Орієнтований перелік сестринських діагнозів

Фізіологічні проблеми

Біль у грудній клітці, задуха, кашель, нежить, слабкість, зниження апетиту, головний біль, ціаноз, лихоманка, біль у серці, гіпертонія, набряк, порушення свідомості, біль у животі, блювання, печія, спрага, метеоризм, шкіряний свербіння, жовтуха, порушення сечовипускання, порушення сну.

Приклади психічних проблем:

І. Емоційні проблеми:

· депресія,

· агресивність,

· страх (фобія),

· байдужість (апатія),

· афект.

ІІ. Порушення уваги:

· неуважність;

· зацикленість.

ІІІ. Порушення пам’яті:

· зниження;

· патологічна брехливість.

IV. Порушення мислення:

· марні ідеї;

· нав’язувальна ідея.

V. Зміни волі:

· відсутність волі;

· неадекватність поведінки.

VІ. Розлад мови:

· відмова від мовного спілкування;

· вимова з однаковою інтонацією;

· розтягування складів.

VІІ. Відношення до хвороби:

· відсутність знань про хворобу;

· нозофобне (несорозмірно лякається хвороби);

· зневажаючи.

ІІІ етап сестринського процесу -

Планування медсестринських втручань

Медсестра проникнувшись розумінням проблем пацієнта може розпочинати визначення пріоритетівпроблем пацієнта, тобто встановлювати черговість їх вирішення, починаючи з первинних, які становлять загрозу для життя пацієнта, переходячи поступово до менш важливих, які можна віднести наостанці, не завдавши пацієнту ніякої шкоди. Процес розмежування проблем можна значно прискорити, пригадавши ієрархію людських потреб.

Визначення ресурсів

Визначивши першочерговість, пріоритетність проблем пацієнта в проведені медсестринської діагностики, можна встановити її ресурси, які медсестра матиме в своєму розпорядженні, тобто визначити коло людей, на яких вона може покластися і допомогою яких може скористатись працюючи з пацієнтом.

1. сам пацієнт (визначити його потенційні сили і максимально використовувати їх, його знання, прагнення повернутися до нормального стану здоров’я, сім’ї).

2. медсестра.

3. сім’я.

4. лікарі, до яких звертався пацієнт, чиїми послугами він користується.

5. соціальний працівник.

6. лаборант-технік (з мед. лабораторії).

7. священик.

Визначивши пріоритетність та встановивши ресурси медсестра визначає: мету догляду.

Мета – це те, чого хочуть домогтися пацієнт і медсестра внаслідок реалізації плану догляду.

Мета передбачає лише позитивний результат і спрямована на:

1. зменшення або зниження симптомів, які зумовлюють страх у пацієнта або хвилювання у медсестри.

2. поліпшення самопочуття.

3. розширення можливостей самодогляду в межах фундаментальних потреб.

4. зміну ставлення до свого здоров’я.

Перш ніж обговорити мету догляду з пацієнтом медсестра повинна:

a. зрозуміти, які вимоги можна поставити пацієнту;

b. оцінити його можливості відповідно до вимог;

c. оцінити, чи може пацієнт виконувати будь-яку дію з самодогляду.

Далі об’єм сестринських втручань та складання плану.

Існують дві мети:

1. короткотермінова.

2. довготермінова.

Короткотермінова – це мета, яка повинна бути досягнута за короткий період часу, звичайно за 1-2 тижні. Ставиться у гострій фазі захворювання.

Довготермінова – це мета, яка досягається за більш тривалий період часу (понад два тижні). Спрямована на попередження рецидивів захворювань, ускладнень, їх профілактику, реабілітацію і соціальну адаптацію, здобуття знань про здоров’я. Припадає на період після виписки пацієнта.

Під час формулювання мети необхідно враховувати: дію (виконання), критерії (дата, час, відстань, очікуваний результат) і умови (за допомогою чого або кого).

Наприклад: медсестра повинна навчити пацієнта протягом двох днів робити самому собі ін’єкції інсуліну. Дія – робити ін’єкції; тимчасовий критерій – протягом 2 днів; умова – за допомогою медсестри.

Після визначення мети і завдань з догляду медсестра складає план догляду за пацієнтом – письмове керівництво з догляду, який передбачає наявність стандартів медсестринського догляду та стандартів навчання.

ПЛАНУВАННЯ

Планування включає в себе розвиток стратегій, розроблених для зміцнення здорових реакцій пацієнта і запобігання або зменшення нездорових реакцій. Під час фази планування, розробляються результати втручань і сестринські втручання. Результати показують, що пацієнт зможе робити в результаті сестринських дій. Сестринські втручання описують, як медсестра може допомогти пацієнту в досягненні результатів.

Третій етап сестринського процесу складається з 4 стадій:

1. Встановлення пріоритетів.

2. Розробка результатів.

3. Розробка сестринських втручань.

4. Занесення плану в документи.

Таким чином, основними правилами написання сестринських втручань (складання плану догляду) є:

1. сестринські втручання повинні фіксуватись датою і підписом.

2. сестринські втручання повинні містити конкретні дії для досягнення бажаних результатів, а також осіб, місце дії, конкретний час і спосіб вирішення.

3. сестринські втручання повинні бути розроблені індивідуально для кожного пацієнта.

Зразок плану сестринського догляду

Таким чином, третій етап медсестринського процесу забезпечує планування дій медсестри, направлених на забезпечення потреб пацієнта.

IV етап – впровадження, здійснення плану – це та стадія медсестринського процесу, на якій думки стають словами і реалізуються в плани.

Метою медсестринських втручань є ліквідація, зміна, чи відвернення проблем пацієнта з тим, щоб задовольнити його потреби і сподівання. Важливо, щоб більшість дій, що їх м/с виконує в цій фазі медсестринського процесу, була направлена саме на розв’язання проблем пацієнта, виявлених медсестрою і зазначених в мед сестринському діагнозі. Здійснюючи догляд за пацієнтом медсестра застосовує поєднання таких навичок як:

1. інтелектуальні;

2. міжособисті;

3. технічні.

Залежно від потреб пацієнтів існують 3 категорії сестринських втручань:

Ø Незалежне – передбачає дії, які здійснює медсестра за власною ініціативою без вказівок лікаря (наприклад, навчання пацієнта навичкам самодогляду, навчання членів сім’ї елементам догляду за пацієнтом.

Ø Залежне – виконують на підставі письмових розпоряджень лікаря і під його спостереженням (наприклад, виконання ін’єкцій, підготовка пацієнта до діагностичного обстеження). За сучасними вимогами медсестра повинна виконувати призначення лікаря не автоматично, а продумано. У разі появи сумніву в ефективності виконання того чи іншого призначення необхідно додатково проконсультуватись із лікарем, а іноді конкретно звернути увагу лікаря на недоцільність відповідного призначення.

Ø Взаємозалежне – передбачає спільні дії медсестри й лікаря та інших фахівців. Відповідальність медсестри є однаково важлива для всіх видів втручань.

Потреба пацієнта в допомозі може бути:

Ø Тимчасова – допомога розрахована на короткий час за наявності дефіциту самодогляду (наприклад, у разі хірургічних втручань, деяких травм).

Ø Постійна – допомога потрібна пацієнту протягом усього життя (при ампутації кінцівок, тяжких травмах хребта).

Ø Реабілітуюча – це тривалий процес лікувальної фізкультури, масажу, дихальної гімнастики.

Підготовка медсестри до втручань включає:

- перегляд сестринських втручань, установлених під час етапу планування;

- аналіз сестринських знань, умінь, навичок, які вимагаються;

- визначення можливих ускладнень, пов’язаних з конкретними сестринськими діями;

- визначення і забезпечення необхідними ресурсами;

- підготовку обладнання, необхідного для певних видів діяльності.

Втручання – це стадія сестринських втручань, розроблених і здійснюваних для задоволення потреб людини.

Документація – здійснення сестринських втручань повинно завершуватися повним і точним занесенням дій сестринського процесу.

V етап сестринського процесу – оцінка результатів і корекція догляду.

Медсестринський процес починається і закінчується оцінкою, оцінюванням. Але оцінювання – процес тривалий, постійний, відбувається на кожному етапі.

Медсестри оцінюють загальний стан здоров’я, ефективність планування своєї роботи. Оцінювання відбувається і на вищому рівні, на рівні закладу. Саме тому медсестри зобов’язані вести записи і звіти, які є підтвердженням того, що пацієнт дійсно отримує високоякісну допомогу і догляд, свідченням виконання програм забезпечення, гарантії якості обслуговування пацієнта.

Під час оцінювання можуть виникати найрізноманітніші ситуації, наприклад:

1. Кінцеві результати роботи з пацієнтом були саме такими, як і планувала медсестра.

2. В роботі з пацієнтом вдалося досягти значних, найбільших результатів (покращення), але кінцевої мети не було досягнуто.

3. В роботі з пацієнтом не вдалося досягти багатьох запланованих результатів: пацієнт не прореагував на запропоновану йому допомогу і був пасивним.

4. Виникли нові проблеми.

Процес оцінювання виступає завершальним етапом всього циклу медсестринського процесу.

Поиск по сайту: