UNNORMATIVE CHILDLESSNESS CRISIS AND FEATURES OF OVERCOMING

НЕНОРМАТИВНА КРИЗА БЕЗДІТНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ПОДОЛАННЯ

У статті представлено психологічний аналіз ненормативної кризи бездітності спровокованої не задоволенням потреби особистості в дітях. Описано особливості протікання кризи та гендерні відмінності її перебігу. Досліджено особливості подолання ненормативної кризи бездітності, та визначено основні етапи, та способи (конструктивні та деструктивні) її подолання.

Ключеві слова: потреба в дітях, ненормативна криза бездітності, етапи подолання.

Гасюк М.Б

НЕ НОРМАТИВНЫЙ КРИЗИС БЕЗДЕТНОСТИ И ОСОБЕННОСТИ ЕГО ПРЕОДОЛЕНИЯ

В статье представлено психологический анализ кризиса бездетности спровоцированной не удовлетворенной потребностью личности в детях. Статья описывает особенности кризиса и гендерные различия в его протекании. Исследовано возможности преодоления кризиса бездетности и определено основные этапы и пути (конструктивный и деструктивный) его преодоления.

Ключевые слова: потребность в детях, ненормативный кризис бездетности, стадии преодоления.

Gasyuk M. B

UNNORMATIVE CHILDLESSNESS CRISIS AND FEATURES OF OVERCOMING

The article presents a psychological analysis of the crisis, provoked by unsatisfied individual needs for children. This article describes the features of the crisis and gender differences in its duration. Investigated the possibility of overcoming the crisis of childlessness and defined phases and ways (constructive and destructive) to overcome it.

Key words: the need for children, non-normative crisis of childlessness, the stage of overcoming

.

Загальноприйняте бачення сім’ї передбачає окрім подружньої пари ще і дитину чи дітей. Батьківство та материнство є підсистемою у системі сім’ї та відносно самостійним утворенням. З одного боку феномен батьківства (сукупно материнства та батьківства) можна розглядати як складну комплексну структуру індивіда, і як надіндивідуальне ціле. Батьківство не є вродженою властивістю людини ( Д.У.Винникот, А.С. Співаковська), а формується протягом життя людини і потреба в дітях має соціальну природу і докорінно відрізняється від статевої потреби [2], [4], [12]. Біологічних законів які б заставляли мати дитину чи, тим більше, кількох дітей, відмічає дослідник В.А Борисов, не існує і ці закони слід шукати у соціальній сфері [10,c.6].

Метою нашого дослідження є аналіз психологічного змісту ненормативної кризи бездітності сім’ї та способи її подолання.

Завданнями дослідження є:

1. Здійснити аналіз ненормативної психологічної кризи бездітності спровокованої незадоволенням потреби особистості в дітях.

2. Означити гендерні відмінності переживання ненормативної психологічної кризи бездітності.

3. Дослідити особливості подолання ненормативної психологічної кризи бездітності.

Методи дослідження: аналіз, синтез, спостереження, пілотажне дослідження потреби в дітях.

А.І. Антонов вважає, що потреба в дітях є соціально-психологічною властивістю індивіда, що проявляється в тому, що без дітей чи без певної їх кількості індивід відчуває певні незручності у власному особистісному розвитку [1]. Потреба в дітях включає в себе індивідуальне відчуття їх необхідності в особистому житті, прагнення любити, опікуватися і турбуватися про дітей. Це потреба мати об’єкт альтруїстичної турботи та опіки, потреби у відчутті власної необхідності і корисності для любові і турботи. Репродуктивна функція, функція відтворення є фізіологічною і завдяки їй і саме через неї вирішується, коли народжуються діти і скільки їх буде [10,c.8]..

На формування потреби в дітях і на формування репродуктивної установки впливають: спосіб життя сім’ї; поширені у суспільстві і особливо серед найближчого оточення типові норми, що стосуються кількості дітей; спосіб життя батьківської сім’ї і кількості дітей у ній; очікування і установки на дітей як опори в старості, на продовження свого роду, сім’ї, прізвища, на самореалізацію в дітях, тощо [10с20].

Визначаючи потребу в дітях, як одну з провідних у системі потреб особистості [10, с.21] необхідно з’ясувати які проблеми та незручності відчуває особистість коли задовольнити її неможливо. Незадоволення будь якої потреби завжди викликає почуття дискомфорту, неврівноваженості внутрішнього стану, агресії, суму, тривоги тощо, а незадоволення потреби в дітях поруч з вище означеними почуттями викликає почуття неповноцінності.

Кризою можна назвати такий віраж на життєво­му шляху, коли під загрозою опиняється життєвий задум, проект майбутньої світобудо­ви. Дослідники по різному трактують феномен кризи. “Криза (від грецьк. сrisis – рішення, поворотний пункт) – характеризує стан, який породжується проблемою, що постала перед індивідом, якої він не може уникнути і яку він не може розв’язати за короткий час і звичним способом” [11, с.172]. „Життєва криза – це поворотний пункт життєвого шляху, який виникає в ситуації неможливості реалізації життєвого замислу, що склався” [3, с.6]. Людині доводиться відмов­лятися від звичних уявлень про цінності, ідеали, смисли, цілі. Вона опиняється перед завданнями, які не мають однозначного вирішення.

Відповідно до типів реакцій здорових людей на кризу виокремлених дослідницею Абрумова А.Г. [ 1] у людей які не можуть задовольнити свою потребу в дітях можна спостерігати реакцію емоційного дисбалансу, що характеризується чіткою перевагою негативної гами емоцій, значимість позитивних стимулів падає, є підвищена готовність до сприймання й переробки негативних сигналів. Песимістична реакція виражена похмурим забарвленням світогляду, суджень і оцінок, видозмінами і переструкту­руванням системи цінностей, світ бачиться у “чорних” тонах, реальне планування змінюються сумними прогнозами. Відслідковується реакція негативного балансу, змістом якої є раціональне підведення життєвих підсумків, оцінка пройденого шляху зі знаком «-», визначення невтішних перспектив існуван­ня, порівняння позитивних і негативних моментів життєдіяльності. Також присутня ситуаційна реакція демобілізації, як відмова (чи обмеження) від звичних контак­тів (особливо якщо це сім’ї з дітьми), що викликає стійкі, довготривалі і тяжкі переживання самотності, безпоміч­ності, безнадії; можлива відмова від будь-якої діяльності окрім, найнеобхіднішої, соціально контрольованої. У сім’ї можливі ситуаційні реакції опозиції – піднімається ступінь агресії, виростає різкість негативних оцінок оточуючих і їх діяльності, що завершується почуттям провини перед близькими. Ситуативна реакція дезорганізації може проявлятися і через соматовегетативні прояви (гіпертонічні й судинно-вегетативні кризи, порушення сну тощо).

Людина яка переживає кризу бездітності мусить відмовитись від звичного уявлення про власну цінність, про своє призначення у цьому світі, іншим стає ставлення до світу, іншим виявляється образ самого себе.

Усвідомлення кризового стану збільшується із зростанням рівня особистісної зрілості, із здатністю до рефлексії, яка у кожної людини особлива, специфічна, залежить від індивідуального досвіду попереднього розв’язання складних життєвих колізій.

Серед неприємних кризових переживань слід згадати неможливість прогно­зувати власне майбутнє. Потреба вийти за межі сьогодення властива кожній людині. У скрутних життєвих обставинах майбутнє звужується, перспектива втрачається, і тривога з приводу завтрашнього дня, небажаних несподіванок, можливих неприєм­ностей починає негативно впливати па самопочуття, працездатність, стосунки з оточуючими, смак до життя як такий. К.Муздибаєв у своєму дослідженні про пере­живання часу в кризовому стані доводить [9], що жінка, на відміну від чоловіка, із меншою впевненістю здатна планувати своє майбутнє на тривалий термін, при тому саме у віковій групі від 30 – 50 р. вікова перспектива укорочена, коли жінка переживає кризу бездітності ці симптоми проявляються ще гостріше. Причина цього як у вікових особливостях вікового прошарку (саме ці люди в повній мірі виконують сімейні та професійні обов’язки), так і у тяжкій ситуації у суспільстві.

В цілому існують гендерні відмінності у переживанні незадоволеної потреби в дітях. Сім’я, материнство – це основна складова жіночого щастя, це місце самореалізації жінки; саме в сім’ї більшість жінок прагнуть максимально актуалізувати свій життєвий потенціал; це екзистенціальна потреба жінки. Для жінки материнство – сфера особистісної реалізації, де виховання дитини сприймається як найбільша цінність, навіть, мета життя [5,c.77]. Відповідно, неможливість мати дитину вдаряє по жінці особливо гостро, викликає почуття безперспективності, беззмістовності життя, глибоке відчуття провини. Така проблема викликає високий рівень психічного напруження, вимагає витрат великої кількості енергії на адаптацію до неї і як наслідок відбувається загострення соматичних та виникнення нових психосоматичних захворювань.

Компенсація може відбуватися через реалізацію потреби в альтруїзмі і корисності за межами сім’ї (активна участь у життєдіяльності родини, догляд за перестарілими, волонтерство, догляд за тваринами), професійна реалізація. В той же час активність поза домом не завжди рятує від невеселих роздумів та депресії.

Для чоловіка батьківство – це не стільки і не тільки сфера особистісного розвитку, а сфера його соціальної реалізації, це утвердження власного статусу. Прийняти себе батьком для чоловіка значить не тільки любити і турбуватися про дитину, а насамперед це передача себе у майбутнє, це збереження роду, передача власних генів, тощо. Неможливість реалізації себе у батьківстві, чоловіка у якого існує потреба в дітях, викликає відчуття нереалізованості, безперспективності, можлива агресія щодо навколишніх у яких все гаразд. У сім’ї чоловік в першу чергу звинувачує партнера і значно тяжче ніж жінка погоджується на діагностику та лікування безпліддя.

Компенсація може відбуватися через професійну реалізацію, передачу свого досвіду учням тощо. Необхідно пам’ятати, що виробничі відносини, сфера досягнень, сімейні стосунки є настільки взаємопов’язаними у чоловіка, що невдачі у одній сфері провокують відповідний їх розвиток в іншій, а одночасне виникнення негараздів в обох сферах життєдіяльності може викликати проблеми зі здоров’ям [5, c.83]. Негативними способами компенсації є алкоголізація, часта зміна статевих партнерів, усамітнення та депресія.

Кожна сімейна система проходить свій життєвий цикл, з окремими стадіями розвитку, у якості розмежування стадій розвитку більшість дослідників використовують факт народження, вікового розвитку дітей та особливостями розвитку особистості членів сім’ї пов’язаними саме з цим [8],[5],[10]. Симптоми нормативних криз становлення сім’ї найчастіше виникають в період переходу від одного етапу до іншого, коли перед сім’єю виникають нові завдання які потребують перебудови взаємин [8].

Неможливість перейти з однієї стадії розвитку сімейної системи на іншу, не задоволення природної потреби в дітях, не отримання нових соціальних ролей батька та матері, загострення стосунків між партнерами – це ознаки ненормативної кризи становлення сім’ї, а відповідно ненормативної кризи розвитку особистості членів сімейної системи. Симптомами ненормативної кризи розвитку особистості членів подружжя є відчуття спустошеності, ущербності, нереалізованості, загальної тривоги чи агресії, також симптомами кризи можуть бути: трудоголізм одного з партнерів, відмова від спільного вирішення побутових проблем, відмова від безпосереднього спілкування чи спілкування тільки через конфлікт, відмова від сексуальних стосунків тощо.

Будь-яка криза може вирішитися конструктивно чи деструктивно. Ворожість чи абсолютне збайдужіння членів подружжя; нервово-психічна напруга; стан провини; конфлікти, явні чи приховані, у колі родини чи поза нею; повна сімейна незадоволеність; розлади сну чи харчування; психосоматичні захворювання – це ознаки деструктивних способів переробки кризи. Крайнім варіантом деструктивного способу вирішення кризи бездітності є розпад сім’ї.

Феномени життєвої кризи, особливості її переживання та подолання широко вивчаються у вітчизняній та зарубіжній психології. Так, особливу увагу дослідників привернули різні аспекти емоційно важких та складних життєвих ситуацій (Л. І. Анциферова, О. А. Будницька, Л. Ф. Бурлачук, Л. В. Виноградова, О. А. Єфімова, O. Ю. Коржова, І. В. Сергєєва та ін.); актуальним є питання особливостей подолання життєвих криз (Р. А. Ахмеров, Ф. Ю. Василюк, Н. Ю. Волянюк, Л. Г. Дікая, О. О. Зайва, Т. Л. Крюкова, О. В. Лібіна, С. К. Нартова-Бочавер, Е. Л. Носенко, Т. М. Титаренко та ін.); не менш цікавим для вивчення є специфіка надання психологічної допомоги особистості, що знаходиться в критичній життєвій ситуації (О. Ф. Бондаренко, П. В. Лушин, С. Д. Максименко, Т. М. Титаренко, Н. Ф. Шевченко та ін.).

Ненормативна криза бездітності вимагає неординарних способів її вирішення. Наші попередні дослідження доводять існування певних етапів подолання життєвої кризи [6]. Так згідно нашого дослідження і вирішення кризи бездітності походить у декілька етапів.

Першим етапом є етап підготовки, життєва ситуація вимагає від людини значно більше ніж завжди зусиль та енергії. У цей час відбувається опрацювання попереднього досвіду та здійснюються спроби його адаптувати до нових умов [6,c.202]. Сімейна пара здійснює спроби лікування, є ще достатньо ресурсу для взаємної підтримки, періоди відчаю змінюються періодами надії та оптимізму. У разі позитивного завершення лікування і зачаття дитини сім’я консолідується і отриманий досвід перемоги над проблемою збільшує її потенціал. Якщо ж лікування не дає бажаних результатів, то сім’я переходить на наступний етап вирішення кризи.

Наступний етап, етап фрустрації. У пари уже не вистачає попереднього життєвого досвіду для вирішення посталих задач, що може викликати з одного прагнення до подолання проблеми, а з іншого – безсилля, розгубленість та страх за майбутнє. Найбільшою небезпекою для розвитку кожного з пари та сім’ї в цілому, на нашу думку, є «застрягання» на даному етапі, коли замість спроб вирішення проблеми людина обмежує себе у здійсненні важливих життєвих кроків та відкритті перспектив[6,c.203]. Таким деструктивним розвитком етапу є розвиток подій коли почуття провини чи, навпаки, звинувачення партнера заводять пару у глухий кут і вийти зі скарги у дію з певних суб’єктивних причин подружжя не може. При несприятливому розвитку подій пара може розлучитися.

Згуртованість, взаємні почуття, особистісна зрілість є плацдармом для формування нових «технік» життя, конструктивних життєвих стратегій, що може переважити почуття розгубленості, страху чи агресії. Цей період є етапом усвідомлення кризового стану, що збільшується зі зростанням особистісної зрілості, із здатністю до рефлексії [11, с.15]. Усвідомлення кризи веде до порівняння своєї ситуації з іншими бездітними парами і їхніми способами подолання кризи. А такі внутрішні процеси ведуть до наступного етапу подолання кризи.

Тому наступний етап «визрівання – інкубація» передбачає активне включення людини у процес глибокого внутрішнього аналізу, самопізнання та роботи над своїм внутрішнім світом, усвідомлення можливості внутрішніх змін та перетворень[6,c.203]. Це час переосмислень, що відбувається на фоні не завжди позитивних станів, як то тривоги, переживань, сумнівів, страхів, невдоволення тощо, цей стан потребує великої внутрішньої роботи, часто неусвідомлюваної. Пара більше говорить про проблему без агресії та взаємних звинувачень. Якщо взаємні почуття один до одного збережені, а бажання бути батьками і виховувати дітей разом є достатньо сильним то ситуація сприймається вже не так трагічно усвідомлення і прийняття нової ситуації з одного боку та співставлення з реальними можливостями, власним потенціалом, попереднім досвідом – з іншого, відкривають людині шлях до вирішення нових завдань, розширення горизонтів, досягнення бажань, мрій, сенсів новими способами. Подружжя готове до прийняття нових доленосних рішень.

Це відбувається на етапі творчої переробки життєвої кризи – етапі натхнення, осяяння. Саме на цьому етапі, завдяки попередній підготовці та здобутих в її процесі особистісних відкриттів, людина ніби раптово знаходить нові шляхи, відкриває перед собою широку панораму життєвих рішень[6,c.204]. Конструктивними способами вирішення кризи бездітності можуть виступати штучне запліднення жінки і відповідно народження дитини, у разі коли неможливості такого вирішення проблеми, існує можливість усиновлення дитини чи дітей чи створення прийомної сім’ї. Рішення про усиновлення чи створення прийомної сім’ї є спільним для пари, хоча більшу ініціативу та відповідальність за нього бере на себе жінка і на етапі реалізації рішення саме на її плечі (згідно пілотажного дослідження) лягає левова частка рутинної роботи у відповідних організаціях та з документацією.

Відповідальний крок прийняття не рідної дитини у сім’ю дається не просто і часові рамки такого рішення у кожної бездітної пари є індивідуальними і залежать від індивідуально-психологічних характеристик та попереднього життєвого досвіду кожного з подружжя. В той же час якщо рішення прийнято то емоції є найрізноманітнішими від ейфорії і загального піднесення, оптимістичних планів і райдужних перспектив до песимістичних прогнозів, тривоги, страху тощо.

Завершальним етапом вирішення кризи бездітності є етап – перевірки істинності – який ще можна назвати адаптаційним, коли шляхом відшліфовування попередніх внутрішніх відкриттів відбувається впровадження здобутого досвіду у життя, пристосування до зовнішнього світу та нових умов. На цьому етапі особистість, ставлячи перед собою запитання «а як з цим далі?», здійснює побудову нових життєвих планів і перспектив, провокує появу нових бажань, мрій тощо [6,c.204].

Образ дитини уже ввійшов у сімейну систему, пара обирає вік, стать дитини, обговорює стратегії виховання та взаємодії, запозичує досвід інших батьків, звіряється з своїм дитячим досвідом, є багато сумнівів і тривог але перспективи розвитку відкриті.

На цьому етапі подружжя готове прийняти допомогу у людей які уже пройшли цей не простий шлях, а також у соціальних працівників та психологів.

З одного боку криза бездітності вирішується, але перед парою постають нові кризові етапи, як то криза прийняття нових ролей батька та матері тощо.

Висновки.

Не задоволена потреба в дітях та не здатність сім’ї перейти до наступного етапу розвитку сім’ї провокує виникнення ненормативної кризи бездітності.

Ненормативна криза бездітності сім’ї є кризою подружнього холону в цілому та кожного члена сім’ї зокрема. Існують гендерні відмінності переживання цієї кризи, що зумовлено індивідуально-психологічними особливостями чоловіка та жінки та різними завданнями їх життєвого розвитку.

Процес подолання кризи спонукає особистість до прийняття нових нестандартних виборів і рішень. Процес вирішення життєвої кризи особистості в цілому та ненормативної кризи бездітності, зокрема, включає ряд етапів: етап «підготовки», «фрустрації», «визрівання-інкубації», «натхнення-осяяння» та «перевірки істинності». Їх проходження сприяє конструктивному вирішенню кризи та спонукає людину обрати шлях розвитку і особистісного зростання. Конструктивним способом вирішення ненормативної кризи бездітності є усиновлення чи створення прийомної сім’ї.

Перспективою подальшої роботи є ґрунтовне дослідження гендерних особливостей потреби в дітях та дослідження труднощів подолання криз створення прийомних сімей та сімей усиновителів. Важливим також є створення програм психологічного супроводу сімей під час переживання кризи бездітності та виходу з неї.

Література

1. Амбрумова А.Г. Анализ состояний психологического кризиса и их динамика // Психологический журнал. - 1985. - Том 6. - №6. - с. 107-115.

2. Антонов А.И. Социология рождаемости. М., 1980. с. 271.

3. Гасюк М.Б Психологічні особливості самоактуалізації сучасної жінки: десерт.кпсихол.н: 19.00.07 / М.Б. Гасюк. Івано-Франківськ ПНУ ім..Стефаника, 2003. – 200.

4. Гасюк М.Б.Життєтворчість як спосіб вирішення життєвої кризи особистості / Гринів О.М. Актуальні проблеми психології: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості / за ред. С.Д. Максименка, М.В. Папучі. – Київ, 2011. – Том 11. – Вип. 4. - Ч. 1. ст. 199-205.

5. Василюк Ф.Е. Психологический анализ переживания преодоления критических ситуаций: Автореф. дис. …канд. психол. наук. – М., 1981. – 18с.

6. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. – М.: Политиздат, 1987. – 286с.

7. Винникотт Д.В. Маленькие дети и их матери / пер. с англ. Н.М.Педалко. М.: Класс, 1998. 80 с.

8. Молода сім’я: проблеми та умови її становлення./ За ред. проф. А. Й. Капської. – К.: ДЦССМ, 2003. – 184 с.

9. Муздыбаев К. Психология ответственности / К.Муздыбаев. - Л. : Наука, 1983. - 286 с.

10. Психология и психоанализ беременности: Учеб. пособие по психологии материнства / Ред. – составитель Д. Я. Райгородский. – Самара: Изд. Дом БАХРАХ – М, 2003. – 784 с.

11. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Титаренко. – К.: Агропромвидав України, 1998. – 348 с.

12. Спиваковская, Алла Семеновна Психотерапия [Текст] : игра, детство, семья / Алла Спиваковская. - М. : Апрель Пресс ; М. : Эксмо-Пресс, 2000. - (Психология - XX век).

Поиск по сайту: