Урок в системі особистісио-орієнтованого навчання

Метою особистісно-зорієнтованого уроку є:

а)створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів,

б)створення педагогом умов для максимального розвитку особистості дитини у ході навчального процесу.

Орієнтири:

– формування в учнів системи наукових знань та засвоєння ними способів діяльності на основі актуалізації їхнього суб'єктного досвіду;

– надання допомоги учням в пошуку та набутті індивідуального стилю та темпу навчальної діяльності, розкритті і розвитку індивідуальних пізнавальних процесів;

– допомога дитині у формуванні позитивної «Я-кошдепції», розвитку творчих здібностей, оволодінні уміннями і навичками самопізнання, самовдосконалення.

Основні вимоги до особистісно-зорієнтованого уроку:

– пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

– орієнтація на процес навчання;

– орієнтація на особистісні досягнення учнів;

– створення емоційно-актуального фону уроку;

– чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку;

– раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;

– зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем;

– формування вмінь учнів самостійно здобувати

знання і застосовувати їх на практиці;

– заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріал ом.

Організація навчального заняття передбачає:

Ø Застосування педагогічних прийомів для актуалізації і збагачення індивідуального досвіду дитини.

Ø Проектування характеру навчальної взаємодії на основі врахування індивідуальних особливостей учнів.

Ø Використання різноманітних форм спілкування (особливо діалог та полілог).

Ø Створення для учнів ситуації успіху.

Ø Вияв довіри і толерантності у навчальній взаємодії.

Ø Стимулювання учнів до здійснення колективного та індивідуального вибору типу, виду завдання, форми його виконання.

Ø Вибір прийомів та методів педагогічної підтримки у ролі пріоритетних способів діяльності учителя на уроці.

Ø Використання учнями таких фраз: «мені здається, що...», «на мою думку,...», «я вважаю ...» тощо.

Особливості особистісно-орієнтованого уроку:

ü конструювання дидактичного матеріалу різного типу, виду і форми, визначення мети, місця та часу його використання на уроці;

ü продумування учителем можливостей для самореалізації школярів;

ü проведення спостережень за учнями;

ü надання учням можливості задавати питання, не стримуючи їхньої ініціативи;

ü заохочення до висловлювання оригінальних ідей та гіпотез;

ü організація обміну думками, оцінками;

ü стимулювання учнів до активних дій щодо засвоєння знань, до доповнення і аналізу відповідей однокласників;

ü прагнення до створення ситуацій успіху для кожного учня;

ü залучення учнів до використання альтернативних шляхів пошуку інформації при підготовці до уроку;

ü використання індивідуального досвіду учнів;

ü порівняння цього досвіду з науковими уявленнями;

ü забезпечення уваги до кожного учня, його думок, дій, дотримання прав дитини;

ü послідовність виконання завдань, видів роботи для зняття втоми, збереження здоров'я учнів.

У системі традиційних занять урок, побудований на особистісно-орієнтованій взаємодії, є найсучаснішим і оптимальнішим у навчально-виховному процесі, тому що він передбачає врахування індивідуально визначеного підходу до кожного учасника, стимулює пізнавальну активність, визначає шлях для здобуття ґрунтовних знань, умінь і навичок.

Виділення загальних завдань та засобів організацій особистісно-зорієнтованого уроку має бути конкретизованим вчителем у залежності від призначення уроку, його тематичного змісту.

Для того, щоб бути суб'єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти її етапами:

1. Орієнтація

2. Покладання мети

3. Проектування

4. Орієнтація

5. Реалізація

6. Контроль

7. Оцінка.

Для опанування етапів діяльності пропонується технологія особистісно-зорієнтованого уроку, яка складається з таких основних "вузлів ":