Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні віросповідні положення ісламу



Для того, щоби ми змогли ґрунтовно витлумачити й зрозуміти справжню ідейно-релігійну сутність мусульманського віровчення та культу, нам потрібно передовсім абстрагуватися від зовнішніх проявів цієї релігії і зосередити власну увагу на суто релігійних проявах, тобто тих релігійних істинах, які виокремлюють мусульманина з поміж інших релігійно зорієнтованих людей.

Догматика ісламу складається з визнання шести віросповідних принципів (дін):

1. Віра в Аллаха (Аллах з араб. – божество).Як правило, всі мусульманські текс­ти й офіційні промови починаються з фрази: „В ім’я Ал­лаха милостивого, милосердного”. Аллах є єдиним і Все­могутнім Богом. Аллах створив світ і людину. Він не має конкретного образу і тому не може бути зображений. Вчення про Аллаха є основою мусульманської релігії, а догмат про одиничність і єдність Аллаха (ат-таухід) – головним її догматом. Відповідно до нього повинне бути побудоване все життя мусульманина. Короткий символ віри говорить: „Немає жодного божества, крім Аллаха, і Мухаммад – посланець Його”.

2. Віра у священні тексти і святість Корану. В основу ісламського вчення про святість Корану покладено твердження, що Бог дійсно давав людству Одкровення, яке фіксувалося на письмі, спочатку іудеями в Торі (ТаНаКові), а пізніше християнами – у Біблії. Проте з часом і ті, й інші спотворили Його Одкровення, й Аллаху довелося заново давати людям Одкровення. У цьому випадку – Коран. Переважна більшість мусульмани розглядає Коран як нестворене слово Аллаха і атрибут буття.

3.Віра в ангельський світ. Мусульмани вірять, що між Аллахом і людиною існує безліч Ангелів – добрих і злих. Усіма занепалими янголами – джинами – керує Ібліс (шейтан). Ісламський сатана здатний сам породжувати собі подібних. Ібліс – один із створених з вогню ангелів, який відмовився вкло­нитися створеній Аллахом зі згустку людині і був за це скинутий з Небес. Мусульмани вірять, що в житті люди­на має двох янголів, які записують його добрі і погані справи, і цей реєстр визначить його загробне життя.

4.Віра в пророків і посланництво Мухаммада. В ісламській релігійній традиції про­років нараховуються десятки тисяч. Першим пророком є Адам. Головними з них вважаються Ной, Авраам, Мойсей, Ісус. Мухам­мад – останній пророк. Оскільки в різних місцях Корану Мухаммад змальовує багатьох біблійних пророків і не лише їх, включаючи й Ісуса Христа, мусульманами (себто такими, що віддали себе Богові) – випливає, що він показує себе як найбільшого серед відомих людству пророків. Звідси випливає ісламське вчення про Мухаммада як „печать пророків”. Юдейські та християнські теологи, спростовуючи цю ідеологему, висувають такі контраргументи. Передусім це те, що виникнення ісламу як релігії починається тут же з проповіддю Мухаммада, про що ніхто до нього не говорив. Окрім того, мусульманський календар, наприклад, починається не з часів Авраама, а з року, коли Мухаммад прийняв на себе духовну і політичну владу в Медині.

5. Віра в Страшний суд (всезагальне воскресіння, рай і пекло). Рай в ісламі уявляється як місце, де пра­ведники знайдуть вічне блаженство: це тінисті сади з численними каналами і джерелами. Людина одержить там основні насолоди: прохолоду, спокій, їжу і питво. У Корані, як і в мусульманській есхатології загалом, пекло – це місце, де невіруючі і грішники будуть піддані покаранням. Жерт­ви горітимуть у вогні: „А ті, котрі нещасливі, – у вогні, для них там – крики і ревіння” (Коран, 11: 106 – 108). Особливістю ісламського вчення про рай є те, що доступ до нього відкритий тільки для чоловіків і тих жінок, які ніколи не накликали на себе гнів з боку чоловіка й не противилися його волі.

6. Віра в божественне напередвизначення (предопреділення). Цей віросповідний принцип базується на вірі у винятковість і всемогутність Аллаха, завдяки якому всі людські справи ще до створення світу були занесені в особливі скрижалі (Коран, 36: 10). А тому, мусульмани вірять у фатальність долі. Усе на світі створено Аллахом, і ніхто не може змінити хід подій. Кожна подія вписана в книгу вічності до створення світу, і доля, година смерті кожної людини визначені заздалегідь. У Корані є багато місць, де підтверджується вчення про абсолютну волю Аллаха. Але особливо виразно воно викладено у 9-й сурі „Покаяння”: „Скажи”: „Не спостигне нас ніколи нічого, крім того, що заповів нам Аллах” (Коран, 9: 51).

Отже, основою ісламського віровчення є вчення Мухаммада про існування єдиного Бога Аллаха та про нього самого, як найбільшого серед пророків. Це вчення викладене у мусульманському Символі віри – Шахаді. Вона звучить вона так: “Немає божества, крім Аллаха, а Мухаммад – посланник Його”. Виходячи з того, що ця заповідь є найвище одкровення для віруючих, на мусульман накладається обов’язок не лише сповідувати, що Бог існує, а визнавати Його Творцем всього сущого, Йому одному служити і покорятися, а оскільки Мухаммад – це “печать пророків” і той, хто найкраще знав волю Аллаха, то його одного у всьому наслідувати.

 

5. „Стовпи ісламу” і обрядово-культова практика мусульман

Відправним пунктом будь-якого віросповідання, в тому числі й ісламського, є релігійне вчення про те, що знати істину і не чинити згідно з нею – це марновірство і суєтність. Натомість справжнє пізнання істини може бути лише тоді, коли воно втілене в поступку, в повсякденному житті. У мусульман це зводиться до суворого додержання і виконання ритуальних обов’язків, які випливають з вчення про “стовпів ісламу”. Цих „стовпів” є шість. Це шість релігійних приписів, що є обов’язковими для виконання усіма послідовниками Мухаммада. Вони найбільш повно засвідчують релігійність мусульманина на практиці (так звані зовнішні ознаки Боговшанування). У цьому зв’язку варто зазначити, що догматика ісламу є відносно простішою, а ніж його обрядово-культова практика (іман). Отже до стовпів ісламу належать:

1. Проголошення Символа віри (Шахада). Шахада це – один з найкоротших символів наявних у тій чи іншій релігії. Наприклад, християнський Символ віри налічує 12 членів (пунктів). Ісламською шахадою утверджується, що “Немає жодного божества, крім Аллаха і Мухаммад – посланець Його”. Юдейські та християнські богослови стверджують, що перша частина Шахади запозичена з п’ятикнижжя Мойсея. Зокрема у книзі Второзаконня (Повторення Закону) сказано: “Слухай, Ізраїль, Бог наш, Господь єдиний є” (Втор. 6, 4), а інша: “Мухаммад – посланець Його” – нав’язанана самим засновником нової релігії, який оголосив себе останнім „печаттю пророків”.

2. Виконання ритуальних молитов (салат), що включає в себе щоденну п’ятиразову молитву (намаз): вранці перед світанком (фаджр), відразу ж після полудня (зухр), посеред дня після полудня (аср), одразу ж після заходу сонця (магріб) та пізно ввечері, перед настанням ночі (іша). Історія канону про п’ятиразову молитву тісно пов’язана з нічною подорожжю Мухаммада на небо (існує мусульманський переказ про те, що під час чудесної подорожі Мухаммада на небеса Аллах заповідав йому молитися 50 разів на день, але піз­ніше змилостивився і скоротив це число в десять разів). Саме тоді йому відкрилося, що досвід триразової щоденної молитви, який практикували християни та іудеї, має бути замінено на (намаз). Щоправда в самому Кор’ані про п’ятиразове звершення молитви на день не йдеться. Проте там є заклик до моління чотири рази в день. “Хвала же Аллаху, коли застає вас вечір і коли застає ранок! Йому хвала і в небесах , і на землі, і ввечері, і коли вас застає південь” (Коран, 30: 16). Ісламські теологи стверджують, що згадане в кінці цитати покриває двох останніх в намазі. Моляться мусульмани з відкритими очима, а пози, які під час молитви приймає молільник є точним наслідуванням Мухаммада. Молитви повинні виконуватися благоговійно і дуже ретельно, скорочувати молитву дозволяється у разі небезпеки чи військових дій, а також подорожуючим. Перед намазом обов’язкове омивання. „Коли встаєте на молитву, то мийте ваші обличчя і руки до ліктів, обтирайте голову і ноги до щиколоток” (Коран, 5: 8).

3. Роздача милостині (зак’ят). Вважається, що вперше стисло, але точно відобразив вчення Мухаммада про “спасіння трудами” був його наслідник Умар. Він сказав: “Молитва доносить нас до Бога півдороги, піст припідносить нас до дверей Його палацу, милостиня же добуває нам дозвіл увійти”. Зак’ят може бути двох видів: добровільні пожертвування, звершення яких диктується любов’ю і благочестя (садакат) та обов’язкові, що вносяться регулярно. Сьогодні – це податок на користь громади (мечеті), що розглядається як соціальна повинність і як засіб до самоочищення. Отже садакат – це щось на зразок християнського вчення про милість, а зак’ят – це обов’язкова повинність, що муситьвиконуватися неухильно всіма членами мусульманської громади (як у протестантів – десятина).

4. Дотримання посту (саум або ураза). Піст у мусульман триває приблизно 30 днів, упродовж 9-го місяця (рамадана) за місячним календарем, згідно з яким місячний рік на 11 днів коротший за сонячний. Посту потрібно додержуватися від світанку до заходу сонця, споживати їжу, в доволі обмеженій кількості, мусульманин має право лише вночі. Припиняється (саум) в перший же день місяця шаввала гучними святкуваннями (свято називається Ід аль-Фітр).

5. Поломництво до священних місць – (хадж). Релігійна подорож до Мекки до Кааби, яка шанується мусульманами як Дім Божий, є вінцем життя для кожного з них. Відвідати хоча би раз у своєму житті це священне місце від них вимагає сам Мухаммад: “На людях обов’язковість хаджа до дому, для тих, хто в силі подолати шлях до нього” (Коран, 3: 97). Традиційними днями для звершення поломництва вважаються дні з 7-го по 10-й день дванадцятого місячного місяця (зу-ль-хіджжа).

6. Обов’язковість священної війни(джихад). Питання джихаду сьогодні є найсуперечливішим зі всього того, чому вчить Коран. Водночас про нього ісламські теологи воліють говорити все менше й менше. Дехто з них навіть викидають його зі списку шести обов’язкових “стовпів ісламу”, особливо ж, якщо їхня проповідь чи література адресована Західному адептові. На Сході ситуація дещо інша. Саудівська Аравія живе в стані “священної війни” з Ізраїлем. І Ірак, і Іран наполягали на тому, що війна між ними була джихадом. Мусульмани свою місію вбачають у наверненні всіх людей до ісламу будь-яким способом: починаючи мирною проповіддю і завершуючи насиллям і зброєю.

Як би там не було, варто зауважити, що в сучасній ісламські літературі наявні кілька обґрунтувань і змістовних наповнень поняття „джихад”:

1. боротьба проти ворогів Аллаха, до яких зараховуються всі невірні;

2. війна проти тих, хто зазіхає на недоторканність кордонів ісламської держави;

3. воєнні дії проти монотеїстів-немусульман, що живуть на ісламській території, але відмовляються сплачувати спеціальні податки з невірних;

4. боротьба з віровідступниками й тиранами.

Однак найпопулярнішим серед сучасних ісламських місіонерів сьогодні є вчення про так званий «внутрішній джихад», згідно з яким заклик Мухаммада вбити невірного потрібно розуміти як заклик до знищення немусульманина в собі, а не до насилля над конкретною людиною – іновірцем, безбожником чи багатобожником. Однак у Корані є доволі недвозначні настанови Мухаммада, яких його послідовники мали б дотримуватися. Наприклад, “А коли завершаться місяці заборонні, то бийте багатобожників, де тільки знайдете, захоплюйте їх, оточуйте, влаштовуйте засідки проти них у кожному прихованому місці! Якщо вони навернулися, виконали молитву і дали очищення, то звільніть їм дорогу: адже Аллах прощающий і милосердний” (Коран, 9: 5). Виключенням тут до пори до часу були християни та іудеї. Спочатку, коли Мухамед, вийшовши на проповідь і сподівався, що ті повірять у нього як в істинного пророка Божого, він говорив: “Найближчими в любові до тих, хто увірували (тобто мусульман) є ті, котрі говорили: “Ми – християни! Це – тому, що серед них є євреї і монахи і, що вони не припідносяться” (Коран, 5: 85).


 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.