Іслам: загальна характеристика

Лекція 5. Світові релігії. Іслам

План:

1. Іслам: загальна характеристика

2. Основи віровчення

3. Релігійна обрядовість

4. Течії ісламу: суніти та шиїти

Іслам: загальна характеристика

Іслам (з араб. покірність, віддання себе Богу)[1] – наймолодша світова релігія. Вона виникла у VІІ ст. в Аравії[2], а нині розповсюджена майже в усіх країнах світу. Іслам є монотеїстичною релігією, за принципом походження належить до релігій одкровення.

Замість вступу. Немає людини, яка б не чула про іслам. Але досить часто уявлення людей про іслам є сильно спотвореним та поверхневим. Дехто вбачає в ісламі загрозу Західному світу. Згідно теорії «зіткнення цивілізацій» (С. Хантінгтон), Західний світ[3], арабський регіон та Китай являють собою цивілізації. Кожна цивілізація бачить себе центром всесвіту. Сусідство цивілізацій приводить до їх конфліктів. Зіткнення цивілізацій стане домінуючим фактором світової політики. Багато учених вважають, що напад ісламських екстремістів (міжнародних терористів) на США - це прояв міжцивілізаційного конфлікту, продовження холодної війни між ісламською і християнською цивілізаціями. Так, Е. Іхлов вважає, що причина конфлікту між частиною ісламського світу і західним світом повністю лежить тільки в площині цивілізаційних відмінностей і не торкається відмінностей формаційних (багатство і бідність, індустріалізм і аграрність). Що ж спонукало вчених до подібних висновків?

В ісламі існують різні течії, рухи та секти. І досить часто оцінка дій окремих віруючих переноситься на всю релігію. Спробуємо з’ясувати основні положення віровчення ісламу. Але спочатку трохи статистики:

Згідно з соціологічними дослідженнями, на 2012 рік іслам сповідує приблизно 1,6 млрд. людей[4]. Мусульмани складають більшість у 49 державах, в яких мешкає 73% світових адептів ісламу. За останні 20 років кількість мусульман збільшилася приблизно в 2 рази. Як повідомляє CNN, до 2030 році мусульман у світі налічуватиметься понад 2,2 мільярда, що становитиме понад чверть усього населення Землі.

Іслам – це цілісна система організації суспільного життя, побуту, звичаїв, законодавства тощо. Все життя мусульман регламентоване релігійними канонами ісламу.

Історія. Засновник ісламу пророк Мухаммад (Мухаммед Ахмад бен Абд Аллах (570-632)) — реальна історична особа. Однак, якщо про основні віхи його біографії та її хронологію можна говорити з достатньою вірогідністю, то різноманітні подробиці викликають певні сумніви (єдиним достовірним джерелом відомостей прожиття і проповідницьку діяльність Мухаммада вважають Священне Писання ісламу — Коран). Він походив зі знатного, але збіднілого роду Хашим семітського племені курай ІІІ. Плем’я панувало в найбільшому торговельному і релігійному центрі Аравійського півострова — місті Мецці. Мухаммад рано залишився без батьків. До 8 років він виховувався в діда, хоронителя Кааби — храму, в якому знаходилося 360 божеств кочових і осілих племен Аравії, потім турботу про сироту взяв на себе глава роду Абу Таліб, дядько Мухаммада. Коли Мухаммад підріс, він зайнявся споконвічною професією курай їлитів — караванною торгівлею як прикажчик своїх багатих родичів. Відомо, що за кілька років занять він набув репутації сумлінного й чесного підприємця, однак багатства не нажив. Його матеріальне становище дещо поліпшилося, коли 25-річний Мухаммад одружився із заможною 40-річною вдовою на ім’я Хадиджа, каравани якої він водив. Джерела стверджують, що цей шлюб виявився щасливим.

Духовні пошуки. Спочатку Мухаммад часто шукав самоти за межами міста в печері Хіра. Саме там близько 610 р. у нього почалися видіння. Після зустрічі з архангелом Джибраїлом, про яку говорилося на перших сторінках нашої книги, одкровення продовжували з’являтися знову і знову. У перші кілька років після 610 р. Мухаммад вів проповідь таємно, у вузькому колі своїх родичів і друзів. Йому вдалося створити першу мусульманську громаду з кількох десятків членів. До її складу увійшли різні люди: раби, вільновідпущені, рідні пророка, кілька юнаків зі шляхетних родин Мекки[5].

Приблизно з 610 р. у своїх проповідях закликав вірити в єдиного Бога (Аллаха) і бути покірним його волі. Не всі мешканці Мекки не сприйняли нове вчення. Тривалий час узи спорідненості з родом Абу Таліба захищали Мухаммада від переслідувань з боку міської верхівки. Однак після смерті свого захисника Мухаммад був виключений з роду і з багатьма своїми послідовниками таємно переселився в оазу Йасриб, пізніше названу "містом Пророка" — Мединою. Медина знаходилася за 350 км на північ від Мекки. Жителі Медини вже давно прислухалися до проповіді Мухаммада і погодилися прийняти його до себе. Проте Мухаммада запрошували не як пророка, а як шляхетну, чесну, мудру і якимось чином зв’язану з вищими силами особу, що при нагоді могла б виступати третейським суддею в кривавій ворожнечі між різними кланами, що роздирала Медину. За офіційною версією це переселення — Хиджра — відбулося 15 чи 16 липня 622 р., удень, коли задавнім арабським місячним календарем починався Новий рік. Через 16 років цей день був оголошений початком нової ери.

Сучасний ісламський місячний календар має 12 місяців по 29 або 30 діб. Оскільки, на відміну від деяких інших релігій, додаткові місяці в цей календар не вводяться, його початок щороку зміщується відносно початку нового сонячного року на 11 діб.

У Медині Мухаммад збудував першу мечеть. Тоді ж встановилися й інші правила мусульманського ритуалу, а в проповідях Мухаммада починають звучати й правила життя громади його послідовників—принципи спадкування, поділу майна, шлюбу.

Однак незабаром Мухаммад у пошуках економічної бази для продовження своєї місіонерської діяльності почав нападати на торговельні каравани мекканців. Унаслідок першого ж серйозного збройного зіткнення 300 мусульман, дисциплінованих, фанатично впевнених у священному характері своїх дій, які, до того ж, зайняли більш вигідну бойову позицію, зуміли завдати відчутної поразки 900 мекканцям й захопити багату здобич — верблюдів, навантажених сріблом та іншими коштовними товарами, десятки знатних полонених. Війна, що розпочалася слідом за цим, закінчилася повною поразкою Мекки, захопленої Мухаммадом у січні 630 р. Кааба, де були знищені всі язичницькі ідоли, стала центром нової релігії. Це виняткове культове значення, порівняне хіба що зі значенням Єрусалима для прихильників іудаїзму, зберігає Кааба й донині.

Мухаммад, однак, продовжував жити в Медині, лише один раз (у 632 р.) здійснивши до рідного міста паломництво, назване "прощальним". Тепер він перетворився на найбільшого релігійного та політичного діяча Аравії, оголосив себе найбільшим з усіх відомих іншим народам пророків, котрий вимагає особливої пошани і поваги. Усі свої сили і здібності Посланець Аллаха спрямовував на організаційне зміцнення нової релігії і розширення сфери її впливу.

У розпал бурхливої багатогранної діяльності Мухаммада спіткала смерть. Помер основоположник ісламу 8 червня 632 p., ймовірно, від плевриту. Смерть пророка не зупинила поширення ісламу—силою зброї, але часто й добровільно. У рік кончини Мухаммада іслам остаточно утвердився на території Аравійського півострова.

Основи віровчення

Джерела віровчення:

Коран – священна книга мусульман, в якій зафіксовані ідеї та принципи віровчення Мухаммада;

Сунна – зібрання текстів (“хадісів”), які містять висловлювання пророка Мухаммада щодо норм права, звичаїв, правил поведінки тощо.ї

Хадис[6](з арабської - повідомлення)– коротка розповідь про діяння та висловлювання Мухаммеда та його послідовників. Складається з двох частин. В першій перераховано імена людей, від яких записано хадис, аж до тієї людини, яка на власні вуха чула слова Мухаммеда, власними очима бачила його вчинок. У другій частині – сама розповідь. Хадиси, відібрані відоми теологами ІХ – Х ст.. складають Суну[7].

Ісламський Символ віри носить назву «Шахада». (Šahādah — тур. 'Şehadet' — свідоцтво). Однією з перших спроб висолвити основи ісламу в короткому вигляді являється шахада: "Немає бога крім Аллаха і Мухаммад - пророк його".

Іслам вказує шлях духовного піднесення через істинну віру (іман), покору, богобоязненість (таква), щирість у всіх діях перед Аллахом, потяг до ідеалу в ім’я Бога (іхсан). Істинна віра (Іман) – спирається на шість стовпів віри. А саме:

· віра в Аллаха, його імена та його атрибути — містить низку положень, головним з яких є єдинобожжя (таухд).

· віра в ангелів — істот, створених Аллахом із світла, позбавлених волі, вони є виконавцями волі Божої.

· віра в Священні Книги. Маються на увазі всі Божественні одкровення, які надсилались Його посланникам у різні періоди історії людства. Мусульмани визнають щирі тексти стародавніх сувоїв Ібрахіма (Авраама), Таури (Тори), Забура (Псалмів), Інджіла (Євангелія) та Коран. Однак мусульмани вважають, що попередні писання скасовуються Кораном.

· віра в Пророків. За Кораном та Сунною приймаються всі попередні посланці Аллаха. Є твердження, що їх існувало близько 124000, серед них — й пророки Дауд (Давід), Муса (Мойсей), Іса (Ісус), Мухаммад тощо.

· віра в Кінець світу — містить у собі віру у всесвітню катастрофу, воскресіння, Божий суд та наявність пекла й раю.

· віра у передвизначення — згідно з ісламом необхідно вірити у визначення Аллахом долі всього сущого.

Стовпів ісламу

Слід зауважити, що ісламська духовна система спирається також на п’ять стовпів ісламу.

Перший стовп – шахада,свідчення того, що немає божества, крім Аллаха, а Мухаммад – Його раб і посланець.Цими словами кожен мусульмани підтверджує свою віру (іман) в Аллаха й місію Пророка.

Другий стовп – молитва (намаз) для кожного мусульманина п’ятиразова молитва є обов’язковою, якщо він здоровий і здатний її зробити, вона є головним обрядом, за виконанням якого Аллах буде судити про благочестя віруючого. “Читай те, що навіяне тобі з Писання, і роби намаз. Воістину, намаз оберігає від мерзенності й осудного. Але поминання Аллаха – набагато важливіше, і Аллах знає про те, що ви творите” (Коран 29:45).

Третій стовп – закят (обов’язковий річний податок на користь незаможних), який ми більш докладно розглянули в економічній системі.

Четвертий стовп – піст (Рамадан)кожен мусульманин зобов’язаний один раз на рік протягом 30 днів місяця Рамадан тримати піст, що полягає в утриманні від їжі, води та статевих відносин із сходу до заходу сонця. “Предписаний Вам піст так само, як він був предписаний тим, хто був перед Вами” (Коран 2:183).

П’ятий стовп – паломництво до Кааби (Хадж)Аллах наказав мусульманам хоча б один раз у житті зробити паломництво до головної святині в Мецці. Хадж здійснюють у першу декаду останнього місяця мусульманського календаря – зуль-хіджа. В цей час здійснюються різні обряди, пов’язані з подіями життя великих пророків Ібрахіма (Авраама), Ісмаіла, Мухаммада тощо. Проте через фізичну чи матеріальну неспроможність хадж не виконується, він не є категорично обов’язковим для всіх.

Джихад (араб. — священна війна, війна за віру; буквально —зусилля, рвучкість), один з приписів ісламу, згідно з яким всі боєздатні мусульмани мають вести «священну війну» проти «невірних». Весь світ поділяється на «область ісламу» («область віри») і «область війни» (країни, населені «не мусульманами, невірними»). Ідея джихаду широко використовувалася правлячими прошарками мусульманських феодальних держав для розпалювання фанатизму і згуртування мусульман під егідою релігії.

Шаріат (араб. Шаріа – правильний шлях до мети) – комплекс юридичних норм, принципів та вчинків мусульманина, дотримання яких вважається угодним Аллаху та таким, що приводить віруючих у рай.

Мусульмани ведуть здоровий спосіб життя, повністю утримуючись від алкоголю та наркотиків.

ü Ставлення до шлюбу в ісламі

Релігійна обрядовість

Велику роль відіграє складна релігійна обрядовість. Мумульманин повинен щодня п’ять разів на день молитися, дотримуватися релігійних свят, постів, обрядів та звичаїв, здійснювати паломництво.

Крім сімейних свят («суннат» - обрізання; весілля тощо), в ісламі існують загальні, які стосуються всіх і тривають по декілька днів:

Ураза (піст)

Дотримуватися посту (саум, сийам) потрібно дев'ятого місяця за мусульманським місячним календарем, введе­ним Мухаммедом у 632 р. В арабських країнах його нази­вають рамадан, у Туреччині, Ірані, Афганістані, Пакис­тані — рамазан. Шаріат описує умови посту до найдрібніших подробиць.

Під час посту цілий день не можна їсти, пити, палити, нюхати що-небудь з їжі або приємне на запах, навіть приймати ліки. Статеве збудження чи дотик до жінки теж роблять піст недійсним. Вимоги що до посту слід виконувати лише вдень. З настанням вечора до світанку піст тимчасово припиняється. Інколи піст на­зивають за ім'ям місяця — рамаданом, або рамазаном. Шаріат перелічує поважні причини, які дозволяють відійти від дотримання посту. Його не обов'язково вико­нувати хворим, старим та неповнолітнім. Від посту звільняються вагітні й матері-годувальниці. Обов'язок по­стити не поширюється на тих, хто подорожує, учасників бойових дій. Усі, хто не постив, за винятком дітей, людей похилого віку та невиліковно хворих, зобов'язані компен­сувати його, коли відпадуть поважні причини: відпостити в будь-який інший місяць чи сплатити певну суму грошей або роздати милостиню жебракам.

Поиск по сайту: