Тема 7. Галузеві соціологічні теорії

1. Проблеми науки в дзеркалі соціології.

2. Освіта як соціологічний інститут.

3. Статус і специфіка економічної соціології.

4. Сутність та основні напрямки соц. праці та управління.

Проблеми науки аналізує і вивчає соціологічні науки - прикладна галузева соціологічна теорія, яка досліджує закономірності виникнення, функціонує і розвитку науки, взаємодії її як соціального явища із суспільством та різними соціальними інститутами.

Нагальна потреба в соціологічному вивченні проблем науки виникла не випадково:

1. НТР.

2. В життєдіяльності сучасного людства все більше утверджуються загально цивілізаційні тенденції розвитку, які властиві XXI ст., передусім - тенденція зближення націй, народів, держав через створення єдиного економічного простора, єдиного інформаційного та освіт, простору Європи.

3. Перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій і формування суспільства знань.

Ці та інші тенденції перетворюють освіту і науку на такі сфери, що в першу чергу забезпечують розвиток людини і розвиток суспільства.

Ці тези свідчать про:

1. Важливість активізації науково-практичних досліджень з соціології науки.

2. Тези мають бути враховані у другому питанні лекції.

Соціологічні науки мають свої передумови, свою історію, тобто - витоки.

До витоків соціологічної науки належать: філософія, історія природознавства і техніки, соціологія пізнання, соціальні проблеми науки характеризуються інтегральним, комплексним підходом до явищ, що розглядаються, ці явища виникають на стику філософії, історії науки і техніки, наукознавства, логіки і психології, наукової творчості, математичного та статистичного аналізу та ін. Починаючи з середини XIX ст. всі відкриття зроблено на стику наук.

Основні завдання соціологічної науки:

1. Вивчення законів функціонального розвитку і підвищення ефективності науки.

2. Розробка теорії основ організації та управління науки.

Соціологічні науки входять до більш широких соціальних систем: культура суспільства.

Для чого друге завдання? - для підвищення ефективності наукових досліджень.

Предмет соціологічних наук:

1.Аналіз соціальних аспектів техніки та її взаємозв'язків з наукою (система „наука-техніка")

2. Аналіз взаємовідносин науки і людини.

Він слабше розроблений.

Перш за все - розвиток інтелекту людини (система „наука-людина")

3. Аналіз взаємовідносин науки і виробництва (система „наука-виробництво").

Наука перетворюється в продуктивну силу, вона входить у виробництво, підвищує наукову ємкість вироби.

4. Аналіз взаємодії науки і суспільства (система „наука-суспільство").

Путін: „Космічна техніка відстає від потреб суспільства", немає значних проривів у космічній техніці: це основа прогресу.

Важлива проблема соціологічної науки - соціолгічні аспекти управління наукою, розвитком науково-технічного потенціалу, йдеться про:

1. Організацію науки.

2. Координація наукових пошуків.

3. Підготовка і склад наукових кадрів (залучення талановитих, а не знайомих).

4. Гармонізація методологічних, фундаментальних, прикладних досліджень.

5. Інтеграція і диференціація науки (соц.інфаркту, злочин, наркоманії).

Сьогодні приблизно 900 наук, що сформував, і приблизно 700, що формуються.

б. Формування сучасного вченого і наукових колективів.

Ломоносов, Лавуазье - енциклопедисти у всіх галузях. Сьогодні це рідкість.

Курчанов, Корольов, Сахаров, ще переслідування Лисенком.

Суттєвою є діяльність колективу під керівництвом наукового керівника.

Тому зросла кількість колективних монографій.

1900р. - 88% праць мали 1 автора

1995р.-30%.

В Україні на практиці досягнуто в галузі науки чимало, нажаль більша частина не втілено із-за відсутності коштів.

1,5 млрд. втілено на науку, це 2,5% від бюджету, отже:

1. Відстає фінансове забезпечення

2. Відсоток професійних кадрів

3. Послаблення підготовки наукових кадрів:

останні роки - 3000 закінчили аспірантуру.

4. Розпорошення наукових сил, тому йде мова про створення наукових комплексів.

Хочемо змінити суспільство, необхідно змінити людину, змінити систему освіти, звідси завдання наукових досліджень в галузі педагогіки, філософії, соціології, отже йдеться про соціолгічні освіти- прикладна галузева соціологічна теорія або наука про суспільство та місце і роль у ньому освіти.

Об'єктами соціологічної освіти є:

Освіта як соціальне середовище, де розгортаються процеси освіти, діють певні суб'єкти у певних формах взаємодії та організації.

Соціологічна освіта - підгалузь соціальної культури тісно пов'язана з соціальним вихованням.

Соціологічна освіта - підгалузь соціальної культури і частина соціального виховання.

В предмет соціологічної освіти входить:

1. Стан і динаміка соціокультурних процесів в галузі освіти.

2. 3акони, принципи, механізми та технології навчання соціокультурній діяльності (навчання для себе і для людей).

3. Взаємодію і взаємовплив освіти з іншими сферами суспільного життя (додержання людських норм).

Напрямки досліджень в галузі соціологічної освіти:

1. Соціальна детермінація освіти (суспільство визначає, якою повинна бути освіта).

2. Соціокультурна організація освіти (Кеннеді прислав в СРСР делегацію для вивчання освіти).

4. Економіка та планування освіти (скільки має бути навчальних закладів, куди влаштувати випускників).

Соціологічна освіта оперує закономірностями, що діють в галузі освіти.

Деякі закономірності:

1. Обумовленість освіти станом суспільства.

2. Відносна самостійність внутрішньої організації освіти та її вплив на соціальний прогрес (скільки викладачів на кількість студентів, 1 викладач на 13-14 студентів, використання контрактної сплати Києвом).

3. Поширення сфери освіти (альтернативної, приватної).

4. Зв'язок між навчанням і вихованням та ін.

З цих закономірностей випливають соціальні функції освіти:

1. Трансляція культури знань, навичок (передача від покоління до покоління).

2. Наслідування соціального досвіду, духовної спадщини поколінь.

3. Соціалізація людини.

4. Регуляція соц.класового балансу суспільства (скільки спеціалістів з вищою освітою, технічною освітою).

5. Інтеграція з наукою та виробництвом.

6. Опосередкований вплив на політичні та національні процеси (в рамках закладах освіти не створення партій, але діяльність партій впливає на становлення особистості).

Система соціальних принципів освіти:

1. Загальність освіти (Всі мають право на освіту).

2. Безперервність (перманентна освіта) - вчимося все життя. Коли людина перестає вчитись вона перестає жить.

3. Широкопрофільність, в т.ч. фундаменталізація та гуманітаризація освіти (філософія і логіка в ХП класах, у ВУЗІ не потрібно, в Західній Європі 30% навчальних годин на гуманітарні предмети).

4. Випереджаючий розвиток освіти (прокладати шлях науці, попереду науки).

5. Інноваційність в сполученні із зваженим консерватизмом (не варто викидати все старе - лише те, що віджило своє).

Соціологічна освіта займається аналізом глобальної кризи освіти, що почала проявлятися в кінці XX ст.

Ознаки кризи:

1. Девіантні поведінки.

2. Відставання освіти від науки.

3. Не подолано пригнічення людяного в людині.

4. Освітянська система не відповідає очікуванням людини, що орієнтовані на технократичні і конформістські цінності.

Методи досліджень соціогічної освіти:

1. Діагностика.

2. Моделювання (процесу чи явища).

З. Прогнозування.

4. Проектування.

Для цього використовують засоби конкретних соціологічних і логічних досліджень.

Економічна соціологія складалася поступово в процесі розвитку соціального знання про економіку.

1. 1776-1820 - А.Сміт, Д.Рікардо.

Утверджується капіталізм. Економіка виділяється в самостійну сферу. Ці процеси не залишили поза увагою науковців.

Першим дав аналіз капіталізму Англії А.Сміт_, він показав зв'язок між економікою і соціальним життям.

Д.Рікардо - „Теорія трудової вартості" - рівень зарплати залежить від накопичення капіталу. Тут прямий зв'язок між економікою виробництва і соціальним життям.

Лозунг - „Благополуччя хазяїна - благополуччя робітника" .

Мальтус спробував проаналізувати співвідношення між виробництвом матеріальних благ (арифметична прогресія 2+2+2...) і динамікою росту народонаселення (геометрична прогресія 2*2*2...).

Висновок:

Більше благ - війни, епідемії, пандемії (охоплює весь світ), зменшення дітонародження - чим менше людей, тім більше їм дістається благ.

2. 1820-1893 – К. Маркса.

Капіталізм утвердився і показав свої хиби і недоліки:

16 робочий день, низька зарплата, погані умови життя, зріст безробіття, відбулися перші економічні кризи, зростали незадоволення робітників.

Капіталізм того часу проаналізував К.Маркс, першим почав соціологічну перебудову теоретичної економіки, дав системний аналіз суспільства. Теорія Маркса („Капітал") є найбільш адекватним описом і аналізом у соціологічному плані тогочасного періоду розвитку капіталістичної економіки. (Спеціально соціологією не займався).

3. 1893-1956 - Вебер, Дюркгейм.

Капіталізм істотно змінився особливо після II Світової війни.

Вебер „Протистантська етика і дух капіталізму"- в соціальному плані: зміна відносини між працею і капіталом. Зріс добробут робітника, посилився їх соціальнийзахист.

Держава економічними методами врегульовувала економіку.

Цьому послужили:

- виступи роб праці Маркса наслідки II Світової війни.

4. 1956-..Парсонс „Економіка та сусшльство'V£;ШЖ^е^Ь₅Соціологія економічного життя" . Впни ппзпппЧши сгггпктчпнп-гЪтттатюналиний янялЬ економічної тпіп.ттппї

Розробили теорії: доіндустріального, індустріального і постіндустріального суспільства. Це Ш стадії суспільного прогресу шляхом еволюції.

ГТопятт з світовою птвив і

Головна ідея творів - єдність економіки і соціальних цінностей.

В 30-х роках криза соціології в Україні і СРСР.

З 80-х років починається пожвавлення соціології завдяки: Ручка, Сушенко, Лкуба.

В 1997р видано перший в Україні навчальний посібник . Економічна соціологія" за редакцією професора Ворони.

На сучасному етапі українська економічна соціологія займається соціальним аналізом економічних реформ перехідного суспільства.

Економічна соціологія розглядає економіку як одну з підсистем суспільства і суспільні впливи на економіку.

Економічна соціологія - міждисцеплинна наука - це прикладна галузева соціальна наука про взаємовідносини економічної (виробництва, розподіл, облік, споживання) та соціальної (політика, культура, середовище, людина) сфер суспільного життя.

Економічна сфера впливає на соціологію, а соціологія - на економіку (ти мне — я тебе).

У соціології впливові на економіку найважливішу роль відіграє людський фактор, який надає економіці соціального характеру. Соціальний фактор вилив на економіку через соціальний механізм: соціальна структура, культура суспільства, діяльність і поведінка соціальних спільнот, результати і наслідки соціально-економічного розвитку.

Соціальний механізм - це базове поняття економічної соціології.

Основні напрямки досліджень в економічної соціології.

1.Аналіз зв'язків економіки та соціальної сфери.

2.Аналіз економіки як соціального процесу.

3.Соціальний механізм економіки.

Нажаль економічна соціологія не дала комплексного аналізу вітчизняної економіки на трьох напрямках в умовах розбудови ринкової економіки (добробут селян не зріс).

В умовах ствердження та розвитку ринкової економіки особливе значення набуває економічна культура: сукупність соц.цінностей і норм, які є регуляторами економічної поведінки людей, які виконують роль соціальної пам'яті суспільства.

Тут є той місток, що пов'язує покоління між собою - немає майбутнього без минулого.

Є випадки, коли порушується економічна культура - коли все виміряється грошима, а не моральною цінністю.

Предмет економічної соціології - соціальні механізми регулювання економічних відносин, особливості поведінки соціальних суб'єктів.

Об'єкт - економіка як соціальне явище, її виникнення, розвиток та місце в житті суспільства на цьому фоні базуються проблемні пошуки сучасної економічної соціології.

Вона є праматір'ю соціальної праці та управління.

Основним в соціальній праці та управління є виявлення потенціальних можливостей виробництва, його удосконалення в напрямку досягнення найвищої продуктивності праці, її максимальної ефективності.

Пошуки вирішення цього завдання тривають більше 100 літ. На початку XX ст.. Тейлор упровадив свою систему „Систему Тейлора": досягнення основної мети шляхом посиленої експлуатації робітників (прискорення руху конвеєра, встановлення найвищої норми). Це система вижимання поту - не має перекурів, браку - за все штраф.

Це викликало незадоволення, в 25 років робітник вироблений, це вело до безробіття.

На замовлення електротехнічної фірми „Вєстрелектрик" соціолог Мейо провів на фабриках в м. Фоторні експеримент, наслідком чого стала доктрина „Людських відносин" - спроба вирішити основне завдання гідності робітника, задоволення його економічних потреб.

Харцберг розробив теорію „Збагачення та гуманізації праці" (Вражаючі наслідки).

У II половині XX ст. ми спостерігали відродження ідей Тейлора, коли концепції Мейо і Харцберга не спрацьовували: ухилення від ретельної праці, перекладання своїх обов'язків на інших, симуляція хвороби та ін.

В кінці 50р. XIX ст. Виникла теорія управління „Х" і „У" американця Макгрегора.

„Х" - теорія авторитарного стилю: наказ, адміністративні стягнення.

„У" - теорія демократичного стилю керівництва: методи Мейо, Харцберга.

В США останнім часом одержала розвиток прикладна соціологія праці та управління, яка включає соціальну інженерію і клінічну соціологію.

Соціальна інженерія - розробка програми перебудови структури управління. Клінічна соціологія - практичне навчання управлінців згідно і цією програмою. Українська соціологія праці та управління розвивається неоднозначно:

- до 1917р українська соціологія праці та управління розглядала проблеми аграрної
праці,

- в 20-х рр. досягнено значного прогресу - в Харкові - Всеукраїнський інститут
праці - розглядав проблеми управління трудовими колективами,

30-40 рр. - криза,

середина 50 рр. - процес відродження української соціології праці та управління (заводська соціологія) і гуманізація умов праці:

Ця проблема постала в 70-80 рр. У Японії фірма „Міцубісі" запропонувала кімнату розрядки (майстер, робітник і психолог) - з гуми в кімнаті розрядки фігура майстра.

В наш час українські соціологи розглядають соціологію праці і управління як 2 нерозривних аспекти життя соціуму.

Соціологія праці і управління - прикладна галузева соціологічна теорія, що досліджує соціальні аспекти трудової (виробництво, управління) діяльності в певних соціально-економічних, політичних і культурних умовах.

Або соціологія праці і управління - наука про суспільство і місце і роль в ньому праці і управління.

У предметі соціологія праці і управління розрізи 5 складових:

1. Суб'єкти праці (люди, їх стосунки).

2. Соціальні інститути у сфері праці (ВАТ, банк, завод, кооператив).

3. Соціальні трудові відносини (відноси між працівниками і групами в процесі роботи, між підприємцями і робітниками).

4. Соціальні трудові процеси - зміни стану чи статусу і ролі колективів, груп, окремих робітників.

5. Соціологічне управління соціально-трудовими процесами (планування, регулювання економіки, поширення менеджменту як дисциплінарної науки (педагогіка, психологія, соціологія, інженерія), яка перехрещується з соціологією праці і управління).

Соціологія праці і управління розглядає становлення респондентів до напрямків реформ (до ринку, до підприємства, до приватизації). Це становлення носить дуже суперечливий характер. Є протиріччя між необхідністю ризикувати і здатністю до ризику:

Висота - середня - 25%

1.2Галузеві соціологічні теорії

Ми продовжуємо розглядати проблеми с/л управління (тепер окремо вчу с/л/1 праці).Будемо аналізувати аспекти механізму управління. Це актуальна проблема теорії та методології управління

Хочу звернути увагу на те, що давній час питання управління розробляється іншими науковими дисциплінами. Лише тоді, коли соціальні проблеми загострилися. Це пов'язано з тим, що час висунув вимогу подолання в управлінні. Саме вимоги „олюднення" управління вестиме середами суспільного життя.

Що ж таке наукове управління суспільством. Це-праця приведення суб'єктивної діяльності людей у відповідність з об'єктивними потребами суспільного розвитку, його законами(В.Г. Афанасьєв)це-не стихійний, а свідомий процес. Процес цей набув особливого значення в сучасних умовах, коли необхідно назбавитися влучними мето­дами.

Почнемо з спеціального передбачення.

План:

1. Сутність якісного передбачення.

2. Методи та вимоги процесу спеціального передбачення.

3. Роль інтуїції в спеціальному передбаченні (буде обговорення на семінарі).

Поиск по сайту: