Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Реабілітація з перших днів після операції

На тему: Фізична реабілітація хворих з дефектами вертлюгової западини

 

 

Викладач: Виконала:

Станішевська Ж.Ф. студентка 5 курсу

групи ЗФР – 21

Фещенко Г.В.

 

Київ – 2007

План

Вступ

Вступ

Незважаючи на багаторічну історію реконстуктивно-пластичних операцій на кульшовому суглобі, проблема пластики дефектів не тільки не втратила актуальність, але й набула нового значення, з розвитком протезування після травм вертлюгової западини та необхідності ревізійного ендопротезування .

Термін служби вертлюгового компонента ендопротеза значною мірою залежить від стабільності пружньо-деформованого стану та анатомічної повноцінності вертлюгової западини, яка є опорою для вертлюгового компонента ендопротеза . Особливо велике значення це має при ендопротезуванні в умовах значних післятравматичних дефектів кульшової западини та у випадках ревізійного протезування .

З прогресуванням асептичної нестабільності виникають значні дефекти кісткової тканини вертлюгової западини .

Удосконалення техніки трансплантації кісткової ткани з використанням її остеоіндуктивних та опорних властивостей дає змогу успішно оперувати хворих зі значними анатомічними дефектами. Застосування кісткових трансплантатів дозволяє ліквідувати анатомічну неповноцінність вертлюгової западини, що дає хірургу можливість використання нових імплантатів та оперативної техніки .

В Інституті травматології та ортопедії АМН України на базі клініки ортопедії та травматології дорослих у період з 1978 по 2003 р. виконано 1600 тотальних ендопротезувань кульшового суглоба, серед яких у 102 хворих мали місце дефекти вертлюгової западини. У 85 хворих дефекти виникли в результаті асептичної нестабільності западини та у 17 хворих - у результаті переломів вертлюгової западини. Розподіл хворих за віком та статтю представлений в таблиці.

Таблиця. Розподіл хворих за віком та статтю

Стать Вік, роки Всього
21-44 45-59 60-74 більше 75
Чоловіки
Жінки
Всього

При ендопротезуванні були використані такі моделі протезів: БІОМЕТ (США), Zimmer (СІЛА), ІНМЕД (Україна).

При плануванні тактики ендопротезування та виборі конструкції протеза керувалися класифікацією дефектів вертлюгової западини за W. G. Paprosky et al. (1990) та рентгенологічною схемою De Lee and Chamley (1976 p). Рентгенологічно перебудову трансплантатів ми прослідкували в строки 3, 6 та 12 міс.

При 1 типідефектів вертлюгової западини (32 хворих з асептичною нестабільністю вертлюгового компонента ендопротеза) в ході ревізійної операції видаляли нестабільний вертлюговий компонент та грануляційну тканину, формували западину фрезами та імплантували ендопротез, у 22 випадках - з цементною фіксацією, у 10 випадках - безцементні (рис. 1).

Рис. 1. Дефект вертлюгової западини, тип 1: a - рентгенограма; б - рисунок

У хворих з дефектами 2 типу питання про спосіб відновлення опірності вертлюгової западини вирішувалося залежно від обсягу та локалізації дефекту (рис. 2).

Рис. 2. Дефект вертлюгової западини, тип 2: a - рентгенограма; б - рисунок

2А тип (12 хворих) - у 5 хворих дефекти виповнювались виключно цементом та збільшенням вертлюгового компонента, у 7 хворих виконувалася алопластика подрібненою спонгіозною кістковою тканиною з головок консервованих стегнових кісток (рис. 3).

Рис. 3. Дефект вертлюгової западини, тип 2А: a - рентгенограма; б - рисунок

2В тип (16 хворих) - у 6 хворих використовувався цемент, у 2 хворих - цементна пластика доповнювалася антипротрузійною сіткою Zimmer (США) та у 2 хворих - цементуванням гвинтів. Аутопластика з крила здухвинної кістки використовувалася у 5 випадках, алопластика з консервованої голівки - у 5 випадках.

2С тип (7 хворих) - у одного хворого з післятравматичним протрузійним коксартрозом використали класичне кільце Мюллера. У 3 хворих виконували аутопластику з крила здухвинної кістки, у 3 - алопластику з консервованих головок та у 2 - доповнили антипротрузійною конструкцією БІОМЕТ (США).

3 тип (18 хворих). У цих тяжких випадках порушення пружньо-деформованого стану вертлюгової западини, з утворенням великих неопорних зон та порушенням стабільності тазового кільця використовували алопластику цих критичних дефектів алотрансплантатами з консервованих виростків стегнової кістки у 4 випадках та у 7 випадках - з головок стегнових кісток. У 2 хворих алопластика доповнювалась антипротрузійною конструкцією БІОМЕТ (США) та у одного - опорним кільцем Мюллера (рис. 4).

Рис. 4. Дефект вертлюгової западини, тип 3: a - рентгенограма; б - рисунок

На жаль, 7 пацієнтам зі значними дефектами кісткових лож протезів (тип 3В) довелось видалити ендопротези та виконати операцію Гірдльстона.

Післятравматичні дефекти виникали внаслідок нелікованих або лікованих неадекватно переломів вертлюгової западини зі зміщенням уламків, переломовивихів та центральних вивихів у кульшовому суглобі. Ми віднесли 10 випадків до типу 2В, 6 - до типу 2С та одного - до типу 3А. В усіх 17 хворих вдалося виконати ендопротезування, використовуючи головку стегнової кістки як пластичний матеріал (рис. 5).

Рис. 5. Післятравматичний коксартроз з дефектом дна вертлюгової западини: а - рентгенограма до операції; б - рентгенограмма після операції з використанням кільця Мюллера .

Операція повторного ендопротезування потребує більш ретельного передопераційного планування. Це пов'язано з тим, що у процесі функціонування нестабільного ендопротеза в кістковій та м'яких тканинах, які його оточують, настають такі зміни, як гетеро-топічна осифікація, остеолізис, внаслідок чого може статися протрузія вертлюгової западини. У ділянці ендопротез-кістка утворюється фіброзний прошарок, настає лізис кісткової тканини. У випадках переломів та переломовивихів вертлюгової западини порушується цілісність дна та колон вертлюгової западини, опорна та динамічна функція. У зв'язку з цим, під час виконання операції може виникнути необхідність як у використанні спеціальних конструкцій, ендопротезів, так і кісткових ауто- чи алотрансплантатів для заміщення дефектів кісткової тканини та відновлення центру обертання суглоба.

Аналіз результатів лікування в усіх 102 хворих проводили в строк 5 років. Брали до уваги функціональний результат за Харрісом (Harris W, 1990), позицію западини згідно зі схемою De Lee and Charnley (1976) та рентгенографічну оцінку перебудови трансплантату. Рекомендована Lee and Charnley позиція западини ендопротеза: інклінація западини під кутом 45° та антеверзія 10°, нижній край западини знаходиться на лінії Кохлера та латеральніше фігури сльози. Верхівка вертлюга відповідає обертанню головки, лінія Шентона збережена.

Відмінним результатом вважали наявність 80-100 балів за Харрісом та рекомендованої De Lee and Charnley позиції западини ендопротеза; добрим -60-80 балів та рекомендованої De Lee and Charnley позиції западини ендопротеза; задовільним - 40-60 балів та змінену позицію западини ендопротеза; незадовільним - менше 40 балів, западина відсутня.

Відмінний результат спостерігався у 31% випадків. Термін функціонування ендопротеза перевищує 5 років. Основну кількість цих пацієнтів становили хворі з 1 типом дефектів - 20 хворих та 2А типом - 12 хворих. Відмінний результат, на нашу думку, обумовлений незначною втратою кісткової маси вертлюгової западини. Рекомендовану позицію западини за схемою De Lee and Charnley вдалося досягти без використання кісткової пластики та опорних конструкцій.

Добрий результат мав місце у 39% випадків. До цієї групи потрапили пацієнти з післятравматичними дефектами -15 хворих та з 1 типом дефектів - 12 хворих. У хворих з післятравматичними дефектами функціональний результат був позитивний, незважаючи на значні за обсягом дефекти, завдяки кращому стану м'язів та відсутності застарілих контрактур, більш молодому віку. Добрий результат мали також пацієнти з типом дефектів 2В - 10 та 2С - 2 хворих, яким використовували аутотрансплантати з крила здухвинної кістки та опорні конструкції БІОМЕТ (США), Zimmer (США). Рентгенометрична позиція вертлюгових компонентів ендопротеза відповідала рекомендованій.

Задовільний результат - у 18% пацієнтів, серед них тип 2В - 4 хворих (у тому числі один післятравматичний), 2С - 4 хворих і 3А - 11 хворих. Пластика дефектів у цих пацієнтів виконувалася кістковим цементом, без застосування опорних конструкцій. Кісткова пластика не виконувалася, що не дало змоги відновити анатомічні співвідношення у протезованому суглобі. Оцінюючи рентгенометрично позицію вертлюгової западини цієї групи хворих потрібно відзначити, що у більшості кут інклінації був меншим 45°, западина медіалізована та зміщена каудально, лінія Шентона порушена. Використання виключно кісткового цементу для пластики дефектів вертлюгової западини при ендопротезуванні призводить до ранньої (3-4 роки) нестабільності вертлюгового компонента ендопротеза до 30%. Кісткова пластика іноді є єдиним можливим методом, за допомогою якого можна відновити цілісність кістки та нормальний центр обертання суглоба й імплантувати ендопротез.

У одного хворого з післятравматичним дефектом у післяопераційному періоді виник неврит сідничного нерва, що значно погіршило функціональний результат. Одній хворій після ревізійної операції з алопластикою дна вертлюгової западини через 2 роки довелося виконати повторну ревізію з алопластикою та використанням антипротрузійної сітки (тип 2С). Алопластика виконувалася подрібненими спонгіозними трансплантатами.

Незадовільний результат виявлений у 11% хворих. До цієї категорії ми віднесли 7 хворих, яким довелося виконати операцію Гірдльстона (тип 3В). У однієї пацієнтки після ревізійного ендопротезування з пластикою дефекту дна вертлюгової западини спонгіозними алотрансплантатами, без застосування опорної сітки, після операції настала нестабільність протеза й операція Гірдльстона була виконана через рік (тип 2С), та у пацієнта після трьох ревізій з кістковою алопластикою з виростків стегна та спонгіозними алотрансплантатами операцію Гірдльстона виконали через шість років після початку ревізійного протезування (тип 2В та С). У двох хворих після ревізій розвився запальний інфекційний процес навколо протеза, у зв'язку з цим ендопротез було вилучено (тип 2В).

Аллокістка перебудовувалася значно повільніше. Тоді як аутотрансплантат з крила здухвинної кістки у строки 6 міс. має рентгенографічні ознаки зрощення з реципієнтною западиною. При протезуванні виникає потреба у великій кількості кортикально-спонгіозної кістки, яка за своїми пружньо-деформаційними властивостями найбільш наближується до структури вертлюгової западини, особливо у випадках дефектів типу 3В. Найбільше цим вимогам відповідає аутотрансплантат з крила здухвинної кістки та ацетабулярний алотрансплантат. Відповідно до ст. 16 Закону України "Про трансплантологію органів та інших анатомічних матеріалів людини", підписаного Президентом України 16 липня 1999 р. № 1007-14, забороняється вилучення анатомічних матеріалів у померлих осіб для трансплантації без прижиттєвої згоди померлого чи його близьких та Постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2000 р. про деякі питання реалізації цього Закону значно ускладнюють використання таких алотрансплантатів.

Аналіз тотальних ендопротезувань кульшового суглоба показав, що ретельне передопераційне планування, використання опорних конструкцій, кісткової пластики дефектів вертлюгової западини у більшості випадків дозволило досягти позитивних результатів лікування. Ефективність оперативного втручання значною мірою залежить від розмірів дефектів кістки, яка є опорою для компонентів ендопротеза, що потребує ранньої діагностики асептичної нестабільності ендопротеза та своєчасного оперативного лікування. Ендопротезування кульшового суглоба у випадках значних дефектів неефективне без використання кісткового пластичного матеріалу та опорних конструкцій.

Висновки

  1. Невірна позиція вертлюгового компонента ендопротеза значно погіршує результати лікування хворих. Тільки відновлення правильного положення та співвідношень компонентів ендопротеза (лінія Шентона, центр обертання суглоба) забезпечує повноцінне та тривале функціонування ендопротезованого кульшового суглоба.
  2. Використання опорних та остеогенних властивостей кісткових трансплантатів, опорних конструкцій дасть можливість нормалізувати пружньо-деформований стан протезованої вертлюгової западини, імплантувати ендопротез у анатомічному положенні, що покращить результати лікування хворих з її дефектами.

Беручи до уваги складність протезування хворих з дефектами вертлюгової западини ці оперативні втручання повинні виконуватися у клініках, які мають набір необхідних інструментів, ревізійних та нестандартних імплантатів, банки кісткового матеріалу та досвід таких оперативних втручань.

Реабілітація з перших днів після операції

Як тільки що ми говорили, перші дні після операції найвідповідальніші. Ваш організм ослаблений операцією, Ви ще не повністю відновилися після наркозу, але вже в перші години після пробудження постарайтеся частіше згадувати про оперовану ногу, стежити за її положенням. Як правило, відразу після операції оперована нога укладається у відведеному положенні. Між ніг пацієнта міститься спеціальна подушка, що забезпечує їхнє помірне розведення. Вам необхідно запам'ятати, що:

· спати в перші дні після операції необхідно тільки на спині,

· повертатися можна тільки на оперований бік, і те не раніше чим через 5-7 днів після операції, при повороті в ліжку необхідно підкладати подушку між ніг, спати на неоперованому боці можна не раніше чим через 6 тижнів після операції, якщо Ви все-таки не можете обійтися без повороту на здоровий бік, те його необхідно виконувати дуже обережно, за допомогою родичів або медперсоналу, постійно утримуючу оперовану ногу в стані відведення. Для страховки від вивиху рекомендуємо покласти між ніг більшу подушку.

· Перші дні варто уникати великої амплітуди рухів в оперованому суглобі, особливо сильного згинання в колінному й тазостегновому суглобах (більше 90 градусів), внутрішнього повороту ноги, обертання в тазостегновому суглобі.

· Сидячи в ліжку або відвідуючи туалет у перші дні після операції, потрібно стежити, щоб в оперованому суглобі не було надмірного згинання. Коли ви сідаєте на стілець, він повинен бути високим. На звичайний стілець варто підкладати подушку для збільшення його висоти. Варто уникати низьких, м'яких сидінь (крісел).

· Категорично забороняється в перші дні після операції сідати навпочіпки, сидіти зі схрещеними ногами, "закидати" оперовану ногу на ногу.

· Намагайтеся весь вільний час присвячувати заняттям лікувальною фізкультурою.

Перша мета лікувальної фізкультури - поліпшення циркуляції крові в оперованій нозі. Це дуже важливо, щоб попередити застій крові, зменшити набряки, прискорити загоєння післяопераційної рани. Наступне важливе завдання лікувальної фізкультури - відновлення сили м'язів оперованої кінцівки й відновлення нормального обсягу рухів у суглобах, опорності всієї ноги. Пам'ятайте, що в оперованому суглобі сила тертя мінімальна. Він являє собою шарнірне з'єднання з ідеальним ковзанням, тому всі проблеми з обмеженням обсягу руху в суглобі вирішуються не за допомогою його пасивної розробки по типі розгойдування, а за рахунок активного тренування навколишніх м'язів.

У перші 2-3 тижні після операції лікувальна фізкультура проводиться лежачи в ліжку. Всі вправи треба виконувати плавно, повільно, уникаючи різких рухів і надмірних напруг м'язів. Під час занять лікувальною фізкультурою важливе значення має й правильне дихання - вдих звичайно збігається з напругою м'язів, видих - з їхнім розслабленням.

Перша вправа - для м'язів гомілки. Відхиляйте з легкою напругою Ваші стопи на себе й від себе. Вправа треба виконувати обома ногами по кілька хвилин до 5-6 разів протягом години. Можна починати ці вправи відразу після пробудження після наркозу.

Через добу після операції додаються наступні вправи.

Друга вправа - для м'язів стегна. Притискайте зворотну сторону колінного суглобу до ліжка й утримуйте цю напругу 5-6 секунд, потім повільно розслаблюйтеся.

Третя вправа - сковзаючи ступнями по поверхні ліжка, піднімайте стегно до себе, згинаючи ногу в тазостегновому й колінному суглобах. Потім повільно сковзайте ногою до вихідного положення. При виконанні цієї вправи спочатку можна допомагати собі за допомогою рушника або еластичного джгута. Памятайте, що кут згинання в тазостегновому й колінному суглобах не повинен перевищувати 90 градусів!

Четверта вправа - поклавши під коліно невелику подушечку (не вище 10-12 сантиметрів), намагайтеся повільно напружувати м'язи стегна й випрямляйте ногу в колінному суглобі. Утримуйте випрямлену ногу 5-6 секунд, а потім також повільно опускайте її у вихідне положення.

Всі перераховані вправи необхідно робити протягом усього дня по кілька хвилин 5-6 разів за годину.

Уже в перший день після операції за умови відсутності яких-небудь ускладнень Ви можете сідати в постелі, опираючись на руки. На другу добу Вам необхідно починати сідати в ліжкуі, опускаючи ноги з ліжка. Це варто робити убік неоперованої ноги, поетапно відводячи здорову ногу й підтягуючи до неї оперовану. При цьому необхідно зберігати помірковано розведене положення ніг. Для пересування оперованої ноги можна застосовувати пристосування з рушника, милиці й т.п. Виносячи прооперовану ногу убік, зберігайте тіло прямим і стежте, щоб не було зовнішнього повороту стопи. Сядьте на край постелі, тримаючи оперовану ногу прямо й спереду. Повільно поставте обидві ноги на підлогу.

Відразу необхідно запам'ятати, що перед тим як сідати або вставати, Ви повинні забинтувати ноги еластичними бинтами або одягти спеціальні панчохи для профілактики тромбозу вен нижніх кінцівок!!!

ПЕРШІ КРОКИ

Ціль цього періоду реабілітації - навчитися вставати з ліжка, стояти, сидіти й ходити так, щоб Ви змогли проробляти це безпечно самі. Сподіваємося, що наші прості ради допоможуть Вам у цьому.

Як правило, вставати дозволяють на третій день після операції. У цей час Ви ще почуваєте слабість, тому в перші дні хтось обов'язково повинен допомагати Вам, підтримуючи Вас. Ви можете відчувати легке запаморочення, однак постарайтеся опиратися на свої сили настільки, наскільки це можливо. Пам’ятайте, чим швидше Ви встанете, тим швидше почнете самі ходити. Медперсонал може лише допомогти Вам, але не більше. Прогрес повністю залежить від Вас. Отже, вставати з постелі треба убік неоперованої ноги. Сядьте на край постелі, тримаючи оперовану ногу прямо й спереду. Перед тим як устати, перевірте, чи не слизька підлога ! Поставте обидві ноги на підлогу. Опираючись на милиці й на неоперовану ногу, постарайтеся встати. родичі, Що доглядають, або медперсонал у перші дні повинні допомагати Вам.

· При ходьбі в перші 7-10 днів можна лише торкатися оперованою ногою підлоги. Потім трохи збільште навантаження на ногу, намагаючись наступати на неї із силою, рівної ваги вашої ноги або 20 % ваги Вашого тіла.

Після того як Ви навчилися впевнено стояти й ходити без сторонньої допомоги, лікувальну фізкультуру необхідно розширити наступними вправами, виконуваними в положенні коштуючи.

Підйом колін. Повільно зігніть прооперовану ногу в тазостегновому й колінному суглобах на кут, що не перевищує 90 градусів, піднявши при цьому ступню над підлогою на висоту 20-30 см. Намагайтеся кілька секунд утримувати підняту ногу, потім також повільно опустите ступню на підлогу.

Відведення ноги убік. Стоячи на здоровій нозі й надійно втримуючись за спинку ліжка, повільно відведіть оперовану ногу убік. Переконаєтеся в тім, що стегно, коліно й ступня "дивляться" уперед. Зберігаючи ту ж позу, повільно поверніть ногу у вихідне положення.

Відведення ноги назад. Опираючись на здорову ногу, повільно рухайте оперовану ногу назад, поклавши одну руку позаду на поперек і стежачи за тим, щоб поперек не прогинався. Повільно поверніться у вихідне положення.

Перераховані вище вправи ми рекомендуємо робити до 10 разів у день по кілька хвилин. Вони допоможуть Вам значно прискорити період реабілітації й швидше почати ходити без сторонньої допомоги.

Отже, Ви досить упевнено ходите на милицях по палаті й коридору. Але цього в повсякденному житті явно недостатньо. Майже в кожного хворого виникає необхідність ходити по східцях. Спробуємо дати деякі ради. Якщо у Вас замінений один суглоб, то при русі нагору починати підйом треба з неоперованої ноги. Потім рухається оперована нога. Милиці рухаються останніми або одночасно з оперованою ногою. При спуску по східцях першими варто рухати милиці, потім оперовану ногу й, нарешті, неоперовану. Якщо у Вас замінені обоє тазостегнових суглоба, то при підйомі першої починає рухатися більше стійка нога, потім, як описувалися раніше, менш стійка й милиці. При спуску також першими варто опускати милиці, потім слабку ногу й, нарешті, сильну.

Висновок:

· бажано спати на високому ліжку,

· спати на здоровому (неоперованому) боку можна не раніше чим через 6 тижнів після операції,

· протягом 6 тижнів після операції Ви повинні сидіти на високих стільцях (по типі стільців у барі). На звичайний стілець варто підкладати подушку для збільшення його висоти. Варто уникати низьких, м'яких сидінь (крісел). Все сказане важливо дотримувати й при відвідуванні туалету,

· категорично забороняється сідати навпочіпки, сидіти зі схрещеними ногами, "закидати" оперовану ногу на ногу,

· позбудьтеся від звички піднімати з підлоги упалі предмети - це повинні робити або навколишні, або Ви, але обов'язково за допомогою яких-небудь пристосувань типу ціпка.

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ

Ендопротез - це досить складна й "ніжна" конструкція. Тому настійно рекомендуємо не відмовлятися від рекомендованої Вашим лікарем схеми контролю за поводженням нового штучного суглобу. Перед кожним контрольним візитом до лікаря необхідно зробити рентгенограму оперованого суглоба, бажано здати аналізи крові, сечі (особливо в тому випадку, якщо після операції у Вас було якесь запалення, проблеми із загоєнням рани). Перший контрольний огляд звичайно відбувається через 3 місяці після операції. У цей візит важливо з'ясувати, як "стоїть" суглоб, немає чи в ньому вивихів або підвивихів, чи можна приступати до повного навантаження на ногу. Наступний контроль - через 6 місяців. У цей момент Ви, як правило, уже досить упевнено ходите, повністю навантажуючи оперовану ногу. Визначити, що і як змінилося в стані навколишній суглоб кісток і м'язів після нормального навантаження, чи немає у Вас остеопорозу або якоїсь іншої патології кісткової тканини - ціль цього огляду. Нарешті, 3-й контроль - через рік після заміни суглоба. У цей час лікар відзначає, як "уріс" суглоб, немає чи реакції з боку кісткової тканини, як змінилися навколишні кістки й м'які тканини, м'язи в процесі Вашого нового, більш якісного життя. Надалі візити до свого лікаря необхідно робити по необхідності, але не рідше разу в 2 роки.

Пам’ятайте! Якщо в області суглоба з'явилися біль, набряк, почервоніння й збільшення температури шкіри, якщо при цьому збільшилася температура тіла, Вам необхідно ТЕРМІНОВО зв'язатися з лікарем.

Поради на майбутнє

Ваш штучний суглоб - складна конструкція з металу, пластмаси, кераміки, тому якщо Ви збираєтеся подорожувати літаком - подбайте про одержання довідки про зроблену операцію -це може придатися при проходженні контролю в аеропорті.

Уникайте простудних захворювань, хронічних інфекцій, переохолоджень - Ваш штучний суглоб може стати тим самим "слабким місцем", що піддасться запаленню.

Пам’ятайте, що Ваш суглоб містить метал, тому небажані глибокі прогрівання, проведення Увч-Терапії на область оперованого суглоба.

Стежте за своєю вагою - кожний зайвий кілограм прискорить зношування Вашого суглоба. Пам’ятайте, що немає спеціальних дієт для хворих із заміненим тазостегновим суглобом. Ваша їжа повинна бути багата вітамінами, всіма необхідними білками, мінеральними солями. Жодна з харчових груп не має пріоритету в порівнянні з іншими, і тільки всі разом вони можуть забезпечити організм повноцінною здоровою їжею.

Строк "безвідмовної" служби Вашого нового суглоба багато в чому залежить від міцності його фіксації в кості. А вона, у свою чергу, визначається якістю кісткової тканини, що оточує суглоб. На жаль, у багатьох хворих після ендопротезування, якість кісткової тканини залишає бажати кращого через наявного остеопорозу. Під остеопорозом розуміють втрату кості своєї механічної міцності. Багато в чому розвиток остеопорозу залежить від віку, статі хворого, режиму харчування й способу життя. Особливо піддані цій недузі жінки після 50 років. Але незалежно від статі й віку доцільно уникати так званих факторів ризику розвитку остеопорозу. До них ставляться малорухомий спосіб життя, застосування стероїдних гормонів, паління, зловживання алкоголем. Для профілактики розвитку остеопорозу ми рекомендуємо пацієнтам відмовитися від газованих напоїв типу пепсі-коли, фанти й т.п., обов'язково включити у свій харчовий раціон продукти, багатих кальцієм, наприклад: молочні продукти, рибу, овочі. Якщо ж у Вас з'явилися симптоми остеопорозу, то необхідно терміново обговорити з Вашим лікарем оптимальні шляхи його лікування.

Уникайте підйому й носіння важкого.

Уникайте різких рухів, стрибків на оперованій нозі. Рекомендується ходьба, плавання, спокійна їзда на велосипеді й спокійна ходьба на лижах, гра в кеглі, теніс. Звичайно при повному відновленні функції кінцівки в пацієнтів виникає бажання продовжити заняття улюбленим спортом. Але, з огляду на особливості біомеханіки штучного суглобу, бажано уникати ті види спортивної активності, які пов'язані з підйомом або носінням ваги, різкими ударами по оперованій кінцівці. Тому ми не рекомендуємо такі види спорту, як верхову їзду, біг, стрибки, важку атлетику й т.п.

Якщо це не суперечить Вашим поглядам і не впливає на відношення до Вас навколишніх, використовуйте при прогулянках тростину!

Якщо й танцювати - то спокійні й повільні танці. Забудьте про танці "у присядку", рок-н-рол.

Нормальний секс дозволений через 6 тижнів після операції. Цей період потрібно для загоєння м'язів і зв'язувань, що оточують оперований суглоб.

Радимо зробити деякі прості пристосування для полегшення Вашого повсякденного життя. Так, для виключення надмірного згинання стегна при купанні використовуйте губку або мочалку з довгою ручкою й гнучкий душ. Намагайтеся одягати взуття без шнурків. Взуття одягайте за допомогою ріжка з довгою ручкою. У деяких пацієнтів із запущеним процесом певні труднощі зберігаються при вдяганні носків. Для них ми рекомендуємо при вдяганні носків застосувати простий пристрій у вигляді ціпка із прищіпкою на кінці. Мити підлогу необхідно шваброю з довгою ручкою.

При поїздці в автомобілі намагайтеся максимально відсунути сидіння назад, прийнявши напіввідкинуту позицію.

І наостанок хочеться застерегти ще від однієї небезпечної омани. Ваш штучний суглоб не вічний. Як правило, термін служби нормального ендопротеза становить 12-15 років, іноді він досягає 20-25 років. Безумовно, не слід постійно думати про неминучість повторної операції (тим більше що більшості пацієнтів вдається її уникнути). Але в той же час повторна заміна суглоба або, як неї називають лікарі, ревізійне ендопротезування далеко не трагедія. Багато пацієнтів панічно бояться повторної операції на суглобі й намагаються терпіти виниклі в них болю, але тільки не звертатися до лікаря, сподіваючись на якесь чудо. Робити цього не треба ні за яких умов. По-перше, далеко не всі болі й неприємні відчуття в суглобі вимагають обов'язкового оперативного втручання, і чим раніше про неї стане відомо лікареві, тим більше шансів на легке рятування від них. По-друге, навіть при фатальному розхитуванні суглоба раніше проведена операція проходить значно легше для хворого й хірурга й веде до найшвидшого відновлення.

Ми сподіваємося, що штучний суглоб позбавив Вас від болю й нерухомості, які Ви раніше випробовували із власним хворим суглобом. Але на цьому лікування не закінчується. Дуже важливо, щоб Ви відповідно піклувалися про новий суглоб, увесь час залишалися в гарній формі й на ногах. З огляду на деякі застереження, про які ми говорили вище, Ви можете повністю відновитися й повернутися до нормального активного життя.

Література:

  1. Гайко Г. В., Поляченко Ю. В., Рибачук О. І. Стан та перспективи розвитку ендопротезування суглобів в Україні // Вісн. ортопед., травматол. та протезув. - 2000. - № 2. - С 71-72.
  2. Карпцов В. Я, Воронцов С. А, Сивков В. С. Специфические осложнения при операциях эндопротезирования тазобедренного сустава // Травматол. и ортопед. России. - 1994. - № 5. - С. 91-98.
  3. Мителева З. М., Филиппенко В. А, Бонсал Алок. Биомеханический анализ напряжений в тазовой кости при ендопротезировании // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. гос. мед. ун-та им. С. И. Георгиевского. - 1999- -С. 83-85.
  4. Лоскутов О. Є., Нікіфоров І. О. Можливості ускладнення при тотальному ендопротезуванні // Ендопротезування суглобів (показання, техніка, помилки): Укр. наук.-практ. конф. (11-12 вересня 1997). - Київ-Дніпропетровськ, 1997. - С 33-35.
  5. Рыбачук О. И. Ошибки и осложнения при тотальном эндопротезировании тазобедренного сустава // Ортопед., травматол. и протезир. - 1997. - № 2. - С. 13-19.
  6. Сиваш К. М., Шерепо К. М. Причины и условия стабильности и нестабильности тотального эндопротеза тазобедренного сустава // Ортопед, и травматол. (София). - 1981. - № 3-4. -С. 161-167.
  7. Шерепо К. U. Асептическая нестабильность при тотальном эндопротезировании тазобедренного сустава (Эксперим. -морфол., биомехан. и клин. - стат. исслед.): Автореф. дис. ... д-ра мед. наук: 14.00.22/ЦИТО. - М, 1990. - 49 с.
  8. Harris W. Н., McCarthy]. С, O'Nell D. A. Femoral component loosening using comtemporary techniques of femoral cement fixation //J. Bone Jt Surg. - 1982. - Vol. 64-A. - P. 1063.
  9. Kangjung Kim. In vivo in vitro analisis of membranes from hip prostheses inserted wihout cement // J . Bone J t Surg. - 1994. -Vol. 76-A, № 2. - P. 172-180.
  10. Paprosky W. G., Laurence J , Camerron H. Femoral defect classification: clinical application // Orthop. Rev. - Vol. 19, Suppl. 9. -1990.-P. 9-15.
  11. Gustilo R. В., Pasternak H. S. Revision total hip arthroplasty wiht titanium ingrowth prosthesis and bone grafting for failed cemented femoral component loosening // Clin. Orthop. - 1988. -Vol. 235.-P. 111-119.

------------------------------

Гайко Г. В., Кукуруза Л. П., Торчинський В. П., Підгаєцький В. М., Сулима О. М., Осадчук Т. І. Оперативне лікування хворих з дефектами вертлюгової западини// Вісник ортопедії травматології та протезування - 2004. - №2. - С. 5-8.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.