Політичний статус особистості

Тема: Демократія

План

1. Поняття, форми та принципи демократії.
2. Вибори як інструмент демократії.

Поняття демократії в дослівному перекладі означає «влада народу».

Історія виникнення демократії

Виникнення демократії відбулось із появою античного полісу. Поліс поєднував у собі елемент цивільної самоврядної громади і був частиною міської структури з розвиненою приватною власністю.

Родоначальником поняття «демократія» був «батько історії» Геродот(484-425 р.р.. до н.е.). Він виділяв два основні принципи афінської демократії: свободу слова і рівність всіх громадян перед законом.

Платон(427-347 р.р. до н.е.) виділяв 5 форм правління: аристократію (правління кращих, благородних); тимократію (правління честолюбних); олігархію (правління нечисленної групи сильних і заможних); тиранію (різновид монархії); демократію (результат заколоту бідняків, що знищують і виганяють багатих і знатних). Згодом він звів типологію до двох форм: монархії та демократії. На його думку, монархія небезпечна надлишком влади, а демократія – надлишком свободи, тому треба дотримувати середини між цими крайнощами.

Арістотель(384-322 р.р. до н.е.) виділяв правильні і неправильні форми державного устрою. До перших він відносив царську владу, аристократію і політику, а до других – тиранію, олігархію і демократію (він ставив знак рівності між владою натовпу (охлократією) і демократією). Арістотель розробив головні принципи правильного демократичного правління: рівні умови в управлінні для багатих і бідних; майновий ценз для займання посад; посісти посаду можуть всі громадяни, окрім тих, хто був судимий та позбавлений громадянської честі; основою демократичного правління є панування закону.

Середньовіччя не внесло суттєвих змін у розуміння демократії. Лише наприкінці середніх віків виникла ідея поділу влади: законодавча має належати народу, а виконавча – монархові (Марсилій Падуанський, 16 ст.).

У Новий час збільшився інтерес до поняття «демократія». Це поняття набуває форми вимог до обмеження державної влади щодо громадянина: свобода віросповідання (В. Пені), свобода особистості і власності (Ш. Монтеск’є), участь народу в державотворенні (Ж.Ж. Руссо), свобода торгівлі та промислової діяльності (А. Сміт), право на легальний і ненасильницький спротив владі (І. Кант), можливість революційної і бунтівної боротьби (І. Фіхте). Проте єдності в розумінні демоктратії не було і в цей період. Англійський філософ Дж. Мілль бачив у ній тиранію більшості. Американський президент А.Лінкольн вважав її правлінням, що походить від народу, здійснюваним народом і для народу.

У. Черчілль говорив: «У демократії багато недоліків, але поки що не знайдено нічого кращого».

Демократичний політичний режим

У сучасній політології виділяють три політичні режими: демократичний, авторитарний, тоталітарний.

Політичний режим – це система методів, способів і засобів здійснення політичної влади.

Демократія – політичний режим, заснований на визнанні верховенства законів і народовладдя.

Характерні ознаки демократичного режиму:

• народ – джерело влади;
• поділ влади (законодавча, виконавча, судова);
• правова держава; права особистості, закріплені законом і гарантовані; громадянське суспільство;
• демократичні вибори до органів державної влади;
• політичний плюралізм;
• конкурентна багатопартійна система; легальна опозиція;
• ЗМІ, вільні від цензури;
• дії армії і спецслужб регулюються й обмежені законом; підтримання правопорядку – функції міліції та суду;
• відсутність офіційної ідеології;
• церква відокремлена від держави.

Демократія в державі може існувати за наявності трьох умов:

• високий рівень економічного розвитку;
• високий рівень політичної культури;
• гарантованість дотримання прав і свобод.

Існує пряма та представницька демократія.

Політичний статус особистості

У політичному житті беруть участь різні люди, соціальні групи і т.ін. У цій сфері суспільства особистість набуває прав та обов’язків, що відтворені у правових актах і характеризують правове становище сосби в суспільстві.

Поиск по сайту: