До інших видів кримінально-процесуальних документів належать: подання, клопотання, повідомлення, обвинувальний висновок, заява, доручення, зобов'язання та ін

Класифікація кримінально-процесуальних документів:

1. за процесуальним значенням:

· основні - це документи, що фіксують підсумок певного етапу діяльності. Зазвичай, ними закінчуються стадії судочинства (постанова про порушення кримінальної справи, постанова про закриття кримінальної справи, обвинувальний висновок тощо);

· допоміжні - це документи, які не є підсумковими, проте вони забезпечують законне й обґрунтоване прийняття основного рішення та можуть бути як початковими (протокол усної заяви про злочин та ін.), так і проміжними, що складаються під час провадження в справі (протокол допиту, постанова про проведення обшуку тощо);

2. за імперативністю складання:

· обов'язкові - це документи, що складаються відповідно до безумовної вимоги закону про їх складання в будь-якій або в певній категорії кримінальних справ (постанова про порушення кримінальної справи, постанова про призначення експертизи тощо);

· факультативні - це документи, складання яких не є обов'язковим у справі та залежить від фактичних обставин справи й розсуду особи, що веде процес (протокол очної ставки, доручення та ін.);

3. за місцем складання:

· документи, що складаються в службових приміщеннях органів досудового розслідування, прокуратури та суду (постанова про притягнення як обвинуваченого, обвинувальний висновок тощо);

· документи, які складаються поза межами службових приміщень відповідних органів (протокол обшуку приміщення, протокол опису майна та ін.).

Порядок створення та розслідування кримінальних справ групою слідчих.

Ст 119 КПК

Якщо розслідування особливо складної справи доручається декільком слідчим, то про це зазначається в постанові про порушення справи або виноситься окрема постанова. Один з цих слідчих призначається старшим, він приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих.

Постанова про призначення в справі декількох слідчих оголошується обвинуваченому.

Коментар:

1. Коментована стаття закріплює можливість розслідування справи групою слідчих. Провадження слідства в справі декількома слідчими найбільш поширене у справах, де до кримінальної відповідальності притягується декілька обвинувачених, встановлена значна кількість епізодів злочинної діяльності. За таких умов з'являється нагальна необхідність у проведенні багатьох слідчих дій у обмежений процесуальними строками час. Створення слідчої групи з розслідування таких кримінальних справ надає можливість успішно їх розслідувати.

2. Постанову про створення слідчої групи виносить або прокурор (відповідно до своїх повноважень, передбачених ст. 227 КПК), якщо до складу групи входять слідчі прокуратури, або слідчі прокуратури та інших відомств. Якщо до складу такої групи входять слідчі інших правоохоронних органів, постанову виносить начальник слідчого відділу цього органу (див. ст. 1141 КПК).

Одночасно із створенням групи у тій же постанові визначається слідчий, який призначається старшим. Він і приймає справу до свого провадження, про що виноситься відповідна постанова.

3. Після винесення зазначеної постанови з метою забезпечення прав учасників кримінального судочинства, зокрема права заявляти відвід слідчому, постанову оголошують обвинуваченому (підозрюваному) та іншим учасникам процесу (потерпілому, наприклад). Оголошення постанови проводиться шляхом складання відповідного протоколу або шляхом запису про ознайомлення зазначених осіб, зробленого на вказаній постанові.

У подальшому в разі зміни складу слідчої групи (зміна керівника групи, включення інших слідчих у зв'язку з виходом з її складу слідчих та ін.) прокурор або начальник слідчого відділу виносить відповідну постанову, яка оголошується обвинуваченому (підозрюваному).

4. Слідчий, який був призначений старшим групи, відповідає за справу в цілому, оскільки він прийняв справу до свого провадження, планує її розслідування, координує та спрямовує діяльність всіх осіб, які входять до складу групи, приймає найважливіші рішення по справі (готує постанову про притягнення до відповідальності як обвинувачених, підписує обвинувальний висновок або приймає рішення про закриття справи та ін.).

Слідчі, які входять до складу групи, не втрачають процесуальної самостійності і мають всі права, передбачені ст. 114 КПК. Тому слідчий вправі приймати самостійні рішення на ділянці, яка йому доручена. У разі виникнення незгоди зі старшим групи питання вирішується прокурором або начальником слідчого відділу.

На практиці досить часто створюються так звані слідчо-оперативні групи, до складу яких входять окрім слідчих також і оперативні працівники органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції. Створюються такі групи у зв'язку із розслідуванням багатоепізодних, складних справ зі значним обсягом оперативно-розшукових дій. Правовою підставою створення такої групи є положення ст. 114 і 119 КПК.

Інколи про створення слідчо-оперативної групи складається постанова прокурора або начальника слідчого відділу, а в інших випадках з цього приводу видається наказ відповідним керівником відомства, який виділяє до складу такої групи підлеглих йому працівників (з карного розшуку, з відділів боротьби з економічними злочинами та ін.). У деяких випадках про створення такої групи складається постанова, де вказуються оперативні працівники, включені до групи, і зазначається, що вони будуть виконувати слідчі та оперативно-розшукові дії за дорученням слідчого.

Поиск по сайту: