груп, концернів.

Інтеграція зворотня (регресивна) -зростання підриємства за рахунок приєднання функцій, які раніше виконувались постачальниками (придбання чи встановлювання контролю над джерелами сировини, виробництво комплектуючих виробів, напівфабрикатів); метою зворотної інтеграції може бути захист стратегічно важливого джерела чи доступ до нової технології, важливої для основної діяльності, зменшення залежності від постачальників.

Інтеграція м'яка– це узгодження інтересів ділових партнерів без підписання юридичних документів; в цьому випадку підприємство не має можливості будь-яким жорстким формальним шляхом (наприклад через суд) вплинути на своїх партнерів.

Інтеграція пряма (прогресивна) -1) зростання підприємства за рахунок прєднання ним функцій дистриб’ютерів продукції: збутових, рекламних, транспортних, сервісних та ін; 2) підсилення контролю підприємства над системою просування його продукції

Кадрова стратегія – комплекс організаційних рішень і заходів, спрямованих на розробку і реалізацію найбільш важливих кадрових цілей підприємства.

Карта стратегічних груп – інструмент, що дозволяє відобразити різні конкурентні позиції підприємств, які змагаються у галузі; розробка карти стратегічних груп проводиться для дослідження структури конкуренції на галузевому ринку.

Картель (фр.cartel, італ. сartelio-документ) - форма об’єднання виробників чи споживачів, гласна чи не гласна форма угоди групи близьких по профілю підприємств, фірм, компаній про квотування, обсяги виробництва і продажу, ціни, ринки збуту, обмін ліцензіями, стандартизацію продукції, обмін досвідом управління.

Картель виробничий – картель, що визначає обсяги (квоти) виробництва для кожного учасника.

Картель грошовий – картель, що затверджуує уніфіковані ціни разом з рівними умовами постачання і розрахунків.

Картель закупівельний– угода кількох підприємств, фірм, корпорацій про закупівлю сировини і товарів певного виду, сорту з метою збити закупівельні ціни.

Картель квотний – картель, що виділяє кожному його учаснику квоту продажу продукції у відповідності з виробничими потужностями .

Картель кондиційний – картель, що визначає умови реалізації товару

Картель кризовий – картель який створюється при стабільному падінні попиту чи тимчасовому скороченню збуту для обмеження конкуренції

Картель патентний – картель, що визначає напрямки спільного використання ( чи невикористання) будь-якої розробки, винаходу.

Картель територіальний – картель, який визначає кожному підприємству територію збуту і виключає взаємну конкуренцію.

Ключові фактори успіху (КФУ) галузі – це загальні для всіх підприємств галузі керовані змінні (можливості, результати діяльності), реалізація яких дозволяє поліпшити конкурентні позиції підприємства в галузі.

Комерційна пропаганда– діяльність, спрямована на формування і підтримку позитивного іміджу фірми шляхом налагодження відносин між організацією та різноманітними контактними аудиторіями (діловими партнерами, покупцями, фінансовими установами, засобами масової інформації, владою, суспільством);

Комунікаційна стратегія – комплекс взаємозв’язаних заходів, які розроблюються і реалізуються з метою створення і підтримки постійних зв’язків між підприємством і ринком, активізації продажу товарів, формування позитивного іміджу шляхом інформування, переконування та нагадування про свою діяльність.

Конгломерат( від лат. сonglomeratus – зібраний, ущільнений ) – одна із форм об‘єднань підприємств різних галузей, не пов‘язаних між собою виробничою і технологічною спільністью (функціональною залежністю), внаслідок чого здійснюється об‘єднання капіталів, власності різних компаній, які перебувають під єдиним фінансовим контролем переважно великого банку.

Конкурентні переваги– 1) унікальні відчутні та невідчутні ресурси, якими володіє підприємство; 2) стратегічно важливі для даного підприємства сфери бізнесу, які дозволяють перемагати в конкурентній боротьбі; 3) висока компетентність підприємства в певній сфері, яка дає найкращі можливості перемагати конкурентів, залучати споживачів і зберігати їх прихильність до товарів підприємства; 4) будь-яка ексклюзивна цінність, якою володіє організація і яка дає їй перевагу над конкурентами; 5) ключові фактори успіху; 6) фактори, від яких залежить успіх на ринку, конкурентні можливості, прибутковість підприємства;

Ключові фактори успіху (КФУ) галузі – це загальні для всіх підприємств галузі керовані змінні (можливості, результати діяльності), реалізація яких дозволяє підсилити їх конкурентні позиції.

