Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Схема аналізу спостереження в природі

ЗАГАЛЬНА СХЕМА АНАЛІЗУ ЗАНЯТТЯ

 

 

Схема №7

Аналіз діяльності вихователя.

- Підбір програмового матеріалу;

- Організація заняття;

- Методичні прийоми навчання;

- Відповідність їх типу заняття і віку дітей;

- Чіткість поставлених завдань і вказівок до їх виконання;

- Продуманість етапів заняття;

- Зміст заняття, його логічна послідовність і поступове ускладнення;

- Використання наочного і словесного матеріалу, його доцільність;

- Методи та прийоми, використані вих-лем для кращого засвоєння програмового матеріалу;

- Підсилення інтересу, розвиток активності, самостійності;

- Індивідуальний підхід до дітей;

- Поведінка вихователя на занятті;

- Культура мови;

- Підведення підсумків і оцінка.

 

Схема №24

Схема аналізу роботи з розділу “Мовленнєве спілкування”

1. Які умови організації правильної роботи з розвитку мовлення дітей:

- Охорона слуху і нервової системи дітей;

- Наявність позитивного прикладу до наслідування;

- Робота ДНЗ з сім’єю з питань навчання дітей правильного мовлення.

2. Як проводиться робота з розділу “Розвиток словника”.

q Наявність у словнику дітей слів, що означають суспільні події, явища природи, професії людей, моральні якості, абстрактні, конкретні і узагальнюючі поняття;

- Розуміння дітьми значення слів;

- Уміння правильно вживати слова в реченні;

q Стан звукової культури:

- Звуко- та слововимова дітей;

- Правильність мови: темп, уміння користуватися інтонацією, силою голосу, диханням, правильність постановки наголосу;

- Стан розвитку фонематичного слуху дітей;

q Стан навчання розмовної мови і розповіді;

- Уміння дітей відповідати на запитання різного характеру (1-го та 2-го порядку та ін.);

- Ставити запитання;

- Навички культури поведінки під час розмови;

- Уміння дітей послідовно, зрозуміло розповідати про те, що бачили, чули, переживали;

- Уміння описувати картину, іграшку;

- Скласти розповідь на тему, яку пропонує вихователь;

- Навички переказування літературних творів;

q Стан формування граматичної правильності мови дітей;

- Уміння дітей будувати прості і складні речення;

- Узгоджування іменників в однині і множині;

- Правильно вживати дієслова, сполучники,

- Чистота мови дітей;

q Навчання грамоти;

- Ознайомлення дітей із звуками та буквами;

- Навички читання;

- Підготовка руки до письма;

- Забезпечення послідовності і повторності;

- Знання, уміння і навички дітей, як вони відповідають вимогам і показникам засвоєння змісту програми;

3. Висновки:

- Як забезпечується системність і повторність у навчанні дітей рідної мови;

- Різноманітність методів і прийомів навчання дітей рідної мови на заняттях і в повсякденному житті;

- Правильність добору програмових завдань;

- Забезпечення всіх сторін розвитку мови (виховання звукової культури мови, словникова робота, формування граматичної будови мови, розвиток зв'’зної мови).

Схема №18

Схема аналізу спостереження в природі

1. Відповідність поставлених завдань вимогам програми, рівню підготовленості дітей. Поєднання пізнавальних, мовних і виховних завдань.

2. Підготовка умов до спостереження: підбір об’єкту, його якості, властивості, додатковий матеріал та обладнання. Розташування дітей.

3. Перехід до спостереження:

· Як вихователь викликає інтерес у дітей (повідомлення мети, привертання уваги до об’єкту, наявність сюрпризного матеріалу, загадки).

4. Послідовність спостереження:

· Сприймання в цілому;

· Розглядання зовнішніх ознак об’єкту (починає з основної частини чи з порівняння з уже відомими об’єктами);

· Встановлення умов росту і розвитку рослин. Порівняння з умовами росту і розвитку інших знайомих рослин;

· Встановлення особливостей поведінки, залежності зв’язку між будовою і способом життя, харчування тварин. Порівняння з особливостями поведінки вже знайомих тварин;

· Виявлення певної взаємозалежності в природі;

· Сезонні зміни в природі;

· Значення природи в житті людини;

· Інтерпретація побаченого (осмислення в світлі досвіду дітей);

5. Залучення аналізаторів до сприймання об’єкта.

6. Прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей;

· Характер показу і пояснення, їх чіткість, доступність;

· Характер запитань: їх доцільність, наявність питань 1-го і 2-го порядку;

· Використання порівнянь, їх характер (за відмінністю і схожістю);

· Використання художнього слова, де зафіксовані найбільш суттєві ознаки, його емоційність, доцільність;

· Наявність ігрових прийомів (імітація рухів, наближення об’єкту до дітей в молодшому віці, змагання - в старшому віці);

· Прийоми постановки практичних завдань.

7. Виконання дидактичних завдань спостереження.

8. Відповідність місцевим умовам ДНЗ.

9. Підведення підсумка та аналіз поведінки дітей.

10. Загальні висновки (тривалість дидактичної мети. Переважання прийомів, форма організації дітей на спостереження).

 

 

АНАЛІЗ ЗАНЯТТЯ У ДНЗ

І. Загальні відомості про заняття
Дата проведення, ДНЗ, група, прізвище, ім'я та по батькові вихователя, предмет, кількість дітей за списком, кількість присутніх, порядковий номер заняття за планом, де проводиться (у групі; актовій, спортивній залі; логопедичному кабінеті тощо).
Обстановка в групі: чистота, освітленість, провітреність, готовність дітей до заняття. Організація уваги і готовності дітей до роботи. Тривалість організаційного етапу. Тема і мета заняття.

II. Тип і структура заняття
Доцільність вибору типу і структури стосовно теми і дидактичної мети заняття. Послідовність окремих етапів заняття. Усвідомлення дітьми виконаних завдань. Ліквідація виявлених недоліків. Оцінювання знань, умінь і навичок дітей. Розподіл часу на занятті. Підбиття підсумків і завершення заняття. Своєчасність застосування ігрових моментів, фізпауз.

III. Зміст заняття
Тема заняття та його відповідність змісту навчальної програми. Актуалізація і корекція опорних понять. Зв'язок із попереднім матеріалом, життям і досвідом дітей. Ефективність використання наочності і ТЗН; проблемність навчання; організація активного мислення. Ефективність методів і прийомів закріплення знань, організація колективних та індивідуальних форм роботи, у тому числі з дітьми із високим і низьким рівнем навчальної мотивації. Актуалізація почуттів і опорних знань.
Ефективність сприйняття й усвідомленості, рівень засвоєння нового матеріалу дітьми.

IV. Принципи, методи і прийоми навчання на занятті

Які принципи, методи і прийоми застосовував вихователь на занятті? (Можна принципи в таблиці: загальнодидактичні, загальнометодичні, частковометодичні, спеціальні)
Чи відповідали вони змісту навчального матеріалу, меті і завданням заняття та віковим особливостям дітей?
Як дотримувався вихователь головних вимог до заняття (виховних, дидактичних, психологічних, санітарно-гігієнічних)? Як здійснювались на занятті дидактичні принципи?
Взаємозв'язок репродуктивної і творчої активності й пізнавальної самостійності дітей на занятті. Як розвивалися на уроці спостережливість і логічне мислення дітей? Чи використовувалися прийоми порівняння, протиставлення, узагальнення й систематизації? Як формувалися в дітей уміння вчитися, використовувати наукову інформацію? Прийоми забезпечення зворотного зв'язку для керування процесом засвоєння. Формування в дітей пізнавального інтересу, оцінно-контрольних суджень, навичок самоконтролю.
Оцінювання знань дітей. Чи було здійснено індивідуалізацію та диференціацію навчальних завдань?

V. Поведінка дітей на занятті
Якою мірою діти залучені до активної розумово-пізнавальної праці? Спрямованість і сконцентрованість їхньої уваги. Дисципліна дітей на різних етапах заняття й методи та прийоми реагування вихователя на випадки порушення її. Ставлення дітей до вихователя. Прояви організаційної й пізнавальної самостійності дітей.

VI. Поведінка вихователя на занятті
Уміння володіти увагою дітей, організовувати їхню роботу, підвищувати активність, інтерес, увагу, тримати дисципліну, враховувати індивідуальні особливості кожного вихованця.
Стиль і тон у роботі (жвавий, рішучий, повільний, байдужий). Педагогічний такт. Спостережливість, вдумливість, витримка, винахідливість, емоційність.
Зовнішній вигляд. Культура мовлення, поза, міміка, жестикуляція, охайність. Чи користується авторитетом у дітей?

VII. Висновки і пропозиції
Досягнення мети. Виконання плану заняття. Обсяг і якість знань дітей. Виховне, освітнє і розвивальне значення заняття. Що цінного із цього заняття можна взяти для себе або рекомендувати для впровадження в практику інших колег? Поради вихователеві, як закріпити й удосконалити позитивні моменти заняття чи подолати недоліки.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.