Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Сполучені Штати Америки



Розглядаючи питання про правове регулювання автоматизованої обробки персональних даних в Північній Америці, інтерес викликає, Code of Fair Information Practice, випущений в 1973 році Державним Департаментом Здоров'я та Освіти США, принципи якого були поширені на усі системи обробки персональних даних:

· не повинно існувати секретних баз з персональними даними;

· мають бути визначені механізми, які дозволили б окремим громадянам перевірити, яка інформація особистого характеру знаходиться у відповідних базах даних і як вона використовується;

· мають бути визначені методи, що дозволяють окремим громадянам запобігти використанню інформації, зібраної у базах персональних даних для одних цілей в інших цілях без їх згоди;

· мають бути розроблені процедури, що дозволяють індивідуумам скоректувати або відмінити інформацію про себе у базах з персональними даними;

· організації, що створюють, зберігають або передавають третій стороні персональні дані, що ідентифікуються, повинні забезпечити і бути упевненими в тому, що ці дані використовуються тільки для певної мети і повинні вжити запобіжні заходи для відвертання зловмисного їх використання.

Згодом ці принципи були покладені в основу Акту про захист особистого життя США 1974 року, який передбачає обов'язок кожної установи, що займається веденням системи даних, по будь-якому запиту будь-якої фізичної особи надавати йому доступ до даних про нього, що містяться в системі, дозволяти йому, і на його прохання, вибраними ним супроводжуючих осіб вивчати дані і отримувати копії усіх даних або будь-якої їх частини в доступній його розумінню формі, а також дозволяти фізичній особі звертатися з проханням про зміну даних про нього.

Російська Федерація

У 1995 році Федеральним законом "Про інформацію, інформатизацію і захист інформації" від 20 лютого 1995г. № 24-ФЗ вперше було законодавчо закріплено поняття персональних даних. Відповідно до статті 2 Федерального закону персональні дані - відомості про факти, події і обставини життя громадянина, що дозволяють ідентифікувати його особу. Крім того, вказаним законом встановлюються загальні принципи збору, використання інформації про громадян, згідно з цим законом персональні дані віднесені до інформації конфіденційного характеру.[5]

Таким чином, перші норми про захист персональних даних розглядалися в контексті права на недоторканість приватного життя. Проте у зв'язку з переходом до інформаційного суспільства, для якого характерне широке використання інформаційних технологій, активний збір і обробка інформації, у тому числі інформації про особу, з'явилася потреба в правовому регулюванні обробки персональних даних.

Передовими країнами в цьому відношенні стали країни Західної Європи, в яких були ухвалені спеціальні закони про захист персональних даних. Проте законодавство про персональні дані в європейських країнах продовжує розвиватися. У практиці європейських держав виникають нові проблеми, які вимагають правового регулювання, наприклад, передача персональних даних закордон, використання біометричних персональних даних та ін.

При створенні української законодавчої бази у сфері захисту персональних даних слід використати досвід європейської правової системи, з урахуванням наявної схожості між українською і європейською правовими системами і прийнятного для України конструктивного європейського правового підходу, що поєднує в собі елементи стабільності і динамізму. Сформований європейський правовий досвід по захисту персональних даних має бути використаний в українському законодавстві для забезпечення адекватного рівня захисту персональних даних в Україні і для здійснення вільного інформаційного обміну між ЄС і Україною та іншими державами і об'єднаннями інтеграційного типу.

 

Список використаних джерел:

1. Конвенція Ради Європи "Про захист прав людини і основоположних свобод" (Рим, 04.XI.1950 р.) та Протокол № 11 // Голос України. – 2001. – № 3 (2503). – С. 6-8. Директива ОЕСР "Про базові принципи захисту недоторканності приватного життя і транскордонних потоків персональних даних" (Guidelines Governing the Protection of Privacy and Transborder Data Flows of Personal Data). Париж, 1981 //www.oecd.org/dsti/sti/it/secur/prod /PRIV-EN.HTM; //www.gdf.ru/books/books/defence/index.shtml.

2. Конвенція № 108 Ради Європи "Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних" (Convention for the Protection of Individuals with regard to Automatic Processing of Personal Data; Amendment to Cоnvention ETS No.108 allowing the European Communities to accede). Страсбург, 28.01.1981 р. Серія "Європейські угоди", № 108 // www.convention.coe.int/treaty/en/Treaties/Html/108.htm. Офіційний переклад засвідчено МЗС України від 01.07.2002 р.

3. Директива 95/46/ЄС Європейського парламенту та Ради "Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних" від 24.10.1995 р. //www.evropa.eu.int/ISPO/legal/en/dataprot /directiv/directiv.html.

4. О европейских странах, подписавших Конвенцию № 108 Совета Европы в связи с автоматизированной обработкой персональных данных. По состоянию на 06.02.2002 г. //www.conventions.coe.int/Treaty/EN/searchsig.asp?NT=108&CM=1& DF=.../0.

5. Федеральный Закон РФ "Об информации, информатизации и защите информации", от 20.02.95 г. № 24-Ф3. Собрание законодательства Российской Федерации, 1995. – № 8.

6. Порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству ЄС у сфері персональних даних/ В.М.Брижко, А.І.Радянська, М.Я.Швець. – К.: Тріумф, 2006. – 256 с.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.