Список використаних джерел. Студент групи Юс-2010-2

Студент групи Юс-2010-2

Шкварчук Н. Я.

Науковий керівник:

Тріщ Р. І.

« РЕАЛІЗАЦІЯ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА НА ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ»

В даній статті розглянуто проблеми реалізації права особи на відшкодування моральної шкоди, а також здійснено визначення законодавчих та нормативно правових актів, що регулюють право та механізм реалізації права особи на відшкодування моральної шкоди.

Ключові слова: моральна (немайнова) шкода, право на відшкодування, підстави відшкодування , правове регулювання, законодавство України.

Постановка проблеми.Актуальність теми дослідження зумовлюється тим, що як національним законодавством, так і міжнародними договорами, що ратифіковані Верховною Радою України людині надається право на відшкодування моральної шкоди, але механізм реалізації цього права є не досконалим, внаслідок цього на практиці виникає маса проблем, пов’язаних із підтвердженням та обґрунтованістю розміру відшкодування моральної шкоди, а також із категоріальним визначенням останнього поняття. Тому на підставі цих обставин актуальність даної теми має важливе значення й на сьогоднішній день.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Проблема відшкодування моральної (немайнової) шкоди, знайшла своє відображення в працях таких науковців, як С.І. Шимон, С.Д. Демський, О.М. Ерделевський, П.М. Рабінович, Я.О. Клименко, О.В. Крикунов, Л.Л. Нескороджена та ін.

Постановка завдання. Метою дослідження є законодавчий рівень закріплення права на моральне відшкодування, який можна визначити вирішивши наступні завдання:

- проаналізувати визначення видатними науковцями права на відшкодування моральної шкоди.

- охарактеризувати методологію встановлення розміру та визначення способу відшкодування моральної шкоди.

- здійснити аналіз національного законодавства у тих галузях, які даються визначення досліджувального поняття – право на відшкодування моральної шкоди.

Виклад основного матеріалу. Першим проблемним питанням, на яке слід звернути увагу, є відсутність у вітчизняному праві універсального поняття «моральна шкода» та визначення сутності цього поняття. С.І. Шимон під моральною шкодою завданою особі, пропонує розуміти «втрати немайнового характеру, заподіяні моральними або фізичними стражданнями, які виникли в результаті діянь, порушуючі належні особі від народження або в силу закону права та блага» . С.Д. Демський в зміст даного понятя вкладає немайнові наслідки морального або іншого немайнового характеру, як виникли внаслідок фізичних страждань, порушення немайнових або тісно пов’язаних із майновими прав або інших негативних явищ, які є наслідком неправомірних діянь. Ці висловлювання не суперечать одне одному, оскільки всі вони включають у поняття «моральна шкода» – моральні, фізичні, психічні страждання, які спричинили втрати неманового характеру. Є й такі автори, які до змісту поняття «моральна шкода» відносять факти порушень прав щодо доступу до деяких соціальних цінностей. Серед них В.Т. Смірнов та А.О. Собчак, які моральну шкоду трактують, у тому числі і як «…позбавлення бути присутніми на видовищах, концертах і тому подібних заходах» .Чинне національне законодавство України також не містить єдиного розгорнутого визначення терміна «моральна шкода». Законодавство, що регулює правовідносини в певних галузях, дає визначення стосовно особливостей цих галузей. Зокрема, найбільш вдале визначення на законодавчому рівні пропонує Закон України «Про міліцію». Згідно зі ст.5 зазначеного Закону, «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру».

Ще одним проблемним питанням є відсутність єдиної методології визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров’я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю. Для вирішення цієї проблеми юридичнною наукою було запропоновано два діаметрально протилежні підходи, які умовно можна назвати “суб’єктивним” та “об’єктивним”. У першому випадку запропоновано було виходити з суб’єктивної оцінки потепілим свого порушеного права, його індивідуальних особливостей, зміни його способу життя. При об’єктивному підході суд повинен керуватися суспільною оцінкою фактичних обставин за яких було заподіяно моральну шкоду

У ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України зроблено спробу втілення комплексного підходу. У ній зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Не менш важливим у реалізації права особи на відшкодування моральної шкоди є визначення способу відшкодування. Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК моральна шкода може відшкодовуватись грішми, іншим майном або в інший спосіб. Це можна розцінювати як суттєвий поступ у врегулюванні відносин відшкодування моральної шкоди в порівнянні з ЦК УРСР від 18.07.1963 р., який передбачав лише два способи відшкодування моральної шкоди – це компнсація моральної шкоди грошима та інша матеріальна. На думку деяких науковців, відшкодування моральної шкоди відбувається в духовній сфері людини на емоційному рівні. Тому, щоб компенсувати моральну шкоду заподіяну особі, необхідно викликати в індивіда такі позитивні емоції, які б за своєю глибиною і силою були еквівалентні моральним стражданням, які становлять сутність моральної шкоди . Отже, позитивні емоції, що необхідні для компенсації моральної шкоди можуть викликатись не лише матеріальними благами. Такими подразниками можуть також бути вибачення перед потерпілим, щире визнання своєї вини та інші дії, що не суперечать закону.

Найскладнішим моментом при оформленні позовної заяви про відшкодування моральної шкоди є збір доказів, які доводять факт спричинення моральної шкоди та розмір такої шкоди.

Найчастіше в справах про відшкодування моральної шкоди використовують такі докази :

- покази свідків - цей вид доказів є найбільш поширеним, оскільки зміну психологічного стану позивача в зв’язку з негативними емоційно-вольовими переживаннями можуть помітити тільки особи, які мають можливість порівняти стан позивача до події, яка спричинила переживання, та після такої події.

- письмовими доказами – це документи, акти, листування службового або особистого характеру, витяг з історії хвороби, лікарняний листок тощо;

- речовими доказами - друкований засіб масової інформації, у якому надруковані відомості, що не відповідають дійсності; аудіо- або відеокасети, які містять відповідний аудіо- або відеопродукт із неправдивою інформацією;

- висновками експертів - звертання до психологічних методик є найбільш доцільним.

Як зазначалося на початку даної статті, у національному законодавстві немає чіткого визначення поняття «моральна шкода». Законодавство, що регулює правовідносини в певних галузях, дає визначення стосовно особливостей цих галузей. Тому логічним кроком у висвітленні даної теми буде провести аналіз правового регулювання права на моральну шкоду.

Конституція України визнає відшкодування моральної шкоди як достатньо дієвий спосіб відшкодування завданої шкоди будь-якій особі. Так, відповідно до ч. 3 ст. 32 кожному гарантується … право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Стаття 56 Конституції визначає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Також Цивільний кодекс України визначає право особи на компенсацію нематеріальної шкоди. Зокрема 23 стаття встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі:

1) у фізичному болю та стражданнях. Яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної або юридичної особи.

Закон України «Про інформацію» встановлює, що у випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб’єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду.

Кодекс законів про працю України передбачає відшкодування працівникові власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди. Вона відшкодовується в разі, якщо порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначає законодавство.

До вище зазначених законодавчих актів можна віднести ще ряд законів, які дають своє тлумачення моральної шкоди у своїй галузі.

- Закон України «Про захист прав споживачів» (від 12.05.1991, в редакції 2005 року із змінами та доповненнями).

- Закон України «Про телебачення і радіомовлення» (від 21.12.1993 р. із змінами та доповненнями).

- Закон України «Про авторське право і суміжні права» (від 23.12.1993 р. із змінами та доповненнями).

Ще достатньо велика кількість законів, серед яких і Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в України», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання попереднього слідства, прокуратури і суду» та інші визначають право осіб звертатись із вимогою до порушників відшкодувати саме немайнову (моральну) шкоду.

Однак, не лише законодавчі акти регулюють питання відшкодування моральної шкоди. Існує ціла низка нормативно-правових актів щодо порядку відшкодування моральної шкоди. Наприклад, методичні рекомендації «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 р. № 35-13/797). Зазначений нормативний акт визначає механізм реалізації прав і свобод людини, зокрема права людини на компенсацію моральної шкоди.

У відносинах іноземцями щодо вирішення питань визначення моральної шкоди окрім національного законодавства не менш важливими є міжнародні договори, зокрема:

- Брюссельська конвенція про відповідальність операторів ядерних суден (1962 р.);

- Гаазька конвенція про право, що застосовується до автотранспортних пригод (1971 р.);

- Гаазька конвенція про право, що застосовується до відповідальності виготовлювача (1973 р.);

- Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969 р.);

- Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, викликану перевезенням небезпечних вантажів автомобільним, залізничним і внутрішнім водним транспортом (1990 р.).

На закінчення можна підвести короткий висновок на підставі вище висвітленого. Отже, на законодавчому рівні питання права морального відшкодування є досить проблемними. Законодавець намагається визначити право, встановити підстави та визначити порядок оцінки відшкодування моральної шкоди.

Звичайно, оцінити в повному обсязі яку суму повинен виплатити кривдник, як саме необхідно розрахувати шкоду завдану душевними стражданнями повинен безпосередньо суддя, виходячи із обставин конкретної справи, а об᾿єктивність при вирішенні справи забезпечить правильне застосування окремого Закону або Міжнародного договору, а також з᾿ясування усіх обставин справи, для вирішення подальшої долі постраждалої особи.

Список використаних джерел

1. Конституція України С ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 )

2. Шимон С.І. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як спосіб захисту суб’єктивних цивільних прав: Автореф. дис. канд. юр. наук 12.00.03 Національна академія наук України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. К., - 1998. – 280 с.

3. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз”яснення коментарі / Відп. ред. П.І. Шевчук – К.: Юрінком Інтер,1998. – 234 с.

4. Смирнов Т.В., Собчак А.А. Общее учение о деликтных обязательствах в советском гражданском праве. – Л. ЛГУ, 1983. – 228 с.

5. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 29, ст. 377 )

6. Закон України “Про міліцію”( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 4, ст. 20 )

7. Веніамінова А. Моральна шкода: практичні аспекти доказування її наявності. – [електронний ресур] режим досупу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=258

8. Законі України “Про режим іноземного інвестування”( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 19, ст. 80 )

9. Малеина М. Компенсация за неимущественный вред// Вестник Верховного Суда СССР. – 1995. -№5 – 120 с.

10. Цивільний кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 )

11. Сіроткіна М. В. Компенсація моральної шкоди в кримінальному судочинстві України»: монографія, Івано-Франківськ, 2010

12. Цивільний процесуальний кодекс ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492 ).

Поиск по сайту: