Ухвала та рішення суду апеляційної інстанції. Їх зміст

ст. 314-317 ЦПК

83. До міжгалузевих принципів, як уже зазначалося, належить також принцип касаційного оскарження (п. 8 ч. 3 ст. 129 Кон­ституції, ст. 13 ЦПК, ст. 12 Закону від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України»).

Встановлення принципу забезпечення касаційного оскарження рішень і ухвал суду відповідає загально-правовим принципам демократизму і законності. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону «Про судоустрій України» для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Ук­раїні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Принцип забезпечення касаційного оскарження судових рішень і ухвал спрямований на дотримання їх законності та обґрун­тованості, захист та охорону прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав та інших суб'єктів публічного права. Відповідно до цього принципу особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право на касаційне оскарження судових рішень та ухвал у порядку, встановленому ЦПК.

У касаційному порядку оскаржуються рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами розгляду, а також ухвали суду першої інстанції, вказані у п. п. 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 ч, 1 ст. 293 ЦПК після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апе­ляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до ст. 335 ЦПК під час розгляду справи в касацій­ному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правиль­ність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

'Об'єктом касаційного оскарження також можуть бути такі, що набрали законної сили, ухвали суду в наказному провадженні у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або його скасуванні (ч. 2 ст. 99, п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК) після їх перегляду в апеляційному порядку.

У ч. 1 ст. 324 ЦПК передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рі­шення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за резуль­татами апеляційного розгляду. Таким чином, у новій редакції п. 1 ч. 1 ст. 324 ЦПК не зазначено, що можна оскаржити рішення та ухвали апеляційного суду, які були ним ухвалені та поста­новлені не за результатами апеляційного розгляду справи, тобто рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені і постановлені ним як судом першої інстанції. Треба визнати слушним внесення таких змін, адже чинний ЦПК на відміну від ЦПК 1963 р. не передбачає випадків, коли апеляційний суд розглядає сирави у першій інстанції, хоча ст. 26 Закону «Про судоустрій України» і передбачає розгляд апеляційними судами справ у першій інс­танції у випадках, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК передбачено, що можна оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13-18, 20, 24-29 ч. 1 ст. 293 ЦПК, після їх пе­регляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. У новій редакції п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК не вказано, що можна оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо звільнен­ня (призначення) опікуна або піклувальника після їх перегляду в апеляційному порядку (п. 30 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Уявляється, що ухвала суду першої інстанції щодо цього питання після її перегля­ду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку, так як нею закінчується провадження у справі.

Як зазначає М. Штефан, на відміну від апеляційного каса­ційний суд не є судом, який повторно заново розглядає справу. Його основною функцією є перевірка законності розгляду справ, у яких суд апеляційної інстанції не усунув суттєві порушення або сам їх допустив, та забезпечення однакового застосування закону. Із такою точкою зору не можна погодитись. Суд касаційної інстанції перевіряє не лише законність, а й обґрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції, які набрали законної сили і були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішень і ухвал апеляційного суду, що набрали законної сили. Необгрун­товане рішення не може бути законним. Однак межі перевірки обґрунтованості вказаних судових рішень і ухвал інші порівняно з межами перевірки законності та обґрунтованості рішень і ухвал, які не набрали законної сили, судом апеляційних інстанцій.

У юридичній літературі немає також єдиної думки щодо питання про характеристику процесуальних правовідносин, що виникають при розгляді судових рішень і ухвал, які набрали законної сили, в касаційному порядку. Одні автори (наприклад В. Тертишников) вважають, що перегляд судових рішень і ухвал у касаційному порядку є видом судового провадження; інші (напри­клад В. Шерстюк) — що ці правовідносини є стадією цивільного процесу. Дотримуючись такої думки, А. Вершинін зазначає, що ця стадія є екстраординарною (винятковою) в порядку нагляду (глава 41 ЦПК Російської Федерації). Більш слушною видається точка зору, висловлена В. Шсрстюком та А. Всршиніиим. Під судовим розглядом, як зазначено в главі 1 цього підручника, треба розуміти сукупність процесуальних дій, що об'єднані кін­цевою процесуальною мстою; під стадією в цивільному процесі — сукупність процесуальних дій, що об'єднані найближчою процесу­альною метою. Для стадій характерна певна послідовність. Вони характеризують рух цивільного процесу. Не може бути у справах позовного і окремого провадження стадії судового розгляду без порушення провадження у справі, без підготовки справи до роз­гляду, як не може бути і стадії перевірки судових рішень і ухвал у апеляційному порядку без трьох попередніх стадій, а стадії перегляду судових рішень і ухвал, що набрали законної сили, — без чотирьох стадій, що цьому передували.

Під стадією судового перегляду судових рішень і ухвал, що набрали законної сили, в касаційному порядку треба розуміти сукупність процесуальних дій касаційного суду, сторін, осіб, які беруть участь у справі, а також інших учасників процесу (наприклад, перекладача, якщо його буде допущено до участі в розгляді сирави в касаційному порядку на прохання осіб, які беруть участь у справі), якщо в разі необхідності вказані особи будуть викликані для надання пояснень у справі (ч. 1 ст. 333 ЦПК), спрямовану на перевірку законності та обґрунтованості судових рішень і ухвал, що набрали законної сили після їх пере­гляду апеляційним судом, а також рішень і ухвал апеляційного суду в межах, установлених ст. 335 ЦПК. Згідно з ч. 1 ст. 324 ЦПК учасниками означеної вище стадії також можуть бути особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Стадію перегляду в касаційному порядку рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, після їх перегля­ду в апеляційному порядку можна також охарактеризувати як сукупність процесуальних правовідносин, що виникають у суді касаційної інстанції з метою перевірки законності та обґрунто­ваності зазначених рішень і ухвал. Ці цивільні процесуальні правовідносини виникають між судом, що переглядає справу в касаційному порядку, та такими, що подали касаційну скаргу, сторонами та особами, які беруть участь у справі, а також осо­бами, які не беруть участь у справі, якщо суд, який розглянув справу по суті, вирішив питання про їх права та обов'язки.

Перегляд у касаційному порядку судових рішень і ухвал можна також визначити і як правовий інститут, під чим треба розуміти сукупність цивільних процесуальних норм, що регулю­ють діяльність касаційного суду та осіб, які подали касаційну скаргу, спрямовану на перевірку законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, а також рішень і ухвал апеляційного суду в межах вимог, за­значених у касаційній скарзі. Норми цього правового інституту також регулюють процесуальні правовідносини між касаційним судом та особами, які подали касаційну скаргу, що виникли у зв'язку з означеною процесуальною діяльністю.

Суб'єктами касаційного оскарження згідно з ч. 1 ст. 324 ЦПК можуть бути сторони та інші особи, які беруть участь у справі, особи, які не беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Об'єктами касаційного оскарження можуть бути рішення і ухвали суду першої інстанції, після їх перегляду в апеляцій­ному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду. Ухвали суду першої інстанції, указані в п. п. 1, 3, 4, 13-18, 20, 24-29 ч. 1 ст. 293 ЦПК (п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК), після їх перегляду в апеляційному порядку ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 1 ст. 324 ЦПК).

84.

ст. 324-327 ЦПК

85.

ст.. 328, 332, 333 ЦПК

Підготовка справи до касаційного розгляду. Згідно зі ст. 331 ЦПК після отримання справи суддя-доповідач протягом 10 днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухва­лення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

У порядку підготовки справи до касаційного розгляду має бути проведено її попередній розгляд протягом 5 днів_після складення доповіді суддею-доповідачем. Попередній розгляд справи в касаційній інстанції проводиться колегією суддів у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підгото­вчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції: відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін якщо відсутні підстави для скасування судового рішення; скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть обов'язкове скасування судового рішення; призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених ч. ч. 3, 4 ст. 332 ЦПК. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про при­значення справи до судового розгляду постановляється ухвала), яка підписується всім складом суду Ст. 332 ЦПК).

Розгляд справи судом касаційної інстанції по суті. У каса­ційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності особи, які брали участь у справі, можуть бути викликані для надання пояснень у справі (ч. 1 ст. 333 ЦПК).

Положення ч. 1 ст. 333 ЦПК, із змісту якої можна зробити висновок, що справу в касаційній інстанції суд вправі розглядати без участі осіб, які беруть участь у справі, викликає заперечен­ня, оскільки воно не відповідає принципу/ змагальності сторін, закріпленому в п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції і в ст. 10 ЦПК.

При розгляді справи в касаційній інстанції незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі, було відкрито касаційне провадження, позивач вправі відмови­тися від позову, а сторони вправі укласти між собою мирову угоду з дотриманням правил ч. 3 ст. 174 і ч. 4 ст. 175 ЦПК, що регулюють порядок і наслідки цих процесуальних дій.

86.

Стаття 336 ЦПК регулює питання щодо повноважень суду касаційної інстанції. Під такими повноваженнями треба розуміти сукупність його процесуальних прав та обов'язків, спрямованих на вчинення процесуальних дій щодо перевірки законності та обгрунтованості таких, що набрали законної сили, рішень і ухвал суду першої інстанції в позовному та окремому провадженні після їх перегляду в апеляційному порядку, рішень і ухвал апеляцій­ного суду, а також таких, що набрали законної сили, ухвал суду першої інстанції в наказному провадженні про відмову в прий­нятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу після їх перегляду в апеляційному порядку.

За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;

2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;

3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;

4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і за­крити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;

5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд ка­саційної інстанції має право:

1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції;

3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;

4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була по­милково скасована апеляційним судом.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо виз­нає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з пере­дачею справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;

2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу;

3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які бе­руть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;

4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; І

5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення;

6) справу розглянуто з порушенням правил виключної під­судності.

Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рі­шення суду лише за умови, що це порушення призвело до непра­вильного вирішення справи. Якщо порушення закону, зазначені в ч. 1 ст. 338 ЦПК було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом або одночасно допущено апеляцій­ним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом справа передається на повий апеляційний розгляд. Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції нри повторному розгляді справи.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішен­ня, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205, 207 ЦПК. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи — сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення ч. 1 ст. 340 ЦПК.

Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не засто­совано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Розглянувши касаційну скаргу на ухвалу, суд касаційної інстан­ції: відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону; скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення; змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Ухвалення рішення, постановлення ухвали судом касаційної інстанції та їх проголошення. Суд касаційної інстанції ухвалює рі­шення та постановляє ухвалу колегією у складі 5 суддів. Питання, що виникають при розгляді справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При при­йнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою ок­рему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Жоден із суддів не має права утримуватися від висловлен­ня думки з питань, які обговорюються, та щодо правильності судового рішення, що оскаржене. Рішення або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем і під­писується всім складом суду, який розглядав справу. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі:

1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін;

2) скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд;

3) скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

4) скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом;

5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;

6) зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на повий розгляд або вирішенням питання по суті.

В ухвалі суду касаційної інстанції зазначаються:

1) час і місце її постановлення;

2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які бе­руть участь у справі;

4) короткий зміст заявлених вимог;

5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій;

6) узагальнені доводи касаційної скарги;

7) мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався;

8) наслідки розгляду касаційної скарги, які формулюються у резолютивній частині із зазначенням висновку суду касаційної інстанції, розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Нова редакція ч. 1 ст. 345 ЦПК не містить найменування частин ухвали. Такі зміни, внесені до цієї статті, навряд чи можна визнати доцільними. Щодо ухвали апеляційного суду збережено найменування частин (ст. 315 ЦПК). Фактично в новій редакції ч. 1 ст. 345 ЦПК зміст пунктів ухвали касаційно­го суду, що стосується певної частини ухвали, залишився. Так, п. п. 1 — 3 стосуються вступної частини ухвали; п. п. 4—6 — опи­сової частини; п. 7 — мотивувальної; п. 8 — резолютивної.

У разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення. У разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції.

У рішенні суду касаційної інстанції зазначаються:

1) час і місце його ухвалення;

2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які бе­руть участь у справі;

4) короткий зміст заявлених вимог;

5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини;

6) узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу;

7) мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судове рішення і ухвалив нове;

8) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свобо­ди чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

9) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

10) висновок суду про скасування або зміну рішення, задово­лення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказів­ку щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Нова редакція ч. 1 ст. 346 ЦПК також не містить найменування частин рішення. Фактично в новій редакції ч. 1 ст. 346 ЦПК зміст пунктів рішення касаційного суду, що стосується певної частини рішення, також лишився. Так, п. п. 1—3 стосуються вступної частини; п. п. 4 — 6 — описової; п. п. 7 —9 г— мотивувальної; п. 10 — резолютивної частини рішення.

Про прийняте рішення (ухвалу) суд касаційної інстанції у судовому засіданні оголошує особам, які беруть участь у справі (ст. 347 ЦПК).

Якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені ЦПК строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з порушенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за прави­лами, встановленими главою 2 розділу V ЦПК.

Залежно від обґрунтованості зазначеної в ч. 1 ст. 348 ЦПК скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до ст. 345 і 346 ЦПК. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.

Рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення, а скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу (ч. ч. 1, 2 ст. 349 ЦПК).

Суд касаційної інстанції, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу та на­правити її відповідним особам або органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця має бути повідомлено суд. Суд також може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і по­милки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, які не є підставою для скасування їх рішення чи ухвали.

Копії судових рішень суду касаційної інстанції видаються осо­бам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п'яти днів з дня проголошення рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Копії судових рішень суду касаційної інстанції повторно вида­ються судом першої інстанції, де зберігається справа.

Після закінчення касаційного провадження справа протягом 10 днів повертається до суду, який її розглядав (ст. 352 ЦПК).

87. Підстави для скасування рішення судом касаційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції.

Підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що пере­шкоджає подальшому провадженню у справі.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної ін­станцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуа­льного права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають зна­чення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо зазначені порушення допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Справа направля­ється на новий розгляд до того суду, який постановив рішення, але в іншому складі суддів, або до іншого суду.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

88. Ухвала і рішення суду касаційної інстанції. Зміст ухвали і рішення суду касаційної інстанції

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення та постановляє ухвалу.

Рішення або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється

суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який

розглядав справу. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі:

1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін;

2) скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд;

3) скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

4) скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом;

5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;

6) зміни ухвали або скасування ухвали та вирішення питання по суті;

7) скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передання справи для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.

В ухвалі суду касаційної інстанції зазначаються:

1) час і місце її постановлення;

2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

4) короткий зміст заявлених вимог;

5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій;

6) узагальнені доводи касаційної скарги;

7) мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався;

8) наслідки розгляду касаційної скарги, які формулюються у резолютивній частині із зазначенням висновку суду касаційної інстанції, розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

У разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення.

У разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд, скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передання справи для продовження розгляду в ухвалі суду касаційної інстанції має бути зазначено, які порушення права були допущені судом першої або апеляційної інстанції.

У рішенні суду касаційної інстанції зазначаються:

1) час і місце його ухвалення;

2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;

3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

4) короткий зміст заявлених вимог;

5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій,встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини;

6) узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу;

7) мотиви, на підставі яких суд касаційної інстанції змінив або скасував судове рішення і ухвалив нове;

8) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

9) назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, якими суд керувався;

10) висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково,вказівку щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Рішення і ухвала суду касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх оголошення.

З моменту оголошення рішення або ухвали судом касаційної інстанції скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу.

Суд касаційної інстанції виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення,може постановити окрему ухвалу і направити її відпвідним особам чи органам дл вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Суд також може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, які не є підставою для скасування їх рішення чи ухвали.

89. Провадження з перегляду судових рішень ВСУ: підстави, процесуальний порядок оскарження. Повноваження ВСУ при перегляді судових рішень

Сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку.

Заява про перегляд судових рішень може бути подана особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, коли стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Заява про перегляд судових рішень може бути подана не пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного.

У разі пропущення строку,з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення,

може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення

залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує

питання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні

строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви

про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду

вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та

за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала.

Заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. До заяви додаються:

1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які беруть

участь у справі;

2) копії судових рішень, про перегляд яких подано заяву;

3) копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце

неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних

і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах;

4) копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція

якої визнана Україною

До заяви додається документ про сплату судового збору.

Заява про перегляд судового рішення, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, реєструється у день її надходження та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду.

Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви. У разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою у день первинного її подання до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заява повертається заявнику, якщо:

1) заявник не усунув недоліки протягом установленого строку;

2) заяву подано особою, яка не має права на подання такої заяви;

3) заяву підписано від імені особи, яка не має повноважень на ведення справи;

4) є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову у допуску справи до провадження за наслідками її розгляду, прийнята з аналогічних підстав.

Вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.Про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу. Ухвала постановляється без виклику осіб, які беруть участь у справі. Ухвала про допуск справи до провадження або про відмову в такому допуску повинна бути обґрунтованою. Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами

надсилається до Верховного Суду України протягом п'яти днів з дня

її постановлення. Копія ухвали про допуск справи надсилається

разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі, а в разі

відмови у допуску - особі, яка подала заяву.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами реєструється у день її надходження, але не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду. Суддя-доповідач протягом трьох днів постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та надсилає її копії особам, які беруть участь у справі. Суддя-доповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття

провадження здійснює підготовку справи до розгляду Верховним Судом

України:

1) виносить ухвалу про витребування матеріалів справи та направляє її до відповідного суду;

2) вирішує питання про зупинення виконання відповідних судових рішень;

2-1) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних

справ;

3) доручає відповідним фахівцям науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготувати науковий висновок щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом (судами) касаційної інстанції у подібних правовідносинах;

4) визначає органи державної влади, представники яких можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання цією нормою закону та дає розпорядження про їх виклик до суду;

5) здійснює інші заходи, необхідні для вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні норми матеріального права.

У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень,розглядається на засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України. Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на

спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, до складу яких входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу відповідних судових палат Верховного Суду України.

Справа про перегляд судового рішення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом,

розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного

Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на

ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду

України, визначеного законом.

Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень, та особи, що приєдналися до неї, у разі їх прибуття у судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог. Якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Для з'ясування сутності норми матеріального права, яка неоднаково застосована, можуть заслуховуватися пояснення представників органів державної влади. Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у

справі і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду

справи, для участі у судовому засіданні не перешкоджає судовому

розгляду справи. Після закінчення заслуховування пояснень осіб, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Строк розгляду справи Верховним Судом України не може перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

Повноваження Верховного Суду України. За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:

1) про повне або часткове задоволення заяви;

2) про відмову в задоволенні заяви.

Судді, які не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, що додається до постанови. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Постанова Верховного Суду України повинна бути виготовлена та направлена особам, які беруть участь у справі, не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

90. Підстави перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Відмінність нововиявлених обставин від нових обставин і від нових доказів

Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення

суду ще не виконане.

Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

Заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою,на час розгляду справи, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими

обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ. Ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами втрачає законну силу.

Нововиявлені обставини слід відрізняти від нових або таких, що змінилися, обставин і нових доказів.

Нові обставини, юридичні факти, які були відсутні в момент розгляду справи і виникли після винесення рішення, ухвали, постанови. Нові обставини можуть бути підставою для подання нового позову.

Нові докази — фактичні дані, які не були з певних причин досліджені судом при розгляді справи. Виявлені після прийняття рішення докази свідчать лише про те, що обставини справи досліджувались неповно, висновок суду не відповідає дійсності, що є підставою для перегляду цього рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Поиск по сайту: