СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Важливе значення науково-технічним проблемам розвитку харчової промисловості

ВСТУП

Важливе значення науково-технічним проблемам розвитку харчової промисловості відводяться автоматизації виробничих процесів. Автоматизація виробничих процесів на даному етапі включає в себе: впровадження нових приладів та технічних засобів, створення розгалужених систем управіння, в яких застосовуються такі технічні засоби як контролери, мікропроцесори, щитові комп’ютери та інші засоби автоматизації.

Цукрова промисловість є однією із важливих галузей харчової промисловості України. На даному етапі розвитку цукрової галузі в умовах скорочення посівів, малої врожайності або низької якості буряку, високих цін на енергоносії, зношення застарілого обладнання, і як наслідок висока собівартість виробництва. Тому головними напрямками розвитку є реконструкція, модернізація і технічне вдосконалення обладнання, підвищення ефективності праці, скорочення чисельності обслуговуючого персоналу. Але в свою чергу заміна устарілого обладнання на нове більш сучасне , введення нових технологій замість старих веде до великих економічних затрат та тривалого часу. А введення автоматизованих систем управління технологічним процесом цукрового виробництва дозволить виконати це в короткий час і без великих економічних затрат.

Актуальність проекту полягає в тому, що автоматична система управління технологічним процесом на вітчизняних виробництвах дозволить

вирішити три основні задачі: стабілізувати потік сировини та продуктів, скоротити втрати сировини

та енергоносіїв, забезпечити управління виробництвом. І головне

вирішити мету, яка заключається в тому щоб робота відділення забезпечувала необхідну потужність та ритмічну подачу продукту при додержанні технологічного процесу.

1.1 Характеристика приміщення у якому знаходиться об’єкт

автоматизації

Виробництво цукру характеризується високою вибухо- та пожежо- небезпекою. Сам цукор є горючою речовиною, зважена в повітрі виробничих приміщень пил цукру вибухонебезпечна, осіла цукровий пил пожежонебезпечна, вона сильно електризується. У технологічному процесі використовуються такі небезпечні речовини, як формалін, сірка, кислоти; виділяються аміак, водень, оксид вуглецю, діоксид сірки. Горючими речовинами є сухий буряковий жом і його пил, а також використовуються при затарюванні пакувальні матеріали. Для очищення рафінадних сиропів в якості адсорбентів застосовуються кістяний і активоване вугілля. Пожежонебезпечні властивості речовин, що зустрічаються в цукровому виробництві.

Цукрова пил при відносній вологості повітря понад 70% не загоряється, тому ряд технологічних операцій, аж до виходу цукру-сирцю з продуктового відділення, не представляє пожежної небезпеки. Виняток становлять дифузійні батареї, де для дезінфекції використовується формалін; Випарна станція, при виварку якої виділяється водень; сірчані печі, призначені для вироблення сульфітаціонного газу; випалювання вапняку і сушіння жому.

Сушка та упаковка цукру-піску, оброблення, сортування і пакування цукру-рафінаду, виробництво цукрової пудри є найбільш небезпечними в пожежному відношенні переділами виробництва, тому що з-за високих концентрацій цукрового пилу можливі не лише загоряння, але і вибухи. Виробництво цукру-рафінаду більш пожежонебезпеки, ніж цукробурякове виробництво, тому що сировиною для нього служить цукор-пісок, а не буряк або сирець. Оцінка категорій виробничих приміщень за вибухо-і пожежонебезпеки, а також класифікація їх за вимогами до пожежної безпеки електроустановок. Примітка. Класи пожежо-та вибухонебезпечних пилу приведені за даними.

Попередження виникнення вибухів і пожеж сприяє виконання поряд з організаційними і технологічними заходами спеціальних вимог до систем інженерного обладнання.

Виробничі приміщення оснащуються системами опалення і припливно-витяжної вентиляції. Призначення вентиляційних систем полягає не лише у створенні необхідних санітарно-гігієнічних умов, але й у запобіганні освіти вибухо-і пожежонебезпечних концентрацій. Вибір систем опалення та вентиляції здійснюється відповідно до нормативних вимог [1] та відомчими вказівками згідно категорійності приміщень. Протипожежні вимоги до опалювально-вентиляційних систем регламентують вибір типу обладнання, порядок його розміщення з урахуванням ступеня вогнестійкості.

При виробництві цукру передбачаються наступні основні заходи, що забезпечують вибухо-і пожежна безпека. Як правило, передбачаються повітряні системи опалення відділенні сушіння цукру, пресового і колочний-пакувального, сушки і розфасовки лимонної кислоти, складу безтарного зберігання цукру. Приладові системи опалення застосовуються в приміщеннях категорій В, Г, Д; в якості опалювальних приладів на ділянках з пилевиделеніямі використовуються регістри з гладких сталевих труб, що встановлюються на відстані не менше 100 мм від стін, з пристроєм в приміщеннях категорій Б і В захисних екранів з негорючих матеріалів.

Вентиляційні системи розраховуються з умов забезпечення концентрацій шкідливих речовин у робочій зоні нижче ГДК, які значно менше значень НКПРП, встановлених для цих речовин. Вибухонебезпечні концентрації можуть створюватися у повітроводах витяжних систем, сухих пиловловлювачів та бункерах уловлена пилу. Щоб уникнути цього, концентрація горючих газів, пари, пилу в видаляється системами механічної вентиляції повітрі не повинна перевищувати 50% НКПРП. У виробничих приміщеннях категорії Б поряд з механічною вентиляцією передбачається загальнообмінна природна витяжка в обсязі не менш одноразового повітрообміну; тут-таки необхідно передбачати системи механізованого прибирання пилу; для виробничих приміщень з виділенням цукрового пилу слід організовувати мокру пилеуборку. Забороняється застосовувати Сдув пилу стиснутим повітрям.

Системи місцевих відсмоктувань, що видаляють пил цукру, сірки, вугілля, слід передбачати з резервним вентилятором, якщо в цеху відсутня аварійна вентиляція. Не допускається об'єднувати в одну систему відсмоктування, що видаляють речовини, що створюють при змішуванні легкозаймисті чи вибухонебезпечні суміші; не рекомендується об'єднувати в одну систему місцеві відсмоктування від транспортера обпаленої вапна і кареток ізвестеобжігательной печі і витяжку від з-вестегасільного барабана і від укриттів песколовушек і мішалок. Системи загальнообмінної вентиляції сушильних відділень, цеху цукрової пудри, складу безтарного зберігання цукру оснащуються резервним вентилятором, якщо продуктивність систем аварійної вентиляції не забезпечує концентрацію цукрового пилу в повітрі нижче 0,8 г/м3.

Приймальні отвори для видалення повітря системою загальнообмінної витяжної вентиляції з верхньої зони випарної станції слід розташовувати не нижче 0,1 м від площини стелі. Згідно з вимогами технологічної частини у виробничих приміщеннях передбачається аварійна витяжна вентиляція з механічним спонуканням, що забезпечує 8-кратний повітрообмін.

Сушильне відділення характеризуеться за вибухо і пожежонебезпекою :

Вибухо небезпека – группа Б

Пожежонебезпекою - В і А

1.2 Опис системи автоматизації

Контур регулювання подачі пари в випарник. На виході з барабана вимірюється термоперетворювачем типу ТСМ 100М (поз.1а) температура гарячого цукру та через мікропроцесорний регулятор надходить на контролер. При підвищенні або пониженні температури сигнал перероблюється і видається сигнал на електропневматичний клапан типу Z-1 (поз.1в) вх.сигн. 4-20мА., який в скою чергу регулює подачу гарячого повітря в апарат.

Контур вимірювання температури. За допомогою термоперетворювачів типу ТСМ 100М (поз.2а,3а) здійснюється вимірювання температури.

В системі автоматизації сушильного барабана я застосував такі засоби як :

1) Термоперетворювач типу ТСМ – 100М

2) Мікропроцесорний регулятор Simatic S7 SIPART DR19

3) Електропневматичний клапан

4) Електромагнітний витратомір типу MAG 3100

5) Вимірювальний перетворювач типу МТМ

6) Програмний контролер типу Simatic S7

Я обрав такі засоби автоматизації тому , що вони є новими і мають не високу ціну. Ця система автоматизації зменшить участь людини в процесі до мінімума.

1.3 Обґрунтування вибору модифікації приладів і контролера,

їх технологічна характеристика

Програмний контролер типу Simatic S7

SIMATIC STEP 7 - програмне забезпечення фірми Siemens AG для розробки систем автоматизації на основі програмованих логічних контролерів SIMATIC S7-300/S7-400/M7/C7 і WinAC. Програмне забезпечення випускається з інтерфейсом англійською, німецькою, французькою, італійською та іспанською мовами. Спеціальні версії забезпечують роботу японською і китайською мовами.

Розрізняють наступні версії:

· SIMATIC STEP 7

· SIMATIC STEP 7 Professional

· SIMATIC STEP 7 Lite

Для контролерів SIMATIC S7-200 існує власний програмний продукт STEP 7 MicroWin.

Рисунок 1.

За допомогою цієї програми виконується комплекс робіт по створенню та обслуговування систем автоматизації на основі програмованих логічних контролерів SIMATIC S7-300 і SIMATIC S7-400 фірми Siemens. У першу чергу це роботи з програмування контролерів. Програмований логічний контролер, (ПЛК) - це мікропроцесорне пристрій, призначений для керування технологічними процесами в промисловості та іншими складними технологічними об'єктами (наприклад, системи управління мікрокліматом). Принцип роботи ПЛК полягає в зборі сигналів від датчиків та їх обробки з прикладної програмі користувача з видачею керуючих сигналів на виконавчі пристрої. В основі роботи лежить концепція проекту, під яким розуміється комплексне рішення задачі автоматизації, включаючи кілька взаємозалежних контролерів, що з'єднують їх мережі та системи людино-машинного інтерфейсу. Роботу з проектом в цілому забезпечує головна утиліта STEP 7 - SIMATIC Manager. STEP 7 дозволяє проводити конфігурування програмованих логічних контролерів і мереж (утиліти HWConfig і NetPro). У процесі конфігурування визначається склад устаткування в цілому, розбивка на модулі, способи підключення, що використовуються мережі, вибираються настройки для використовуваних модулів. Система перевіряє правильність використання та підключення окремих компонент. Завершується конфігурування завантаженням вибраної конфігурації в устаткування, що по суті є налагодженням устаткування. Утиліти конфігурування дозволяють здійснювати діагностику обладнання, виявляти апаратні помилки або неправильний монтаж устаткування. Програмування контролерів проводиться редактором програм, що забезпечує написання програм на трьох мовах:

LAD - мова релейно-контактної логіки;

FBD - мова функціональних блокових діаграм;

STL - мова списку інструкцій.

На додаток до трьох основних мов можуть бути додано чотири додаткові мови, що поставляються окремо:

· SCL - структурований мова управління, по синтаксисі близький до Pascal;

· GRAPH 7 - мова управління послідовними технологічними процесами;

· HiGraph 7 - мова управління на основі графа станів системи;

· CFC - постійні функціональні схеми.

Можливість спостереження за поточним станом програми, доступне при використанні будь-якої мови програмування, що забезпечує не тільки налагодження програмного забезпечення, а й пошук несправностей в підключається обладнанні, навіть якщо воно не має засобів діагностики. Інтегрована розробка систем автоматизації на основі STEP 7

У сімействі програмних продуктів компанії Siemens для вирішення комплексних завдань автоматизації STEP 7 виконує інтеграційні функції. До проекту STEP 7 можуть бути, наприклад, включені системи людино-машинного інтерфейсу, наприклад, операторські панелі, конфігуровані за допомогою виробленого Siemens програмного забезпечення ProTool або WinCC Flexible, або персональний комп'ютер з програмним забезпеченням WinCC. Інтеграція проектів для ЧМІ до проекту STEP 7 полегшує автоматичне зв'язування проектів для контролера і операторського інтерфейсу, прискорює проектування і дозволяє уникнути помилок, пов'язаних з роздільним використанням програм. Повною мірою ці переваги проявляються при використанні системи проектування PCS7, в основі якої також використовується STEP 7. Аналогічно в STEP 7 інтегрується програмне забезпечення для налаштування і управління складними вимірювальними або виконавчими пристроями автоматізіці, наприклад, частотними приводами. STEP7 також дозволяє спроектувати мережеві настройки. з'єднання і передачу даних між пристроями автоматизації, наприклад, системи Master-Slave при обміні даних по шині Profibus з використанням протоколу DP.

Мікропроцесорний регулятор Simatic S7 SIPART DR19

Регулятор як частина загального автоматизованого рішення в машинобудуванні, в тому числі і в малому, сьогодні реалізується ще під сильним впливом окремих елементів (апаратурних або програмних). На основі автоматизованої системи SIMATIC TIA (Totally Integrated Automation - повністю інтегрована автоматизація) запропоновані, поряд зі стандартними PLC-виробами (англ. PLC - програмовані логічні контролери; ньому. SPS), і пристрої - регулятори, які повністю уніфіковані з системою SIMATIC. Для самих різних завдань запропоновано ступінчастий ряд регуляторів у апаратурно та програмному виконанні.

Регулятори як частина загального автоматизованого рішення в керуючих установках є складовими частинами загальної системи

ЦР 9000 Термоперетворювач опору в комплекті з датчиком ТСМ 100М

Перетворювач вимірювальний ЦР9000 призначений для перетворення опору термоопору за ГОСТ 6651-94 (далі ТЗ) в уніфікований електричний сигнал постійного струму. Область застосування: перетворювач у комплекті з ТЗ може застосовуватися для контролю температурних параметрів на різних підприємствах (вимірювання температури в сушильному барабані, температури навколишнього повітря або всередині).

Електромагнітний витратомір типу МАG 3100

Рисунок 2. MAG 3100

Размір, мм - Dу 15-2000

З`єднання - фланцеве

Тиск, бар - Макс. 100

Температура, °C - від -40 до 180

Футеровка - Неопрен, EPDM, Тефлон, (PTFE), Поліуретан, Ебоніт, Linatex®

Электроди - AISI 316 Ti, Хастеллой C, Платина/Іридій, Монель, Титан,Тантал

Тип корпуса - IP 67 / 68

Версія вибухозахисту - EEx [ia/ib] IIB T4-T6, EEx [ia/e] IIC T3-T6

Вимірювальний перетворювач типу МТМ

Прилади призначені для накопичення (архівування) в незалежній пам'яті, зберігання і відображення інформації про стан технологічного параметра, заданого сигналами термоелектричних перетворювачів (ТП), термометрів опору (ТЗ), сигналами постійного струму 0-5 мА, 0-20 мА, 4-20 мА, напруги постійного струму 0-100 мВ по шести каналах, а також для заміни самопишучих приладів, використовують паперові носії (КСП, КСМ, РП160 та ін.)

Не має потреби в регулярному обслуговуванні, не вимагає витратних матеріалів.

1.4 Розробка та опис принципової схеми

Принципова схема – схема, кожний елемент якої, виконуючи визначену функцію не може бути розділений на частини, що мають самостійне функціональне призначення. На основі принципових схем, які визначають повний перелік елементів і зв’язків між ними, розробляються наступні матеріали проекту: загальний вигляд щита, їх монтажні схеми, схеми зовнішніх з'єднань.

Принципові схеми, які входять в проекти автоматизації технологічних процесів, по призначенню поділяють на схеми управління, сигналізації і схеми живлення. Можливе поєднання функцій управління і сигналізації в одній схемі, або навпаки.

До принципових схем пред'являються наступні вимоги:

· Надійність – спроможність схеми виконувати задані функції, зберігаючи в часі значення що відповідають заданим режимам і умовам використання технічного обслуговування і ремонтів;

· Безпека роботи обслуговуючого персоналу і запобігання псування продукції і ушкодження устаткування при аварійних ситуаціях, які викликані несправностями в колах схем, а також повним зникненням або зниженням і наступним відновленням живлення схеми.

· Зручність експлуатації пов'язана з мінімумом витрат праці й уваги експлуатаційного персоналу з можливістю проведення ремонтних, налагоджувальних робіт при дотриманні необхідних мір безпеки.

· Економічність, оцінювання не тільки вартості елементів що входять в систему, але й по вартості з'єднувальних ліній.

Принципові схеми управління, сигналізації, вимірювання, регулювання, живлення, що входять до складу проекту автоматизації технологічних процесів, виконують у відповідності з вимогами ГОСТів, які регламентують правила виконання схем, умовні графічні та буквенно-цифрові позначення елементів схем, маркування кіл.

Схеми виконуються без дотримання масштабу. Графічні позначення елементів і з’єднуючі їх лінії зв’язку розміщуються на схемі так, щоб забезпечити найкращу уяву про взаємне розміщення її складових частин. При багатолінійному виконанні зображення кожне коло зображають окремою лінією, а елементи, що містяться в цих колах, - окремими умовними графічними позначеннями. Схеми, як правило, виконуються для об’єктів автоматизації що знаходяться у відключеному (неробочому) станію.

Кола принципових електричних схем систем автоматизації маркують, як правило, послідовними числами від вводу джерела живлення до споживача, а ділянки які розходяться з верху в низ в направленні з ліва на право. При маркуванні кіл дозволяється залишати резервні номери. В системах автоматизації для маркування рекомендується застосовувати наступні три групи чисел:

· для кіл управління, регулювання 1-399, 1001-1399, 2001-2399і т. д;

· для кіл сигналізації 400-799, 1400-1799, 2400-2799 і т, д;

· для кіл живлення 800-999, 1800-1999, 2800-2999 і т. д.

При виконанні принципових електричних схем управління складними об'єктами ці схеми доповнюють пояснюючою технологічною схемою зі спрощеним зображенням всіх апаратів і машин, які входять в склад технологічного вузла, для якого вони розробляються, при необхідності на схемі також проводять циклограму роботи обладнання і схему блокуючи залежностей, які вказують послідовність роботи обладнання. В більш простих випадках обмежуються коротким текстовим поясненням по умовам і режимам роботи обладнання.

Для пояснення роботи схеми приводять таблиці, які розміщуються з правої сторони від зображення схеми з горизонтальним строковим розташуванням деяких кіл. В таблицях розташовується записують призначення кола і елементи які в нього входять, Номер який входить до даної схеми креслення, посилання на вихідні матеріали та інші відомості пишуть в примітках. В переліку електроапаратури яка розташовується завжди над основним написом у вигляді таблиці, приводять основні характеристики цієї апаратури і її позначення на схемі.

На даній принциповій схемі зображені первинні перетворювачі, вторинні прилади, мікропроцесорний контролер, мікропроцесорні регулятори, перетворювачі, виконавчі механізми і блоки живлення.

Електромагнітний витратомір MAG3100/6000 (поз.4а) складається з двох частин, вимірювача і перетворювача, останній має вихідний аналоговий сигнал струму 4-20мА який подається на контролер по аналоговому вході на контакти 7,8.

Вимірювальний перетворювач тиску МТМ 701(поз.6а)з вихідним сигналом 4-20мА до контактів 3,4.

Контролер є наборним, так в нього всі входи і виходи аналогові, живиться від двохканального блока живлення. Також контролер підключається до ЕОМ по інтерфейсі RS-485 що дає великі переваги, до яких відносяться:

· програмувати контролер за допомогою ЕОМ

· на моніторі ЕОМ видно весь технологічний процес

· зручне користування (внесення змін в параметри тех. процесу)

Сигнал з контролера (конт.5,6) поступає на вбудований в клапан перетворювач до якого підключається тиск живлення 140кПа із колектора низького тиску. Перетворений сигнал тиску поступає виконавчий механізм.

2 ОРГАНІЗУВАННЯ РОБІТ З МОНТАЖУ ЗАСОБІВ ВИМІРУ І СИСТЕМ АВТОМАТИЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

2.1 Передмонтажна перевірка приладів та засобів автоматизації

Передмонтажна вимірювального перетворювача тиску МТМ 701.

Включає в себе зовнішній огляд. Оцінюється загальний стан; встановлюється комплектність вузлів і блоків приладу, якщо мається то і наявність спеціального інструменту; запасних частин, деталей; перевіряється наявність пломб або клейма і відповідність технічних характеристик приладів вказаних в проектній документації. Якщо під час перевірки виявиться хоча б один дефект, то прилад вважається несправним і відправляється на фірму постачальника.

Електропневматичний клапан типу Z-1

Електропневматичний клапан типу Z-1 складається з двох приладів: перетворювача та виконавчого механізму.

При проведенні перевірки необхідно здійснити зовнішній огляд, перевірити початок діапазону вихідного сигналу (установку нуля), діапазон зміни вихідного сигналу, основну похибку і варіацію та цілісність пневмоліній.

При зовнішньому огляді повинна бути встановлена відповідність вимогам комплектності і маркуванню. Перетворювачі не повинні мати пошкоджень і дефектів, що погіршують їх зовнішній вигляд і перешкоджають їх застосуванню в експлуатації.

Перевірка виконавчого механізму складається з: зовнішній огляд, визначення відхилення дійсного ходу штока, порогу чутливості, настройка довжини штока.

Термоперетворювач типу ТСМ -100М:

При перед монтажній перевірці виконується зовнішній огляд, виявлення пошкодження арматури і перетворювача, вимірюється опір ізоляції (між чутливим елементом, корпусом й окремими чутливими елементами). Опір вимірюється в лабораторних умовах за допомогою мегомметру на 500В при температури 20±5ºС. Опір повинен бути не менше 20МОм.

1.2 Монтаж первинних перетворювачів

1.3 Термоперетворювач типу ТСМ-100М

Рис.

Термоперетворювач призначений для виміру температури в технологічних апаратах і трубопроводах, встановлюють в бобиках, внутрішня різьба яких повинна бути рівна зовнішній різьбі приєднувального штуцера термоперетворювача. Штуцер може бути рухомим і не рухомим. Довжина монтажної частини термоперетворювача визначається замовником.

При установці перетворювача в горизонтальному або нахиленому положенні штуцер для виводу проводів із головки термоперетворювача направляють в низ, щоб на з'єднувальні затискачі не потрапляла волога.

Електромагнітний витратомір типу MAG 3100/6000

Первинні перетворювачі витратоміра монтують при будь-якому положенні трубопроводу – вертикальному, горизонтальному, нахиленому. Під час роботи приладу об'єм труби первинного перетворювача повинен бути заповнений вимірювальним середовищем. Вертикальне положення витратоміра в цій частині труби, де рідина подається вверх, найкращим чином забезпечує заповнення всього перерізу трубопроводу первинного перетворювача навіть при малій витрат і крім цього зменшує нерівномірність зносу футеровки. В випадку горизонтальної установки краще всього розміщувати витратомір в найбільш низькій ділянці трубопроводу, де переріз первинного перетворювача також буде заповнене вимірювальним середовищем.

При горизонтальному або нахиленому монтажі перетворювача його потрібно встановлювати так щоб електроди були в горизонтальній площині. При цьому буде виключена можливість ізоляції одного із електродів повітрям (газом), який може бути в складі вимірювального середовища. Потрібно також передбачити для перетворювача обвідну трубу із запірними вентилями.

Датчик тиску монтується до кріпильної балки, опори, труби за допомогою чотирьох кріпильних болтів. Він встановлюється неподалік від вимірювального середовища, тому монтувати датчик потрібно так щоб його було зручно обслуговувати технічному персоналу. Датчик не повинен бути під дією високої температури.

Для електричних з’єднань перетворювача використовують кабель або провода з площею перерізу однієї жили 0,75 – 1,5 мм² з гумовою ізоляцією по ГОСТу 1507-78 або з поліетиленовою ізоляцією в пластмасовій оболонці по ГОСТу 6436-75. Допускається застосування інших проводів і кабелів, які відповідають вимогам.

1.4 Вибір та монтаж щитів

Так як в схемі автоматизації використовується три мікропроцесорних регулятора поз. 1б,2б,3б, програмний контролер, тому виходячи із габаритів приладів, вибираємо щит шафного типу із задніми дверима, що відкриваються ЩШ-ЗД 600*600*600 ІР30, ГОСТ 36.13-76. Даний щит закріплюватиметься біля стіни, але так щоб обслуговуючому персоналу було зручно обслуговувати При дотриманні даної умови, підвищується зручність у використанні і зручність у обслуговуванні приладів.

Монтаж щита ЩШ-ЗД 600*600*600 ІР30, ГОСТ 36.13-76.

1- Розмітка місця встановлення, встановлення щита. 2- Кріплення конструкції пристрілкою. 3- Кріплення конструкції зварюванням.

Рисунок 2.3 Загальний вигляд шафного щита із задніми дверми

Правила монтажу щита.

Простір під щитом в межах висоти рами використовують для підведення і розводки кабелів і труб. На раму щита кладеться настил із сталевого листа завтовшки не менше 4 мм, покритого гумовою доріжкою. Спочатку щит вирівнюють по відвісу і рівню, а потім закріплюють.

Металевий щит, на якому знаходитимуться електричні прилади, приєднують за допомогою додаткового заземлення до мережі заземлення автоматизованого об'єкту, або до металоконструкцій будівель. У якості заземлюючих провідників використовують мідні провідники з площиною перерізу 1 мм² (сталеві заземлюючі провідники приварюють зваркою, а при неможливості її застосування прикручують за допомогою болтових з'єднань).

Після установки і заземлення щита проводять підключення до зовнішніх проводок (електричних і трубних), ізолюючи кінці кабелю і проводів. Потім електричні проводки підключають до комутаційних затискачів, а трубні — до трубчастих з'єднувачів.

Зовнішні проводки вводять в щит знизу, проте при необхідності для щитів допускається бічне або верхнє введення.

Кабелі, дроти і труби, що вводяться закріплюють біля щита на відстані не більше 1м. Введення знизу виконуються через отвори в перекриттях. Їх розташовують на відстані близько 150 мм від стінки щита з апаратурою, до якої підводять зовнішні проводки. Кабелі, металеві і пластмасові труби (окрім захисних), капіляри манометричних термометрів вводять знизу через захисні гільзи, які розміщуються в отворі перекриття. Захисні труби вводять в щит без захисних гільз. При введенні зверху або збоку щита використовують сальникове введення для капілярів, введення захисних труб з монтажем напівроз'ємних втулок і введення трубних проводок за допомогою перебиральних з'єднувачів. Групове введення здійснюється через люк, що вирізається в стінці щита.

2.4 Розрахунок, обгрунтування та монтаж ліній зв’язку

В електропроводках систем автоматизації застосовують алюмінієві, мідні ізольовані проводи, а також кабелі. Проводи з мідними жилами застосовують для термометрів опору, і для сучасних засобів автоматизації. В усих інших випадках застосовують проводи і кабелі з алюмінієвими жилами.

При виборі перерізу жил провідників керується струмовим навантаженням і механічною міцністю.

Вибираючи провідник для кіл вимірювання, враховують вимоги, які пред’являються до опору кола, технічними характеристиками арматури.

Для електричної проводки щита застосовують провідники різних марок в залежності від напруги живлення і призначення апаратури. Для апаратури контролю, регулювання і сигналізації на напругу до 400 В застосовують мідні провідники з мідною ізоляцією марки ПР, ПРГ, ПРЛ і ПРЛГ перерізом 1; 1,5 і 2,5 мм².

Для низького струму апаратури і сигналізації на напругу 60 В застосовують мідні проводи з бавовно-паперовою ізоляцією марки МЭБДЛ або проводи з полівінілхлоридною ізоляцією марок ПМВ і ПМГВ перерізом 0,2; 0,5; 0,75 мм².

Вимоги до прокладання трубних проводок

Трубні траси прокладаються по найкоротшому шляху по стінам, колонам, перекриттю і естакадам на кронштейнах, підвісках і в траншеях. Прокладку ведуть в місцях, зручних для обслуговування з’єднань і кріплення, а також захищених від механічних пошкоджень, вібрації, радіації і дій оточуючого середовища.

Трубні вузли і блоки слід прокладати на несучі конструкції без перекосів і зазорів. Щоб запобігти появу повітряних і гідравлічних пробок в трубах, їх прокладають з нахилом до горизонту. Імпульсні лінії до манометрів прокладають з нахилом не менше 1:50.

Перед прокладанням труб уточнюють монтажні креслення трубних проводок – трасування. На об’єкті точно визначають протяжність трубних трас, місця і методи їх кріплення. За результатами вимірювань викреслюють в масштабі схему траси і розбивають її на блоки так, щоб більша частина їх була зібрана із уніфікованих (типових ) секцій.

Електричні лінії прокладаються за найкоротшими трасами впродовж стін, перекриття, по колонам, в землі, уникаючи при цьому впливу механічних дій, дії високих температур і агресивних середовищ, які спроможні привести до порушення цілісності електропроводки.

Відкрите прокладання кабелів в приміщеннях, каналах і тунелях. Броньовані і без зовнішнього покриття контрольні кабелі дозволяється прокладати відкритим методом по тим же елементам будівлі, що і трубні проводки.

Впродовж майбутньої кабельної траси встановлюють опорні конструкції. Відстань між ними повинна бути не менше 1 м для неброньованих кабелів діаметром більше 18 мм і для всіх броньованих і не більше 0,5 м – для неброньованих кабелів діаметром менше 18 мм.

Рисунок 2.1 Опорна конструкція для прокладення жолобів:

1 – стійка; 2 – поличка.

Нормалізована опорна конструкція (рисунок.2.1) складається з стійки і поличок, штампованих із листової сталі товщиною 2,5 мм. Стійка 1 має декілька пар профільних отворів, в які закріплюють полки 2 (число пар отворів відповідає кількості поличок, що встановлюються).За допомогою спеціальних вирізів поличку закріплюють в стійці. Отвори на опірній поверхні полички призначенні для кріплення кабелю.

Рисунок 2.2 Прокладка кабелів по поличкам:

а – під перекриттям; б – впродовж стіни; 1 – стійка; 2 – поличка; 3 – основа стійки.

Перевірені кабелі вкладаються по опірним конструкціях в один ряд (рис. 2.2) з деякою по слабинкою, що забезпечити температурну компенсацію. Відстань h по вертикалі між поличками повинно бути не менше 100 мм. Кабелі, що прокладаються горизонтально, закріплюють в кінцевих точках, в місцях вигинів, у з’єднувальних коробках. На вертикальних ділянках кабелі прикріплюють до кожної опори. Під елементами кріплення неброньованих кабелів встановлюють еластичні прокладки, що захищають захисні оболонки кабелів від руйнування.

Прокладання проводів в захисних трубах і коробах. Установочні і компенсаційні проводи прокладаються в стальних водогазопровідних трубах діаметром від ½ до 2” і в стальних електрозварних трубах з умовним проходом від 15 до 50 мм. Водогазопровідні труби використовують для захисту відкритих і закритих електричних проводок в приміщеннях усіх категорій, крім вибухонебезпечних, сирих і особливо сирих. Там де допускається використання електрозварних труб, слід використовувати їх, оскільки вони легші і дешевші водогазопровідних.

Рисунок 2.3 Види коробів зі знімними кришками

2.5 Технологічна карта ремонтних робіт

Робітники при виконанні робіт повинні знати і виконувати всі вимоги проекту виробництва робіт ППР і СНіП, забезпечуючи потрібну якість виконаної роботи.

Нормування робіт проводиться за допомогою ЕНиР (единые нормы и расценки на строительные, монтажные и ремонтно-строительные работы – сборник Е32).

Розділ Е32-2

Монтаж термоперетворювача

Склад робіт

1. Розмітка місця установки

2. Зачистка контактної поверхні

3. Установка закладного пристрою на трубопроводі або апараті

При зварці:

1. Приварка закладного пристрою на трубопроводі чи апараті

Склад бригади

Монтажник 4-го розряду-1

Електроварювальник 4-го розряду-1

Розділ Е32-13

Монтаж датчика тиску

Склад робіт

1. Зняття пробки заглушки закладного пристрою

2. Установка приладу на закладний пристрій з установкою прокладок

3. Заповнення оправи водою

Склад бригади

Монтажник 4-го розряду-1

Розділ Е32-19

Монтаж витратоміра

Склад робіт

1. Розведення фланцевого стика і трубопроводу для установки витратоміра

2. Установка витратоміра з центруванням і з'єднуванням фланців, виготовленням і укладкою прокладок.

Склад бригади

Монтажник 4-го розряду-1

Монтажник 3-го розряду-1

Монтажник 2-го розряду-1

Розділ Е32-28

Монтаж фільтрів і редукторів повітря

Склад робіт

1. Вкручування з’єднувачів.

2. Установка і закріплення фільтрів та редукторів повітря.

Склад бригади:

Монтажник 4-го розряду – 1.

Розділ Е32-47

Монтаж пневматичних виконавчих механізмів

Склад робіт

При монтажі виконавчого механізму

1. Установка і вивірка виконавчого механізму на конструкції

2. Кріплення болтами.

При монтажі вузла зчеплення

1. Збірка і вивірка кінематичної схеми

2. Установка і кріплення

Склад бригади:

Монтажник 5-го розряду – 1.

Монтажник 4-го розряду – 1.

Розділ Е32-52

Монтаж щитів та пультів

Склад робіт

1. Розмітка місця встановлення.

2. Встановлення та вивірка.

3. Кріплення конструкції.

4. Встановлення, вивірка та кріплення щитів болтами до конструкції.

5. Встановлення та кріплення ригелів.

6. Встановлення, вивірка та кріплення кутових вставок.

Склад бригади:

Монтажник 5 розряду - 1;

Електрозварювальник 4 розряду - 1.

Розділ Е32-55

Монтаж щитка пневможивлення

Склад робіт

1. Встановлення щитка з вивіркою.

2. Закріплення на щитовому колекторі.

Склад бригади:

Монтажник 4 розряду - 1.

Розділ Е32-56

Монтаж щитка електроживлення

Склад робіт

1. Встановлення щитка електроживлення на конструкцію.

2. Вивірка та закріплення.

Склад бригади:

Монтажник 4 розряду - 1.

Розділ Е32-57

Монтаж патрубків кабельних і трубних проводок в щити та пульти

Склад робіт

1. Розмітка місця пробивки отворів в бетонній основі.

2. Механізована пробивка отворів.

3. Комплектування патрубків.

4. Розмітка місця установки кронштейнів кріплення.

5. Встановлення кронштейнів.

6. Приварювання патрубків до кронштейна.

7. Приварювання кронштейнів до конструкції.

Склад бригади:

Монтажник 4 розряду – 1;

Монтажник 3 розряду – 1;

Монтажник 2 розряду – 1;

Електрозварювальник 3 розряду - 1 .

Розділ Е32-59

Монтаж опорних конструкцій для трубних проводок

Склад робіт

1. Розмітка місця встановлення.

2. Встановлення опорних конструкцій з вивіркою.

3. Кріплення конструкцій пристрілкою.

Склад бригади:

Монтажник 3 розряду - 1;

Монтажник 4 розряду – 1;

Монтажник 5 розряду – 1;

Розділ Е32-60

Монтаж одиночних трубних проводок з водогазопровідних, стальних безшовних труб і труб з легованих сталей на встановлених опорних конструкціях

Склад робіт

1. Правка труб.

2. Розмітка місць перерізів та згинів труб.

3. Відрізання труб.

4. Нарізка різьб на кінцях труб на станку з накручуванням і зкручуванням муфт.

5. Згинання труб на станку.

6. Підготовка кінців труб під зварювання.

7. Маркування заготовлених вузлів труб зі зв’язуванням в пакети.

8. Зварювання труб в або приварка різьбових з’єднувачів.

9. Прокладка труб на встановлених конструкціях зі збиранням на різьбових з’єднувачах.

10. Кріплення труб з вивертанням та маркуванням.

11. Зварювання стиків труб.

Склад бригади:

Монтажник 3 розряду - 1;

Монтажник 5 розряду – 1;

Електрозварювальник 5 розряду – 1;

Розділ Е32-65

Покраска прокладених трубних проводок

Склад робіт

1. Очищення труб та конструкцій від багнюки та розчину.

2. Фарбування кистю два рази.

Склад бригади:

Маляр (будівельний) 4 розряду - 1.

Розділ Е32-66

Монтаж трубних проводок з поліетиленових труб в захисних металевих трубах

Склад робіт

1. Продувка труб повітрям з видаленням заглушок.

2. Підготовка поліетиленових трубок з відмірюванням і комплектацією в пучки.

3. З’єднання трубок зі стальним дротом.

4. Затягування трубок в труби.

5. Установка втулок.

Склад бригади:

Монтажник 4 розряду - 1;

Монтажник 3 розряду – 1;

Розділ Е32-74

Гідравлічне і пневматичне випробування трубних проводок

Склад робіт

1. Від’єднання трубних проводок від приладів та відбірних пристроїв.

2. Підключення компресора і встановлення заглушок.

3. Огляд трубних проводок.

4. Підняття тиску, перевірка обмилюванням трубних проводок.

5. Усунення дефектів в трубних проводках і витримка під тиском.

6. Зняття заглушок.

7. Приєднання трубних проводок до приладів і відбірним пристроям.

Склад бригади:

Монтажник 4 розряду - 1;

Монтажник 2 розряду – 1;

Розділ Е32-74

Монтаж опорних конструкцій для стальних коробів

Склад робіт

1. Розмітка місця установки

2. Установка і вивірка

Склад бригади:

Монтажник 5 розряду - 1;

Монтажник 3 розряду – 1;

Електрозварювальник 4 розряду – 1;

Розділ Е32-77

Монтаж стальних коробів

Склад робіт

1. Зварювання коробів в секції.

2. Зварювання секцій коробів між собою.

3. Приварювання коробів до конструкцій.

Склад бригади:

Монтажник 5 розряду - 1;

Монтажник 3 розряду – 1;

Електрозварювальник 4 розряду – 1;

Розділ Е32-78

Прокладка проводів і кабелів в коробах

Склад робіт

1. Розкатування джгутів дротів проводів та кабелів, їх вимірювання і розрізання.

2. Відкривання кришок коробів і вкладання в короба дротів та кабелів.

3. Закріплення джгутів дротів і кабелів в коробах при вертикальній прокладці.

4. Закривання кришок коробів.

Склад бригади:

Електромонтажник 5 розряду – 1;

Електромонтажник 3 розряду – 1;

Електромонтажник 2 розряду – 1;

Розділ Е32-86

Приєднання до приладів кінців жил кабелів і дротів

Склад робіт

1. Зняття кришки з приладу, розбирання сальника.

2. Укладка дротів у джгут.

3. Введення дротів через сальникове ущільнення до клем приладів.

4. Продзвонка проводів.

5. Встановлення кришки приладу або сальникового ущільнення.

Склад бригади:

Електромонтажник 4 розряду.

Розділ Е32-87

Підготовка до включення апаратури та засобів автоматизації

Склад робіт

1. Відкривання кришки приладу.

2. Перевірка правильності підключення зовнішніх електричних проводок згідно схем.

3. Очищення і перевірка надійності контактів.

4. Регулювання контактів реле.

5. Закриття кришки приладу.

Склад бригади:

Електромонтажник 4 розряду - 1.

3 ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА РЕМОНТ ПРИЛАДІВ ТА ЗАСОБІВ АВТОМАТИЗАЦІЇ

Для забезпечення надійної роботи обладнання не обхідно дотримуватись наступних вимог:

· Забезпечити щоденний догляд і нагляд за обладнанням – сюди входить чистка, промивка, змащування і регулювання робочих частин.

· Проводити періодичні огляди – перевірка тех.. стану обл.., виявлення несправностей ступеня зносу певних деталей. Всі недоліки виявлені підчас огляду, записувати в журнал дефектів.

· Проводити за графіком або в неробочі дні наступні види ремонту: поточний, середній, капітальний.

При поточному ремонті оцінюється візуальний стан приладів, перевіряються цілісність корпусів приладів та щитів.

При середньому ремонті виконується часткове розбирання приладів на блочному рівні, з метою виявлення несправностей та їх заміну.

При капітальному ремонті проходить повне розбирання приладу, з метою встановлення глобальної оцінки зносу приладу, а також заміни зношених деталей на нові.

Основними несправностями системи управління густиною вапняного молока можуть бути:

· Різке підвищення похибки – зачистити контакти, усунути їх окислення,

· Відсутність показів – провірити стан ліній зв’язку,

· Нестабільність показів – провірити напругу живлення

4 ОХОРОНА ПРАЦІ І ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ МОНТАЖНИХ РОБІТ

Загальні положення

Техніка безпеки – система організаційних і технічних заходів і засобів, які запобігають впливу на працюючих небезпечного виробничого фактору, який приводить до травм.

Основні правила проведення монтажо–налагоджувальних робіт є в слідуючих нормативних документах:

· Основи законодавства України;

· ДСТУ і системи стандартів безпеки праці ;

· СНиП III – 4 – 80 “Техника безопасности труда в строительстве”;

· ДНАОП 0.00 – I. 21. 84 “Правила технической эксплуатации электроустановок потребителей и Правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей (ПТЭ и ПТБ)”;ВСН – 329 – 78 “Инструкция по технике безопасности при монтаже и наладке приборов контроля и средств автоматизации.

Вимоги до приміщення та технічних засобів автоматизації

Приміщення для встановлення щитів і пультів повинні бути звільненні від опалубки, будівельних містків, підмостків, очищені від будівельного хламу.

При встановлені і переміщені щитів і пультів або їх окремих вузлів в процесі складання повинні бути прийняті міри, які попереджують їх перевертання; перевіряти співпадання отворів в деталях необхідно ломиком або бородкою (виконувати цю операцію пальцями рук забороняється).

Навантаження і розвантаження щитів, пультів і конструкцій до них, масою більше 50 кг, а також підіймання їх на висоту більше 3м необхідно виконувати вантажопідіймальними механізмами. Перед установкою приладів необхідно перевірити надійність конструкцій, на які вони будуть монтуватися.

Кріплення приладів на технологічному обладнані і трубопроводах не повині порушувати цілістность і роботоспроможність обладнання і трубопроводів, на яких вони

установлюються.

Забороняється виконувати: монтаж приладів масою більше 5 кг одним робітником; монтажні роботи на щитах до їх проектного закріплення; монтаж приладів з драбин.

В місцях установки приладів і засобів автоматизації, які важкодоступні для монтажу і експлуатаційного обслуговування, повино бути до початку монтажу закінчено спорудження драбин, колодязів і площадок у відповідності з робочими кресленнями будівельної частини проекту.

Кріплення приладів і засобів автоматизації на несучих конструкціях (стінах, щитах і т.п.) виконуються стандартними кріпильними виробами без зірваних різьб, шлиців і граней з необхідною затяжкою різьбових з’єднань. При вібраціях в місцях встановлення приладів різьбові з’єднання повиння мати пристосування, які виключають самовільне їх відгвинчування (пружині шайби, контргайки, шплінти і т.д.).

Матеріали прокладок і набивок, які необхідні при установці приладів і засобів автоматизації, повинні бути передбачені проектом у відповідності до умов роботи приладів і засобів автоматизації. Заміна матеріалу, закладних конструкцій, карманів і т.д. і їх розмірів без дозволу проектної організації забороняється.

При перенесені всі частини приладів, які відкриваються, повині бути надійно закриті, а для для рідинних приладів, рідина яка знаходиться в негерметичних ємкостях, повинна бути злита в спеціальну тару.

При індивідуальному опробуванні приладів і засобів автоматизації необхідно дотримуватися наступних заходів безпеки:

а) пробне включення електричних приладів та регуляторів (постановка схеми під напругу) необхідно виконувати тільки після ретельної перевірки правильності змонтованої схеми згідно проекту, надійності контактів на всіх приладах, апаратах і інших елементах схеми, а також після установки попереджувальних плакатів;

б) необхідно пересвідчитись у відсутності людей поблизу струмоведучих частин;

в) пробне заповнення пневматичних та гідравлічних приладів і регуляторів, а також імпульсних ліній робочим середовищем (постановка схеми під тиск) необхідно виконувати тільки після ретельної перевірки правильності змонтованої схеми згідно проекту, а також у відповідності з заводськими монтажно – експлуатаційними інструкціями.

Індивідуальне опробування приладів проводиться тільки після відключення імпульсних ліній від технологічних апаратів та трубопроводів.

Вимоги до електробезпеки

Електричне обладнання та прилади, що застосовуються у вибухопожежонебезпечних примiщеннях i зовнішніх установках за своїм виконанням повинні вiдповiдати категорiї та групi вибухопожежонебезпечних середовищ, визначених у ПУЕ.

Переноснi установки i прилади, що застосовуються у примiщеннях, якi вiдносяться до класiв В-Iа i В-IIа, за своїм виконанням повиннi вiдповiдати категорй та групi вибухопожежонебезпечного середовища.

Обслуговування електроустановок здiйснюеться:

а) черговим персоналом;

б) оперативно-ремонтним персоналом (в установках без чергового персоналу).

Особи оперативного персоналу, якi обслуговують електроустановки одноособові, i старшi у змінi або бригадi, якi закрiпленi за цiею електроустановкою, повиннi мати кналiфiкацiйну групу не нижче IV-го в установках з напругою вище 1000 В, i III-го в установках з напругою до 1000 В.

Захиснi заземлення електроустановок

Для забезпечення умов безпечностi людей вiд ураження електричним струмом, захисту електрообладнання i електроустановок вiд перенатiруги у вiдповiдкостi до вимог ПУЕ повиннi бути спорудженi заземлюючi пристроi, до яких повиннi бути надiйно пiдключенi металевi частини електроустаяовок та корлуси електрообладвання, якi внаслiдок порушення iзоляцi можуты бути пiд напругою.

Заземлення електроустановок необхiдно виконувати:

а) при напруэi 500 В i вище змінного i постiйного струму в усiх випадках;

б) при напрузi змiнного струму вище 42 В i постiйного струну вище 110 В, у примiщеннях з пiдвищеною небезпечнiстю, особливо небезпечних i у зовнiшнiх електроустановках ПУЕ;

в) при всiх напругах змiнного і постiйного струму у вибухонебезпечних примiщеннях.

Техніка безпеки при монтажі трубних проводок

Для успішного додержання вимог безпеки при монтажу трубних проводок необхідно, щоб бригади які виконують ці роботи були забезпечені обладнанням, інструментом і матеріалом для проведення монтажних робіт.

Перед початком монтажу трубних проводок необхідно перевірити надійність раніше виконаної установки засобів кріплення.

При монтажу трубних проводок високого тиску повинен виконуватись технічний контроль за якістю робіт і оформленням документації. Контроль покладається наказом організації на інженерно – технічного працівника.

Гідравлічні випробування заготовок труб і деталей високого тиску повинні проводитися в заготівельній майстерні на спеціально обладнаних робочих місцях, які віддаленні від місць скупчення людей і від проходів.

До монтажу трубних кисневих проводок не дозволяється приступати при забруднених жиром чи маслом руками, одягом і інструментом.

До монтажу трубних проводок і арматури, які були в експлуатації, дозволяється приступати тільки при наявності акту, який підтверджує відсутність в них залишків технологічних продуктів, і дозволу на їх установку.

При пневматичних і гідравлічних випробуваннях не допускається постукувати молотком по трубних проводках, які знаходяться під тиском. Місця розміщення заглушок і пробок на час проведення випробувань повинні бути позначенні попереджувальними знаками, знаходження біля них людей повинно бути виключено. Виправлення відмічених при перевірці трубних проводок тічей, свищів, протікань і тому подібних дефектів дозволяється тільки після зняття тиску в трубопроводі.

Всі трубні проводки, які заповнюються компонентами з температурою вище 60 ⁰С, які прокладені на відстані менше 2,5 м від підлоги, повинні бути огороджені, щоб захистити людей від випадкових доторкань.

Запірну арматуру відкривати поступово. При продувці імпульсних трубопроводів необхідно остерігатися від ураження мілкими механічними частинами з продуваємого трубопроводу, а в випадку продувки паром – від ураження паром.

Пневматичні випробування трубних проводок на міцність не дозволяється в діючих цехах, на естакадах і в каналах з діючими газопроводами.

На час проведення пневматичних випробувань трубних проводок на міцність як всередині приміщень так і зовні необхідно встановити охороняєму зону. Мінімальна довжина зони повина складати не менше 25 м при прокладці над

землею і не менше 10 м при прокладці в землі. Границі охороняємої зони необхідно відмічати флажками. Під час піднятя тиску в трубній проводці і при досягнені в ній випробувального тиску на міцність перебування кого – небудь в зоні охорони забороняється.

Техніка безпеки при монтажу електричних проводок

Поперше для додержання вимог безпеки при монтажу електричних проводок необхідно, щоб персонал який виконує ці роботи був забезпечений якісним обладнанням, інструментами і виробами для виконання монтажних робіт.

Навантаження і розвантаження барабанів з кабелем чи з дротом повині виконуватися вантажопідіймальними механізмами.

Затягування проводів та кабелів через труби, коробки, в яких знаходиться провід або кабель під напругою не допускається. Перекладання кабелів, які знаходяться під напругрою, дозволяється

тільки після їх відключення і заземлення.

В діючих електроустановках, тунелях, колодязях і т.д. електромонтажні роботи слід виконувати тільки при наявності діалектричних захисних засобів (рукавиць, галошів, килимків), інструментом з ізольованими ручками. Демонтаж кабеля можна виконувати тільки після одержання наряду-допуску і пересвідчившись у відсутності напруги на обох кінцях кабеля і наявності заземлення.

Затягування проводів в труби на висоті не можна виконувати стоячи на приставній драбині. Для цієї цілі слід користуватися лісами, спеціальними помостами або площадками. При продуванні захисних труб не можна стояти навпроти відкритих кінців труб і протяжних або з’єднувальних коробок. При затягуванні проводів в труби, стальний дріт не повинен мати надломів і зростків, і повинен мати надійне з’єднання зі всіма затягуваними проводами. При затягуванні проводів в труби повинні передбачатися міри проти падіння робітника в рвзі розриву натягнутого дроту.

При направлені проводів, які затягуються в захисні труби, необхідно слідкувати за тим щоб невідбулося захоплення пальців рук проводами і затягування їх в трубу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. М.Я.Азирлевич “Техническое оборудование сахарных заводов-М.: Агропромиздат”, 1986.-320с.

2. В.Ц. Житецький , В.С. Джигерей “Основи охорони праці ”, 2001р.

3. З.С.Волошин, Л.П.Макаренко, П.В.Яцновский “Автоматизація сахарного производства-М.:ВО Агропромиздат”, 1990.-271с.

4. І.В. Єльперін “ Промислові контролери ” , 2003р.

Поиск по сайту: