Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Демократичний політичний режим



Тема: ДЕМОКРАТІЯ

Поняття, форми та принципи демократії.

Вибори як інструмент демократії

Демократія- це ім’я, яке дають народу,

коли потребують його.

Робер де Флер

Ще у VI ст. до н. е. у Стародавній Греції відбулася розмова між рабом і рабовласником: «Чи знаєш ти, раб, що я можу вчинити з тобою так, як захочу?». «Так, - відповів раб, - я обплутаний кайданами рабства, але думки мої не знають пут». Історія не зберегла імені рабовласника, а ось ім’я мудрого раба залишила - Езоп.

Історія виникнення демократії.

Поняття демократія в дослівному перекладі означає «влада народу».

Виникнення демократії, за загальноприйнятою у науці думкою, пов’язано з появою античного полісу. Поліс об’єднував у собі елемент цивільної самоврядної громади і був частиною міської структури з розвиненою приватною власністю. Батько історії Геродот (484-425 рр. до н.е.) був родоначальником поняття «демократія» і виділяв два основні принципи афінської демократії: свободу слова і рівність всіх громадян перед законом.

Фукідід (460-395 рр. до н. е.) записав відому «Промову на панахиді» афінського державного діяча Перікла, у якій той віддає шану загиблим у перший рік Пелопоннеської війни (між Афінами і Спартою) афінянам і говорить про особливості афінської демократії.

«... Наша конституція називає нашу державу демократією тому, що влада перебуває в руках народу, а не меншини. Коли йдеться про розв’язання приватних конфліктів, усі рівні перед законом; коли йдеться про те, щоб покласти на когось велику відповідальність перед суспільством, для нас важлива не приналежність людини до певного класу, а її реальні здібності. І якщо людина здатна служити державі, вона не може бути позбавлена цієї можливості через свою бідність ...У нашому приватному житті ми вільні і терпимі, проте в суспільних відносинах ми дотримуємо закону.

Ми добровільно підкоряємося тим, кого ми обрали до органів управління, а також суворо дотримуємо законів, особливо законів, що захищають права пригноблених, і тих неписаних законів, порушувати які вважається ганьбою. Після роботи ми насолоджуємося всіма видами відпочинку, що приносять користь нашому духу. Круглий рік проводимо безліч різноманітних змагань і жертвоприношень; у наших домівках панують краса і гарний смак, які щодня дарують нам радість і допомагають забути про проблеми.

Наша любов до прекрасного не призводить нас до екстравагантності, а наша любов до духовного не робить нас більш піддатливими до впливу. Ми вважаємо, що багатство треба використовувати розумно, а не обирати його за об’єкт для вихваляння. У нашій країні кожного турбують не тільки свої власні проблеми, а й проблеми держави в цілому: навіть ті, хто опікується виключно своїми справами, прекрасно поінформовані в галузі політики — і в цьому наша особливість. Ми не вважаємо, що той, хто не цікавиться політикою, зайнятий своїми справами, ми вважаємо, що це взагалі не справа...»

Платон (427-347 рр. до н.е.) виділяв п’ять форм правління:

· Аристократію (правління кращих, благородних);

· Тимократію (правління честолюбних);

· Олігархію (правління нечисленної групи сильних і заможних);

· Тиранію (різновид монархії),

· Демократію (результат заколоту бідняків, що знищують виганяють багатих і знатних).

Згодом він звів типологію до двох форм: монархіїтадемократії. На його думку, монархія небезпечна через надлишок влади, а демократія - надлишок свободи, тому треба дотримувати середини між цими крайнощами.

Аристотель(384-322 рр. до н.е.) виділяв «правильні» і «неправильні» форми державного устрою. До перших він відносив царську владу, аристократію і політику - змішаний державний устрій, а до других - тиранію, олігархію і демократію (він ставив знак рівності між демократією і охлократією - «владою натовпу»).

Аристотель розробив головні принципи правильного демократичного правління: багаті і бідні беруть участь в управлінні на рівних умовах; обіймання посад обмежене майновим, хоча і невисоким цензом; обіймати посади мають право всі громадяни, за винятком тих, кого було піддано судовому переслідуванню або атіміі (позбавлення громадянської честі); основою демократичного правління є панування закону.

Середньовіччяне внесло суттєвих змін у розуміння демократії. Лише наприкінці середніх віків виникла ідея поділу влади: законодавча має належати народу, а виконавча - монархові (Марсилій Падуанський, XIVст.).

Новий час ознаменувався сплеском інтересу до поняття «демократія» . Це поняття набуває форми вимог до обмеження державної влади щодо громадянина:

· Свобода віросповідання (В. Пені),

· Свобода особистості і власності (ПІ. Монтеск’є),

· Участь народу в державотворенні (Ж. Ж. Руссо),

· Свобода торгівлі та промислової діяльності (А. Сміт),

· Право на легальний і ненасильницький спротив владі (І. Кант),

· Можливість революційної і бунтівної боротьби (І. Фіхте).

Проте єдності в розумінні демократії не було і в цей період. Англійський філософ Дж. Мілль вбачав у ній тиранію більшості. Американський президент А. Лінкольн вважав її правлінням, що походить від народу, здійснюваним народом і для народу.

«У демократії багато недоліків,

але поки що не знайдено нічого кращого».

У. Черчіль.

Демократичний політичний режим.

У сучасній політології виділяють три політичні режими:

· Демократичний,

· Авторитарний,

· Тоталітарний.

Політичний режим - це система методів, способів і засобів

здійснення політичної влади.

Демократія (від грецьк. demos - народ + kratos - влада) - політичний режим, заснований на визнанні верховенства законів і народовладдя.

Гасло демократичного політичного режиму: «Дозволено все, що не заборонено законом».

Характерні ознаки режиму:

• Народ - джерело влади;

• Поділ влади (законодавча, виконавча, судова);

• Правова держава;

• Права особистості закріплені законом і гарантовані;

• Громадянське суспільство;

• Демократичні вибори до органів державної влади;

• Політичний плюралізм;

• Конкурентна багатопартійна система;

• Легальна опозиція;

• ЗМІ вільні від цензури;

• Дії армії і спецслужб регулюються й обмежені законом;

• Підтримання правопорядку - функції міліції та суду;

• Відсутність офіційної ідеології;

• Церква відокремлена від держави.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.