а)створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів,
б)створення педагогом умов для максимального розвитку особистості дитини у ході навчального процесу.
Орієнтири:
– формування в учнів системи наукових знань та засвоєння ними способів діяльності на основі актуалізації їхнього суб'єктного досвіду;
– надання допомоги учням в пошуку та набутті індивідуального стилю та темпу навчальної діяльності, розкритті і розвитку індивідуальних пізнавальних процесів;
– допомога дитині у формуванні позитивної «Я-кошдепції», розвитку творчих здібностей, оволодінні уміннями і навичками самопізнання, самовдосконалення.
Основні вимоги до особистісно-зорієнтованого уроку:
– пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;
– орієнтація на процес навчання;
– орієнтація на особистісні досягнення учнів;
– створення емоційно-актуального фону уроку;
– чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку;
– раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів навчання;
– зв'язок з раніше вивченим, досвідом, набутим учнем;
– формування вмінь учнів самостійно здобувати
знання і застосовувати їх на практиці;
– заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріал ом.
Організація навчального заняття передбачає:
Ø Застосування педагогічних прийомів для актуалізації і збагачення індивідуального досвіду дитини.
Ø Проектування характеру навчальної взаємодії на основі врахування індивідуальних особливостей учнів.
Ø Використання різноманітних форм спілкування (особливо діалог та полілог).
Ø Створення для учнів ситуації успіху.
Ø Вияв довіри і толерантності у навчальній взаємодії.
Ø Стимулювання учнів до здійснення колективного та індивідуального вибору типу, виду завдання, форми його виконання.
Ø Вибір прийомів та методів педагогічної підтримки у ролі пріоритетних способів діяльності учителя на уроці.
Ø Використання учнями таких фраз: «мені здається, що...», «на мою думку,...», «я вважаю ...» тощо.
Особливості особистісно-орієнтованого уроку:
ü конструювання дидактичного матеріалу різного типу, виду і форми, визначення мети, місця та часу його використання на уроці;
ü продумування учителем можливостей для самореалізації школярів;
ü проведення спостережень за учнями;
ü надання учням можливості задавати питання, не стримуючи їхньої ініціативи;
ü заохочення до висловлювання оригінальних ідей та гіпотез;
ü організація обміну думками, оцінками;
ü стимулювання учнів до активних дій щодо засвоєння знань, до доповнення і аналізу відповідей однокласників;
ü прагнення до створення ситуацій успіху для кожного учня;
ü залучення учнів до використання альтернативних шляхів пошуку інформації при підготовці до уроку;
ü використання індивідуального досвіду учнів;
ü порівняння цього досвіду з науковими уявленнями;
ü забезпечення уваги до кожного учня, його думок, дій, дотримання прав дитини;
ü послідовність виконання завдань, видів роботи для зняття втоми, збереження здоров'я учнів.
У системі традиційних занять урок, побудований на особистісно-орієнтованій взаємодії, є найсучаснішим і оптимальнішим у навчально-виховному процесі, тому що він передбачає врахування індивідуально визначеного підходу до кожного учасника, стимулює пізнавальну активність, визначає шлях для здобуття ґрунтовних знань, умінь і навичок.
Виділення загальних завдань та засобів організацій особистісно-зорієнтованого уроку має бути конкретизованим вчителем у залежності від призначення уроку, його тематичного змісту.
Для того, щоб бути суб'єктом навчальної діяльності, учень має оволодіти її етапами:
1. Орієнтація
2. Покладання мети
3. Проектування
4. Орієнтація
5. Реалізація
6. Контроль
7. Оцінка.
Для опанування етапів діяльності пропонується технологія особистісно-зорієнтованого уроку, яка складається з таких основних "вузлів ":
1. Етап орієнтації.
Мотивація вчителем наступної діяльності, позитивні установка на роботу.
Орієнтація учнів щодо місця заняття.
Опора на особистий досвід з проблеми заняття.
2.Етап покладання мети.
Визначення разом з учнями особистісно-значущих завдань тієї діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку.
Методи і засоби реалізації першого та другого етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова стимуляція, драматизація-інтрига, ігрова симуляція, формування пізнавального інтересу тощо.
3.Етап проектування
Залучення учнів (у разі можливості) до планування діяльності, яка здійснюватиметься на уроці, через попередню роботу.
Складання плану наступної роботи.
• Обговорення плану роботи, яку передбачено виконати.
4.Етап організації виконання плану діяльності.
Надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмового або усного, індивідуального або в групі, переказ опорних положень або розгорнута відповідь в узагальнюючому вигляді або на конкретних прикладах).
• Вибір учнями способів фіксацій пояснення нового матеріалу.
• Варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання).
Методи та засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів: заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуацій успіху; пізнавальний інтерес: створення проблемної ситуації і спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.
5.Етап контрольно-оцінювальний.
Залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю у парі чи групі; самоконтроль).
Участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислюванні їх причин (взаємо- та самоаналіз).
• Надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя, інших учнів порівнювати отриманий ними результат з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі.
Використання механізмів позитивного ставлення до успіху школяра та виставлення рівневих оцінок за дванадцятибальною системою оцінювання навчальних досягнень учнів не тільки за кінцевий результат, а й протягом процесу навчання.
Саме суб'єктне ставлення до завдань діяльності, присвоювання та погодження цих завдань учнями і вчителем у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом в реалізації особистісно-зорієнтованого навчання (немає мети -немає суб'єкта).
6. Усвідомлення ситуації успіху, підкріплення позитивної мотивації щодо самої діяльності (Заключний етап навчальної діяльності на уроці)
Гуманізація відносин '"Учитель-учень", задоволення потреб дітей у спілкуванні та співпраці призводить до певної системи поєднання індивідуальних, групових і фронтальних видів роботи. Бо саме через групові форми роботи у дітей формується позитивна мотивація до навчального співробітництва.