Несприятливі погодні явища

Стихійні природні явища — це ті, прояв яких має аномальний характер і завдає великої шкоди господарству. На території України через складність фізико-географічних умов характерною є значна повторюваність небезпечних метеорологічних явищ (злив, великого граду, пилових бур, завірюх і снігопадів, морозів, спеки, суховіїв, заморозків тощо). В Україні досить часті сильні дощі, коли за 12 год (і менше) випадає 50 мм та більше опадів. Для гірських районів Українських Карпат сильними є дощі за випадіння 30 мм та більше опадів за той же час. Вони випадають на західних холодних фронтах, їх можуть приносити південно-західні та стаціонарні циклони. Найчастіше (35 %) такі дощі випадають протягом одного дня, а також 2—5 днів. Вони починаються на заході та поступово зміщуються на схід, їх розподіл по території має плямистий характер, частіше випадають на території однієї адміністративної області. [13]

Несприятливим для господарювання явищем є випадіння граду (рис. 17) Повторюваність випадіння граду найбільша в Українських Карпатах і Кримських горах; вона становить 4—6 днів на рік. Цьому сприяє розвиток висхідних потоків перед горами, посилення турбулентності в приземному шарі повітря, наслідком чого є збільшення хмарності. На більшій частині території України середнє число днів із градом сягає двох, дещо більше їх на височинах. Одначе в окремі роки число днів із градом у горах досягає 12, а на решті території 4—5 днів. У більшості випадків інтенсивно випадає дрібний град. Повторність випадіння граду діаметром 30 мм становить близько 20 %. Великий град трапляється від кінця квітня — початку травня до кінця серпня — середини вересня. На Кримському півострові він може випадати і взимку. [12]

Випадіння граду частіше буває протягом одного дня, в окремих областях — двох днів, іноді трьох, і випадає град по території плямами або смугами.

В Україні в теплий період року в південних, південно-східних і східних районах температури повітря можуть бути небезпечними (+35°С і вище), а також особливо небезпечними (+40°С і вище). Для північних, західних і північно-східних районів небезпечними є температури +30 °С і вище, особливо небезпечними +35 °С і вище. Ці температури встановлюються в областях підвищеного тиску під час надходження сухих і жарких континентальних повітряних мас, а також тропічних мас із південної чи західної периферії антициклонів із Середньої Азії та Північної Африки, з відрогів антициклонів Азорського максимуму. [14]

Рис. 17. Грози. Град [17]

З переважанням антициклональної сонячної погоди на всій території України відбувається висихання й нагрівання поверхні грунту, що сприяє прогріванню нижніх шарів атмосфери.

В такі роки у степовій і лісостеповій зонах, а також у районах зони широколистяних лісів бувають суховії, посухи й пилові бурі. Виникнення посушливих явищ в Україні залежить від тривалості й частоти бездощових періодів.

Дослідження показали, що несприятливий вплив сухості повітря і ґрунту на рослини фіксується через 10 днів після припинення випадіння опадів, тому важливо передбачити бездощові періоди тривалістю понад 10 днів. Упродовж теплого періоду року в середньому в Україні буває 3—9 бездощових періодів різної тривалості, а в окремі роки кількість їх може досягати 13—15.

Найтриваліші бездощові періоди в західній частині України досягають 50—60 днів, на південному сході — 80, а в приморській смузі —100 днів. В Українських Карпатах максимальна тривалість бездощових періодів становить 39 днів. [5]

Посушлива погода, збільшення швидкості вітру викликає пилові (чорні) та піщані бурі, які супроводжуються переносом пилу й піску на значні відстані. Пилові бурі можуть виникати і взимку, за відсутності снігового покриву. У ХХ столітті найтриваліші пилові бурі було зафіксовано взимку 1969 p., коли на мерзлому ґрунті не було снігу, а швидкість вітру досягала 28-35 м/с.

Розвіювання пісків спостерігається на терасах і зандрових рівнинах. Піщані кучугури утворилися внаслідок перевіювання флювіогляціальних і давньоалювіальних пісків. Розвіювання пісків відбувається також на ділянках розбитих, сипучих пісків, які утворились після знищення лісів і пошкодження трав'янистого покриву через випасання худоби, прокладання шляхів та ін. Для запобігання негативному впливові несприятливих фізико-географічних процесів застосовується комплекс природоохоронних агротехнічних, меліоративних, гідротехнічних та організаційних заходів.

Більше 50 % території України охоплюється посухами, які бувають один раз на 10—12 років, особливо в південно-східних і південних районах. За останні 50 років посухи в Україні траплялися через 3—4 роки. Суховії (сухі та спекотні вітри, коли відносна вологість повітря менше 30 %, а температура повітря вища +25 °С) спостерігаються в Україні переважно при антициклональній погоді в теплий період. Значна кількість днів із суховіями (15—25 днів) припадає на Херсонську, Миколаївську і Дніпропетровську області, Степовий Крим, східні райони Луганської і Донецької областей.

На території України в середньому за рік буває 10—25 діб із сильними вітрами (швидкість більше 25 м/с). Сильними вітрами зумовлюються пилові (чорні) бурі, що виникають при посушливій погоді, коли швидкості вітру збільшуються й переносяться пилуваті й піщані частки ґрунтів, ступінь зволоження яких низький (в шарі 0—25 см ґрунту вміст вологи становить 10—25 мм). Найбільше число днів з пиловими бурями буває в степовій зоні (25— 40 днів), виникають вони з березня по вересень. Перенесення снігу сильним вітром зумовлює хуртовини. Найчастіше вони бувають на північному сході України (20—25 днів щорічно), а в напрямку на захід кількість днів з хуртовинами зменшується до 4—5. [12]

Рис. 18. Швидкість вітру по регіонам України

У поширенні гроз (рис. 17) на території України спостерігаються такі особливості:

1) на її рівнинній частині в середньому за рік буває 25—30 днів з грозами;

2) менше їх на Азово-Чорноморському узбережжі, при долинах великих річок і водосховищах;

3) грози спостерігаються з квітня по вересень, найбільше їх буває в червні — липні, однак в степовій зоні, Кримських горах їх максимум припадає на червень, а в зоні мішаних лісів, лісостепу. Донецькій височині, Українських Карпатах — на липень. [1]

У холодний період року в Україні спостерігається ожеледиця (рис. 19). З жовтня по березень буває від одного до десяти днів з ожеледицею. Найбільше (30—40 днів щорічно) це явище спостерігається на Приазовській і Донецькій, Придніпровській, Подільській височинах, Кримських горах. На більшій частині території України спостерігається від 10 до 20 днів з памороззю. Вона утворюється з листопада по березень. [6]

Рис.19 Ожеледь [4]

Поиск по сайту: