МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра правознавства
Індивідуальні завдання
З навчальної дисципліни
«Кримінальний процес»
Напрям підготовки 6.030401
Правознавство
ОКР Бакалавр
2012-2013
ПЕРЕДМОВА
Виконання індивідуальних завдань навчально-дослідного характеру з дисципліни «Кримінальний процес» є невід’ємною складовою самостійної роботи осіб, які навчаються. Самостійні завдання сприяють більш поглибленому вивченню теоретичного матеріалу, закріпленню й узагальненню отриманих знань, формуванню вмінь щодо використання знань у комплексному вирішенні відповідних професійних питань. Індивідуальні завдання особи, які навчаються, виконують самостійно, звертаючись, за потреби в консультаціях, до викладача. Пропонуються такі види індивідуальних завдань:
1. Підготування реферативних робіт і доповідей.З окремих теоретичних питань за матеріалами слідчої практики рекомендується написання реферативних робіт, доповідей, інших індивідуальних досліджень, які заслуховуються на заняттях.
Реферат (від лат. refero – повідомляю) – це короткий письмовий виклад змісту наукової роботи (робіт), літератури за тією чи іншою темою. Доповідь означає публічне повідомлення, що являє собою розгорнутий виклад науково-теоретичного матеріалу за певною темою.
Реферат і доповідь є самостійними роботами студентів, які мають виявити їх здатність до розуміння правових питань, систематизування теоретичного матеріалу, творчого аналізу наукової проблематики.
У зазначених роботах аналізуються положення того чи іншого закону, наказу, іншого правового акту висвітлюються окремі питання теорії кримінального процесу або судова практика з участі прокурора у кримінальних, цивільних чи господарчих справах. При цьому треба приділяти увагу спірним у теорії і судовій практиці проблемам, виробляти власне ставлення до них, вносити пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Думки інших авторів та цитати повинні мати посилання на джерела у встановленому порядку.
Текст роботи має бути виконаний в друкованому вигляді. Якщо робота написана на окремих аркушах, вони підшиваються та нумеруються. На першому (титульному) аркуші зазначається назва навчального закладу, найменування роботи, прізвище та ініціали виконавця, факультет, номер навчальної групи. Використану літературу дають у підрядкових посиланнях, указуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництво, рік видання, сторінки, з яких наводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи – 15 сторінок тексту, набраного на комп’ютері, формату А-4. Поля: верхнє, нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 15 мм. Рекомендований шрифт – Times New Roman, кегль – 14 пт, інтервал між рядками – 1,5.
Наприкінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела наводяться в такій послідовності:
1)нормативно-правові акти за їх юридичною силою;
2)навчально-методична, наукова, спеціальна література в алфавітному порядку.
Сстуденти повинні виявляти самостійність і творче ставлення до виконання реферативних робіт. Не допускається дослівне переписування тексту з того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу.
Кожний доповідач має викласти зміст своєї роботи усно за 7-10 хвилин. В обговоренні доповіді беруть участь усі студенти, присутні на занятті. Студенти та викладач ставлять запитання, а доповідач на них відповідає. Викладач може призначити одного чи двох опонентів, котрі виступають по суті повідомлення, яке заслуховується й аналізується на занятті як викладачем, так і однокурсниками. Попередньо опоненти повинні ознайомитися з текстом роботи.
Студенти, котрі підготували найбільш глибокі і змістовні індивідуальні дослідження, можуть згодом доробити їх до рівня курсової роботи чи наукової доповіді, стати учасниками наукового гуртка з кримінального процесу.
2. Рецензування наукових статей, препринтів, окремих розділів монографій.Складовою частиною індивідуальних навчально-дослідних завдань є рецензування наукових робіт із Загальної та Особливої частин кримінального процесу. Під рецензуванням розуміється критичний відзив на наукову роботу з викладом позитивних і негативних її сторін. Як зразок студенти можуть використовувати рецензійні статті, що публікуються в наукових виданнях. Рецензування здійснюється обов’язково в письмовому вигляді в обсязі, узгодженому з викладачем. Інші вимоги до оформлення рецензії аналогічні оформленню реферативної роботи.
3. Складання аналітичних довідок. Аналітична довідка складається за темами курсу, які мають безпосередню практичну спрямованість. Зміст таких довідок передбачає аналіз певних даних судово-слідчої практики і виклад фактичного матеріалу таких справ. Довідка повинна відображати сучасний стан слідчої практики й застосування діючого законодавства. Підготовка до складання аналітичної довідки здійснюється на основі вивчення й аналізу різного роду публікацій про практику правозастосовної діяльності (навчальних посібників, монографій, наукових статей, відомчих інформаційно-аналітичних збірників тощо), аналітичних звітів міжнародних і національних науково-дослідних організацій, даних правової статистики, звітної документації прокуратури, слідчих і судових органів, результатів соціологічних досліджень. Аналітична довідка може мати додатки, до яких рекомендується включити копії найбільш важливих джерел інформації (наприклад таблиці зі статистичними даними). Особливого значення набуває прагнення студентів, складаючи довідку, формулювати свої думки, робити певні висновки з питань, що досліджуються.
4. Складання бібліографії за темою заняття.Складання бібліографії – це індивідуальна робота науково-практичного характеру з підготовки та збирання інформації про нормативно-правові акти та літературні джерела, що стосуються курсу «Кримінальний процес». Підготовка бібліографічного переліку з тієї чи іншої теми заняття передбачає пошук нормативних актів і різноманітних літературних джерел у бібліотеці, їх відбір за певними ознаками, опис, систематизацію, складання списку.
Складаючи список літературних джерел, слід указувати:
а) для журналів – прізвище, ініціали автора статті, її назву, найменування журналу, рік видання, номер, сторінку;
б) для книг – прізвище, ініціали автора, назву книги, місто, де книгу видано, найменування видавництва, рік видання, сторінку.
Усі бібліографічні елементи іноземних джерел слід давати мовою оригіналу, супроводжуючи короткою анотацією наведеного джерела.
ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ
1. Історичні типи (форми) кримінального судочинства.
2. Кримінальний процес як юридична наука.
3. Історія становлення та розвитку вітчизняного кримінального процесу.
4. Моральні засади кримінального судочинства.
5. Сучасні напрями удосконалення кримінально-процесуальної форми.
6. Напрями удосконалення кримінально-процесуального законодавства щодо процесуальної діяльності органів досудового розслідування.
7. Шляхи удосконалення кримінально-процесуального законодавства щодо процесуальної діяльності органів судової влади.
9. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права в окремих державах (на прикладі Англії, Австралії, США, Канади).
10. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність під час кримінального провадження.
11. Засада недоторканності житла чи іншого володіння особи та її реалізація у кримінальному провадженні.
12. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини як засада кримінального процесу.
13. Змагальність та свобода в поданні особами до суду доказів і диспозитивність як засади кримінального судочинства.
14. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї як конституційна засада правосуддя у кримінальному провадженні.
15. Роль органів досудового розслідування у реалізації кримінально-процесуальних функцій.
16. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
17. Забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного (обвинуваченого) в кримінальному процесі.
18. Слідчий суддя, його права і обов’язки при здійснені судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні.
19. Роль спеціаліста у кримінальному провадженні.
20. Правові гарантії у кримінально-процесуальному доказуванні.
21. Непрямі докази в кримінальному процесі.
22. Встановлення об’єктивної істини як мета кримінально-процесуального доказування.
23. Використання результатів оперативно-розшукових заходів під час кримінально-процесуального доказування.
24. Презумпції в кримінально-процесуальному доказуванні.
25. Висновок експерта як джерело доказів.
26. Речові докази у кримінальному процесі.
27. Право потерпілого на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у нормах міжнародного права.
28. Кримінально-процесуальні гарантії права потерпілого на відшкодування (компенсацію) шкоди у кримінальному провадженні.
29. Цивільний позов як кримінально-процесуальний засіб забезпечення прав і законних інтересів осіб, яким злочином завдано шкоди.
30. Європейські стандарти визначення строків та їх дотримання у кримінальному процесі.
31. Порядок продовження, зупинення та поновлення процесуальних строків.
32. Безоплатна правова допомога у кримінальному провадженні.
33. Застосування запобіжного заходу у вигляді застави: історія розвитку та проблеми застосування.
34. Проблема застосування строків тримання особи під вартою у контексті практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства України.
35. Міжнародні стандарти процедури затримання та взяття під варту.
36. Зміст, форми та принципи взаємодії слідчого і оперативних підрозділів.
37. Об`єднання і виділення матеріалів досудового розслідування під час досудового провадження.
55. Процесуальний порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні.
56. Процесуальний порядок застосування умовно-дострокового звільнення від покарання й заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.
57. Ектрадиційний арешт та його сутність у кримінальному провадженні.
58. Процесуальний порядок визнання та виконання вироків міжнародних судових установ.
59. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.
60. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.