Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Перевищення меж крайньої необхідності (ексцес)



Крайня необхідність

Частина 1 ст. 39 КК встановлює, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

 

Ч. 2 ст. 39 містить поняття перевищення меж крайньої необхідності, раніше не відоме вітчизняному кримінальному законодавству.

Крайня необхідністьце вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення загрожуючої небезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена.

 

Право на заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності є субсидіарним (додатковим) правом.

Право на заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, що складається з двох елементів:

наявність небезпеки, яка безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави неможливості усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди цим інтересам

 

 

Наявність небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам.

Ця небезпека може бути викликана різними джерелами (наприклад, недбале поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими, радіоактивними, легкозаймистими, їдкими речовинами та іншими предметами, яким властива внутрішня об'єктивна спроможність уражати людину.

 

Також небезпеку можуть становити стихійні сили природи (повені, обвали, зсуви, зливи тощо), напади тварин і ін.

 

Небезпечність заподіяння шкоди може викликатися також різноманітними процесами: технологічними, виробничими, патологічними (наприклад, тяжке поранення потерпілого, що загрожує смертю), фізіологічними, що відбуваються в організмі людини (голод або холод), та загрожують загибеллю людей тощо.

Крім того ця небезпека повинна загрожувати саме правоохоронюваним інтересам. Такими, насамперед, є піддані небезпеці інтереси особи (наприклад, життя, здоров'я, тілесна недоторканість, особиста свобода, статева свобода жінки, майнові, житлові, політичні та інші охоронювані законом права та інтереси).

Небезпека при крайній необхідності повинна бути
наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди правоохоронюваним інтересам або вже її завдає. Якщо така небезпека ще не виникла або, навпаки, уже реалізувалася в заподіяній шкоді, то це виключає стан крайньої необхідності
.

 

Також небезпека повинна бути дійсною, тобто існувати реально, а не в уяві особи. Проте у випадку, коли особа не могла, виходячи з обставин справи, усвідомлювати відсутність небезпеки, вчинене нею розцінюється як вчинене в стані крайньої необхідності.

2. Неможливість усунення небезпеки іншими засобами свідчить, що особа в обстановці, яка склалася, вимушена заподіяти шкоду, оскільки інші можливості усунути безпосередню небезпеку відсутні.

 

Дії по заподіянню шкоди правоохоронюваним інтересам при наявності основ крайньої необхідності також повинні задовольняти ознакам правомірності, які характеризують:

1 )мету крайньої необхідності 2) спрямованість (об'єкт) заподіяння шкоди 3)характер дій при крайній необхідності 4) своєчасність заподіяння шкоди
5) межі заподіяння шкоди

 

1. Мета крайньої необхідності. Слова в ст. 39 КК, що дія в стані крайній необхідності застосовується “для усунення небезпеки” означають, що метою крайньої необхідності є саме
усунення небезпеки. Дана мета досягається тільки шляхом заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам.

2. Спрямованість (об'єкт) заподіяння шкоди. У стані крайньої необхідності шкода заподіюється правоохоронюваним інтересам держави, суспільства або особі. У літературі вважають, що шкода при крайній необхідності може бути заподіяна лише інтересам «третіх осіб», тобто підприємствам, установам, організаціям або окремим громадянам, що не викликали небезпеку і звичайно не пов'язані зі створенням цієї небезпеки.

Приклад: водій сільгосппідприємства, залишивши на дорозі бідони з молоком, відвозить у лікарню потерпілих від аварії, що виникла не з вини водія, а в цей час молоко викрадається невідомими. Шкода в такому випадку заподіюється сільгосппідприємству, яке ніяким чином не причетне до виникнення небезпеки, що загрожувала потерпілим.

Проте у ряді випадків особа змушена заподіювати шкоду самому джерелу небезпеки, щоб ліквідувати його, локалізувати, знизити інтенсивність впливу тощо (наприклад, перехожий, побачивши некерований автомобіль, що рухається з гори, спрямовує його в кювет, попереджаючи тим самим наїзд на дітей).

 

 

3. Характер дій. Відповідно до закону крайня необхідність припускає лише активну поведінку суб'єкта.

 

 

4. Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, уже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку (так звана «передчасна» і «спізніла» крайня необхідність), може тягнути відповідальність на загальних засадах.

 

 

5. Межі заподіяння шкоди. КК не визначає межі заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності, проте висновок про ці межі може бути зроблений, виходячи з тлумачення ч.2 ст.39 КК, що визначає перевищення меж крайньої необхідності як умисне заподіяння шкоди більш значної, ніж шкода відвернена.

 

Перевищення меж крайньої необхідності (ексцес)

Перевищення меж крайньої необхідності (ексцес) – це умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода (ч.2 ст.39 КК). Тому умисне позбавлення життя двох або більше осіб у стані крайньої необхідності для порятунку життя однієї особи повинно визнаватися ексцесом крайньої необхідності, оскільки це свідчить про заподіяння більш значної шкоди порівняно зі шкодою відверненою.

Треба мати на увазі, що особа, у стані крайньої необхідності часто перебуває в екстремальній ситуації, є непідготовленою до відвернення небезпеки, що виникла, відчуває сильне душевне хвилювання тощо. У зв'язку з цим ч.3 ст.39 КК встановлює, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Кримінальний закон не встановлює в Особливій частині КК спеціальної відповідальності за ексцес крайньої
необхідності
. Такі дії повинні бути кваліфіковані на загальних засадах, проте перевищення меж крайньої необхідності враховується законом як обставина, яка пом'якшує покарання (п.8 ч.1 ст.66 КК).

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.