Майнова і соціальна рівність

Чи означає, що знищення приватної власності спричинить зрівняння всіх людей у кількості і якості предметів споживання, чи означає це запровадження абсолютної майнової рівності? Ні, не означає. Першою і головною підставою для досягнення соціальної рівності є усунення приватної власності на засоби виробництва, а не на предмети споживання, тобто продукти особистого, побутового споживання, як їжа, одяг, житло і т.д. За цих умов кількість і якість предметів споживання кожного громадянина відповідатиме кількості і якості його праці. Оскільки всі люди не можуть виконувати працю рівної якості і кількості, то при цьому не може існувати і повної майнової рівності. Усуспільнення предметів споживання теж не може цілком урівняти майно. Високий розвиток виробничих сил надасть можливість постійно передавати все більше предметів споживання до суспільної власності, що безумовно слід зробити, але це буде не однакове, а вільне, безгрошове споживання, засноване на потребах, які у всіх людей не можуть бути рівними. Соціальна рівність таким чином вимагає не зрівняння майна і особистих потреб, а усунення можливості діставати майно шляхом експлуатації людини людиною, шляхом привласнення додаткової вартості, що створюється людською працею. Логічним наслідком соціальної рівності стане не абсолютна, а відносна майнова рівність, тобто знищення поділу на багатих і бідних, коли між людьми не буде значного розриву у якості і кількості майна. Отже, рівність означає для нас не ліквідацію фахів і не зрівняння особистих потреб людей, а знищення класів. Соціальна рівність – це рівне відношення людей до власності на засоби виробництва; це свобода від визиску, від найманого рабства і відчуження; це рівні права і обов’язки, в тому числі рівний трудовий обов’язок і рівне споживче право, засноване на праці або потребах, залежно від рівня розвитку виробничих сил. Однак ані праця, ані потреби людей не можуть бути однаковими, тому їх зрівняння не входить до нашого поняття соціальної рівності.

В історії справді мав місце зрівняльний соціалізм, т.зв. утопічні і аскетичні напрямки соціалізму, приміром християнський і спартанський, що здійснювали тотальне зрівняння і уніфікацію життя, майна, а часом і потреб всіх членів спільноти, аж до запровадження однакового одягу і їжі. Проте соціалістичне вчення часів капіталістичної доби, сучасний соціалізм, зокрема наш соціалізм не є зрівняльним. Майже всі закиди щодо «зрівнялівки» відносно модерного соціалізму є вигадкою буржуазних невігласів. Ми поважаємо самопожертву і аскетизм, шануємо досвід соціалістичних рухів давнини, але бачимо своє суспільство майбутнього не тоталітарною казармою, а спільнотою вільних людей. Ми виступаємо за свободу людини і тому є противниками штучного зрівняння. Реальний зміст нашої вимоги рівності полягає лише у знищенні класів, в побудові безкласового суспільства. Ось що означає для нас рівність. І коли буржуазні ідеологи висувають звинувачення в тому, що соціалістична ідея рівності має на меті всіх людей зробити однаковими, то насправді йдеться про нісенітницю, яку вигадали вони самі і самі ж намагаються звинуватити в ній соціалізм. Хіба ми повинні виправдовуватись? Звичайно, може бути, що цим панам і знищення класів, тобто знищення паразитизму, теж може здаватись «зрівнялівкою». Доводиться навіть чути нарікання на «зрівнялівку в СРСР». Хоча насправді в СРСР не було не тільки зрівнялівки, але і власне соціальної рівності, як з точки зору утопічного, так і з точки зору модерного соціалізму. Невипадково українські революціонери і повстанці з ОУН і УПА, які вели боротьбу не лише за національне, але і за соціальне визволення трудящих, наголошували, що соціальним мотивом їхньої боротьби проти «Радянського Союзу» є вражаюча нерівність, що панує в ньому на підставі визиску трудящих мас з боку бюрократ-буржуазії, а соціальною метою українського націоналізму, на тлі СРСР, є здійснення соціалістичної революції, зрадженої сталінськими ревізіоністами, «побудова справжнього безкласового суспільства, справжнє знищення експлуатації людини людиною, суспільна власність на засоби виробництва, соціальна рівність і справедливість». Якщо буржуазні писаки називають СРСРівську дійсність «зрівнялівкою», то страшно навіть уявити, суспільство якої скаженої нерівності є їхнім ідеалом. В купі із вигадками про «зрівняння всіх людей», чим нібито загрожує ідея безкласового суспільства, це все дає підстави сумніватись у розумових здібностях таких індивідів і ми звичайно ж не можемо нести відповідальність за їхню недолугість та вічно пояснювати очевидні речі. Тому будемо сподіватись, що ця стаття розставила крапки над Ї.

Олександр Підземельний

Джерело: www.orientyry.com

Поиск по сайту: