Особливості культури Київської Русі

ПЛАН

1. Вступ……………………………………………………………………………...3

2. Особливості культури Київської Русі……………………………………….....5

3. Література й освіта Київської держави………………………………………...7

4. Літописи……………………………………………………………………..….12

5. Архітектура і образотворче мистецтво Русі………………………………….14

6. Висновок………………………………………………………………….……18

7. Використана література……………………………………………………......20

Вступ

Культура України-Русі ІХ-ХІІІ ст. характеризувалась подальшимрозвитком. Русь успадкувала землеробську, побутову і культову культуру від багатьох своїх попередників — давніх жителів Східної Європи.Проте географічні, економічні та політичні обставини диктували культурну першість українських земель у Давньоруській державі. Саме сплавдосягнень тодішньої світової культури — від творів Арістотеля дозасобів кладки кам'яної арки в спорудах та успіхів культурисхіднослов'янських племен - і породив самобутній характер культуриУкраїни-Русі, яка, незважаючи на певну .етнічну і мовну спорідненістьслов'янських народів, була відмінною від культури поляків, білорусів,росіян, болгар, словаків. Більше того, саме культура Київської державимала апозитивний вплив на культурний поступ сусідів.

Проте, не безмучасті великодержавних російських шовіністів, київськакультурна спадщина спочатку була проголошена, як, до речі, і сама Росія, ‘'єдиной и неделимой'', а потім, з метою формального «примирення» народів,-‘'колискою'' російського, українського і білоруського народів без урахування історичного, етнографічного, мовного грунту і підгрунтя. Це сталося тому, що тривалий час в історії панівною була політика, а не історіографія, не власне наука.

Після здобуття Україною державної незалежності російськими істориками знову піднято гамір навколо «колиски» з висновками, що саме російська культура бере початок від Русі, а іншінароди, в тому числі й українці, повинні знову шукати свої корені. Однак історія свідчить, що народжений через п'ять століть після занепаду України-Русі північно-східний конгломеративний «старший брат» взяв собі спо­чатку назву Русь, Росія замість Московії, Московщини. Вважалось, що крапки над «і» розставлено, а думки справжніх істориків до уваги не брались.

Проте ще в XIX ст. слідом за І. Франком, І. Нечуєм-Левицьким, В. Істриним. М. Грушевський зазначав, що «культура XI—XIII ст. була українською, як ми говоримо тепер, або «южно-русской», як можуть сказати ті, для яких назва «український» і звучить дико в застосуванні до старого часу. Вилучати її від пізнішої галицько-волинської і новішої київсько-галицької ; літератури і пришивати під назвою «общеруської» знов-таки до «русской» — великоруської — це завжди лишиться операцією не науковою, яка суперечить науковим інтересам».Витоки давньоруської культури. В чому ж полягає самобутністькультури України-Русі?

Насамперед зазначимо, що культура України-Русі за своїм походженням і характером була європейською, але із значним впливом куль­тур Сходу. Русь підтримувала різносторонні зв'язки з багатьма країна­ми, засвоюючи передусім більш розвинену візантійську культуру і через неї — досвід і надбання європейської і східної культур, виявляючи при цьому самобутність і неповторність.

Особливості культури Київської Русі

Культура Русі, особливо до її роздробленості, це досить складна картина боротьби старого й зародження нових елементів. У кожній галузі культури спостерігаємо більш-менш усталені залишки минулого, які часто протидіють натиску нового. Особливо яскраво це видно у господарській діяльності русичів. Так, у сільському господарстві старе колективне підсічне землеробство змінюється рільництвом, але мислив­ство й рибальство зберігають велике значення. Відбувається швидке зростання міст, поселень, проте данина, як початкова форма феодальної ренти, залишається провідною формою надходження прибутків. Розви­ваються ремесла, широкого розвитку набуває торгівля, особливо зовнішня . Проте всередині країни господарство ще довго було натуральним.

Літературні джерела та археологічні знахідки свідчать, що крім бо­ротьби старого й нового культура Русі чітко відрізняє культуру кияжо-дружинної верхівки та культури низів міст і сіл. Це виявляється в побуті, мистецтві, свідомості та ін. При цьому якщо культура княжо-дружинна характеризується деякою єдністю, то культура низів все ще проникнута старими, племінними відмінностями. Богатир з простих ко­жум'як ще може ввійти в княжу дружину і стати «великим мужем», але ця дружина вже вимагає у князя срібних ложок і цурається дерев'яних. У XI — XIII ст. протилежність цих двох тенденцій у культурі Русі виявляється ще з більшою силою.

Культурний розвиток Русі піднявся на новий щабель після прийняття християнства. Разом з ним відбулися якісні зміни в світогляді і побуті русичів; нова релігія широко відкрила двері культурним впливам Візантії в усіх галузях життя; з'явились чис­ленні церковні книги тодішньою болгарською мовою, яку добре розуміли на Русі, і цим було покладено початок роздвоєнню між мовою народною, про яку майже нічого не відомо, і мовою книж­ною. Християнство стало ідеологічним підґрунтям для феодаль­них відносин, сприяло входженню Київської Русі в європейський культурний світ. Однак навіть і після цього Київська Русь не втра­тила самобутності, своєрідності в усіх галузях культури.

Церква вперто боролась з віковою традицією української культури. Згодом вона була вимушена пристосуватися, асимілювати язичницькі культи, обряди, побутову культуру, вбираючи в себе їх кращі елементи. У такому вигляді до наших днів дійшли давні звичаї і традиції праукра­їнців, пов'язані з християнськими нормами: Різдво всесвіту святкується як Різдво Христове, при цьому готують кутю і дванадцять страв, співають колядки і щедрівки; з церковними святами пов'язані й інші календарні свята українців — Масляна, гаївки на Великдень, свято Купала на Іванів день тощо.

Поиск по сайту: