Загальні вказівки до виконання індивідуальних робіт
Мета індивідуальної роботи - поглибити та систематизувати теоретичні знання студентів з дисципліни “Організація виробництва”, ознайомити їх з довідковою й нормативною літературою, допомогти набути практичних навичок вирішення конкретних економічних завдань.
Індивідуальна робота складається з двох завдань. Студент виконує її згідно з установленим варіантом. Індивідуальна робота виконується в учнівськім зошиті (зразок титульного листа наведено у додатку А). Кожна сторінка роботи нумерується. Недбало та неохайно оформлена робота повертається студенту для переоформлення без перевірки. Номер варіанту відповідає номеру прізвища студента у списку журналу академічної групи.
Рекомендується така послідовність виконання індивідуальної роботи:
· використовуючи основну і додаткову літературу, що рекомендується „Робочою програмою дисципліни”, засвоїти основні теоретичні визначення, методи розрахунку показників тощо;
· уважно ознайомитися з умовою завдання, уяснити його мету, кінцеві результати розрахунків;
· якщо студенту щось незрозуміло, треба звернутися до конспекту установочних лекцій та методичних вказівок до виконання індивідуальної роботи, проконсультуватися з викладачем особисто, або в письмовій формі.
Особливо корисним при засвоєнні окремих тем дисципліни, або вирішення завдань індивідуальної роботи є ознайомлення з типовими завданнями, приклади вирішення яких наведено в деяких навчальних посібниках.
Студенти, які не вірно виконали індивідуальну роботу, до заліку не допускаються.
Індивідуальні завдання №1
«Розрахунок тривалості технологічного та виробничого циклу»
Розрахувати тривалість технологічного та виробничого циклів за трьома видами руху предметів праці (послідовний, паралельний та змішаний) і побудувати графіки руху (технологічні карти) партії продукції, якщо розмір транспортної партії 1 одиниця продукції за індивідуальними даними таблиці 1.1.:
Таблиця 1.1
Вихідні данні для виконання ІЗ №1
Варіант
Кількість одиниць продукції
Кількість операцій
Тривалість операцій з урахуванням кількості робочих місць, од часу
Тривалість
простоїв
міжоперац.
природні
3/1
2/1
6/2
12/4
10/5
-
8/2
6/2
4/2
1/1
8/2
6/2
3/1
10/2
6/2
-
-
-
3/2
8/4
2/2
14/7
-
-
4/1
9/3
4/2
10/5
8/2
-
6/3
1/2
8/4
1,5/1
2/1
4/4
6/2
4/1
6/2
-
-
-
9/3
3/2
4/2
8/2
-
-
6/3
4/2
2/1
4/4
1/1
-
8/2
6/2
4/2
1/1
8/2
6/2
4/2
2/2
1/1
-
-
-
5/1
3/1
2/1
4/1
-
-
6/2
5/2
3/1
2/1
1/1
-
3/3
7/2
5/1
3/1
2/1
4/1
3/1
2/1
1/1
-
-
-
16/8
4/2
15/5
5/2
-
-
6/3
4/2
2/1
3/2
5/2
-
3/2
6/2
2/1
4/2
5/3
-
6/3
4/2
2/1
-
-
-
6/3
4,5/2
10/5
6/2
-
-
5/3
4/2
12/3
5/2
10/5
-
8/2
6/2
4/2
1/1
8/2
6/2
6/3
1/1
2/1
-
-
-
5/1
3/1
2/1
4/1
-
-
7/3
3/1
4/2
3/1
7/2
-
7/3
3/1
4/2
12/4
3/1
10/5
3/1
2/1
4/1
2/1
3/2
5/2
5,4/2
-
-
6/2
4/2
1/1
8/2
6/2
-
3/1
4/2
12/4
10/5
6/2
9/3
Методичні рекомендаціїї:
В організації виробничого процесу важливу роль відіграють часові параметри, оскільки взаємозв'язок і поєднання основних елементів виробничого процесу простежуються не лише в просторі, а й у часі. Це пояснюється тим, що виробничий процес повинен відбутися у визначений період, за який предмети праці підлягатимуть відповідній технологічній обробці, щоб перетворитися на готовий продукт. У цьому разі часові параметри виявляються через виробничий цикл, поняття якого буде розкрито далі.
Отже, метою організації процесу виробництва в часі є забезпечення узгодженого й планомірного перебігу виробничого циклу виготовлення виробу.
Виробничий цикл - це календарний період часу, протягом якого оброблюваний виріб або партія виробів проходять усі стадії виробничого процесу або певного його етапу і перетворюються на завершений продукт, чи готовий виріб.
Тривалість виробничого циклу визначають в одиницях календарного часу (годинах, днях, місяцях) і вона залежить від норм часу на виконання технологічних операцій, розміру партії виробів, які підлягають обробці, порядку передачі виробів за операціями, часу перерв у виробництві у зв'язку з регламентом роботи підприємства і з міжопераційними простоями.
Виробничий цикл складається з часу, який припадає на робочий період, і часу, який припадає на перерви, і визначають його за такою формулою:
,
де - час на технологічні операції (у тому числі підготовчо-заключний роботи), год.; - час на контрольні операції, год.; - час на транспортні операції, год.; - усі види перерв у виробничому циклі, год.
Структуру виробничого циклу подано на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Структура виробничого циклу
Основа виробничого циклу - технологічний цикл, який складається з операційних циклів.
Існують три види поєднання операційних циклів (видів руху предметів праці за операціями, пов'язаними з процесом): послідовний, паралельний і паралельно-послідовний.
Послідовний вид руху оброблюваних виробів характеризується тим, що кожна наступна операція починається лише після їх оброблення у межах попередньої операції. Сукупність операційних циклів становить технологічний цикл, тривалість якого визначають за такою формулою:
,
де - тривалість технологічного циклу при послідовному виді руху предметів праці, год.; n - величина партії деталей, шт.;tшк - повна норма часу на операцію (штучно-калькуляційна норма часу), год.; С, m - відповідно, кількість робочих місць на операції і кількість операцій у процесі; - тривалість природних процесів, год.
Перевага послідовного виду руху полягає в тому, що практично немає простоїв устаткування в межах оброблення однієї партії виробів, а недолік - надто тривалий цикл оброблення. Цей вид руху застосовують переважно в одинчному і дрібносерійному типах виробництва.
Тривалість виробничого циклу при послідовному русі предметів праці охоплює додатково міжопераційні перерви, тривалість природних процесів і перерви, пов'язані з режимом роботи підприємства, і визначають її за такою формулою:
,
де п - кількість виробів у партії, шт.; - повна норма часу на операцію (штучно-калькуляційна норма часу), год.; С - кількість робочих місць на операції, од.; т - кількість операцій у процесі, шт.; - тривалість природних процесів, год.; - середній міжопераційний час, хв.
Тривалість виробничого циклу партії виробів при послідовному виді руху в календарних днях визначають за такою формулою:
,
де s - кількість змін; - тривалість зміни, год. чи хв.; f - коефіцієнт для переведення робочих днів у календарні (за 253 робочих днів у році f = 0,70).
Тривалість міжопераційного часу визначають для різних видів руху деталей за такими формулами:
- для послідовного виду руху деталей (виробів):
- для паралельного й паралельно-послідовного виду руху деталей (виробів):
,
де - середній коефіцієнт завантаження робочого місця на i-й операції; - кількість робочих місць для і-ї операції, шт.; γ - кількість передавальних партій на і-й операції, які пролежують.
Паралельний вид руху предметів праці характерний тим, що вироби від одного робочого місця до іншого передають поштучно або транспортними партіями і обробляють у межах всіх операцій без пролежування.
Тривалість виробничого циклу за паралельного виду руху партії виробів визначають за такою формулою:
Послідовно-паралельний вид руху партії виробів характеризується поєднанням переваг послідовного і паралельного видів руху у виробництві. Він має такі особливості: вироби від одного робочого місця до іншого передають частинами партії; ці частини обирають так, щоб устаткування під час оброблення деталей не простоювало (як у послідовному виді руху) і щоб цикл виготовлення виробу був коротшим (як у паралельному виді руху). Отже, відбувається часткове заощадження часу на виконання суміжних операційних циклів.
Тривалість виробничого циклу при послідовно-паралельному русі виробів розраховують за такою формулою:
,
де - сума коротких операційних циклів із кожної пари суміжних операцій, год.
Паралельно-послідовний вид руху партії виробів найчастіше застосовують у серійному виробництві.
Використання того чи іншого методичного підходу щодо визначення тривалості виробничого циклу партії виробів за різних видів їх руху у виробничому процесі залежить від мети здійснення відповідних розрахунків і використання їх результатів з метою підвищення рівня організування виробництва.
На основі викладеного матеріалу можна зробити такі висновки:
1. Технологічний і виробничий цикли є найдовшими при послідовному виді руху деталей. У цьому разі тривалість циклу прямо пропорційна до величини партії виробів і норм часу на їх виконання. Отже, цей вид руху доцільно застосовувати для невеликих партій і невисокої трудомісткості операцій, оскільки це сприятиме скороченню тривалості циклу.
2. Найменша тривалість циклів спостерігається при паралельному русі виробів. Але тут можуть виникати перерви в роботі на робочих місцях, які впливають на ефективність організації виробництва.
3. Витрати на транспортування при паралельному й паралельно-послідовному видах руху виробів є більшими, ніж при послідовному, через появу транспортних партій. Таким чином, для зниження транспортних витрат ці види руху виробів доцільно використовувати у випадках предметного організування дільниць чи цехів, тобто за перебігом технологічного процесу.
4. Послідовний вид руху деталей раціонально застосовувати під час організовування дільниць і цехів за технологічним принципом. Однак здебільшого види руху деталей комбінують, тобто для нетрудомістких операцій використовують послідовний вид, для трудомістких - два інші види.
Важливим чинником вибору виду руху виробів є тип виробництва. Для поодинокого і дрібносерійного типів виробництва оптимальним є послідовне поєднання операцій; для серійного й масового виробництва краще використовувати паралельне чи паралельно-послідовне поєднання операцій, яке доцільне також в умовах гнучкого автоматизованого виробництва в поодинокому чи дрібносерійному типах виробництва.