ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ТРЕТЯ ОСОБА:Ільків Ганна Іванівна

81160 Львівська обл., Пустомитівський р-н., смт. Щирець, вул. Грушевського, 17

ПОЗИВАЧ:Суский Степан Миколайович

81160 Львівська обл., Пустомитівський р-н., смт. Щирець, вул. Грушевського, 15

ВІДПОВІДАЧ:Щирецька селищна рада 81160 смт. Щирець,пл. Ринок, 8

Пустомитівський р-н., Львівська обл.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

На позовну заяву Суского Степана Миколайовича до Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської област, третя особа -Ільків Ганна Іванівна про оскарження рішень Щирецької селищної ради та про визначення межі

20 жовтня 1990 року Суский С.М. уклав з Карпяк Г.П. договір купівлі-продажу, відповідно до якого Суский С.М. купив належний Карпяк Г. П. житловий будинок та інші господарські будівлі. З приводу площі земельної ділянки в даному договорі нічого не вказано, крім цього Суський С.М. в 1990 році,купуючи будинок, бачив розмір та межі земельної ділянки проти яких не заперечував.

У серпні 2007 році Суский С.М., як зазначено в позовній заяві « почав змінюватичастину старої огорожі з боку сусідки Ільків Г.І. , яка заявила, що я порушив межу її земельної ділянки, вказану у виданому її батькові Когуту 1.1, плані земельної ділянки 1958 року». Отже, Суський С.М. сам визнає те, що він почав змінювати частину старої огорожі, лише не зазначає на якій підставі і чому саме в 2007 році, коли будинок він купив в 1990 році.

Позивач мав намір поставити новий паркан по прямій лінії від кута свого житлового будинку, відступивши 1 м всторону мого подвір я, тобто фактично по моїй земельній ділянці. Відповідно я звернулася із заявою про заборону ставити огорожу по прямій лінії до дороги в Щирецьку селищну раду, зокрема в земельну комісію. Земельна комісія встановила, що згідно з планом забудови ширина мого подвір я від дороги повинна становити 14,80 м, а становила фактично 14,40 м, натомість ширина подвір я Суского С.М.

повинна становити 12,50 м, а становила фактично - 12,65 м. ширина подвір я перед моїм будинком від сусіда Гаврилів до бетонної відмостки зі сторони Сусків С.М. становила 14,80, як це і передбачено в плані забудови.

Відповідно до рішення Щирецької селищної ради № 142 від 14.09.2007 року Сускому С.М. було заборонено ставити огорожу по прямій лінії до дороги, його було зобов'язано будувати огорожу по чітко виражених межах, тобто на відстані 1 м від літньої кухні і старої хати (до крайнього забетонованого стовпця) і далі по залізних забетонованих стовпцях.

Твердження позивача про те, що акт встановлення і узгодження межі земельних ділянок та рішення Щирецької селищної ради № 142 від 14.09.2007 року є неправомірними, оскільки комісії та землевпорядник органу місцевого самоврядування не мають права встановлювати межі земельних ділянок не відповідає дійсності. Оскільки згідно з ст.. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Отже, ніхто інший, як органи місцевого самоврядування встановлюють межі земельних ділянок. В ч. 5 цієї ж статті зазначено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Позивач Суський С.М. абсолютно неправильно тлумачить поняття землеустрою, оскільки згідно з ст. 181 ЗК України землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно -територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Нічого спільного землеустрій з узгодженням меж земельних ділянок між сусідами немає, оскільки зміст землеустрою полягає у встановленні на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень землеволодінь та землекористувань шляхом технічних дій з перенесенням та закріпленням на місцевості меж населених пунктів, районів, областей та інших утворень. Правовою та технічною підставою для виконання зазначених дій є генеральний план населеного пункту або проект землеустрою. Усі матеріали перенесення меж у натурі оформляються в спеціальну землевпорядну справу. В ст. 19 ЗУ «Про землеустрій зазначено, що до повноважень сільських, селищних та міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація і здійснення землеустрою, здійснення контролю за

впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою, координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороню земель комунальної власності, інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм, вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону. Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про землеустрій» організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України, підставами проведення землеустрою як зазначено в ст.. 22 цього ж Закону, є: рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою. Згідно з ст.. 25, ст.. 26 ЗУ «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники, землекористувачі. Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Суський С.М. посилається на ст.. 61 ЗУ «Про землеустрій» стверджуючи, що діяльність у сфері землеустрою підлягає ліцензуванню. Однак, позивач не зазначив, що в главі 5. Землеустрій на місцевому рівні, вказана конкретна діяльність, яка підлягає ліцензуванню, а саме: проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, технічна документація із землеустрою. Розгляд і затвердження землевпорядної документації відповідно до ст.. 186 Земельного кодексу проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Отже, як би позивач Суський С.М. уважно вивчав ЗУ «Про землеустрій» і не використовував в позовній заяві статті вибірково, то не допускав би таке перекручування фактів.

Стосовно комісії та землевпорядника, які на думку позивача не мають права встановлювати межі земельних ділянок, то відповідно до ст.. 47 ЗУ «Про місцеве самоврядування» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. За результатами розгляду

справи і вивчення питань постійні комісії готують висновки і рекомендації, які розглядаються радою. Таким чином комісія не виносила рішення вона лише надала свої рекомендації в межах своїх повноважень, які в даному випадку були прийняті до уваги при винесенні рішення.

Оскільки я хотіла в 2008 році приватизувати свою присадибну земельну ділянку, а Суский С.М. не давав згоди на приватизацію, то я звернулася з цього приводу із заявою в Щирецьку селищну раду.

22 січня 2008 року Щирецька селищна рада винесла рішення № 233 від 22.01.2008 р. про затвердження актів встановлення і узгодження меж земельних ділянок, яким, врахувавши висновок земельної комісії від 17.01.2008 року, дала мені дозвіл на затвердження встановлення і узгодження меж згідно поданих абрисів без підпису Суского С.М., який без будь-яких підстав відмовлявся його підписувати.

Своїм рішенням №234 від 22.01.2008 року Щирецька селищна рада затвердила технічну документацію по підготовці до видачі державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0, 2243 га, та передала мені у власність земельну ділянку площею 0,1500 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та земельну ділянку площею 0,0743 га для ведення особистого селянського господарства.

17 липня 2009 року мені видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.0743 га Серія ЯВ № 551481 для ведення особистого селянського господарства та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.1500 га Серія № 551480 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Сускому С.М. станом на 19.092008 року належала земельна ділянка площею 0,17 га, згідно із земельно - обліковими документами Щирецької селищної ради.

Відповідно до ст.. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно з ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Коли є можливість частково встановити дані земельно-кадастрової документації або іншим способом (через показання свідків, документальні матеріали, огляд місцевості тощо) виявити певні відомості про спірну земельну ділянку, то встановлення меж земельних ділянок

здійснюється відповідно до ч. З зазначеної статті з урахуванням встановлених обставин (наприклад: розміру земельних ділянок, приблизного місця проходження межі, встановленого показаннями свідків, рельєфу місцевості тощо).

Згідно з копією витягу з плану кварталу № 37 Суському С.М. мала б належати земельна ділянка площею значно меншою ніж є на даний час, оскільки згідно з витягом плану кварталу йому належало 6 0, 12 га, а належить згідно з довідки Щирецької селищної ради від 19.09.2008 року належить 0,17 га.

Відповідно до ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. У п. 5 ст. 159 ЗК України зазначено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування , органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

На підставі наведеного та відповідно до ст. 128 ЦПК України, -

ПРОШУ:

У задоволенні адміністративного позову Суского С.М. до Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа -Ільків Гання Іванівна про оскарження рішень Щирецької селищної ради та про визначення межі відмовити.

«_____ »______________ 2012 р.

/Ільків Г.І./

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВІДПОВІДАЧ:Щирецька селищна рада 81160 смт. Щирець,пл. Ринок, 8

Пустомитівський р-н., Львівська обл.

ТРЕТЯ ОСОБА:Ільків Ганна Іванівна

81160 Львівська обл., Пустомитівський р-н., смт. Щирець, вул. Грушевського, 17

ПОЗИВАЧ:Суский Степан Миколайович

81160 Львівська обл., Пустомитівський р-н., смт. Щирець, вул. Грушевського, 15

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

На позовну заяву Суского Степана Миколайовича до Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської област, третя особа -Ільків Ганна Іванівна про оскарження рішень Щирецької селищної ради та про визначення межі

20 жовтня 1990 року Суский С.М. уклав з Карпяк Г.П. договір купівлі-продажу, відповідно до якого Суский С.М. купив належний Карпяк Г. П. житловий будинок та інші господарські будівлі. З приводу площі земельної ділянки в даному договорі нічого не вказано, крім цього Суський С.М. в 1990 році,купуючи будинок, бачив розмір та межі земельної ділянки проти яких не заперечував.

У серпні 2007 році Суский С.М., як зазначено в позовній заяві « почав змінювати частину старої огорожі з боку сусідки Ільків Г.І. , яка заявила, що я порушив межу її земельної ділянки, вказану у виданому її батькові Когуту І.І., плані земельної ділянки 1958 року». Отже, Суський С.М. сам визнає те, що він почав змінювати частину старої огорожі, лише не зазначає на якій підставі і чому саме в 2007 році, коли будинок він купив в 1990 році.

Позивач мав намір поставити новий паркан по прямій лінії від кута свого житлового будинку, відступивши 1 м всторону мого подвір’я Ільків Г.І., тобто фактично по її земельній ділянці. Відповідно Ільків Г.І. звернулася із заявою про заборону ставити огорожу по прямій лінії до дороги в Щирецьку селищну раду, зокрема в земельну комісію. Земельна комісія встановила, що згідно з планом забудови ширина мого подвір’я п. Ільків від дороги повинна становити 14,80 м, а становила фактично 14,40 м, натомість ширина подвір’я Суского С.М.повинна становити 12,50 м, а становила фактично - 12,65 м. ширина подвір’я перед будинком п. Ільків від сусіда Гаврилів до бетонної відмостки зі сторони Суского С.М. становила 14,80, як це і передбачено в плані забудови.

Відповідно до рішення Щирецької селищної ради № 142 від 14.09.2007 року Сускому С.М. було заборонено ставити огорожу по прямій лінії до дороги, його було зобов'язано будувати огорожу по чітко виражених межах, тобто на відстані 1 м від літньої кухні і старої хати (до крайнього забетонованого стовпця) і далі по залізних забетонованих стовпцях.

Твердження позивача про те, що акт встановлення і узгодження межі земельних ділянок та рішення Щирецької селищної ради № 142 від 14.09.2007 року є неправомірними, оскільки комісії та землевпорядник органу місцевого самоврядування не мають права встановлювати межі земельних ділянок не відповідає дійсності. Оскільки згідно з ст.. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Отже, ніхто інший, як органи місцевого самоврядування встановлюють межі земельних ділянок. В ч. 5 цієї ж статті зазначено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Позивач Суский С.М. абсолютно неправильно тлумачить поняття землеустрою, оскільки згідно з ст. 181 ЗК України землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно -територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Нічого спільного землеустрій з узгодженням меж земельних ділянок між сусідами немає, оскільки зміст землеустрою полягає у встановленні на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень землеволодінь та землекористувань шляхом технічних дій з перенесенням та закріпленням на місцевості меж населених пунктів, районів, областей та інших утворень. Правовою та технічною підставою для виконання зазначених дій є генеральний план населеного пункту або проект землеустрою. Усі матеріали перенесення меж у натурі оформляються в спеціальну землевпорядну справу. В ст. 19 ЗУ «Про землеустрій зазначено, що до повноважень сільських, селищних та міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація і здійснення землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою, координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороню земель комунальної власності, інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм, вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону. Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про землеустрій» організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України, підставами проведення землеустрою як зазначено в ст.. 22 цього ж Закону, є: рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою. Згідно з ст.. 25, ст.. 26 ЗУ «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники, землекористувачі. Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Суський С.М. посилається на ст.. 61 ЗУ «Про землеустрій» стверджуючи, що діяльність у сфері землеустрою підлягає ліцензуванню. Однак, позивач не зазначив, що в главі 5. Землеустрій на місцевому рівні, вказана конкретна діяльність, яка підлягає ліцензуванню, а саме: проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, технічна документація із землеустрою. Розгляд і затвердження землевпорядної документації відповідно до ст.. 186 Земельного кодексу проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Отже, як би позивач Суський С.М. уважно вивчав ЗУ «Про землеустрій» і не використовував в позовній заяві статті вибірково, то не допускав би таке перекручування фактів.

В позовній заяві п. Суский вказує на те, що комісією в складі селищного голови Бродича М.М. та землевпорядника Щирецької селищної ради Галабурди Ю.А. були виготовлені два акти встановлення і узгодження меж його земельної ділянки за фактичним землекористуванням. Дане твердження також не відповідає дійсності, оскільки такі акти виготовляють ліцензійні землевпорядні організації. Суский С.М. представив в судове засідання договір на виготовлення технічної документації на земельну ділянку в смт. Щирець укладений між ним та СПД Шейгец І.І.

Стосовно комісії та землевпорядника, які на думку позивача не мають права встановлювати межі земельних ділянок, то відповідно до ст.. 47 ЗУ «Про місцеве самоврядування» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. За результатами розгляду справи і вивчення питань постійні комісії готують висновки і рекомендації, які розглядаються радою. Таким чином комісія не виносила рішення вона лише надала свої рекомендації в межах своїх повноважень, які в даному випадку були прийняті до уваги при винесенні рішення.

Оскільки п. Ільків в 2008 році хотіла приватизувати свою присадибну земельну ділянку, а Суский С.М. не давав згоди на приватизацію, то п. Ільків звернулася з цього приводу із заявою в Щирецьку селищну раду.

22 січня 2008 року Щирецька селищна рада винесла рішення № 233 від 22.01.2008 р. про затвердження актів встановлення і узгодження меж земельних ділянок, яким, врахувавши висновок земельної комісії від 17.01.2008 року, дала дозвіл Ільків Г.І. на затвердження актів встановлення і узгодження меж згідно поданих абрисів без підпису Суского С.М., який без будь-яких підстав відмовлявся його підписувати.

Своїм рішенням №234 від 22.01.2008 року Щирецька селищна рада затвердила технічну документацію по підготовці до видачі державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0, 2243 га, та передала Ільків Г.І. у власність земельну ділянку площею 0,1500 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та земельну ділянку площею 0,0743 га для ведення особистого селянського господарства.

17 липня 2009 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.0743 га Серія ЯВ № 551481 для ведення особистого селянського господарства та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.1500 га Серія № 551480 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель Ільків Г.І.

Сускому С.М. станом на 19.09.2008 року належала земельна ділянка площею 0,17 га, згідно із земельно - обліковими документами Щирецької селищної ради.

Відповідно до ст.. 33 ЗУ «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Згідно з ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Коли є можливість частково встановити дані земельно-кадастрової документації або іншим способом (через показання свідків, документальні матеріали, огляд місцевості тощо) виявити певні відомості про спірну земельну ділянку, то встановлення меж земельних ділянок здійснюється відповідно до ч. З зазначеної статті з урахуванням встановлених обставин (наприклад: розміру земельних ділянок, приблизного місця проходження межі, встановленого показаннями свідків, рельєфу місцевості тощо).

Згідно з копією витягу з плану кварталу № 37 Суському С.М. мала б належати земельна ділянка площею значно меншою ніж є на даний час, оскільки згідно з витягом плану кварталу йому належало б, 0,12 га, а належить згідно з довідки Щирецької селищної ради від 19.09.2008 року належить 0,17 га.

Відповідно до ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. У п. 5 ст. 159 ЗК України зазначено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування , органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

На підставі наведеного та відповідно до ст. 128 ЦПК України, -

ПРОШУ:

У задоволенні адміністративного позову Суского С.М. до Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа -Ільків Ганна Іванівна про оскарження рішень Щирецької селищної ради та про визначення межі відмовити.

« » ____________2012 р. ______________

Представник Щирецької селищної ради

Ю.А. Галабурда

Поиск по сайту: