ТЕМА. Компетентнісна спрямованість освітньої галузі «Суспільствознавство»
План
1. Теоретичні засади компетентнісного підходу в початковій ланці освіти
2. Складові реалізації компетентнісного підходу в освітній галузі «Суспільствознавство»
Література:
1. Компетентісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи (Бібліотека з освітньої політики) / [Бібік Н.М., Ващенко Л.С., Локшина О.І., Овчарук О.В., Паращенко Л.І., Пометун О.І., Савченко О.Я., Трубачова С.Є.]. – К. : Видавництво «К.І.С», 2004. – 112с.
2. Пометун О.І. Теорія і практика послідовної реалізації компетентнісного підходу в досвіді зарубіжних країн / Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: "К.І.С.", 2004. – с. 16-25.
Вступ
Світ, у якому доведеться жити сьогоднішнім школярам, змінюється вчетверо швидше, ніж наші школи (американський педагог, доктор Віллард Дагет). Нині кожне нове покоління має все менше можливостей набути від попереднього досвід і навички життєвлаштування. Стрімке скорочення термінів впровадження нових досягнень науки і техніки часом робить ці навички непотрібними. У школу приходять покоління дітей, які живуть в інформаційному суспільстві, в цифровому середовищі і, щоб скористатися його перевагами, необхідно переосмислити самоцінність знань та самодостатність учителя як джерела інформації (знання – це скарб, а вміння вчитися – ключ до нього).
Як має школа реагувати на ці зміни? З одного боку, вона повинна залишатися базовим етапом освіченості й адаптації кожної людини, а з іншого – прогностично відповідати на виклики часу. Необхідність поєднання актуальних і перспективних потреб учнів у навчальному процесі об’єктивно вимагає об’єднання в змісті, організації та методиках адаптивних і випереджальних функцій шкільної освіти. Одним із шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграції до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація начальних програм на набуття учнями компетентностей та на створення ефективних механізмів їх впровадження.
Теоретичні засади компетентнісного підходу в початковій ланці освіти
Останніми роками відбувається переорієнтація оцінювання результатів освіти з понять підготовленість, освіченість, загальна культура, вихованість на поняття компетентність, компетенція.
Це поняття введено експертами Міжнародної організації праці наприкінці 80-х років ХХ століття згідно з вимогами ринку праці щодо якостей, якими мають володіти випускники освітніх установ. З того часу одним із шляхів оновлення освіти, узгодження її із сучасними потребами є перенесення акцентів з процесу навчання на його результати й орієнтація змісту навчання на компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його запровадження.
У науці під терміном підхід розуміється певна позиція, точка зору, що обумовлює дослідження, проектування, організацію того або іншого явища, процесу. Підхід визначається ідеєю, концепцією, принципом і акцентується на основних для нього 1-3 категоріях. Для компетентнісного підходу такими категоріями виступають компетентність та компетенція.
З’ясуємо сутність цих ключових понять (у науковий обіг шкільної дидактики ці поняття ввійшли з професійної).
Діяльність людини, у тому числі засвоєння будь-яких знань, умінь і навичок, складається з конкретних дій, операцій, що виконує людина. Розмірковуючи над їх виконанням, усвідомлюючи потребу в них та оцінюючи їх важливість для себе або суспільства, людина тим самим розвиває у себе компетентність в тій чи іншій сфері життя. Поняття компетентності охоплює не тільки когнітивну і операційно-технологічну складові, а й мотиваційну, етичну, соціальну і поведінкову. Вона містить, крім традиційних результатів навчання (знання, вміння, навички), систему ціннісних орієнтацій, звички тощо. Це дає можливість визначити компетентність людини у певній сфері як спеціальним шляхом структурований набір знань, умінь, навичок і ставлень, що набувається у процесі навчання. Вони дозволяють людині визначити, тобто ідентифікувати і розв’язувати незалежно від ситуації проблеми, що є характерними для цієї сфери діяльності.
Поняття компетентність є достатньо складним для визначення та опису. Адже воно включає:
- потенціал людини, який виявляється ситуативно;
- інструментарій одночасного розуміння і дії, що дозволяє їй сприймати нові культурні, соціальні, економічні й політичні реалії, діяти адекватно ситуації, яка виникла.
Безпосередньо в освіті під компетентністю розуміємо набуту у процесі навчання інтегровану здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.
Тобто тут компетентність виступає як певний зв'язок двох видів діяльності: сьогоднішньої (освітньої) та майбутньої (практичної), і відповідно, потребує доповнення традиційного змісту освіти елементами, що забезпечать здатність учня ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати в повсякденному житті реальні проблеми – від побутових до виробничих і соціальних.
Компетенція сприймається як похідне, вужче від поняття компетентність. Компетенція – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини (це соціально закріплений освітній результат, тобто реальні вимоги до засвоєння учнями сукупності знань, способів діяльності, досвіду ставлень з певної галузі знань, якостей особистості, яка діє в соціумі).
Якщо сфера життя, в якій людина відчуває себе здатною до ефективного функціонування (тобто компетентною), є достатньо широкою, мова йде про ключові компетентності. Якщо ж компетентність поширюється вужчу сферу (наприклад, у рамках певної наукової дисципліни), то можна говорити про предметну компетентність. Отже, компетентнісний підхід – це спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів:
Види компетентностей
Сутність компетентності
Ключові (надпредметні)
Спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів; (Ключова компетенція – об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини: вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, соціальна, здоров’язбережувальна, компетентність з питань інформаційно-комунікаційних технологій).
Загальнопредметні (галузеві)
Здатність учня застосувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей.
Предметні
Освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням (Предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах конкретного предмета, що дає можливість учневі самостійно виконувати певні дії для розв’язання навчальної проблеми (задачі, ситуації). Учень має уявлення, знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення, оцінює).
Висновок: Компетентісний підхід - це спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових і предметних компетентностей особистості. Перехід до компетентнісного підходу означає переорієнтацію з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі, розгляд цього результату з погляду затребуваності в суспільстві, забезпечення спроможності випускника школи відповідати новим запитам ринку, мати відповідний потенціал для практичного розв’язання життєвих проблем, пошуку свого Я в професії, в соціальній структурі.
Компетентнісний підхід (разом із особистісно зорієнтованим) став основоположною засадою Державного стандарту початкової загальної освіти. Компетентнісний підхід зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.