Трансформація системи глобального фінансово-кредитного управління: Вашингтонська та Лондонська резолюції Великої Двадцятки та що чекає Україну

УДК 339.727:2-3, 339.96, 339.97,

339.982, 338.246:2, 336.77 Вадим Кончин

Трансформація системи глобального фінансово-кредитного управління: Вашингтонська та Лондонська резолюції Великої Двадцятки та що чекає Україну

На офіційному рівні представники саміту країн Великої двадцятки (G-20) у своїх останніх резолюціях розвиток світової фінансово-економічної кризи пов’язують із неузгоджено та неефективно координованою державами провідних країн світу макроекономічною політикою, неадекватними структурними реформами, слабкими стандартами андерайтингу на міжнародних IPO ринках, неефективним ризик-менеджментом, що практикується компаніями з управління активами, зростаючим комплексом непрозорих фінансових продуктів, неконтрольованим функціонуванням офшорних зон, надлишковим фінансовим левериджем. Уразливість світової фінансової системи є результатом відсутності ефективної системи глобального фінансового управління. В резолюції G-20, що була виголошена 15 листопада 2008 р. у Білому Домі, зазначено, що провідні країни світу мають зосередитись на посилених заходах стимулювання ділової активності, забезпечувати світову економічну систему ліквідністю, зокрема для захисту депозитів та сприяння кредито- і платоспроможності у глобальній економіці на макро- та мікрорівні, зміцнити капітал світових фінансових інститутів (передусім МВФ та Світового Банку) для підтримки економік країн світу. Було прийнято низку першочергових кроків по виведенню глобальної економічної системи з кризи та відновленню глобального економічного зростання, а саме [1]:

- Визнати, що монетарна політика, має сприяти підтримці макроекономічної стабільності (тобто в цій тезі слід розуміти прагнення Великої Двадцятки закріпити за країнами, особливо країнами, що розвиваються практику застосування більш фіксованих валютних курсів. Реалізація цього завдання, швидше за все, буде покладена на МВФ у його діалозі з центральними банками та урядами країн, від яких залежатиме глобальне економічне зростання сучасного етапу розвитку світового господарства, а саме від зростаючих економік (так званих «emerging economies») та низки країн, що розвиваються, які виступатимуть плацдармом виробничо-торговельних мереж транснаціональних концернів).

- Використовувати експансіоністську фіскальну (бюджетну) політику для стимулювання глобального попиту ( тобто слід очікувати, що це завдання виконуватиметься з боку урядів провідних країн та міжнародних фінансових інститутів (зокрема Світового Банку), що буде виражатись у розгортанні проектів фінансової підтримки країн, які розвиваються з метою посилення в них виробничо-інвестиційних чи/ та торговельних позицій західних транснаціональних концернів.

Перехід багатьох країн, що розвиваються до фіксованих чи тісно прив’язаних валютних курсів дасть можливість зосередитись їхнім центральним банкам та урядам не на внутрішніх незалежних монетарних важелях стимулювання, які ведуть часто до інфляційно-девальваційного макроекономічного сценарію, а на міжнародній коопераційній фіскальній політиці з метою досягнення трансляційного ефекту намічених G-20 стимулюючих фіскальних заходів. При цьому очікуватиметься посилений контроль з боку міжнародних фінансово-кредитних інститутів та урядових наглядових фінансових комітетів G-20 за цільовим використанням наданих коштів розвитку країнам, що розвиваються).

- Допомогти країнам, що розвиваються, зокрема зростаючим економікам (emerging economies) в отриманні в глобальних кризових умовах доступу до кредитних фінансових ресурсів МВФ, які б дали можливість підтримати ліквідність у банківській системі цих країн, підтримати стабільність валютного курсу через формування центральними банками достатніх валютних резервів та привести до рівноваги платіжний баланс з огляду на втечу капіталу в ключових валютах та погіршення експортних можливостей через стагнацію світових товарних ринків. (Слід очікувати, що на цей раз кошти МВФ будуть отримувати ті країни, які виконуватимуть умови двох попередніх тез. У випадку невиконання вимог, що часто пов’язано з небажанням вітчизняних бізнес-еліт втрачати внутрішній контроль над економічними важелями, процесами, економічними об’єктами, а також над електоратом, який підживлюється бюджетом проїдання на основі соціальних пакетів монетарної природи, ці країни швидше за все залишаться без коштів підтримки та стабілізаційних коштів і це вестиме до кризових процесів і деградації їхніх макроекономічних систем в нових глобальних умовах. Подальші інфляційні процеси та знецінення національної валюти призводитиме до зниження вартості життя в захищених вітчизняними олігархами економіках країн від транснаціонального капіталу. Створена криза рано чи пізно викличе соціальні протести, а потім революції чи перевороти. Зниження вартості життя зумовлюватиме зменшення економічного потенціалу, однак в майбутньому після повалення олігархічних режимів воно надасть транснаціональним корпораціям хороші можливості використання країни в якості дешевої виробничої площадки. Тобто в програші залишаться ті країни, які не прагнутимуть з самого початку приєднання до глобального фінансово-кредитного механізму та проведення комплексу реформ на його основі ).

- Посилити прозорість фінансових ринків та відповідальність суб’єктів господарської діяльності, що працюють на глобальному ринку. Зокрема йде мова про вимоги відкриття комплексу фінансових продуктів та повне розкриття компаніями їхнього фінансового середовища і фінансових умов для учасників ринку та достовірність інформації з приводу цього. ( Очікується, що такі превентивні заходи змусять компанії, які працюють в офшорних зонах та використовують фінансові оборудки, розпрощатися з недобросовісною практикою відмивання коштів, зокрема тих, які будуть надаватись міжнародними фінансовими інститутами в рамках інвестиційних проектів стимулювання попиту в країнах, що розвиваються. Важливими також стають заходи по розробці ефективної та достовірної системи оцінки фінансових активів і виявлення та офіційне розкриття для учасників ринку неліквідних фінансових продуктів під час економічних криз).

- Посилити регуляторний режим у сфері міжнародних фінансів, впровадити розумний нагляд за всіма фінансовими ринками, продуктами і учасниками ринку; впровадити посилений контроль за кредитними рейтинговими агенціями згідно з Міжнародним кодексом кредитного супроводу. При цьому задекларовано, що координований на міжнародному рівні регуляторний режим буде враховувати економічний цикл країн, щоб регулювання не зашкодило появі і розвитку фінансових інновацій та сприяло розширенню торгівлі фінансовими продуктами і послугами.

- Сприяти інтегрованості міжнародних фінансових ринків, відновленню міжнародної кооперації та координації цих ринків.

- Розробити міжнародну гармонізовану класифікаційну систему капіталу з метою досягнення чіткості відношення капіталу до певної групи та його адекватності даній системі.

- Відхилити будь-які спроби протекціонізму з метою недопущення дезінтеграції міжнародних ринків та повернення в часи економічної та фінансової невпевненості. Протягом наступних 12 місяців країни мають утриматись від впровадження нових бар’єрів щодо інвестування та міжнародної торгівлі товарами і послугами. Світова організація торгівлі має довершити процес узгодження між країнами-членами намічених положень Агенди Доського Раунду (Doha Raund Agenda) та прийняти їх повним пакетом.

Агенда СОТ в межах Доського раунду переговорів охоплює велику кількість різних проблем, серед яких увага здебільшого прикута до п’яти головних пунктів – сільське господарство, доступ на несільгосподарські ринки, послуги, торговельна допомога, розвиток бідних країн та країн зі зростаючими економіками. Фундаментальною концепцією цих переговорів є спільна позиція та спільні дії – «нічого не буде погоджено, поки все повністю не буде погоджено». Доський раунд переговорів розпочався на 4 міністерській конференції СОТ в м. Доха (Катар) 9-14 листопада 2001 р. і триває по сьогоднішній день. Продовження переговорів по Доській Агенді відбулось на 5 міністерській конференції СОТ в м. Канкуні (Мексика) 10-14 вересня 2003 року та на 6 міністерській конференції СОТ в Гонконгу (Китай) 13-18 грудня 2005 року. У червні 2006 року з’явились заяви Генерального директора СОТ Паскаля Ламі з приводу можливості провалу Доського раунду, що може підірвати систему світової торгівлі. Індустріальним країнам слід зробити подальші кроки по скороченню імпортних бар’єрів і розмірів субсидування сільського господарства, а країнам, що розвиваються – знизити тарифи на імпорт промислових товарів. «Якщо по цих питаннях не буде досягнуто швидкої згоди, весь Доський раунд переговорів опиниться під загрозою краху»– заявив П. Ламі. В серпні 2007 року П. Ламі заявив, що Доський раунд переговорів про лібералізацію торгівлі має завершитись не пізніше, ніж на початку 2008 року. Ключовим питанням залишається знаходження компромісів між членами СОТ з приводу розміру державного субсидування аграрного сектору і митних тарифів на сільськогосподарську та промислову продукцію. Принципи відкритості ринків на основі спільних для всіх членів СОТ правил торгівлі повинні, на думку П. Ламі, внести впевненість країнам і урядам, що процеси глобалізації не будуть мати ні для кого негативного ефекту [7].

Неможливість досягнення консенсусу між країнами-членами СОТ з приводу Доської Агенди вже на початку 2008 року зумовило, зокрема, ситуацію, що склалась на міжнародних фінансових ринках та ринках нерухомості, а також серйозний дисбаланс в світовій торгівлі промисловими товарами. А з середини 2008 р. почалось різке уповільнення міжнародної торгівлі, що призвело до глобальної економічної рецесії.

- Реформувати міжнародні фінансово-кредитні інститути епохи Бреттон-Вудсу. Ці інститути мають адекватно відображати вагу та інтереси нових країн світу, від яких тепер залежить функціонування глобальної економічної системи та глобальне економічне зростання. В цьому відношенні ці вагомі нові індустріальні країни та країни, що розвиваються, враховуючи бідні країни, повинні отримати більше право голосу та більшу частку представництва в міжнародних економічних організаціях. Згідно з Вашингтонською резолюцією Форум фінансової стабільності (Financial Stability Forum - FSF) мав стати дахом для зростаючих економік в напрямі розробки та імплементації нових міжнародних стандартів в системі міжнародних фінансів та вироблення якісно нового глобального фінансово-кредитного механізму.

Отже, Вашингтонська резолюція засвідчила, що настає нова епоха в діяльності міжнародних фінансових інститутів. Неокейнсіанство знов набирає ваги, що створює в довготерміновій перспективі передумови для перегляду механізмів існуючої світової валютної системи з посиленням міждержавного валютного і фінансово-кредитного регулювання, переходу до більш фіксованих валютних курсів. Такі тенденції розвитку можуть згодом мати наслідком втілення ідеї створення глобальної валюти з врахуванням інтересів Нового Світу. Закінчення часів повоєнного американоцентризму відобразилось в 1960-х рр. у становленні завдяки американського капіталу трьох центрів співвідношення сил (США, Західна Європа, Японія). Сьогодні вже закінчується панування тріади, яка значно допомогла свого часу становленню економік Нового Світу, і світова економічна система швидко прямує до мультицентризму з посиленням взаємовідносин партнерства, розбіжностей та спроб знайти консенсус щодо глобальних питань в сфері міжнародних фінансів. Мультицентричний вплив над акумуляцією, розподілом і використанням глобальних фінансових ресурсів, а також над розробкою і прийняттям міжнародних фінансових стандартів згодом має бути зосереджений за всіх інших рівних незмінних умов в руках таких країн, як: G-8 (США, Канада, Японія, Франція, Німеччина, Італія, Великобританія, Росія), ЄС як окремий суб’єкт міжнародного права, Австралія, Аргентина, Бразилія, Мексика, Китай, Південна Корея, Індонезія, Південна Африканська Республіка, Індія, Туреччина, Саудівська Аравія.

Водночас, після зустрічі у Вашингтоні в деяких країн G-20 відкритим було питання: яка валюта залишатиметься провідним міжнародним платіжним і резервним засобом та в якій валюті буде здійснюватись глобальна кредитна експансія. Китай та Росія неодноразово заявляли про необхідність перегляду складу валютного кошика СДР (Special Drawing Rights –SDR), який використовується МВФ в якості міжнародних кредитних грошей. Сьогодні цей кошик формують лише 4 валюти: долар США, євро, японська єна та англійський фунт стерлінгів, і це, на думку деяких країн, не враховує реалій сучасного світового порядку та ролі нових вагомих країн у глобальній економічній системі. Особливо це питання є актуальним тоді, коли в нових умовах перемоги неокейнсіанства (стимулювання глобального попиту) саме на МВФ буде покладено місію випуску СДР, вибір валюти чи її частки в СДР, що буде емітуватись, та розподіл СДР між країнами-членами згідно з їхньою квотою в організації. Новий Світ заявив про необхідність перегляду квот своїх країн у МВФ з огляду на їхнє актуальне положення в світі, що має розширити можливості інвестування у фонд більших фінансових ресурсів та отримання більших вигод від кредитування глобальної економіки. Крім цього, Китай заявив про необхідність створення нової міжнародної розрахункової та резервної одиниці на кшталт СДР з розширеним спектром валют вагомих країн світу, яка б використовувалась не тільки у кредитних програмах МВФ, але й мала місце у інших кредитних, торговельних та інвестиційних міжнародних розрахунках. Однак ці поки що слабко висунуті вимоги Нового Світу не були почуті. Старий Світ поки що звик все вирішувати самостійно.

Важливим кроком на шляху подолання глобальної фінансово-економічної кризи став останній саміт G-20, що відбувся у Лондоні 2 квітня 2009 р. В Лондонській резолюції було зазначено, що «…глобальна криза вимагає глобального вирішення». Країни G-20 взяли за основу попередні тези. При цьому було внесено ряд змін у задекларовані в Вашингтоні положення та знайдено конкретні рішення для реалізації глобальної антикризової стратегії [2]:

- Форум фінансової стабільності (Financial Stability Forum) буде замінено Правлінням з питань фінансової стабільності (Financial Stability Board), яке отримує від країн G-20 більш посилений мандат. До його складу увійдуть країни G-20, а також Іспанія та Європейська Комісія. Це правління буде тісно кооперувати з МФВ, і якщо раніше МВФ боровся з макроекономічними негараздами країн, надаючи рекомендації та кредити для їхнього усунення, то сьогодні цих дві структури разом будуть працювати над раннім виявленням і оцінкою макроекономічних та фінансових ризиків і розробляти заходи по їх попередженню;

- Розробка та впровадження на глобальному рівні нових принципів функціонування компенсаційних схем та принципів соціальної відповідальності з боку компаній внаслідок кризових явищ (важливий елемент глобального нооменеджменту );

- Фінансове регулювання і нагляд будуть застосовуватись до усіх фінансових ринків, продуктів і учасників міжнародних фінансів. В першу чергу, це стосуватиметься хедж-фондів, які будуть введені у спільну глобальну регуляторну мережу. Податкові гавані (tax havens) та офшорні зони (off-shores) будуть знаходитись відтепер під пильним контролем Правління. Закінчується ера банківської таємниці. Будуть встановлені більш посилені та уніфіковані міжнародні стандарти звітності, щоб ліквідувати практику приховування позабалансових статей, а також стандарти оцінки реальної вартості активів. Організація економічного співробітництва і розвитку вже сформувала список країн, що оцінені Глобальним форумом (Global Forum) як ті, які не дотримуються міжнародних стандартів щодо обміну інформацією про міжнародний трансфер прибутків. Вироблено спільний підхід до вичищення банками їхніх віртуальних роздутих, неякісних, спекулятивних активів, які не мають дійсної вартості.

- Країни G-20 вирішили провести безпрецедентну узгоджену фіскальну експансію, що має за мету створити мільйони робочих місць, які були зруйновані глобальною фінансово-економічною кризою. Протягом року будуть здійснені вливання в глобальну економічну систему у розмірі 5 трлн. дол. США, що повинні призвести до збільшення глобального випуску продукції на 4% та прискорити перехід до формування екологічної економіки (Це ще одна спроба, що формує фундамент глобального нооменеджменту в довготерміновій перспективі).

- Недивним є той факт, що долар США став валютою запланованої глобальної експансії. Це означатиме, що, з одного боку, США взяли на себе відповідальність за реалізацію безвійськового сценарію стимулювання глобального попиту, і його можлива невдача заведе в інфляційну спіраль економіку США і знецінить долар, що призведе також до обвалу економічних систем тих країн, які мають високий ступінь доларизації, а також знецінить валютні доларові резерви багатьох країн світу. З іншого боку, США отримали чудові можливості експлуатувати країни, що будуть позичальниками коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів. Міжнародний валютний фонд не отримав санкції на випуск СДР, в тому числі в інших валютах кошику відповідно до квот країн з ключовими валютами, як це було зроблено лише двічі в історії в 1970-х рр. Не було надано можливості іншим країнам G-20 в своїх валютах провести через МВФ свої національні валюти для здійснення глобальної кредитної експансії. Згідно з резолюцією МВФ має отримати додатково в розпорядження від країн-членів 750 млрд. $, з них 500 мрлд. $ для кредитування країн, що знаходяться в критичній ситуації внаслідок глобальної фінансово-економічної кризи, 250 млрд.$ для підтримання глобальної ліквідності через можливості отримання країнами овердрафту. Крім цього Міжнародний валютний фонд має збільшити свої доларові кредитні резерви на 6 млрд. $ шляхом продажу золотих резервів і підтримати кредитами найбідніші країни світу. Міжнародні банки розвитку (Multilateral Development Banks) отримають 100 млрд. на підтримку найбідніших країн. Це ще раз підкреслило гегемонію долара у новому глобальному фінансово-кредитному та валютному механізмі і подальшу експансію США на економічні території світу.

- Для відновлення кредитування центральні банки країн будуть використовувати нетрадиційний монетарний підхід, а саме застосовувати експансіоністську монетарну політику з низкою нейтралізуючих заходів боротьби з інфляційними очікуваннями (одним з яких, ймовірно, буде перегляд світової системи валютних курсів у бік більшої фіксації. В 12 пункті резолюції мимохідь вказано, що країни за нових умов мають в запобігати практиці конкурентної девальвації валют). Метою експансіоністської дисконтної політики є створення імпульсів для радикального зниження процентних ставок в більшості країн. Допоки не буде відновлено внутрішнє кредитування і прискорено міжнародний рух капіталу всі спроби вийти з кризи вбачаються провідними західними державами неефективними. Вже і без того була організована значна державна підтримка банківської системи та великих промислових концернів в США та ЄС по забезпеченню їх ліквідністю та проведена рекапіталізація фінансових інститутів. (Слід зауважити, що така політика є вкрай контроверсійною. З монетаристської точки зору, внутрішня кредитна експансія на фазі економічного спаду з характерним для цієї фази інфляційним тиском є бомбою уповільненої дії. Однак що залишається робити транснаціональному капіталу західних країн, коли він не може більше чекати, опинившись в безвійськовій безпорадності після виходу з міжнародної політичної арени адміністрації республіканців США? Ці заходи є свого роду хімічною терапією ракового захворювання, яке вже дало свої метастази по усьому організму і результат від такого «оздоровлення» є невідомим. Залишається тільки чекати. Плюси такої «хімічної терапії» простежуються у п. 17 Лондонської резолюції, де вказано, що імперативом відновлення глобальної економіки є посилення притоку капіталу в країни зі зростаючими економіками та в країни, що розвиваються. Якщо цей каталізатор підключиться в реакцію, інфляційні процеси в західних країнах від експансії капіталу можуть бути попередженими на деякий час);

- До січня 2011 р. МВФ дано розпорядження переглянути квоти країн з огляду на зміни їхньої частки в глобальній економічній системі. Це рішення стало показовим з тих міркувань, що США та Західна Європа визнали, що прийдеться ділитись з Новим Світом у прийнятті глобальних фінансових рішень та реалізації глобального фінансово-кредитного і валютного механізму, що глибоко проникає в систему глобального виробництва, торгівлі, інвестицій та фінансів.

- В доповнення до Вашингтонської резолюції з приводу СОТ було вирішено зробити гнучкими механізми для розвитку фінансів, які безпосередньо обслуговують міжнародну торгівлю. Протягом двох років з боку країн G-20 буде виділено 250 млрд. доларів, розпорядниками яких стануть провідні агенції країн-членів СОТ по кредитуванню експорту споживчих та інвестиційних товарів, а також Багатосторонні банки розвитку, в тому числі ББР країн, що розвиваються.

Сценарії для України.

Сценарій 1(«глобалізація та економічна інтеграція»). Закінчується час відмивання українськими політиками капіталу на міжнародному рівні. Якщо раніше кредити, які отримувались з міжнародних економічних організацій та від західних держав, могли після відмивання частково осідати безконтрольно на міжнародних рахунках в офшорних зонах (таємниця клієнтських рахунків), то тепер внаслідок рішень саміту G-20 це буде практично нереально робити. Так чи інакше отриманий з закордону капітал прийдеться реалізовувати в країні-реципієнті капіталу. Припустимо, що частина капіталу отриманого в межах програм, наприклад, Світового Банку все ж буде йти на реалізацію запланованих транснаціональним бізнесом проектів і слугувати економічному розвитку країни за визначеним ним сценарієм. Інша частина все ж буде перерозподілятись переважно на користь вітчизняних олігархів. За умов жорсткого нагляду з боку Глобального правління з питань фінансової стабільності за чистотою міжнародних фінансових потоків та міжнародного трансферу прибутків ця частина капіталу вимушена буде реінвестуватись в середині країни, бо назад цей капітал відтягувати вітчизняним капіталістам вже просто не дозволять. Не для цього західні держави вливатимуть в країни, що розвиваються свій капітал, щоб потім імпортувати з цих країн інфляцію та зниження і без того низьких процентних ставок. Припустимо, що реінвестувати відмитий капітал від міжнародних кредитів вітчизняний капіталіст буде у банківську сферу. Це означатиме, що увесь взятий міжнародний кредитний капітал та отримані прибутки від перерозподіленої на користь вітчизняного капіталіста частини від нього вимушені будуть нагромаджуватись в середині країни і це вестиме до зниження процентних ставок, що в середньотерміновій перспективі зменшуватиме надприбутки вітчизняних банкірів, але буде створювати хороші умови кредитування та інвестування. Якщо процентні ставки будуть знижуватись, а реальних промислових та споживчих товарів не буде в достатній кількості, тоді треба буде задумуватись про інвестування у систему виробництва або закупляти імпортний товар. Бо якщо не буде ні того, ні іншого, нагромаджений капітал в країні призводитиме до інфляційних процесів і незадоволення населення діями вітчизняних олігархів та повалення існуючої влади. Для організації виробництва багатьох груп товарів необхідні будуть промислові товари, а це означатиме необхідність здешевлення імпорту, бо для того, щоб створити конкурентоспроможне виробництво, потрібно високотехнологічні товари, які випускаються, зрозуміло, західними транснаціональними корпораціями. Якщо Україна залишиться в системі СОТ, то з одного боку, самі транснаціональні корпорації в особі представників країн у СОТ примусять виконати взяті Україною зобов’язання по зниженню торговельних бар’єрів, а з іншого боку, для недопущення інфляції внаслідок нагромадження капіталу при товарному дефіциті вітчизняні олігархи так і чи інакше вимушені будуть самостійно усвідомити цю необхідність. Впустивши товари західних транснаціональних корпорацій на свої ринки, вітчизняним капіталістам не вдасться витримати конкуренцію за багатьма виробництвами, які вони так пильно охороняли, проводячи імпортозаміщуючу протекціоністську політику (наприклад, автомобільна промисловість, цукрова промисловість, багато позицій промислового машинобудування, побутова хімія тощо). Натомість з’являться імпортні товари та на їх основі вітчизняні конкурентоспроможні виробництва у харчовій промисловості, екологічному сільському господарстві як альтернатива дешевим імпортним товарам, виробленим по інтенсивним технологіям, деревообробній, меблевій промисловості тощо. Слід при цьому відмітити, що ера вітчизняних виробників у металургії та промисловій хімії підійшла до свого завершення, оскільки без фінансових оборудок на міжнародному рівні, які мали в історії ведення вітчизняного бізнесу нечисту природу, ці потужні комбінати не здатні будуть швидко рекапіталізуватись і перейти на випуск необхідної як для внутрішнього, так і для міжнародних ринків високоякісної та високотехнологічної продукції. А Світовий банк швидше за все буде реалізовувати такі проекти вже для своїх компаній, які забажають працювати на українському ринку. Міжнародний валютний фонд надаватиме Україні кредити під стабілізацію валютного курсу та вирівнювання платіжного балансу, але за певних умов. Швидше за все це стосуватиметься реалізації таких кроків, про які поки що мова не ведеться:

- перехід НБУ не тільки де-юре, але й де-факто до режиму валютного курсу «фіксована прив’язка», як це задекларовано перед МВФ;

- перехід до модифікованих міжнародних стандартів звітності компаній і банків з приводу міжнародних фінансових потоків;

- ліквідація малих вітчизняних банків та консолідація (укрупнення) і зміцнення ліквідності існуючого банківського капіталу в Україні – сценарій для полегшеного поглинання в недалекому майбутньому транснаціональними банками української банківської системи;

- прийняття змін до Закону України «Про банки та банківську діяльність в Україні» щодо можливості заснування і функціонування на території України дочірніх банків транснаціональних концернів з лібералізацією переливу капіталу і його безперешкодного використання для ведення активних банківських операцій (в контексті розуміння п.22 Лондонської резолюції).

Цей сценарій призведе до того, що великий вітчизняний бізнес практично припинить своє існування, а вітчизняний капітал переміститься у площину малого і середнього бізнесу, олігархічна система сама себе зживе, і українська економіка і політика перейде під контроль великих західних транснаціональних концернів. Україна здатна отримати новий план Маршалла від G-20 (швидше від G-7+ ЄC), який надає їй шанс створити якісно новий економічний потенціал та конкурентоспроможну виробничу та експортну структуру на глобальному рівні. Однак попереду довготривала запекла боротьба бізнес-інтересів та десятиліття структурних зрушень …

Сценарій 2 («закритість та дезінтеграція»). Розуміючи свою слабкість в нових умовах та жорсткі рамки, висунуті глобальними міжнародними фінансово-кредитними організаціями і урядами провідних країн світу, українські олігархи вимушені будуть практично закрити українську економіку від глобального світу для збереження своїх панівних бізнесових інтересів. Для цього треба переконати українське суспільство, створивши і закріпити черговий міф про національну ідею та велику місію вітчизняного виробника у відбудові країни. Закриття від глобального світу означатиме для країни, яка не володіє значними енергоресурсами (нафто- чи газодоларами), а також не має потужної високотехнологічної виробничої і експортної структури, довготривалий болісний процес нагромадження свого власного вітчизняного капіталу. В частини олігархів буде спроба повернутись до переговорів про розподіл бізнесових інтересів з Російською Федерацією шляхом спільного користування українською економічною територією. Однак, це хибний шлях з огляду на геополітичне та економічне домінування російського капіталу, який поступить з українським бізнесом практично так само, як описано в попередньому сценарії. Проте це буде відбуватись на іншій соціально-економічній платформі, а отримані від такого сценарію ефекти зростання добробуту і структурних зрушень для національної економіки будуть набагато слабшими.

Література

1. Resolution of G-20. // Financial Times. -15 November 2008. http://ft.com

2. Leaders' Statement From the G20 Summit in London // BBS. – 2 April 2009 http://news.bbc.co.uk/2/hi/business/7979606.stm

3. What the G-20 Wants: London Summit// BBS. – 1 April 2009

4. Rao P.K. (2009). Moving Toward the Next G-20 Summit// The Berkeley Electronic Press, Vol. 9, Issue 1. 2009

5. The G-20 London Summit 2009. Recommendations for Global Policy Coordination // Brookings Institution. – March 26, 2009.

6. Истинные причины возникновения мирового экономического кризиса. Что на самом деле происходит и что будет дальше? - http://www.mnn-team.com

7. "The Doha Marathon: Why abandon the race in the last mile?" by Pascal Lamy, Wall Street Jounal, 3 November 2006, p. A10. http://online.wsj.com/article/SB116251998263612184-search.html?KEYWORDS=doha&COLLECTION=wsjie/6month

.

Поиск по сайту: