В.О.СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЮ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Перехід загальноосвітньої школи на 12-річний термін навча­ння, а початкової школи - на чотирирічний, починаючи з 6-річного віку, а також реформування змісту шкільної освіти ставить перед педагогічною наукою і практикою нові завдання щодо навчання і ви­ховання молодших школярів, зокрема перехід на особистісно орієнто­вану систему навчання, одним із компонентів якої є індивідуаліза­ція навчально-виховного процесу.

Цікаві поради з даної проблеми ми знаходимо в досвіді роботи В.О.Сухомлинського. Щоб нормально навчати дітей, вважав він, тре­ба добре взнати кожну дитину, глибоко вивчити індивідуальні особ­ливості її сприймання, мислення, розумової праці, добре знати сім¢ю школяра. Ще за кілька тижнів до відкриття "Школи радості" В.О.Сухомлинський познайомився з кожною сім'єю, вивчив її склад, умови проживання і виховання дітей. Ось як описує він про білявого, худенького, з синіми очима Толю: "Він стоїть поруч з матір", тримає її за руку, дивиться чомусь у землю і лише зрідка підводить очі. Батько хлопчика геройською смертю загинув у Карпатах, матері прислали кілька орденів. Толя пишається татом, а про маму негарна слава ходить по селу: веде розгульне життя, зовсім занедбала дити­ну… Що робити, щоб серце 6-річної людини не покалічили це велике горе ? Що вдіяти, щоб мати опам'яталася, щоб в її серці пробуди­лось почуття турботи про сина ?” (Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори. В 5-ти т.-К.: Рад. школа, 1977. – Т.З. – С. 21). І такі відомості він зібрав про кожну дитину шкільного віку. Ці поради В.О. Сухомлинського є особливо актуальними сьогодні коли перед вчителем початкових класів постає завдання визначення готовності дитини до навчання у школі.

Причиною появи невстигаючих учнів в початкових класах В.О.Сухомлинський вважав відсутність індивідуального підходу до них у сфері розумової праці. Він звертав увагу на те, що немає абстрактного учня, до якого можна було б використати механічно всі закономірності навчання і виховання. Учні неоднакові: один сприймає і запам'ятовує швидше, довго зберігає в пам'яті, інший матеріал сприймає дуже повільно, пам"ять зберігає знання недовго і неміцно. “Уміння правильно визначити, на що здатний кожен учень у даний момент, як розвивати його розумові здібності в дальшому, - це надзвичайно важлива складова частина педагогічної мудрості “(Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори. В 5-ти т.-К.: Рад школа, 1977. – Т.З. – С. 21). Завдання педагога, зауважує В.О. Сухомлинський, полягає в тому, щоб визначити шлях, яким дитина повинна підійти до рівня, визна­ченого навчальною програмою. Майстерність навчання і виховання полягає в розкритті сил і можливостей кожної дитини, в умінні дати відчути їй радість успіху в розумовій праці. Немає якигось єдиних для всіх школярів передумов успіхів з навчання. І саме поняття успіхи в навчанні - дуже відносне: в одного показником успіхів є "п'ятірка", для іншого і "трійка" - велике досягнення. "А це означає, - пише В.О. Сухомлинський, - що в навчанні має бути індивідуалізація - і в змісті розумової праці /в характері завдань/, і в часі. Досвідчений педагог дає одному учневі дві, три, а той чотири задачі на урок, іншому ж - тільки одну. Один одержує складнішу задачу, інший - простішу. Один виконує творчу письмову роботу з мови, наприклад, пише твір, інший працює над текстом літературного твору" (Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибрані твори. В 5-ти т. – К.: Рад.школа, 1976. – Т. 2. – С. 437 – 438).

Аналізуючи уроки вчителів Павлиської середньої школи Г.Г.Арищенко, М.А.Лисак, Василь Олександрович привертає увагу до того факту, що під час розв'язування задач клас у них ніби розділяєть­ся на кілька груп. Перша група - це найбільш підготовлені діти. Вони легко розв'язують задачі без будь-якої допомоги. Для учнів цієї групи вчитель добирає ще задачі, що виходять за межіпрогра­ми, нерідко такі, щоб учень не міг розв'язати їх самостійно, а тільки при незначній допомозі, натяку вчителя.

Друга група учнів - це учні, які відмінно виконують завдан­ня завдяки своїй працьовитості, посидючості, старанності і напо­легливості.

До третьої групи належать учні, які справляються без допомоги із задачами середньої складності, проте складні задачі не завжди можуть роз­в'язати.

Четверта група - це учні, які повільно осмислюють і розв'я­зують задачу, і тому вони можуть у 2-3 рази менше зробити протягом уроку, ніж учні попередніх груп.

До п'ятої групи входять учні, які взагалі не можуть розв'я­зати задачі середньої складності. Учителі для таких учнів підби­рають спеціальні задачі, розраховані хоча б на незначний успіх.

Такі групи учнів мають динамічний характер.

В.О. Сухомлинський у своїй педагогічній діяльності звертав особливу увагу на роботу з слабовстигаючими учнями. "Щоразу, коли створювалися сприятливі умови для розв‘язання задач, що є, так би мовити, вправами для мозку, я тримав поблизу себе дітей, які по­вільно мислять, погано запам‘ятовують. Доводилося придумувати різні задачі-загадки, задачі-жарти…” (Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори. В 5-ти т. - К.: Рад школа, 1977. – Т.З. – С. 149). Для розв'язан­ня задач діти використовували малюнок або створювали схематичні моделі предметів, про які йшла мова в умові задачі. Розв‘язування задач перетворилося в своєрідне змагання в наполегливості, працьо­витості. Дітям підбирали різні за складністю задачі, щоб кожна дитина могла досягти успіхів в навчанні.

Причину труднощів дітей у розумовій праці він вбачав у тому, що дитина не навчилася думати, навколишній світ не став для неї джерелом думки. Щоб у класі не було жодного невстигаючого з математики, потрібно вже з раннього дитинства здійснювати "подо­рожі" в природу, які стануть справжньою школою розумової праці. Такою школою для учнів Василя Олександровича була “школа під голу­бим небом”, в якій діти, слухаючи природу, вчилися мислити, фан­тазувати, творити. Із своєї педагогічної практики він наводить такий випадок. Петрик довго не міг зрозуміти задачі. Василь Олександрович не поспішав з поясненням, він вів дітей у природу, вчив знову і знову спостерігати, зіставляти речі, явища, звертав увагу Петрика на ті явища навколишнього світу, які формують уяв­лення про величину, число, добивався, щоб дитина зрозуміла числові залежності. І одного разу, коли діти сиділи в курені на баштані і спостерігали за машинами, що час від часу відходили від комбайна, Петрик зумів виявити закономірність: якби до заго­тівельного пункту дорога була довша, то більше машин було б в до­розі.

Проте, навчаючись у III класі, Петрик ще не розв‘язав само­стійно жодної задачі. І це особливо непокоїло В.О.Сухомлинського. Він добивався, щоб діти, яким важко дається перехід від конкрет­ного до абстрактного мислення, і насамперед такі, як Петрик, якомога більше вправлялися у розв¢язуванні прикладів на додавання, віднімання, множення, ділення.

І ось настав день, коли Петрик цілком самостійно розв¢язав задачу. У хлопчика від радості загорілися очі. І хоч пояснення було плутане, та, нарешті, відкрилося те, що досі було покрите мороком.

Цей випадок свідчить про те, пише В.О. Сухомлинський, що ніколи не можна поспішати з остаточними і категоричними висновка­ми про те, що в дитини нічого не вийде.

В.О.Сухомлинський, говорячи про причини відставання учнів, вказував на необхідність на кожному етапі процесу засвоєння знань працювати із слабшими учнями. "Під час першого вивчення матеріа­лу надзвичайно важливо бачити самостійну роботу "важких" школярів - тих, хто повільно мислить, повільно міркує, тих, кому для осмислювання суті матеріалу необхідно порівняно більше і фактів, і часу /нерідко і факти для осмислення їм треба давати не ті, що основній масі школярів/” (Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори. В 5-ти т.-К.: Рад школа, 1977. – Т.З. – С. 459).До кожного із слабших учнів потрібно підійти, кожному потрібно дати тільки для нього призначене завдання.

Під час першого вивчення матеріалу не можна допускати, щоб учень, якому важко дається навчання, тільки слухав відповіді учнів, списував з дошки, а потрібно заставити його працювати самостійно, досягати на кожному уроці хоча б незначного успіху.

В.О.Сухомлинський вважав, що необхідний етап спеціального осмислювання нового матеріалу для слабовстигаючих учнів, на якому зосередити увагу на тих точках навчального матеріалу, які є осно­вою знань.

Особливу увагу звертав він і на індивідуалізацію домаш­ніх завдань. Невміння виконувати домашнє завдання породжує вели­ку строкатість у знаннях учнів: одні йдуть попереду, інші від­стають. "Якщо вчитель не дає окремим учням завдань індивідуально­го характеру, то це означає, що він не вивчає сил, можливостей, здібностей кожного школяра" (Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи // Вибрані твори. В 5-ти т. – К.: Рад.школа, 1977. – Т.4. – С. 597). У класі завжди знайдуть­ся два-три учні, які швидко забувають, тому їм періодично треба давати невеликі завдання, щоб запобігти забуванню.

Окрему групу становлять діти з тимчасовою затримкою роз­витку. Психологи рекомендують навчати їх в спеціальних школах. В.О.Сухомлинський вважав, що такі діти повинні навчатися і виховуватися у звичайній школі, тому що "повноцінне середовище, що постійно інтелектуально збагачується, - одна з найважливіших умов їх порятунку" (Сухомлинський В.О. Найвідсталіший у класі // Вибрані твори. В 5-ти т. – К.: Рад.школа, 1977. – Т.5. – С. 585). Для таких дітей він підбирав спеціальні задачі, розв‘язання яких вимагало запам'ятання яскравих образів, картин, обставин, обережно спрямовував думку дитини до настання того щасливого моменту, коли вона самостійно розв‘яже задачу. Відчувши радість успіху, почуття впевненості у своїх силах, дитина прагне працювати самостійно, без допомоги товари­шів.

Досвід роботи В.О.Сухомлинського з проблеми індивідуалізації навчально-виховної роботи в початкових класах є особливо актуальним сьогодні, коли філософія освіти орієнтована на дитиноцентризм у навчанні і вихованні, на врахування індивідуальних особливостей кожної дитини, забезпечення розвитку кожної особистості в міру її можливостей і потреб.

Література

І. Сухомлинський В.0. Найвідсталіший у класі // Вибрані твори. В 5-ти т. - К.: Рад.школа, 1977 - Т.5.

2. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи //Вибра­ні твори. В 5-ти т. - К.: Рад.школа, 1977.- Т.4.

3. Сухомлинський В.0. Серце віддаю дітям //Вибрані твори. В 5-ти т. К.: Рад.школа, 1977.- Т.З.

4. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві //Вибрані твори. В 5-ти т. - К.: Рад.школа, 1976.- Т.2.

Поиск по сайту: