Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 60-90-х років ХХ століття

60-ті pp. XX століття в СРСР були роками так званої хрущовської «відлиги». Це був період засудження «культу особи» Сталіна й деякої лібералізації радянського суспільства в 1956-1964 pp.

Постійними репресіями, що відбувалися до Великої Вітчизняної війни, а після неї — у1947р., 1949р., 1951 p., було забезпечено цілковиту покору радянського народу владі. Арешт Берії в 1953 р. паралізував роботу КДБ. Викриття «культу особи» Сталіна в 1956 р. не змінило ситуації і не пробудило заляканого народу, як і не змінило тих, хто стояв при владі.

«Відлига» була ретельно спланована. Але на першій її хвилі раптом прокинулися молоді літературні сили. їх породила особлива атмосфера змін: розчарування, болю, радості і свободи. Це були роки великих збурень і духовних пошуків, спричинених лібералізацією, що вилилось у нестримне оновлення мистецтва (авангардизм у літературі, живописі, скульптурі, зародження рок- і поп-музики).

Хрущовська «відлига» і спроби демократизації суспільства породжували в душах людей сподівання на українське відродження зразка 1920-х pp., коли в національному письменстві бурхливо створювалися мистецькі школи, напрями, угрупування, а на сторінках періодичних видань не вщухали пристрасні літературні дискусії. Саме в 1960-х pp. було реабілітовано групу знищених комуністичним режимом письменників (Є. Плужник, О. Близько, І. Кириленко та ін.), вийшли друком їхні твори; переважна більшість відзначалась естетичною повноцінністю з тим, що писали тодішні найвідоміші автори, проймаючись компартійною ідеологією.

Молоде покоління письменників почало орієнтуватися не на сучасних їм класиків соціалістичного реалізму, а на кращі взірці реабілітованої літератури й на письменників початку XX ст. їх було названо поколінням шістдесятників.

На формування їхнього світогляду вплинули соціальні катаклізми, які і лягли в основу творчості (війна, відбудова, репресії), сприяли масштабності мислення, відчуттям причетності до історії та відповідальності за долю свого народу.

ЦЕ ЦІКАВО

Шістдесятники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру та політику в СРСР у другій половині 1950-х —у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської«відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) — і найповніше себе творчо виявила на початку та всередині 1960-х років (звідси й назва).

У політиці 60-70-х років XX століття «шістедесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в?язні совісті», дисиденти).

З початком політики «Перебудови» та «Гласності» (друга половина 80-х — початок 90-х pp.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної еліти, що прийшла до влади і чий світогляд формувався наприкінці 50-х — початку 60-х pp.

Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників склали письменники І. Драч, М. Вінграновський, В. Симоненко, Л. Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники А. Горська, В. Зарецький, літературні критики І. Дзюба, Є. Сверстюк, режисер Л. Танюк, кінорежисери С. Параджанов, Ю. Іллєнко, перекладачі Г. Кочур, М. Лукаш та ін.

Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Значний вплив на їх становлення справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного відродження» та здобутки української культури кінця XIX — початку XX століття.

Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури.

Організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові.

Першими речниками шістдесятників в Україні були Ліна Костенко й автор гостропубліцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й національного поневолення України, Василь Симоненко.

За долею кожного з молодих письменників стояла велика потреба нашого народу у духовному відродженні. Це і був ключ до розгадки появи шістдесятників.

На початку 1960-х pp. відбувається нестримний виплеск енергії творення (особливо художнього) — настає час творчого самовияву.

Шістдесятники прийшли в літературу, щоб заповнити вакуум, який з'явився в ній в епоху тоталітаризму.

Поезія безплідна, як толока,

Усе завмерло, мов пройшла чума...

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.