Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Необхідні терміни та поняття

Акціонерне товариство – форма організації підприємств, капітал яких формується шляхом про­дажу акцій та інших цінних паперів.

Акціонерний капітал – засоби компанії, які ста­новлять собою вартість випущених нею акцій та первісний капітал акціонерного товариства.

Акція – вид цінного папера, який свідчить про участь власника (утримувача акцій) у капіталі акці­онерного товариства, яке її випустило, та дає йому право на отримання частини прибутку цього това­риства у вигляді дивіденду. Акції мають свою номі­нальну та курсову (ринкову) ціну.

Алод – форма феодальної земельної власності в Західній Європі, що вільно відчужувалася.

Анексія – насильне приєднання (захоплення) чужої території.

Баналітет – монопольне право феодалів вима­гати від залежних селян, щоб вони мололи зерно лише на його млині, випікали хліб у його пекарні, давили виноград на його виноградному пресі тощо за плату, визначену ним самим.

Банкноти – банківські білети, грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними бан­ками і є основним видом паперових грошей.

Бенефіцій – земельне володіння, яке дарувалося великим феодалом (королем) в пожиттєве користування васалам за умови несення військової або адміністративної служби.

Біржа – форма організації торгівлі, постійно дію­чий ринок, де торгують цінними паперами, нерухомі­стю, великими партіями товарів.

Васалітет – у середньовічній Європі система осо­бистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, могутніших феодалів (сеньйорів).

Вексель – вид цінного папера у вигляді письмо­вого боргового зобов’язання суворо встановленої форми, який надає його власнику безперечне право у зазначений термін вимагати з боржника сплати зазначеної грошової суми.

Військово-промисловий комплекс (ВПК) – об’єднання військових підприємств, керівництва збройних сил, урядової бюрократії, мілітаризованих наукових установ, які займаються розробкою і ви­робленням військової продукції.

Вотчина – комплекс феодальної земельної влас­ності (землі, будівлі, реманент) та пов’язаних з нею прав на феодальне залежних селян.

Ганза (союз, товариство) – торговий союз міст Балтійського та Північного морів на чолі з містом Любеком у XII – XVI ст.

Гард – дерев’яні (частокільні), рідше кам’яні, пе­регородки для ловлі риби або затримання її в ріках і озерах.

Гіперінфляція – зростання надзвичайно високи­ми темпами товарних цін та грошової маси в обігу, яке призводить до різкого знецінення грошової оди­ниці, розладу платіжного обороту та порушення нор­мальних господарських зв’язків.

Девальвація – здійснюване державою зниження обмінного курсу національної валюти відносно іно­земних валют або міжнародних рахункових одиниць, а раніше і до золота; зменшення реального золотого вмісту грошової одиниці.

Дефляція – зменшення грошової маси, вилучен­ня з обігу частини надмірних грошових засобів, випущених у період інфляції, яке супроводжується загальним зниженням цін у країні.

Диспропорції економічні – порушення пропорцій у розвитку окремих галузей народного господарства, економічних підрозділів, макроекономічних пара­метрів, фаз відтворення тощо. Виникають внаслідок неправильної економічної політики держави, пору­шень у функціонуванні господарського механізму, природних і технологічних аномалій.

Диференціація – поділ, розчленування цілого на окремі якісно відмінні частини. Диференціація се­лянських господарств – розшарування, поява бага­тих і бідних господарств.

Домен – земля, на якій велося господарство зем­левласників.

Домінікальні землі – поміщицька, державна, цер­ковна земля в Австрійській імперії, в тому числі й в Західній Україні, яка входила до її складу.

Експансія (від лат. – розширення, по­ширення) – політика окремих країн, монополістич­них об’єднань, фірм тощо, спрямована на розширен­ня сфер свого впливу з метою отримання вигідних ринків збуту, вкладень капіталу, джерел сировини.

Експорт – вивіз за кордон для реалізації на зовнішніх ринках товарів, послуг, капіталу, цінних паперів.

Експропріація – примусове безоплатне або опла­чуване відчуження майна, що проводиться органами державної влади. Експропріація з виплатою відшкодування називається реквізицією, а без виплати – конфіскацією.

Екстенсивне виробництво – спосіб збільшення обсягів виробництва за рахунок залучення додатко­вих ресурсів, збільшення використання ресурсних джерел без підвищення ефективності їх використан­ня, пов’язані з кількісними, а не якісними змінами.

Емісія – випуск в обіг грошей, акцій, облігацій, інших боргових зобов’язань; зумовлює збільшення грошової маси в обігу.

Емфітевтичне право – довгострокова або дові­чна оренда.

Євродолари – долари, що продаються за межами США.

Закупи – відомі з «Руської Правди» як наймити люди, які відробляли позичені гроші, – «купу», або наймалися на роботу, попередньо беручи плату. За­купи жили або у дворі пана, або у своєму власному господарстві.

Залізний шлях – сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київ з Тмутараканню, Малою Азією і краї­нами Сходу.

Золоте забезпечення – запас золота у централь­них банках, призначений для покриття банківської емісії, а інколи й для забезпечення поточних рахунків та інших зобов’язань, що належать до оплати.

Золотий стандарт – система грошового обігу, згідно з якою в ролі міри вартості та повноцінних засобів обігу виступає золото та відбувається вільний обмін паперових грошей на золото. Вперше золотий стандарт було установлено у Великобританії на­прикінці XVIII ст.

Ізгої – люди без суспільного становища, що з різних причин вийшли з тієї соціальної групи, до якої належали, та не увійшли до іншої. Вони вважа­лися вільними, проте не мали власного господарства, часто осідали в чужих дворах, при церквах. Анало­гічним було становище сябрів.

Імміграція – в’їзд іноземців у країну на тимча­сове чи постійне проживання громадян інших країн.

Імпорт – ввіз з-за кордону товарів, технологій і капіталів для реалізації і використання на внутріш­ньому ринку країни-імпортера.

Інвестиція – довгострокове вкладення капіталу в підприємства, різні галузі господарства економіки з метою отримання прибутку.

Інвестор – юридична чи фізична особа, що здійснює інвестиції.

Індустріалізація – перехід економіки країни на промисловий шлях, значне збільшення частини про­мислового виробництва в економіці, створення великого машинного виробництва в усьому народ­ному господарстві чи в окремих його галузях.

Інкорпорація (від лат. – включення до складу) – приєднання, включення до складу.

Інновація – впровадження нових форм органі­зації праці та управління, що охоплює не тільки окреме підприємство, а і їх сукупність, галузь; вкла­дення коштів в економіку, що забезпечує зміну тех­ніки і технології.

Інтеграція економічна – сучасна форма проце­су інтернаціоналізації виробництва, зближення і по­глиблення взаємодії підприємств, галузей народного господарства, регіонів і держав в інтересах повнішо­го задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах та послугах.

Інтенсивне господарство – розвиток господар­ства, за якого зростання обсягів виробництва дося­гається за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання матеріалів, підвищення від­дачі основних фондів тощо.

Інфляція – знецінення паперових грошей внаслі­док перевищення їх кількості в обігу над сумою цін товарів та послуг. Інфляція супроводжується підви­щенням цін на товари, спадом реальної заробітної плати, зростанням незадоволеного попиту тощо.

Інфраструктура – комплекс галузей господар­ства, які обслуговують промислове сільськогоспо­дарське виробництво, а також населення. Включає в себе дороги, канали, мости, порти, транспорт, зв’язок, енергопостачання, житлове та комунальне господар­ство, підприємства побутового обслуговування, торгівлі, освіту, науку, охорону здоров’я тощо.

Іпотека – застава нерухомого майна (землі, буді­вель тощо) для одержання довгострокової грошової позики.

Каботаж – судноплавство між портами однієї країни в межах одного чи кількох морів.

Капітулярій – у період раннього середньовіччя закони і розпорядження франкських королів з ди­настії Каролінгів.

Картель – об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберіга­ють власність на засоби виробництва і виготовле­ний продукт, виробничу та комерційну самостійність, домовляючись про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо.

Колон – у Римській імперії орендар невеликої земельної ділянки у великого землевласника; раб-відпущеник, якому надавалася ділянка землі – пар­цела, за що він повинен був віддавати власникові землі частину виробленого продукту.

Колонат – форма виробничих відносин між вели­ким землевласником і безпосереднім виробником – колоном, поширена в Римській імперії. За системи колонату велика земельна власність дробилась на парцели – невеликі земельні ділянки, що надава­лися землевласником у користування колонам, які поступово прикріплювалися до землі. Поширення колонату було зумовлено кризою рабовласницької системи господарства.

Комасація – зведення розкиданих дрібних зе­мельних ділянок в один масив.

Комендація – акт, що встановлював залежність васала від сеньйора чи селянина від феодала.

Комунальні революції – в Х – ХІІІ ст. визвольний рух жителів міст проти залежності від феодалів – власників міст, у результаті якого міста отримували повну чи часткову незалежність і самоврядування.

Комутація ренти – переведення закріпачених се­лян із панщини на натуральний, а згодом і грошо­вий оброк.

Конверсія воєнна – перехід від воєнного вироб­ництва до мирного.

Конгломерат – група технічно не пов’язаних між собою підприємств, що належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробниц­тва різноманітні, не конкуруючі між собою товари або оперують на сегментах ринку, які не перетина­ються.

Контрибуція – під час війни примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які провадять ворожі війська; платежі, що накладаються на переможену державу на користь держави-переможниці.

Концерн – об’єднання підприємств різних галу­зей промисловості, транспорту, торгівлі, банків, нау­ково-дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною власністю і єдиним фінансовим контролем, метою якого є проведення спільної діяльності. Опе­ративне керівництво здійснює рада директорів.

Концесія – передача на певних умовах і на пев­ний термін права експлуатації окремих державних об’єктів.

Кон’юнктура – сукупність ознак, які визнача­ють поточний стан економіки в певний період. Ха­рактеризується рівнями попиту і пропозиції, ринко­вою активністю, цінами, обсягами продажу та інши­ми економічними показниками, які дають змогу кількісно оцінити зміни, що відбуваються на ринку та визначити певні тенденції їх розвитку.

Копігольдери (від анлг. – утриму­вач за копією) – категорія залежного селянства у середньовічній Англії, яка отримувала право на во­лодіння земельною ділянкою, хоч і зі значними об­меженнями та зобов’язанням виконувати великі повинності, на основі копії – виписки з протоколу маноріальної курії (звідси й назва).

Корупція (від лат. – підкуп) – зло­чинна діяльність у сфері політики чи державного управління, що полягає у використанні посадовими особами довірених їм прав і владних можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

Кріпосне право – система правових норм у се­редньовіччі, що встановлювала залежність селянина від феодала і неповну власність останнього на селя­нина-кріпака.

Лен – бенефіцій, що передався у спадок.

Локаут (від англ. – зачиняти двері перед ким-небудь, не впускати) – тимчасове закриття підприємства та масове звільнення робітників з ме­тою попередження чи зупинення страйку.

Люстрація – інвентаризація у королівських маєт­ках середньовічної Польщі з метою визначення їхньої прибутковості.

Магдебурзьке право – система міського само­врядування у добу Середньовіччя.

Мануфактура (від лат. – рука, – виготовлення) 1) форма промислового вироб­ництва, яка історично передувала машинній промис­ловості; характеризується ручною ремісничою техні­кою і поділом праці; 2) назва деяких текстильних підприємств в Україні та інших країнах.

Меркантилізм – політика, спрямована на на­громадження золота і срібла в країні шляхом обме­ження вивозу їх та збільшення вивозу товарів

Метрополія – держава, що володіє колоніями, центр колоніальної імперії.

Мілітаризація економіки – переведення знач­ної частини національного господарства на вироб­ництво товарів і послуг воєнного призначення.

Монополістичний капіталізм – період в історії, коли у виробництві починають панувати монополі­стичні об’єднання, які тримають під контролем ри­нок країни.

Монополія – форма організації виробництва, що передбачає об’єднання підприємств, які виробляють продукцію певного виду; виникає на основі високого рівня кон­центрації виробництва та капіталу з метою встанов­лення контролю над ринком для обмеження конку­ренції та отримання високих (монопольних) прибутків.

Мораторій – відстрочка виконання зобов’язань, встановлена державними органами на певний термін, чи до закінчення яких-небудь надзвичайних подій – війни, стихійного лиха тощо.

Натуральне господарство – господарство, що задовольняє свої потреби виключно за рахунок влас­ного виробництва.

Неолітична революція – процес переходу від привласнюючих форм господарювання до відтворюю­чих, який супроводжувався появою додаткового про­дукту, підвищенням життєвого рівня населення, зро­станням його чисельності й створенням передумов для виникнення держав.

Нобілі – знать у Стародавньому Римі, привілейо­вана правляча верхівка, сенатори.

Нобілітація – отримання дворянства в добу Се­редньовіччя.

Патронат – 1) за часів Римської республіки – добровільна віддача громадян у покровительство великим землевласникам; 2) у пізній Римській імперії, у добу раннього Середньовіччя – система залежності невеликих власників.

План Маршалла – програма відбудови і розвит­ку Європи після Другої світової війни шляхом на­дання їй економічної допомоги з боку СПІА. Ідею створення плану висунув державний секретар СПІА Джордж Маршалл (1880– 1959) 5 червня 1947 р. у виступі в Гарвардському університеті. У плані Мар­шалла погодилися брати участь 16 країн (СРСР та його союзники відмовилися від участі). За період із квітня 1948 р. по грудень 1951 р., протягом якого здійснювався план Маршалла, країни-учасниці отри­мали від США у вигляді безоплатних субсидій і позик. близько 17 млрд. дол.

Полюддя – форма стягнення данини в Київській Русі.

Постіндустріальне суспільство – нова стадія суспільного розвитку, яка приходить на зміну індуст­ріальній добі. Якщо в доіндустріальну епоху голов­ним виробничим ресурсом була мускульна сила, в інду­стріальну – машинна техніка, то на постіндустріальній стадії таким ресурсом стає знання, інтелект. Метою стає не кількість вироблених благ, а їх якість – і в ширшому розумінні – якість життя. Відповідно провідною соціальною групою постіндустріального суспільства стають не селяни, не робітники, а пред­ставники інтелектуальних професій, практики нових наукомістких технологій та інформаційних послуг.

Прекарій – умовне землеволодіння, коли землю отримували на термін, визначений й власником.

Промисловий переворот – перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

Пропінація – монопольне право на виробництво і торгівлю алкогольними напоями.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції шляхом установлення високого заборонного мита на іноземні товари.

Пул – одна з форм монополій, яка характери­зується тим, що прибуток усіх учасників надходить у загальний фонд і розподіляється між ними про­порційно до розмірів їхніх капіталів.

Райфайзенка – сільський кредитний кооператив, названий ім’ям німецького громадського діяча Фрідріха Вільгельма Райффайзена, засновника кре­дитних кооперативів у Німеччині.

Рантьє – особи, що живуть за рахунок доходів від свого грошового капіталу, наданого в позику, чи цінних паперів (проценти, дивіденди).

Регалії – у середньовічній Європі монопольне право королів та великих феодалів на стягнення мита, судових штрафів тощо.

Регламентація – встановлення певних правил, що визначають порядок будь-якої діяльності.

Рента – дохід з капіталу, землі або майна, що його власники регулярно одержують, не займаючись підприємниць­кою діяльністю; особливий вид державної безстро­кової облігаційної позики, за якою держава бере на себе зобов’язання виплачувати щорічно певний дохід (ренту) на позичений капітал.

Репарації – матеріальне чи грошове відшкоду­вання державою, що розв’язала війну, збитків, запо­діяних державі, яка зазнала нападу.

Рефінансування – погашення старої державної заборгованості випуском нових позик, здебільшого у вигляді короткотермінових зобов’язань, чи зобов’я­зань, за якими спливає термін їх погашення, довго­терміновими цінними паперами.

Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної са­мостійності, рівноправності та конкуренції.

Рустикальні землі – селянські земельні наділи в Австрійській імперії та західноукраїнських зем­лях, що входили до її складу.

Рядовині – залежне населення в Київській Русі, яке служило феодалові на підставі договору (ряду).

Сегрегація – відокремлення селянських пасовищ від поміщицьких.

Секуляризація земель – перетворення церков­ної власності у світську.

Сеньйор – в се­редньовічній Європі великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала; вищий феодал щодо нижчого – васала.

Серваж – форма феодальної залежності селян у Франції та інших країнах Західної Європи в XI – XIII ст., яка характеризувалася найбільшим обмеженням особистих і громадянських прав.

Сервітут – обмежене правокористування чужою власністю, головним чином землею (наприклад, пра­во проїзду через приватні володіння).

Синдикат – об’єднання підприємств, в якому роз­поділ замовлень на купівлю сировини і реалізацію продукції здійснюється через єдину збутову конто­ру або інший аналогічний орган. Учасники синди­кату зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Смерди – в Київській Русі вільні селяни-общин­ники, які займалися землеробством, працювали у власному дворищі.

Соляний шлях – сухопутний торговий шлях, що з’єднував Київську Русь з узбережжям Чорного моря.

Стандартизація – встановлення норм і вимог до фізичних і об’ємних величин виробів та продуктів, що випускаються, напівфабрикатів, сировини і мате­ріалів. Ці норми та вимоги оформляють у вигляді стандартів.

Суверенітет – політична незалежність держа­ви, яка полягає в ії праві самостійно розв’язувати свої внутрішні й зовнішні справи.

Тартак – лісопилка в XVI – XIX ст.

Товарне господарство – форма ведення госпо­дарства, за якої продукти виготовляються не для власного споживання, а для обміну шляхом купівлі-продажу.

Торговий баланс – документ, що відображає співвідношення експорту та імпорту країни за пев­ний відрізок часу. Активний торговий баланс характеризується перевищенням вартості вивозу то­варів і послуг над ввозом.

Трест – об’єднання підприємств однієї або кількох технологічно пов’язаних між собою галузей промис­ловості, учасники якого втрачають комерційну і ви­робничу самостійність, підкоряючись єдиному конт­ролю. Юридичне створення тресту означає передачу контролю над колись незалежними підприємствами (У формі контрольного пакета акцій або особливого довірчого сертифіката) його засновникам. Нерідко трест очолює холдинг – держательська компанія, яка зосереджує у своїх руках акції учасників цього об’єд­нання і здійснює контроль за їх діяльністю.

Урбанізація – істо­ричний процес зростання ролі міст в економічному і культурному житті суспільства; процес зосереджен­ня промисловості й населення в містах, переважно великих.

Феод (від лат. – маєток) – у країнах Західної Європи періоду Середньовіччя означав спад­кове земельне володіння, а іноді посаду або прибут­ки, надані сеньйором своєму васалові з умовою ви­конання певних обов’язків: військової служби, до­помоги в управлінні маєтком сеньйора тощо.

Фільварок – велике багатогалузеве товарне госпо­дарство, що ґрунтується на примусовій праці кріпаків.

Фригольдери – у середньовічній Англії категорія земле­власників, що володіли землею довічно або спадково на підставі феодального вільного держання. Були особисто вільними, сплачуючи фіксовану ренту. Крім селян, фригольдерами могли бути феодали, церкви, міщани.

Фритредерство – економічна політика промислової буржу­азії, яка полягала у вимозі свободи торгівлі та не­втручання держави у підприємницьку діяльність.

Холдинг – компанія, що володіє контрольним пакетом акцій інших компаній та управляє їх діяль­ністю.

Холопи (челядь) – раби в Київській Русі у IX – XI ст.

Цензива – оброчна система користування землею.

Чинш – фіксована плата в грошовій або нату­ральній формі за користування земельним наділом.

Чумацтво – торгово-візницький промисел, який зародився в XV – XVI ст. у Наддніпрянщині. Про­тягом XVII – XVIII ст. він набув великого поширен­ня на значній частині території України, передусім на Півдні, в Криму та Галичині, де став одним із найважливіших занять. Основними транспортними засобами чумаків були мажі – вози, в які запряга­ли волів. Спершу основними товарами чумацької торгівлі були сіль, риба, ліс, дьоготь, вовна, шкури, вироби ремесла і промислів, пізніше до них додали­ся хліб та інші сільськогосподарські продукти. Крім України, чумаки переважно торгували в Криму, Мол­давії, Волощині, Польщі, Росії. У другій половині XIX ст. у зв’язку з розвитком в Україні залізнично­го і водного транспорту чумацтво занепало.

Шарварки – будівництво та ремонт шляхів, мостів, гребель, панських будинків тощо.

Ярмарок – регулярний торг широкого значення; базар, періо­дично організовуваний у традиційно визначеному місці; сезонне розпродування товару одного чи кількох видів.


Одиниці міри

Аршин = 71 см.

Векша – грошова одиниця Київської Русі (IX – XIII ст.). Дорівнювала ¼– 1/6 куни, ½– 1/3 резани. Еквівалентом векші було 0,33 г срібла.

Гарнець – 4 кварти, або 16 кватирок, або 3,77 л.

Гривня – вагова, лічильна й монетна одиниця Київської Русі. У XI – XIII ст. дорівнювала 51,19 г золота або срібла. У XV – XVIII ст. в Україні вико­ристовувалася лічильна гривня польського похо­дження, на яку йшло 48 монет. У 1918–1920 рр. гривня була грошовою одиницею УНР. У наші часи знову запроваджена в обіг з 2 вересня 1996 р.

Грош – срібна польська монета масою 3,1 г. Денга – срібна російська монета XIV – XVIII ст.

Денарій – срібна монета в європейських країнах в Середньовіччі.

Десятина (казенна) – 1,09 га.

Десятина (господарська) – 1,45 га (застосо­вується з XVIII ст.). У XIX ст. 1 десятина в середньо­му становила 1,2 га.

Дукат – 60 коп. золотом.

Злотий польський (в Україні – золотий) – 30 грошей.

Камінь – 32,90 фунта.

Карбованець російський – 100 коп.

Кварта – 0,5 л.

Копа – 60 шт.

Куна – срібна грошова одиниця Київської Русі. Назва походить від шкурки куниці, яка виконувала роль грошової одиниці. В XI ст. куна становила 1/25 гривні і дорівнювала 2 резанам або 4–6 векшам. У XII – XIII ст. куна була зрівняна з резаною і стала рівною 1/50 гривні.

Лашт – 60 карпів, або 360 пудів, або 5896,8 кг.

Морг – 0,56 га.

Ногата – грошова одиниця Київської Русі. В XI ст. 1 Н. = ½ гривні = 1/25 куни.

Пуд – 6,38 кг або 40 фунтів.

Резана – грошова одиниця Київської Русі. В XI ст. 1 Р. = 1/50 гривні = 2/5 ногати = ½ куни.

Рубль російський – 33 алтини, 2 денги.

Фунт – 405 грам.

Чверть – 8 пудів.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.