Державне управління рівнем і якістю життя населення(прогноз)

а) аналіз особливостей функціонування державного управління рівнем і якістю життя населення, наведення показників, що їх характеризують, за останні три роки.

Стан і розвиток суспільства визначається значною кількістю та складом його населення, його трудовими можливостями, рівнем та якістю життя. Показники кількості, складу, динаміки населення, рівня його життя дають змогу судити про можливості соціально-економічного розвитку країни, його тенденціях, вказують державі заходи, які необхідно вжити для розвитку народонаселення. Саме населення країни є джерелом ресурсів для праці, носієм конкретних економічних відносин.

Україна переживає складний період розвитку державності, що відбивається на її населенні. Починаючи з 1993 року чисельність постійного населення країни зменшується приблизно на 300-400 тис. осіб щорічно. За даними Держкомстату за 15 останніх років чисельність населення України зменшилась на 5 млн. осіб і складала станом на 1 липня 2006 року 31,79 млн. осіб в містах та 14,96 млн. осіб в сільській місцевості. Із входженням України в смугу економічної кризи, політичної нестабільності пов'язані показники середньої тривалості та рівня життя населення, які з 1991 року зменшуються.

За визначенням ООН, рівень життя - це сукупність таких показників: здоров'я, в тому числі демографічні умови, їжа, одяг, фонди споживання і нагромадження, умови праці, освіта, в т. ч. письменність, житло, включаючи його благоустрій, соціальне забезпечення. Для характеристики рівня життя ООН використовує такай показник як «індекс розвитку людського потенціалу» (ІРЛП). Він включає в себе:

- тривалість життя населення - 25-85 років;

- рівень освіти - 0-100% (кількість років, які провів в режимі навчання після 15 років середній громадянин);

- обсяг ВВП на душу населення від 200 до 4000 $ США;

- ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людини.

Для оцінки якості життя населення України я використала звітні дані «Програми розвитку організації об'єднаних націй за 2009,2010 та 2011 роки» .

5 жовтня в Києві комісією Програми розвитку ООН було оприлюднено Звіт щодо людського розвитку за 2009 рік “ Подолання перешкод: людська мобільність і розвиток”, де Україна займає 85-ту позицію.

Порівняно з 2005 роком наша країна погіршила свій показник одразу на сім позицій. У 2009 році ІРЛП було розраховано для 182 країн за статистичними даними станом на 2007 рік, зібраними агентствами ООН та іншими міжнародними організаціями.

Оскільки показники Індексу розвитку людського потенціалу базуються на інформації 2007 року, то не відображають наслідків глобальної економічної кризи. В іншому разі позиції України могли бути ще гіршими, адже наша країна, як відомо, належить до тих, що найбільше постраждали у результаті останніх світових економічних і фінансових катаклізмів.

За Індексом розвитку людського потенціалу за минулий, 2010 рік, Україна посіла 69-е місце серед 169 країн світу, опинившись у групі країн з високим рівнем Індексу.

3 листопада 2011 року Організація Об'єднаних Націй опублікувала черговий Індекс розвитку людського потенціалу. Україна посіла 76-те місце з-поміж 187 країн і потрапила до списку країн з високим індексом розвитку людського потенціалу.

Очікувана тривалість життя в Україні - 68,5 року, за межею бідності у нас живе 2,2% населення. За даними ООН, рівень грамотності дорослого населення становить 99,7%.

Значення індексу людського розвитку (ІЛР) України за 2011 рік дорівнює 0,729 — у високій категорії людського розвитку. Такі дані містяться у доповіді ООН про стан людського розвитку.

За період з 1990-го до 2011 року значення ІЛР України зросло з 0,707 до 0,729, або на 3% чи в середньому приблизно на 0,1% за рік.

Індекс ґендерної нерівності (ІҐН) України становить 0,335, що ставить її на 57-ме місце серед 146 країн. В Україні жінки мають 8% місць у парламенті, 91,5% дорослих жінок мають середню або вищу освіту (порівняно з 96,1% чоловіків). На кожні 100 тис. народжених живими 26 жінок помирають від причин, пов’язаних із вагітністю; рівень народжуваності серед дорослих становить 30,8 народжених на 1000 народжених живими. Частка участі жінок у робочій силі становить 52%, тоді як аналогічний показник у чоловіків – 65,4%.

б) характеристика законодавчих і нормативних актів, що регулюють функціонування державного управління рівнем і якістю життя населення.

У ст. 39 третього розділу Господарського кодексу України «Захист прав споживачів» визначені основні права споживачів: «Споживачі… під час придбання, замовлення або використання товарів (послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на:

- державний захист своїх прав;

- гарантований рівень споживання;

- належну якість товарів (послуг);

- безпеку товарів (послуг);

- необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (послуг);

- відшкодування збитків, завданих товарами (послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров’я людей товарами (послугами), у випадках, передбачених законом;

- звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів».

Конституцією України закріплені положення про соціальну спрямованість державної політики, тобто створення умов, що забезпечують підвищення доходів, рівня життя і захист населення. Здійснення головної мети соціальної політики визначається підвищенням рівня і якості життя громадян України, оскільки на життєвий рівень населення впливають не тільки реальні доходи населення, але й політика відносно створення державних стандартів, які б гарантували високий рівень життя населення.

Ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 р. визначені основні державні соціальні гарантії та порядок визначення їх розмірів.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з
метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

- мінімальний розмір заробітної плати;

- мінімальний розмір пенсії за віком;

- неоподаткований мінімум доходів громадян;

- розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом
існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Державна політика доходів населення визначена низкою Законів, Указів Президента України, інших законодавчих актів. Основними з них є закони «Про оплату праці» (1995 ), «Про індексацію грошових доходів населення» (1998), про затвердження мінімальних рівнів заробітної плати на відповідний рік, Укази Президента України «Про основні напрями політики щодо грошових доходів населення України» (1999), «Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян» (1994), "Про Концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні " (грудень 2000).

в) проблеми державного управління рівнем і якістю життя населення та напрями їхнього вирішення.

Проведені багаторічні дослідження свідчать, що перебудова економічних відносин в Україні призвела до зниження рівня життя переважної частини населення, зменшення його платоспроможності, зростання безробіття, розшарування суспільства за рівнем доходів. Така нерівномірність створює передумови для соціальної напруги у суспільстві, і тим самим уповільнює ринкові перетворення. Основною причиною низького рівня життя населення в України є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці.

Забезпеченню народного добробуту сприяє надання безкоштовних послуг закладами соціальної сфери (освіти, охорони здоров'я, культури). Оскільки бюджетне фінансування недостатнє, а колективні джерела фінансування тільки почали створюватися, витрати населення на отримання цих послуг досить вагомі, що негативно впливає на рівень та якість життя народу. Показники рівня та якості життя населення України підтверджують, що міри які держава приймає для поліпшення життя (підвищення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тощо) є недостатніми.

Для підвищення рівня життя людей необхідне створення умов для підвищення добробуту населення, а саме:

- підвищення пенсій, зарплат та прожиткового мінімуму до рівня розвинених країн з ринковою економікою;

- збільшення рівня витрат та підвищення стандартів споживання для задоволення життєвих потреб людей;

- забезпечення зайнятості населення.

З метою підвищення рівня життя населення та дотримання законодавчо встановлених державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій було б раціональним:

- поліпшення планування сім'ї, вдосконалення системи надавання відповідної кваліфікованої медичної допомоги сім'ям, які бажають мати дітей;

- поліпшення здоров'я населення шляхом збільшення видатків на охорону здоров'я, насамперед підлітків, молоді, а також зниження рівня професійних захворювань, побутового та виробничого травматизму населення;

- відновлення мережі дошкільних навчальних заходів, особливо у сільській місцевості, з метою забезпечення доступності дошкільної освіти.

Українська держава в умовах відсутності достатніх фінансових коштів повинна створити такі умови, щоб працездатне населення змогло само реалізуватися та забезпечити якісне життя, а непрацездатне - отримало достойний соціальний захист.

г) сутність механізму державного управління рівнем і якістю життя населення.

Питання підвищення рівня добробуту населення України дедалі набуває більш принципового значення. Але, незважаючи на окремі здобутки у сфері реформування національної економіки та суспільного розвитку, поглиблюється диференціація населення за рівнем та якістю життя, відсутній потужній середній клас, домінує загальне незадоволення ситуацією, нерозвинуті громадські інституції. Серед причин, що зумовили такий стан справ, слід виділити патерналізм значної частини населення, прагнення бізнес-структур отримати швидкі надприбутки. Але головною проблемою залишається низька результативність системи державного управління, відсутність національної стратегії розвитку, недостатня соціальна відповідальність влади, бізнесу і населення.

Ситуація, яка склалася на даний час, вимагає вдосконалення механізму державного регулювання суспільних процесів, дію яких спрямовано на підвищення рівня та якості життя населення України.

Таким чином, проведені науковцями дослідження свідчать, що для вдосконалення механізму державного регулювання рівня та якості життя населення необхідно:

- зменшити адміністративний вплив органів державного управління на процес взаємодії між економічними суб'єктами;

- здійснити реорганізацію органів державного управління на місцях та переглянути їх функції, спрямувавши їх на розробку регіональної та реалізацію державної стратегії подолання бідності;

- зосередити увагу на правових, економічних і соціально-психологічних методах державного управління рівня та якості життя населення;

- посилити роботу органів державного управління по реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки, збереженню існуючих і створенню нових робочих місць, заохоченні роботодавців до підвищення рівня оплати праці та виконання соціальних зобов'язань перед найманими працівниками.

Також можна зробити такі висновки, що наданий час серед науковців відсутня єдина точка зору стосовно класифікації методів державного управління; практична реалізація державної політики підвищення рівня та якості життя населення потребує належного теоретико-методологічне обґрунтування, що має стати предметом подальших досліджень.

д) розробка прогнозу державного управління рівнем і якістю життя населення на період наступних 10 років.

Прогноз – це науково–обґрунтоване передбачення можливого стану об’єкта у майбутньому, можливих шляхів і строків його досягнення.

1. Сферою мого дослідження є державне управління рівнем і якістю життя населення. На мою думку, особливості функціонування цієї галузі цікавлять усіх громадян, адже від її ефективної роботи залежить наш добробут.

Для отримання певної інформації про цю сферу я використовувала дані Державного комітету статистики України, а також дані Програми розвитку організації об’єднаних націй за три попередні роки. У ПРООН найбільшу увагу звернула на Індекс розвитку людського потенціалу для того, щоб дізнатись, яке місце займає Україна серед інших країн світу за цим показником.

2. Провівши аналіз зібраних даних, я зробила певні висновки щодо рівня і якості життя населення України.

На жаль, становище нашої країни у даній сфері посідає далеко не перші місця і для його удосконалення потрібно докласти багато зусиль.
Добробут суспільства визначається рівнем добробуту кожного його громадянина. Сьогодні більшість українських громадян почувають себе приниженими через надзвичайну бідність і неможливість забезпечити собі й своїй сім'ї нормальні умови життя. Доходи значної частини населення не досягають прожиткового мінімуму, що негативно відбивається на соціальному самопочутті, психічному і фізичному здоров'ї людей. При цьому розрив у рівні доходів найбільш і найменш забезпечених груп населення досягнув критичного рівня.
Це суттєво гальмує процеси соціальної трансформації українського суспільства, створення середнього класу, котрий у розвинених країнах є гарантом соціально-політичної стабільності, головною продуктивною силою суспільства.
Тому сьогодні важливою для України є виважена соціальна політика, спрямована на регулювання соціальних відносин, соціальний розвиток та забезпечення соціальної перспективи. Пріоритетами такої соціальної політики мають бути: створення умов для забезпечення достатнього рівня життя населення, розвитку трудового потенціалу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, науки, поліпшення охорони здоров'я населення та інші.

3. На даний час важко робити певні прогнози щодо рівня і якості життя населення на наступні декілька років, адже тут потрібно використовувати більш статистичні методи.

Беручи до уваги показники минулих років, як, наприклад, Індекс людського розвитку з 1990 по 2011 роки зріс лише на 3 %, то, я вважаю, що і в наступних 10 років він не зазнає суттєвих змін.

Щодо чисельності населення, яка кожного року в Україні скорочується, то за прогнозом Інституту демографії і соціальних досліджень НАН до 2050 року чисельність населення України може скоротитися до 35 млн. осіб. Це скорочення зумовлене великою кількістю факторів, серед яких економічна криза, зміна типу і режиму відтворення ( переважання смертності над народжуваністю людей), негативні тенденції у міграційних процесах, екологія та багато інших факторів.

Та, щоб добитись певних зрушень у цій сфері, її головним завданням має стати цілеспрямоване забезпечення надійних передумов реалізації прав та свобод громадян у всіх їх виявах, утвердження середнього класу – основи політичної стабільності та демократизації суспільства, значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності. Ідеться не лише про істотне посилення соціальної спрямованості курсу реформ, а й про її перетворення на важливий інструмент прискорення економічного зростання, зміцнення злагоди і порозуміння в суспільстві.

Побудова в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки європейського типу – визначальний чинник посилення суспільної привабливості реформ, забезпечення їм широкої громадської підтримки, утвердження сучасних європейських стандартів якості життя.

Поиск по сайту: