Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Список використаних джерел. Мова і мовна політика в сучасному українському суспільстві.

Мова і мовна політика в сучасному українському суспільстві.

УДК 81’24:811.161.2 А.Ю. Ракітіна

В статье освещен вопрос о функционированиии украинского языка в современном обществе, рассмотрено проблему двуязычности украинского социума.

In the article a question is lighted up about functioninq of Ukrainian in modern society, the problem of bilingualness of Ukrainian sociuma is considered.

У статті висвітлено питання про функціонування української мови в сучасному суспільстві, розглянуто проблему двомовності українського соціуму.

Ключові слова: суспільство, мовна політика, двомовність, мовна реальність, соціальний конформізм.

Питання про функціонування мови в суспільстві постало на межі ХІХ і ХХ ст. у двох лінгвістичних напрямках: французька соціологічна школа (А. Мейє, Ж. Вандрієс, Ф. де Соссюр та ін.) та Петербурзькій лінгвістичній школі (І.А. Бодуен де Куртене). Дослідженнями суспільної природи мови займалися також Е. Сепір, Б. Уорф, В. Виноградов, Є. Поливанов, М. Марр, О. Потебня, Л. Масенко та інші [1]. Питання про взаємодію мови та суспільства залишається актуальним та гострим. Особливо це стосується України, держави, в якій влада спекулює мовним питанням, де політики іноді будують всю свою передвиборчу кампанію на гаслах про мову, де суспільство щоденно зіштовхується з питанням вибору мови та мовних пріоритетів [3].

Мета статті — розглянути взаємодію української мови та суспільства на сучасному етапі.

Українська мова — національна мова українського народу. У сучасному світі налічується майже шість тисяч мов. Наша, українська, як і будь-яка інша, посідає своє унікальне місце. У мові нація залишає всю свою історію, свій всебічний багатовіковий досвід, здобутки культури, світоглядні ідеї, свою самобутність. Мова кожного народу є витвором багатьох поколінь. Тарас Шевченко був переконаний, що поки жива мова в устах народу, доти живий і народ, що немає насильства більш нестерпного, як те, яке прагне відняти народну спадщину, створену численними поколіннями його предків.

Мовна реальність значною мірою залежить від стану суспільства (рівень освіти, структура суспільства, економічна формація, розвиток науки, техніки, демографічні процеси тощо). Цілеспрямовані заходи держави стосовно мови називають мовною політикою. На жаль, мовну політику української держави навряд чи можна назвати не те, щоб ідеальною, але й добре спланованою. З одного боку українська мова заполонила собою мовний простір країни, але з іншого боку методи, які використовуються для її поширення, не завжди можна назвати коректними.

У різні часи мову порівнювали з багатьма речами: з лабіринтом (Л. Вітгенштейн), з духом (В. Гумбольдт), з безоднею (М. Гайдеггер), з дзеркалом людського духу (Г. Лейбніц), з живою рослиною, сонячною квіткою (О. Дмитренко) [2]. А ми можемо порівняти сьогоденну українську мовну реальність з павутинням, яке плете влада-павук, а суспільство-метелик заплуталося в цьому павутинні і не може з нього вирватися. При цьому зауважимо, що влада являє собою образ не просто павука, а двоголового павука, одна голова якого говорить українською, а друга російською чи іноді «суржиком». Тому і мовне «павутиння» виходить українсько-російським, а зараз часто з примішками англійської. Ми можемо констатувати той сумний факт, що в сучасній Україні відбувається розрив між побутовим та соціальним рівнями життєдіяльності суспільства, бо сьогодні склалася ситуація масового соціального конформізму, коли більша частина країни змушена використовувати на соціальному рівні українську мову й при цьому психологічно схилятися до російської мови. Найбільш важким наслідком такої ситуації стає падіння суспільної моралі й утвердження принципу «подвійної моралі»: для мене — одне, для інших — друге» [3].

Мова — це одна з цінностей людського життя. Як не буде мови — не буде народу, а не буде народу — не буде нації, і звичайно ж, якщо не буде нації, то й держави не буде. Але для того, щоб держава пишалася своїми мовними набутками, необхідно, щоб народ любив свою мову, сприймав її як рідну, а не як мову, яку нав'язали. Тому пріоритетним завданням держави сьогодні має стати така мовна політика, яка не просто буде нав'язувати українську мову, але привчати суспільство до думки, що це державна мова, яку необхідно для початку хоча б знати і поважати, а любов прийде згодом. Необхідно постійно оточувати людей українською мовою, але не доводити ситуацію до абсурду, абсолютного ігнорування мовних потреб суспільства, понівечення психіки людей, які ще морально неготові миттєво перейти на іншу мову, а тим паче полюбити її.

Отже, теперішнє становище української мови сприяє тому, що українець відчуває себе емігрантом на власній землі, в іншомовному оточенні, розрекламованому іноземними закладами, товарами. Ліна Костенко назвала українську націю раритетною, самотньою на власній землі у своєму великому соціумі. А в одному з віршів зворушливо зауважила: “Ми вже як тіні на своїй землі. Хто зрозуміє нашу ностальгію?”. Ностальґія за Батьківщиною на рідній землі, безперечно, відлуння тієї щімкої ностальгії за рідною мовою, яка по-справжньому повинна стати державною.

Список використаних джерел

 

1. Прибуткова І. Для чого нам дано мову? / І. Прибуткова // Cоціологія: теорія, методи, маркетинг. — Київ : Дніпро,1998. — № 2 —

С. 237-241.

2. Дмитренко О. Без мови немає народу / Олег Дмитренко. — Київ : Азімут-Україна, 2006. — 127-146 с.

3. Масенко Л. Мова і суспільство / Лариса Масенко // Постколоніальний вимір. — Київ : КМ Академія, 2004. — № 3 — С. 205.

 

 

Автор студентка

3-го курсу 14 групи

фінансового факультету

Ракітіна А.Ю.

 

Науковий керівник доц. Архипенко Л.М.

 

Завідувач кафедри

українознавства доц. Черемська О.С.

 

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.