Консорціум - (лат. сonsortium – співучасть, співтовариство) – тимчасове об’єднання великих фірм (підприємств, банків, наукових центрів, державних структур) для спільного проведення фінансових операцій, здійснення масштабних капіталомістких проектів, в тому числі і міжнародних.

Консорціум банківський – тимчасово організована група банків для спільного проведення кредитних, гарантійних та інших банківських операцій, розширення сфери діяльності чи виходу на нові ринки.

Консорціум гарантійний – угода між кількома компаніями різних видів діяльності, які розподіляють взятий ними на себе ризик і забезпечують його відшкодування.

Консорціум експортний – зовнішньоторговельне об’єднання, що створюється в кількох країнах для сприяння експортним операціям компаніям, які входять до нього.

Консорціум підписний– створюється для реалізації займу чи розміщення нових цінних паперів.

Консорціум фінансовий– тимчасова угода, союз кількох банків для проведення крупних фінансових операцій, наприклад, розміщення займів.

Концерн- (анг.concern-фірма, підприємство) – 1) об'єднання підприємств різних галузей,учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює за іншими учасниками обєднання фінансовий контроль; 2) статутне обєднання підприємств о прмисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

Концерн вертикальний -об'єднує кмпанії різних галузей, що звязані послідовністю технологічного процесу виробництва кінцевої продукції (гірновидобувних, металургійних, машинобудовних, ін).

Концерн горизонтальний (диверсифікований концерн, конгломерат) - поеднує підприємства різних галузей промисловості, не зв'язаних між собою.

Концерн координації - створюється шляхом взаємного обміну акціями сестринських товариств - технологічно не звязаних між собою підприємств з метою проведення єдиної фінансової, кадрової, науково-техничної політики, узгодженого виробничого розвитку.

Концерн міжнародний –концерн,до складу якого входять іноземні дочірні компанії; в залежності від кількості країн, які представляють дочірні компанії, міжнародні концерни можуть бути транснаціональними і мультинаціональними.

Концерн підпорядкування- організується у вигляді материнської і дочірніх компаній шляхом придбання контрольного пакету акцій для об'єднання виробництв по технологічному принципу.

Корпоративна стратегія –стратегія, що розповсюджується на всю компанію, охоплює всі напрямки її діяльності; рішення щодо корпоративної стратегії звичайно приймаються радою директорів: керівниками вищого рангу та іншими ключовими менеджерами.

Корпорація (лат corporation - об'єднання) – 1) договірне об'єднання, яке створюється на основі поєднання виробничих, наукових, комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників; 2) організація чи союз організацій, створений для захисту інтересів і привілеїв учасників і утворюючих юридичну особу.

Кредитна стратегія – частина фінансової стратегії підприємства, спрямованої на оптимізацію загального розміру заборгованості покупців за відвантажену продукцію і забезпечення своєчасної її інкасації.

Лідер консорціуму – фірма або організація, яка координує роботу консорціуму згідно з консорціальною угодою і представляє його інтереси перед покупцями, замовниками та іншими суб'єктами бізнесу; діє у межах наданих йому повноважень, узгоджує найважливіші питання з учасниками консорціуму.

Макрооточення організації- фактори, які прямо не відносяться до короткотермінової діяльності підприємства, але можуть вплинути на його довгостроковий розвиток.

Матриця портфелю бізнесів - таблиця, в якій порівнюються стратегічні позиції бізнес-одиниць підриємства. Матриця може бути побудована на основі будь-якої пари показників, наприклад: темпи зростання галузі, частка ринку, привабливість галузі, конкурентноспроможність і стадія розвитку продукту чи ринку. Частіше інших при аналізі бізнес-портфелю підприємства використовуються матриця “зростання – частка ринку”, розроблена компанією Boston Consulting Group (БКГ), матриця І. Ансоффа “товари-ринки”, матриця “привабливість галузі – конкурентна позиція”, створена компанією General Electric, та інші.

Мета – кінцевий стан, бажаний результат, якого намагається досягти організація; вираження кількісного чи якісного майбутнього стану об’єкта управління, досягнення якого забезпечить вирішення проблеми; конкретні показники окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним; ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об’єкта.

Метод розробки сценаріїв– опис картини майбутнього, що складається із узгоджених, логічно взаємопов'язаних подій і послідовності кроків, які з визначеною вірогідністю призводять до зпрогнозованого кінцевого стану (образу організації в майбутньому

Місія (програмна заява, філософія організації) – стратегічні установки, призначення; основна загальна мета організації, чітко сформульована причина її функціонування.

Операційна стратегія – стратегія забезпечення виконання важливих оперативних завдань (закупівля матеріалів, управління запасами, ремонт, транспортування, рекламні кампанії та ін.) в рамках функціональних, ділових і корпоративних стратегій підприємтсва.

Організація– 1) систематизоване, свідоме об’єднання дій людей з метою досягнення визначених цілей; 2) група осіб, які взаємодіють між собою для досягнення визначених цілей за допомогою матеріальних, правових, економічних та інших умов; 3) група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільних цілей; 4) соціальне утворення (група людей) з певними межами, що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою діяльність для досягнення спільної мети; 5) сукупність людей і груп, поєднаних для досягнення певної мети, вирішення того чи іншого завдання на основі визначених привил і процедур, розподілу прав і обов’язків.

Організаційна культура – набір найбільш важливих припущень, що сприймаються членами організації і проявляються в організаційних цінностях, які задають людям орієнтири їх поведінки і дій; філософія і ідеологія управління, припущення, ціннісні орієнтири, норми і зразки поведінки, які сприймаються персоналом і знаходять в основі відносин і взаємодії як в організації, так і за її межами; система матеріальних і духовних цінностей, принципів і норм поведінки, характерних для даної організації, відображаючих її індивідуальність в діловому середовищі; специфічні цінності та переконання відносно поведінки персоналу і здійснення спільної діяльності в організації.

Персональний продаж– усне представлення товару в ході бесіди з одним чи кількома потенційними покупцями з метою здійснення його продажу.

Підприємство– виробничо – господарська одиниця, сукупність матеріальних і людських ресурсів, яка певним чином організована для досягнення визначених цілей.

Поглинання повзуче – скуповування акцій компанії через відкрите придбання їх на фондовий біржі упродовж певного періоду з метою наступного поглинання.

Портфель фінансових інвестицій (фондовий портфель, портфель цінних паперів) - сукупність фінансових інструментів підприємства, призначених для реалізації стратегії фінансового інвестування; головною метою формування інвестиційного портфелю є забезпечення реалізації обраного варіанту стратегії фінансового інвестування шляхом підбору найбільш прибуткових і безпечних фінансових інструментів.

Послідовник- це підприємство, яке займає більш слабку позицію на ринку у порівняння з лідером, одержує стабільний прибуток і прагне зберегти свою частку ринку без конфронтації з лідерами.

Прогнозування –процес розробки прогнозів (науково обгрунтованих думок, (висновків) про альтернативні шляхи розвитку і можливого стану об'єкту в майбутньому); об'єктами прогнозування в стратегічному менеджменті виступають будь-які елементи і процеси макрооточення, галузевого ринку, внутрішнього середовища фірми, (наприклад: політична ситуація, рівень попиту, розвитку конкуренції, доходи фірми і т.д.); метою прогнозування є передбачення розвитку подій в майбутньому і забезпечення готовності керівництва фірми до них.

Промислово – фінансова група (згідно законодавства України) –об’єднання, до складу якого можуть входити промислові підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи і організації всіх форм власності, які мають за мету одержання прибутку; промислово – фінансова група створюється за рішенням уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, в тому числі і програм у відповідності з міждержавними угодами, а також виробництва кінцевої продукції.

Пул– (англ. рool – спільний фонд, котел ) – форма об’єднання компаній, прибуток яких поступає в загальний фонд і потім розподілюється між ними згідно визначених пропорцій.

Пул біржовий – об’єднання фінансових ресурсів для підвищення курсу акцій на фондовій біржі та в спекулятивній грі на різниці в курсах.

Пул „конкретний” – об’єднання компаній, які спрямовують свої інвестиції для реалізації конкретного проекту.

Пул патентний – угода між кількома фірмами про спільне використання патентів у певній галузі промисловості, або на окремий вид продукції.

Пул торговий – об’єднання, в якому учасники домовляються про накопичення і затримку на складах будь-якого товару для штучного створення дефіциту і продажу продукції за підвищеними цінами.

Реальне інвестування – вкладання капіталу (грошей) у різні сфери та галузі бізнесу з метою одержання більшого прибутку; реальні інвестиції ще називають виробничими, а в практиці господарювання – капітальними вкладеннями.

Реклама– будь-яка платна форма неособистого поширення інформації про фірму та її товари/послуги;

Рекламна стратегія –забезпечує досягнення таких цілей, як: формування первинного попиту на товар, підвищення вторинного попиту, створення кола постійних клієнтів, збільшення частки ринку за рахунок витіснення конкурентів; при розробці та виборі варіантів рекламної стратегії приймаються рішення щодо визначення цільової аудиторії рекламного впливу; розробки основної ідеї рекламних звернень; вибору виконавців рекламних звернень; вибору засобів розміщення реклами; розробки медіа-плану (плану-графіку) рекламних заходів; координації рекламних заходів з іншими формами маркетингових комунікацій; визначення рекламного бюджету.

Рушійні сили – події, які здійснюють найбільший вплив і визначають характер змін галузевого ринку; рушійні сили показують менеджерам, які основні фактори (процеси, події) будуть здійснювати максимальний вплив на розвиток підприємства в найближчі кілька років.

SWOT – аналіз –методика комплексного вивчення загроз і можливостей із зовнішнього середовища, а також сильних і слабких сторін підприємства. На основі SWOT – аналізу приймаються обгрунтовані рішення по розробці місії, стратегічних цілей і вибору стратегії розвитку. Назва методу створена як аббревіатура англійських слів: S – strengths – сильні сторони, W – weaknesses - слабкі сторони, O – opportunities – можливості, T – treats – загрози.

Сервіс (технічне обслуговування) - комплекс послуг, зв’язаних із збутом і використанням машин, обладнання, іншої промислової продукції, забезпечення їх постійної готовності до ефективної експлуатації; сервісне обслуговування відіграє важливу роль у збуті промислової продукції, транспорту, офісної техніки, побутових приборів і часто перетворюється для виробників в основну конкурентну перевагу.

Синдикат ( лат. Sindicatus, sindicus – повірений, представник) - об’єднання однорідних промислових підприємств, створене з метою продажу продукції через спільну збутову контору; збутова контора створюється у формі акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю, з яким кожен із учасників синдикату укладає однакову по своїм умовам угоду на збут продукції.

SPACE-аналіз (Strategic Position and Action Evaluation - оцінка стратегічного положення та дій) – комплексний метод аналізу позицій на ринку і вибору оптимального варіанту стратегії розвитку для підприємств середнього і малого бізнесу.

Спільне підприємство – міжнародна фірма, створенна двома чи кількома національними підприємствами з метою найбільш повного використання потенціалу кожної із сторін для максимізації корисного економічного ефекту їх діяльності.

Стратегічна бізнес-одиниця – це відділення, філія чи група підрозділів, які відповідають за окремий напрямок бізнесу підприємства: продукт, групу продуктів, сегмент ринку, окремий ринок, регіон (в залежності від рівня виділення СБО). Основні ознаки СБО: відповідальність за окремий напрямок бізнесу; власна стратегія розвитку, що грунтується на конкурентних перевагах; чітко визначені конкуренти; самостійний керівник, який має повноваження контролю більшості факторів, що впливають на рівень прибутку; розпорядження всими необхідними ресурсами, самостійне планування і здійснення виробночо – збутової діяльності; відповідальність за самостійне створення прибутку.

Стратегічна відповідність –схожість основних характеристик колишнього бізнесу (галузі, сфери діяльності) з характеристиками нового бізнесу (галузі, сфери діяльності), в який прагне проникнути підприємство в процесі профільної диверсифікації. Основними типами стратегічної відповідності є ринкова, виробнича і управлінська.

Стратегічна група конкурентів – підприємства які займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі схожих конкурентних переваг; компанії, що входять до однієї стратегічної групи, схожі за такими ознаками: випуск схожої продукції; надання покупцем аналогічних послуг; використання одних і тих же каналів розподілу; однакової технології; продаж товарів в однаковому ціновому і якісному діапазоні; спрямваність на одних і тих же споживачів; однакові стратегічні орієнтири і механізми їх досягнення.

Стратегічне бачення– погляди власників і вищого керівництва компанії на те, якими видами діяльності організація збирається займатися, а також на довгостроковий курс її розвитку; погляди вищого керівництва на те, якою повинна бути організація при благоприємному розвитку подій.

Стратегічне управління -процес прийняття й здійснення стратегічних рішень, центральною ланкою якого є стратегічний вибір, заснований на співставленні власного ресурсного потенціалу із можливостями і погрозами зовнішнього середовища, в якому діє підприємство.

Стратегічний альянс (strategic alliance) — угода про кооперацію двух чи більше незалежних фірм для досягнення певних комерційних цілей, одержання синергетичного ефекту об’єднаних і взаємодоповнюючих ресурсів компаній.

Стратегічний маркетинг – постійний та систематичний аналіз потреб ринку, який виводить підприємства на розробку ефективних товарів, призначених для конкретних груп споживачів і які мають характерні властивості, що відрізняють їх від товарів-конкурентів і таким чином створюють виробникам стійку конкурентну перевагу.

Стратегічний портфель – перелік основних напрямків господарсько-комерційної діяльності, які здійснюються стратегічними бізнес-одиницями підприємства (СБО).

Стратегія– 1) взаємопов’язанний комплекс заходів щодо підвищення життедіяльності організацій; 2) генеральна довгострокова програма або образ дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організацій для досягнення її цілей; 3) засіб досягнення довгострокових цілей фірми; 4) продумана сукупність норм та правил, що лежать в основі розробки та прийняття стратегічних рішень, що впливають на майбутній стан підприємства.

Стратегія вакантної ніші - варіант стратегії фокусування, що передбачає концентрацію на сегментах, якими не зацікавилися великі підприємства; вакантна ніша в ідеалі повинна мати значну ємність, бути прибутковою, зростаючою, відповідати можливостям підприємства - послідовника і знаходитися за межами інтересів лідера.

Стратегія використання переваг великої фірми - прикладом такої стратегії може бути франчайзинг - система договірних відносин між великою компанією (франчайзером) і невеликим підприємством (франшизою), при якій велика компанія надає франшизі обмежене терміном і місцем право користуватися її товарною маркою, технологічними розробками, обладнанням.

Стратегія визначення цін на поточному рівні-застосовується на ринках з олігополістичною конкурентною структурою, коли галузь контролюють кілька (від 2 до 10) великих підприємств. Найбільше з них за часткою галузевого ринку визнається негласним лідером, який проводить власну цінову політику, при потребі змінюючи рівень цін. Інші підприємства галузі визначають власні ціни на рівні, близькому до цін продукції лідера, з незначною надбавкою чи знижкою і змінюють їх слідом за лідером незалежно від власних витрат чи коливань попиту на продукцію.

Стратегія горизонтальної диверсифікації – перехід до виробництва нової продукції, яка з технологічної та маркетингової точок зору не зв’язана з колишньою продукцією підприємства; при цьому нова продукція повинна бути зорієнтованою на потреби колишніх покупців та клієнтів.

Стратегія демаркетингу - застосовується при надмірному попиті, коли його рівень перевищує виробничі плани, можливості, товарні та сировинні ресурси підприємства; головним завданням стратегії демаркетингу є зменшення рівня надмірного попиту шляхом: підвищення рівня цін, відмови від політики знижок і пільг; зменшення інтенсивності або повного припинення реклами; переходу від інтенсивного до ексклюзивного методу організації збуту (тільки через фірмові магазини чи уповноважених дилерів на даному ринку); продажу ліцензій на право виробництва і збуту іншими фірмам.

Стратегія диференціації - виробництво відомими компаніями різноманітних модифікацій високоякісної популярної марочної продукції для ринку з неоднорідним попитом; при цьому основним завданням підприємства є забезпечення унікальності та більш високої цінності продукції для покупців з точки зору рівня якості, особливих характеристик, методів збуту, сервісного обслуговування в порівнянні з конкурентами.

Стратегія диференційованого маркетингу – розробка підприємством різних варіантів продукції для різних сегментів ринку; критеріями диференціації при цьому слугують різноманітні характеристики товару.

Стратегія ексклюзивного (виключного) розподілу - жорстке обмеження кількості посередників, які працюють з товарами чи послугами виробника; в даному випадку укладаються ексклюзивні ділерські угоди, згідно яким торгівельні компанії зобов’язуються виключити із власного асортименту товари конкуруючих марок і організувати професійний агресивний збут продукції фірми-виробника; виробники контролюють діяльність продавців і рівень сервісу, який вони надають.

Стратегія застосування цінових знижок і зарахувань –застосовується з метою реагування на зниження цін конкурентів, скорочення запасів, звільнення від пошкодженої, некондиційної, непопулярної продукції, ліквідації залишків товару, залучення більшої кількості покупців, стимулювання споживачів до швидкої оплати рахунків, великих замовлень і несезонних закупівель.

Стратегія “збирання врожаю” – застосовується диверсифікованими компаніями, що мають слабкі конкурентні позиції по неосновним видам діяльності; полягає в одержанні міксимальних обсягів фінансових ресурсів від продажу другорядних напрямків діяльності і використанні їх для придбання більш перспективних, нових видів бізнесу компанії.

Стратегія зменшення витрат – стабілізація прибутків шляхом постійного скорочення поточних витрат і збільшення продуктивності в умовах неперспективного галузевого ринку за рахунок: передачі окремих функцій і видів діяльності іншим підприємствам – підрядникам, які можуть виконати їх з меншими витратами; кращого планування і організації процесів виробництва та інших операцій; більш єфективного використання виробничих потужностей; оптимізації мережі збуту, відмова від неефективних ланок продажу продукції; збільшення обсягів продажу до рівня, при якому починаються зменшуватися витрати на організацію збуту.

Стратегія змішаного збуту -передбачує використання підприємством прямого і непрямого збуту на різних ринках, наприклад, при значній концентрації споживачів в одному районі та їх роззосередженні в іншому. У першому випадку доцільна стратегія прямого збуту, у другому – робота через посередників.

Стратегія зфоксуванної диференціації – поглиблення підприємством в межах обраного сегменту диференціації продукції з метою відокремлення від конкурентів, що діють в галузі; при цьому може бути використана товарна і ринкова спеціалізація.

Стратегія імітації продукту лідера –полягає в тому, що підприємства - послідовники випускають простіші та дешевші копії високоякісних і дорогих розробок великих компаній – лідерів; при цьому вони одержують стабільний прибуток за рахунок економії на науково-дослідних розробках і просуванні новинок на ринок.

Стратегія інноваційна— стратегія створення та використання нововведень різних типів для забезпечення розвитку підприємства;

комплексний план проведення досліджень щодо нової продукції, техніки, технології, організації тощо, а також розвитку та ефективного використання існуючих продуктів, процесів, методів виготовлення та ін.; комплекс інноваційних планів, узгоджених за ресурсами, виконавцями , термінами їх здійснення і забезпечуючих ефективне вирішення завдань по опануванню і розповсюдженню принципово нових видів продукції (технології); комплекс правил, методів і засобів пошуку перспективних для організації напрямів розвитку науково-технічних досліджень, ресурсної політики для їх реалізації.

Стратегія інноваційна віолентна - застосовується великими організаціями і компаніями, які здійснюють масове виробництво і виходять на масовий ринок із своєю або придбаною за відповідними угодами, інноваційною продукцією.

Технопарк – компактно розміщений науково-виробничий територіальний комплекс, функціонування якого грунтується на комерціалізації науково-технічної діяльності та прискоренні нововведень у сферу матеріального виробництва ; компактно розміщений на підготовленій території комплекс дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, лабораторій, наукових центрів, дослідних заводів та виробничих підприємств з розвиненою інфраструктурою.

Технополіс - місто передових (високих) технологій, наукових долсліджень і проектно-конструкторських розробок; науковий центр регіонального характеру, який вирішує завдання по впровадженню нових технологій; компактне науково-промислове місто, де розробляються інноваційні технології та розвиваються наукомісткі галузі виробництва;

цілісний науково-виробничий комплекс, створений на базі окремого міста;

спеціально створений комплекс в одному регіоні біля центру наукових ідей (невеликому місті з розвинутою інфраструктурою), до складу якого входять фірми і заклади, які охоплюють повний інноваційний цикл; комплекс наукових закладів фундаментального і прикладного характеру, вищих навчальних закладів, конструкторських і впроваджувальних організацій, а також промислових підприємств, орієнтованих на освоєння інновацій.

Товарний асортимент – вся сукупність виробів, що пропонується підприємством покупцям; товарний асортимент складається із товарних груп (товарних ліній).

Товарна група (лінія) – група товарів, зв’язаних між собою схожими функціями, призначенням одним і тим же групам споживачів, реалізацією через одні і тіж місця продажу в межах одного цінового діапазону.

Товарна марка – ім’я, термін, знак, символ, рисунок чи їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів або послуг продавця та їх дифернціації від товарів/послуг конкурентів.

Товарна стратегія – система напрямків оптимізації товарної номенклатури і розробки асортимента товарів для забезпечення ефективної діяльності підприємства на ринку.

Транснаціональна корпорація – фірма, яка має вихід на міжнародний ринок і володіє виробничими потужностями за кордоном.

Трест – об’єднання власності та управління підприємств однієї чи кількох галузей з повною ліквідацією їх виробничої та комерційної самостійності; це сама жорстка із всіх форм об’єднань підприємств.

Управління за контрактом – форма ліцензійної угоди, при якій компанія за винагороду управляє підприємствами фірми іншої країни (наприклад, державними підприємствами слабкорозвинутих країн, які зазнають труднощів через дефіцит кваліфікованих менеджерів); контракти на управління звичайно ускладнюються на термін від трьох до п’яти років, як правило з фіксованою оплатою, яка залежить від виробництва (а не від прибутків).

Фінансова стратегія підприємства – система довготермінових цілей фінансової діяльності підприємства і найбільш ефективних шляхів їх досягнення; є частиною загальної стратегії розвитку підприємства, має по відношенню до неї підлеглий характер, повинна бути узгодженою з її цілями і напрямками; разом з цим, фінансова стратегія сама значно впливає на формування загальної стратегії розвитку підприємства і може вносити в неї певні корективи.

Фінансове інвестування – розміщення тимчасово вільного капіталу підприємства в різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну частку становлять цінні папери.

Фінансово-промислова група - тип корпоративного об'єднання, в якому беруть участь підприємства й організації, зв'язані майновими, фінансовими, виробничо-технологічними й управлінськими відносинами; диверсифікована багатофункціональна структура, утворена в результаті об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових, інвестиційних інститутів, інших організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробничих і фінансових операцій група фінансово взаємозалежних підприємств і спеціалізованих фінансових інститутів, створена з метою вирішення спільних завдань.

Фірма– організаційно – господарська одиниця, яка здійснює підприємницьку діяльність в сфері промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту тощо, переслідує комерційні цілі та користується правами юридичної особи.

Флангова стратегія – активізація дій підприємств-претендентів у тих напрямках бізнесу, де позиції лідера найбільш слабкі; звичайно застосовується підприємствами з обмеженими ресурсами, тому для них важливо правильно вибрати напрямок атаки, вміти визначити і заповнити власною продукцією розриви між попитом і пропозицією, що об'єктивно виникають на різних етапах ж

Поиск по сайту: