Розвиток мовлення дітей дошкільного віку засобами сенсорних вправ та ігор

У статті здійснено аналіз особливостей процесу формування та засвоєння рідної мови у дошкільників засобами сенсорних вправ та ігор. Ключові слова: розвиток мовлення, сенсорний розвиток. В статье осуществлен анализ особенностей процесса формирования и усвоения родного языка у дошкольников при помощи сенсорніх упражнений и игр. Ключевые слова: речевое развитие, сенсорное развитие.

Кожна людина спілкується з навколишнім світом, сприймає і вивчає його за допомогою п'яти почуттів або сенсорних систем: зору, слуху, дотику, нюху і смаку [5]. Для загального розвитку дитини величезне значення має сенсорний розвиток і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, положення в просторі, а також запаху, смаку і т.п. Ці відчуття розвиваються і формуються природним шляхом, але, чим більше різноманітної інформації надходить до дитини, тим активніше йде процес формування нервових клітин (нейронів), і це не може не позначитися на рівні її інтелекту.

Зміст і методи сенсорного виховання спираються на ряд найважливіших положень про сутність сприйняття та його розвитку у дітей [14]:

1) відчуття і сприйняття розглядаються не як рецепторні процеси, а як рефлекторні. Це означає, що відчуття і сприйняття носять не пасивний характер дзеркального відображення окремих якостей предмета чи предмета в цілому, а розглядаються як особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його особливостей. Саме розвиток сприйняття розглядається як тривалий шлях оволодіння дитиною сенсорними діями;

2) розвиток сприйняття у дитини розглядається як процес засвоєння соціального сенсорного досвіду, як формування під впливом дорослих нових, раніше не існуючих сенсорних здібностей. Перш за все, дитина освоює систему перцептивних (обстежувальних) дій, закріплених людством в якості засобів, що забезпечують адекватне пізнання навколишнього, потім освоює системи еталонів і вчиться ними користуватися як мірками якості для свого сенсорного досвіду (система геометричних форм, кольорів, величин, матеріалів, звуків по висоті; норми вимови в мові; система напрямів і т.д.).

3) розвиток сприйняття відбувається в процесі змістовної діяльності: на першому році життя воно пов'язане з предметною діяльністю дитини, а в подальшому - з більш складними видами діяльності: образотворчої, конструктивної, ігрової, трудової, навчальної. Сенсорний розвиток дитини і розвиток різних видів її діяльності тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені [14].

У ряді всіх пізнавальних процесів відчуття і сприйняття займають місце першоджерела інформації в цілісному процесі пізнання: на основі відчуттів розвивається сприйняття, потім пам'ять, мова, а сприйняття є фундаментом для мислення. Особливо це проявляється в дошкільний період, коли сенсорні процеси є провідними в ході знайомства дитини зі світом.

Види сприйняття визначаються характером сприйманих властивостей, предметів і явищ дійсності. Кожен вид сприйняття дитина починає освоювати в певному віці з опорою на попередній досвід. Розрізняють такі види сприйняття: [15]

- сприйняття форми - перший вид сприйняття, доступний дитині в дитячому віці до 1 року, вона вчиться розрізняти предмети, перш за все, за формою;

- сприйняття кольору ;

- сприйняття величини - найбільш важкий для освоєння властивість, оскільки кожен раз еталоном є інший предмет;

- сприйняття простору - формується на основі досвіду через рух тіла, кінцівок, голови, очей, до яких приєднуються зорові образи змінюються при русі предметів, їх пропорцій, положення; формується в міру розвитку рухової сфери й мови (у словах закріплюються просторові поняття);

- сприйняття часу - формується на основі досвіду, отриманого через дії, емоційні переживання відбувається життєвих подій, зовнішні ознаки зміни навколишнього оточення і предметів; сукупність цих ознак закріплюється в таких поняттях: назвах часу доби, пори року, одиниць виміру часу, перебігу часу (швидко , довго, часто, рідко, вчора, сьогодні, завтра);

- сприйняття рухів тіла - складається з відчуттів пози тіла, кінцівок, рухів і закріплюється в цілісний динамічний образ;

- сприйняття особливих властивостей предметів і явищ - об'єднання відчуттів від різних органів чуття: зорових, смакових, нюхових, дотикових і рухових, слухових, які дають більш правильне і різнобічне уявлення про будь-якому предметі або явищі;

- сприйняття цілісних предметів - головне завдання сприйняття, яке здійснюється завдяки комплексному об'єднанню інформації від усіх видів сприйняття.

На думку Д. Б. Ельконіна [15], освоєння еталонних значень якостей і властивостей проходить в три періоди:

- перший період - з моменту народження і до трьох років - період сенсомоторних предеталонов, коли дитина відображає лише окремі особливості предметів, що мають істотне значення для безпосереднього рухового пристосування - форму, величину предметів, відстань і т.д.);

- другий період - від трьох до п'яти років - дитина користується предметними еталонами, тобто зразки властивостей предметів співвідносяться з певними предметами, наприклад, овал визначається через форму огірка;

- третій період - старше п'яти років - на основі нагромадження досвіду і його узагальнення під керівництвом дорослого відбувається засвоєння дітьми загальноприйнятих еталонів, коли самі властивості предметів набувають еталонне значення у відриві від конкретного предмета (трава зелена, яблука як куля, дах будиночка трикутний, олівець дерев'яний ).

Це освоєння суспільно вироблених еталонів і оволодіння перцептивними діями змінює характер сприйняття: дитина має можливість самостійного узагальненого пізнання навколишнього, формування розчленованих і повних уявлень.

Урунтаева Г.А. виділяє три періоди сенсомоторного розвитку. [5]

Першим періодом сенсомоторного розвитку вона вважає дитинство, коли вищі аналізатори - зір, слух - випереджають розвиток руки, як органу дотику і органу руху, що забезпечує формування всіх основних форм поведінки дитини, а значить, визначає провідне значення в цьому процесі.

До другого періоду сенсомоторного розвитку Г.А. Урунтаева відносить раннє дитинство і зазначає, що сприйняття і зорово-рухові дії в цей період залишаються дуже недосконалими.

Третім періодом Г.А. Урунтаева вважає дошкільний вік, коли сенсорний розвиток спирається на особливу пізнавальну діяльність, що має свої цілі, завдання, засоби і способи здійснення. Ігрове маніпулювання змінюється власне обстежувальними діями з предметом і перетворюється на цілеспрямоване його випробування для з'ясування призначення його частин, їх рухливості і зв'язку один з одним.

До старшого дошкільного віку, як зазначає І.В. Носко [8], обстеження набуває характеру експериментування, обстежувальних дій, послідовність яких визначається не зовнішніми враженнями дитини, а поставленим перед нею завданням, змінюється характер орієнтовно-дослідницької діяльності. Від зовнішніх практичних маніпуляцій з предметом діти переходять до ознайомлення з предметом на основі зору і дотику. Найважливішою відмінною особливістю сприйняття дітей 5-7 років виступає той факт, що, поєднуючи в собі досвід інших видів орієнтовною діяльності, зорове сприйняття стає одним з ведучих.

Таким чином, сенсорний розвиток - це процес формування сприйняття форми, кольору, величини, простору, часу, рухів тіла, особливих властивостей предметів і явищ, цілісних предметів. Сприйняття цілісних предметів - головне завдання сприйняття, яке здійснюється завдяки комплексному об'єднанню інформації від усіх видів сприйняття.

Провідним засобом сенсорного виховання в дошкільній педагогіці здавна вважались дидактичні ігри. На них майже повністю полягалось завдання формування сенсорики дитини. Так, різноманітні види дидактичних ігор і вправ були запропоновані Ф.Фребелем, М.Монтессорі, О.Декролі.

Також велика кількість дидактичних ігор представлена в роботах таких вітчизняних дослідників та педагогів, як Є.І.Тихеєва, Б.І.Хачапурідзе, О.П.Усова, В.М.Аванесова, Е.Г.Пілюгіна, Л.А.Венгер та інших.

Як зазначають численні дослідники, в дошкільному віці безпосереднє, чуттєве пізнання – основне джерело знань про навколишнє. Тому дуже важливо піклуватися про формування у дітей точних уявлень про предмети та речі, про удосконалення їхнього сенсорного досвіду, що містить велику кількість взаємопов’язаних завдань. Спеціально організовані дидактичні ігри – гарне доповнення до навчання на заняттях. Використання дидактичних ігор в першу чергу важливо тому, що організація сенсорного досвіду дітей на заняттях є хоча і суттєвим, але лише одним з багатьох навчальних завдань. А в дидактичних іграх це може бути основною і єдиною метою.[1]

Компетентність дитини дошкільного віку у сенсорній сфері передбачає: розвиток сенсорної сфери дитини, основаної на нормальному системному функціонуванні органів чуття; засвоєння дітьми сенсорних еталонів; вміння співвідносити якості предметів, що сприймаються, з елементами сформованих систем сенсорних еталонів.[11]

У ранньому віці дитина отримує багато різноманітних вражень з навколишнього світу. Вона розрізняє кольори, форми, величини. Але далеко не всі ці властивості й далеко не завжди привертають увагу малюка, мають для нього якесь життєве значення, є тими ознаками предметів, які він враховує в своїх діях. Тож дуже важливо вчасно збагатити дітей зоровими, слуховими, дотиковими враженнями, чому насамперед сприяє належно обладнане навколишнє предметне середовище. Головна вимога предметного середовища — іграшки та обладнання мають створювати оптимально насичене (без надмірної кількості та без дефіциту) цілісне, багатофункціональне середовище, де традиційні матеріали й матеріали нового покоління підібрано збалансовано, з урахуванням педагогічної цінності, вікових особливостей розвитку дітей (від одного до трьох років).[12]

Початок другого року життя — період наочних узагальнень, коли діти об’єднують предмети не стільки за істотними ознаками, скільки за ознаками, що впадають в око за зовнішньою схожістю: кольором, величиною.Здатність узагальнювати предмети, орієнтуючись на їхні істотні ознаки, у малят з'являється згодом, з набуттям досвіду.[12]

Діти раннього віку перебувають під владою зовнішньої ситуації, їхні дії залежать від того, які предмети їх оточують. Тому матеріали в групі здебільшого представлені об’єктами для дослідження в реальній дії. Вони яскраві, привабливі, цікаві для малят. Ці об’єкти зі спеціально виділеними, ніби підкресленими фізичними властивостями (кольором, формою, величиною) допомагають дітям ознайомлюватися із зовнішніми властивостями речей та освоювати дії з ними (пірамідки, стрижні для нанизування кілець, шнурівки, застібки, котушки тощо). Малятам подобається грати великими котушками, до яких прив’язані мотузки (завдовжки 70 см). Дитина однією рукою тримає котушку, а другою намотує чи розмотує мотузку (від себе або до себе).

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має виключно важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування і вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про оточуючий світ.Сенсорне виховання-це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання і вдосконалення відчуттів і спиймань.Головні завдання сенсорного виховання:- формування у дітей системи перцептивних дій;- системи сенсорних еталонів;- уміння самостійно їх застосовувати у власній діяльності.[3]

Сенсорне виховання має важливе значення для всебічного розвитку дитини. О. Усова відзначала, що 9/10 всього розумового багажу дітей дошкільного віку складають результати діяльності органів чуття. Видатні педагоги Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський, Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну с основних сторін дошкільного виховання.[3]

Система сенсорного виховання М. Монтессорі включала поняття “сенсорна культура дитини”. Вона розглядає сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М.Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих.[7]

У процесі виховання важливо організувати педагогічне “підготовче середовище”, де дитина могла виявити можливості власного розвитку через самостійну діяльність. Одним із головних чинників цього середовища виступає дидиктичний матеріал для розвитку фізичних і психічних функцій дитини. Матеріал, розроблений М.Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше.[10] Цей різноманітний , точно зроблений матеріал фіксує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета, наприклад:

для об’єму – це циліндри , куби і призми;для довжини – палиці, поділені на дециметри;

для кольорів – шматочки шоку, кольорові таблички;

для шумів – циліндричні коробочки із різним вмістом тощо.

Він не лише розвиває органи чуття дитини, а й спонукає до розумової дії, вчить розрізняти, впорядковувати враження з навколишнього світу, крім того дає дитині можливість повторити вправи, посильні для її віку. Вправи з дидактичним матеріалом сприяють також розвитку самовиховання, бо містять у собі контроль можливих помилок: вправляючись, дитина швидко починає помічати свої помилки і, бажаючи їх виправити, досягає правильного вирішення поставленого завдання, а у подальшому вчиться їх попереджати.Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній – не самоціль, а засіб.[7]

Система сенсорного виховання М.Монтессорі була високо оцінена С.Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини.

Сучасна система сенсорного виховання створена на основі наукових психологічних і фізіологічних даних про розвиток дитини.Психологічні дослідження свідчать про те, що в дошкільному віці інтенсивно розвиваються всі органи чуття.

Протягом дошкільного дитинства сенсорна культура складається у взаємозв’язку з розвитком мови і мислення. Сприймання є основою, яка живить мислення чуттевим матеріалом. Мислення також сприяє розвитку сприймання, збагачує його. Відчуття і спиймання носять не пасивний характер, це – особливі дії аналізаторів, спрямовані на обстеження предмета, його якостей і властивостей.[2]Сенсорний розвиток – це процес засвоєння соціального досвіду, оволодіння системою відповідних еталонів, тобто певних зразків якостей предметів, створених людством у ході суспільно-історичного розвитку.Еталонами кольору виступають сім кольорів спектра та їх відтінки; еталонами форми – геометричні фігури; величини – метрична система мір та інші. Засвоєння сенсорних еталонів не обмежується дошкільним віком, це досить складний і тривалий процес.[8]

Дослідженнями психологів встановлено періоди засвоєння еталонів у дошкільному віці:- від народження до початку 3-го року життя – передеталонний період, коли дитина відображає окремі особливості предметів, тобто суттєві для безпосереднього використання;- до 5-ти років – період предметних еталонів, коли образи якостей предметів зіставляються з певними предметами;- від 5-ти років і далі – якості предметів набувають еталонного значення: вода холодна, кришка столу прямокутна, лампочка скляна тощо. Це важливий для розвитку дитячого пізнання час, коли дитина починає самостійно узагальнено пізнавати оточуючий світ.[11]

Принцип сенсорно-лінгвістичного розвитку (термін Є. І Тихеєвої) дитини в процесі навчання її рідної мови. Навчально-мовленнєву діяльність дитини потрібно організовувати так, щоб дитина засвоювала нові слова на основі чуттєвого досвіду (сенсорики) за допомогою різних аналізаторів (зорового, слухового, смакового, дотикового тощо). Дитина повинна спочатку побачити предмет (явище, річ), відчути всі його властивості (гладенький, м'який, холодний, солодкий тощо) та ознаки, сприйняти цей предмет у взаємозв'язку його якостей, властивостей, ознак. У дитини повинно сформуватися уявлення, образ предмета, а вже потім це уявлення вона позначає словом, яке згодом перетворюється на поняття.[9]

Цей принцип передбачає словникову роботу, спрямовану на введення нової лексики, на заняттях з усіх розділів програми виховання і навчання дітей у дитячому садку: ознайомленню з довкіллям, природою, образотворча діяльність, художня література, музика, математика, фізичне виховання. Дітям слід пояснити специфічні терміни і поняття, якими вони користуються протягом цих занять (лічба, малювання, аплікація, шикування тощо).[9] Кожний мовний розділ має свої часткові спеціальні принципи, яких також потрібно дотримуватися, якщо ми хочемо, щоб дитина засвоїла всі норми літературної української мови вже на етапі дошкільного дитинства. Наприклад, спеціальні принципи словникової роботи:

а) введення нових слів на основі чуттєвого досвіду (сенсорного виховання);

б) включення слова з активну пізнавальну діяльність;

в) вирішення всіх завдань словникової роботи в єдності;

г) тлумачення дітям змісту понять;

д) тематичний принцип словникової роботи/

Принципи формування граматичної правильності мовлення:

1) принцип однієї трудності (на занятті працюють лише над одним граматичним явищем);

2) автоматизація граматичних навичок;

3) презентація граматичних явищ з урахуванням віку та етапу навчання та ін.

Виховання звукової культури мовлення:

а) розвиток фонематичного слуху;

б) оцінка виразності мовлення;

в) урахування різниці між буквою і звуком (вимова, написання);

г) заміна діалектної вимови літературною тощо.

У галузі зв'язного мовлення:

а) навчання за зразком вихователя;

б) принцип самостійної побудови тексту тощо.

Усі принципи - і загальні, і спеціальні - використовуються у поєднанні, вони обумовлюють ефективність мовленнєвого розвитку дитини.

Як вважають І.Ю. Кулагіна і В.М. Колюцкий [8], протягом дошкільного періоду складаються три основних види дій сприйняття: дії ідентифікації, дії віднесення до еталону і моделювання дії.

Дії ідентифікації виконуються у разі, коли властивість сприйманого предмета повністю збігається з еталоном, ідентично йому (яблуко кругле, як м'яч). При необхідності визначити форму предмета старші дошкільники, якщо їм дають як зразки найпростіші геометричні фігури, вдаються до прикладанню їх до предмета і таким шляхом встановлюють схожість і відмінність. Коли дитині потрібно визначити колір предмета, він також на перших порах намагається використовувати реальний зразок (олівець, кольорову паличку і т.д.).

Намагаючись відтворити в малюнку, конструкції, аплікації складну форму, дитина діє шляхом проб і помилок. Створені ним малюнки, конструкції, аплікації є більш-менш точні моделі предметів. Співвідносячи ці моделі з предметами, дитина помічає помилки, невідповідності, вчиться їх виправляти. Так формується вміння розчленовувати на складові частини складну форму предметів, встановлювати, як ці частини розташовані, пов'язані між собою. Моделювання перетворюється на спосіб аналізу форми предмета.

Навчання діям сприйняття, так само як ознайомлення з сенсорними еталонами, проводять у зв'язку з навчанням дітей продуктивним видам діяльності. Особливого значення набуває сенсорне виховання для розвитку слухового сприйняття. Істотне значення при цьому мають і рухи рук, ніг, всього корпусу, які допомагають дитині вловити ритм музичних творів або віршів.

До кінця дошкільного віку з'являється орієнтування в просторі, незалежна від власної позиції, вміння змінювати точки відліку.

Орієнтування в часі створює для дитини великі труднощі, ніж орієнтування в просторі. Засвоюючи уявлення про час доби, діти перш за все орієнтуються знову-таки на власні дії: вранці умиваються, снідають, вдень грають, займаються, обідають, та ввечері лягають спати. Уявлення про пори року засвоюються у міру знайомства з сезонними явищами природи. У другій половині дошкільного дитинства дитина, як правило, засвоює ці тимчасові позначення, починає правильно їх вживати.

До кінця дошкільного віку діти починають більш-менш правильно оцінювати перспективне зображення, але і в цей період оцінка найчастіше грунтується на знанні правил такого зображення, засвоєних за допомогою дорослих, а не на безпосередньому сприйнятті перспективних відносин [8]. Віддалений предмет, зображений на картинці, здається дитині маленьким, але дитина здогадується, що насправді він великий. Того рівня, на якому малюнок сприймається правильно без всяких додаткових міркувань, у дошкільному віці досягти ще неможливо.

Л. Метіева і Е. Удалова [8] відзначають наступні особливості сенсорного розвитку в дошкільному віці:

- зорові сприйняття стають провідними при ознайомленні з навколишнім;

- освоюються сенсорні еталони;

- зростає цілеспрямованість, планомірність, керованість, усвідомленість сприйняття;

- з встановленням взаємозв'язку з мовою і мисленням, сприйняття інтелектуалізуются.

ВИСНОВКИ

Отже, виходячи з усього вищесказаного зробимо висновки:

1. Сенсорний розвиток - це процес формування сприйняття форми, кольору, величини, простору, часу, рухів тіла, особливих властивостей предметів і явищ, цілісних предметів.

2. Виділяють три періоди сенсорного розвитку дітей без мовних патологій: перший - дитинство, другий - раннє дитинство; третій - дошкільний вік.

3. У дитинстві і ранньому дитинстві накопичуються подання про колір, форму, величину. У дітей розвиваються пізнавальні вміння визначати колір, розмір, форму предметів шляхом зорового, дотикового та рухового обстеження, порівняння; дитина вчиться розуміти і використовувати в мовленні слова - назви величин і форм.

4. У ранньому дитинстві і середньому дошкільному віці у дітей формуються сенсорні еталони - стійкі, закріплені в мові подання про колір, геометричні фігури, відносинах за величиною між кількома предметами; діти навчаються способам обстеження предметів: їх угрупованню за кольором, формою навколо зразків-еталонів, виконання все більш складних дій; розвивається аналітичне сприйняття - уміння розбиратися в поєднанні кольорів, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі величини.

5. У старшому дошкільному віці у дітей розвивається фонематичний слух - розрізнення мовних звуків, а також розрізнення сприйняття зображення букв.

Тож ігри на розвиток сенсорики створюються з урахуванням вікових особливостей дитини і принципів добровільності, також права на самостійний вибір і самовираження.

Функції сенсорних дидактичних ігор та вправ:

· навчальна, яка спрямована на організацію та подальше вдосконалення досвіду дітей, а також формування в них узагальнених уявлень та засобів дій;

· розширення практики використання еталонів у розширенні практичного орієнтування, що спрямована на використання раніш набутих дитиною знань;

· контроль за станом сенсорного розвитку дітей;

Використання дидактичних ігор є різноманітним:

· використання як частини заняття;

· самостійна форма організованого навчання дітей;

· використання у повсякденному житті.

Таким чином, можна зробити висновок, що дидактичні ігри та вправи – це значна невід’ємна частина сенсорного виховання та розвитку мовлення дітей, що може використовуватися як впливовий чинник розвитку особистості.

Поиск по сайту: