Від «Циклонів»— до «Зенітів»

Для кого—«Воєвода», а для кого — «Сатана»

Однією з найзначущих віх у творчому доробку колективу конструкторського бюро «Південне» стало створення ракетного комплексу четвертого покоління Р-36М2 «Воєвода» — з найпотужнішою у світі стратегічною ракетою 15А18М. На Заході її позначили індексом SS-18 та охрестили вельми красномовно, давши назву «Сатана».

Це й не дивно: адже серед якостей, якими наділили «Воєводу» конструктори ракети, було не лише збільшення у кілька разів тривалості її автономного перебування на бойовому чергуванні і дуже висока точність ураження цілей, а й значне підвищення стійкості до таких факторів ядерного вибуху, як рентгенівське і нейтронне випромінення, під час старту та польоту ракети.

З 1986-го по 1988-й на полігоні № 5 (Байконур) проходили льотно-конструкторські випробування «Воєводи», а після їх успішного завершення ці ракети у стислі строки почали надходити на озброєння. Їхніх творців відзначили Ленінською і Державною преміями, а головний конструктор ракетного комплексу Р-36М2 «Воєвода» Станіслав Ус став Героєм Соціалістичної Праці.

«Молодець» та інші твердопаливні

У конструкторському бюро «Південне» створювали не тільки ракетну техніку, яка працює на рідкому паливі, а й твердопаливні ракети і двигуни для них. Цим у Дніпропетровську протягом кількох десятків років плідно займалося КБ-5, очолюване головним конструктором Володимиром Кукушкіним, а виготовляли ці вироби на Павлоградському механічному заводі на Дніпропетровщині, директором якого тоді був Віталій Шкуренко.

Одним із плодів цього пошуку нових конструктивних і технологічних рішень у КБ-5 стали потужний твердопаливний двигун для ракет морського (на підводних човнах) базування (такі ракети створювали на Уралі в КБ генерального конструктора Віктора Макєєва).

А згодом дніпропетровці створили у себе високоефективні твердопаливні ракети РТ-23 та її варіант із поліпшеними техніко-тактичними характеристиками РТ-23 УТТХ «Молодець». Вони призначалися, відповідно, для використання з шахтних пускових установок (ракета 15Ж60) та у складі бойового залізничного потяга (ракета 15Ж61). На Заході така грізна зброя отримала індекс SS-24 і прізвисько «Скальпель».

Творці цих ракетних твердопаливних комплексів були відзначені Ленінською і Державною преміями.

Від «Циклонів»— до «Зенітів»

Наприкінці 70-х років у КБ «Південне» завершилося створення триступеневої ракети-носія «Циклон-3» (11К68). Такі космічні носії почали експлуатуватися на космодромі Плесецьк, звідки ними виводилися на навколоземні орбіти супутники різного призначення, зокрема вітчизняні «Океани», а також деякі зарубіжні космічні апарати.

Якщо різні модифікації космічних ракет-носіїв із сімейства «Циклонів» розробляли на базі тих чи інших бойових ракет, то наступне сімейство дніпропетровських ракетних комплексів «Зеніти» (11К77) — задумувалися і проектувалися вже як суто космічні носії, котрі до того ж працювали на екологічно чистих компонентах палива.

На космодромі Байконур спеціально для цього ракетного сімейства були споруджені технічний комплекс і стартовий майданчик, де готувалися до пуску і запускалися двоступеневі ракети-носії «Зеніт-2».

Творці комплексу «Зеніт» у 1990-му були відзначені Ленінською і Державною преміями.

А наприкінці того ж 1990 року Міністерство загального машинобудування запропонувало генеральному конструктору академіку Уткіну, який протягом 19 років керував КБ «Південне», очолити центральний у ракетобудівній галузі тодішнього СРСР науково-дослідний інститут ЦНДІМаш — і Володимир Федорович прийняв цю пропозицію, переїхавши з Дніпропетровська до Москви.

Тож на початку 1991-го генеральним конструктором КБ «Південне», а незабаром і начальником цього конструкторського бюро урядовою постановою було призначено Станіслава Конюхова. Він на той час працював у КБ уже понад 32 роки, пройшовши шлях від інженера (після закінчення у 1959-му фізико-технічного факультету Дніпропетровського університету) до першого заступника генерального конструктора (з грудня 1986-го). Станіслав Миколайович був активним учасником створення різних типів бойових ракетних комплексів і космічних ракет-носіїв, став лауреатом Державної премії.

У незалежній Україні

Коли наприкінці 1991-го розпався СРСР і колишні союзні республіки — й серед них Україна — здобули державну незалежність, ліквідувалися різні союзні структури, в тому числі і Міністерство загального машинобудування, яке опікувалося ракетобудівною галуззю.

У незалежній Україні в лютому 1992-го утворили Національне космічне агентство. А у грудні того ж року в НКАУ за участю КБ «Південне», очолюваного Станіславом Конюховим, та виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод», де на посаді генерального директора Леоніда Кучму змінив Юрій Алексєєв, була розроблена перша Державна космічна програма України (на 1993–1997 рр.).

Оскільки з розпадом СРСР більшість колишніх галузевих і міжгалузевих зв’язків виявилися розірваними, Станіслав Конюхов, дбаючи про збереження тих ділових коопераційних контактів, що залишилися, водночас ініціював програму діяльності КБ «Південне» у непростих умовах принципово нових реалій. Увага і зусилля поряд із традиційними напрямами розвитку ракетно-космічної техніки зосереджувалися і на конверсійних проектах, і на розробках ракетного озброєння для Збройних Сил України.

Серед так званої народногосподарської тематики КБ «Південне» можна згадати такі її напрями, як міські тролейбуси, вітроенергетичні установки, зернозбиральні комбайни, обладнання для харчової промисловості тощо.

Фахівці КБ узяли участь і у виконанні комплексної програми поетапного скорочення і ліквідації — згідно з міжнародними домовленостями — бойових комплексів із твердопаливними міжконтинентальними ракетами SS-24 («Скальпель»).

Тривала і реалізація нових суто космічних проектів. Першою з цих справ стало створення і виведення у 1995 році на навколоземну орбіту українського супутника «Січ-1», запущеного з космодрому Плесецьк ракетою-носієм «Циклон-3» й призначеного для дистанційного зондування Землі з космосу.

Добре розуміючи значення виходу на світові ринки космічних послуг, що було б неможливим без повноцінного міжнародного співробітництва, Станіслав Конюхов подбав про створення у КБ «Південне» такого нового підрозділу, як служба маркетингу і комерційної діяльності (на чолі з Олександром Дегтярьовим), і ввів посаду заступника генерального конструктора з питань економіки (ним став Олександр Негода).

Однією з важливих конверсійних програм стало здійснене у другій половині 90-х років перетворення важких міжконтинентальних ракет «Воєвода», що поступово знімалися з бойового чергування, на цілком мирні космічні носії «Дніпро». За допомогою цих «Дніпрів» починаючи з 1999-го спеціально створеною міжнародною компанією «Космотрас» було здійснено чимало пусків — спочатку з космодрому Байконур, а згодом з полігона Ясний, що в Оренбурзькій області, — і на навколоземні орбіти виведено (на комерційних засадах) чимало супутників різноманітного призначення з різних країн.

Помітним кроком на шляху до зміцнення позицій України серед провідних ракетно-космічних деркав світу стала участь двох підприємств нашої країни — конструкторського бюро «Південне» і виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод» — у міжнародній програмі «Морський старт». У ній українським внеском стали ракети-носії «Зеніт-3SL», що запускаються з плавучого космодрому — самохідної платформи, котра в момент старту перебуває у Тихому океані на екваторі планети. Ця програма реалізується з 1999 року й понині.

З космодрому Байконур ракетою-носієм «Зеніт-2» у 1999 році було запущено космічний апарат «Океан-0» — для дистанційного зондування Світового океану; у 2001-му з космодрому Плесецьк ракетою-носієм «Циклон-3» — супутник «АУОС-СМ-КФ» для дослідження Сонця та сонячно-земних зв’язків за науковою програмою «Коронас-Ф», а у 2004 році також «Циклоном-3» — космічний апарат для дистанційного зондування Землі «Січ-1М» та перший український мікросупутник «МС-1-ТК».

Модифіковані ракети-носії зенітівського сімейства — двоступенева «Зеніт-2SLБ» і триступенева «Зеніт-3SLБ» — стали основними засобами реалізації у XXI столітті ще однієї міжнародної програми — «Наземний старт», яку пусками з космодрому Байконур виконує створена для цього компанія «Міжнародні космічні послуги».

Видатні особисті заслуги академіка Конюхова у розвитку вітчизняного ракетобудування були у 2004 році відзначені присвоєнням Станіславу Миколайовичу звання Героя України.

Продовжуючи зміцнення і розширення міжнародної співпраці, в КБ «Південне» створили й у ВО «Південний машинобудівний завод» виготовили на замовлення Єгипту супутник для дистанційного зондування «ЄгиптСат-1», запущений навесні 2007-го з Байконура ракетою-носієм «Дніпро».

А для втілення у життя українсько-бразильської програми космічного співробітництва в КБ «Південне» розпочали створення перспективної української ракети-носія «Циклон-4», призначеної для запусків із розташованого у Бразилії неподалік від екватора космодрому Алкантара.

Ширшають і контакти дніпропетровських конструкторів ракетно-космічної техніки з колегами і партнерами з Франції, США, Німеччини, Індії та інших країн.

Дніпропетровські вчені беруть активну участь у діяльності Міжнародної академії астронавтики (МАА). У 2005-му в Україні з’явилося відділення МАА, регіональним секретарем якого став заступник генерального конструктора КБ «Південне» Олександр Дегтярьов. А Станіслава Конюхова було обрано одним із віце-президентів МАА.

Загалом за двадцятирічний період (1991–2010) ракетами-носіями, створеними у КБ «Південне», з чотирьох зарубіжних космодромів було здійснено 94 пуски й виведено на навколоземні орбіти більш як двісті космічних апаратів різних країн.

Майже 20 років академік Станіслав Конюхов працював на чолі конструкторського бюро «Південне». А у червні 2010-го він подав заяву про звільнення з посади генерального конструктора — генерального директора — і з жовтня 2010-го до квітня 2011-го був науковим керівником цього КБ. До свого 74-го дня народження (який збігся зі святом Всесвітнього дня авіації і космонавтики — 12 квітня) Станіслав Миколайович не дожив дев’ять днів...

У наш буремний час

Національне космічне агентство України наприкінці серпня 2010 року призначило генеральним конструктором — генеральним директором КБ «Південне» Олександра Дегтярьова. До того він працював починаючи з 1975-го у цьому конструкторському бюро. А п’ять років до призначення очільником КБ Олександр Вікторович обіймав посаду першого заступника генерального конструктора і генерального директора із системного проектування та комплексного розвитку.

КБ «Південне», очолюване Дегтярьовим, продовжило свою участь у таких міжнародних проектах, як «Морський старт», «Дніпро», «Наземний старт» тощо. Зокрема, у серпні 2011 року ракетою-носієм «Дніпро» на навколоземну орбіту було виведено новий космічний апарат «Січ-2», який здійснив фотографування земної поверхні площею понад 4,5 мільйона квадратних кілометрів, в тому числі 2,5 мільйона квадратних кілометрів території України. Отримані знімки було передано різним зацікавленим міністерствам і відомствами — для контролю за землекористуванням і аграрними ресурсами, за станом лісів, для моніторингу надзвичайних ситуацій, розвідки корисних копалин.

Нині у КБ «Південне» триває розробка космічних апаратів серії «Січ», а також супутника «Мікросат» для наукових досліджень.

Фахівці КБ «Південне» та їхні колеги з ВО «Південний машинобудівний завод» створили двигун для верхнього ступеня європейської ракети-носія космічного призначення «Вега». Ці двигуни добре відпрацювали у кількох запусках таких ракет, здійснених починаючи з 2012 року з космодрому Куру у Французькій Гвіані (Південна Америка).

А з квітня 2013-го в американських ракетах-носіях «Антарес», що запускаються з космодрому Уоллопс, розташованому на одному з островів біля атлантичного узбережжя США, використовуються перші ступені, розроблені й виготовлені в Україні — у Дніпропетровську.

До завершальної фази наближаються роботи зі створення у КБ «Південне» ракети-носія «Циклон-4» для українсько-бразильської міждержавної програми, орієнтованої на запуски з космодрому Алкантара.

Є у колективу КБ і науково-проектний заділ на перспективу, в якому чимало розробок для майбутнього. Це, зокрема, сімейство екологічно чистих ракет-носіїв «Маяк», рідинні та твердопаливні ракетні двигуни різного призначення, аерокосмічний комплекс надлегкого класу, безпілотні літальні апарати, транспортно-космічна система, яка базуватиметься на висотному надзвуковому літальному апараті тощо.

Міцніють і зв’язки цього конструкторського бюро з вітчизняною академічною наукою. Так, у 2012 році було укладено генеральну угоду про науково-технічне співробітництво між Національною академією наук України та КБ «Південне», яку своїми підписами скріпили президент НАНУ Борис Патон та очільник КБ Олександр Дегтярьов. Нині такі спільні дослідження здійснюються за десятьма актуальними напрямами.

Особливе місце у тематиці діяльності КБ «Південне» посідають розробки оборонної спрямованості для потреб Збройних Сил України. Не будемо перелічувати всю таку тематику, а нагадаємо тут лише про одну розробку, яка нині перебуває на стадії здійсненого ескізного проектування, — це оперативно-тактичний ракетний комплекс «Сапсан».

На превеликий жаль, доводиться констатувати, що ті міністри оборони нашої держави, які перебували на цій посаді за часів правління режиму Януковича, мали, судячи з усього, проросійську орієнтацію та зробили чимало для зниження обороноздатності «України і, зокрема, відчутно гальмували (не даючи необхідного держбюджетного фінансування) реалізацію проекту «Сапсан» та й узагалі прагнули поставити хрест на цьому ракетному комплексі, через що він так і не перейшов на стадію технічного проектування та наступного виготовлення дослідного зразка.

Тож нині — зі змінами як у державному керівництві України, так і в її Міністерстві оборони — хочеться сподіватися, що на розробку і створення «Сапсана» будуть винайдені необхідні бюджетні асигнування, оскільки практичне втілення цього проекту ракетного комплексу має допомогти у вельми важливій справі — зміцненні обороноспроможності нашої держави.

— Людство вступило в епоху глобалізації, коли космічна галузь стала одним із пріоритетних напрямів діяльності у багатьох країнах, — наголошує генеральний конструктор — генеральний директор КБ «Південне», академік Міжнародної академії астронавтики, доктор технічних наук, лауреат Державної премії України Олександр Дегтярьов. — У світовому ракетно-космічному співтоваристві наше КБ відоме як одна з провідних науково-конструкторських організацій.

Ми пишаємося славною історією колективу, на чолі якого у різні роки були такі видатні організатори, конструктори і вчені, як академіки Михайло Янгель, Володимир Уткін та Станіслав Конюхов. І завдання, що стоять перед нинішніми поколіннями творців ракетно-космічної техніки, ми вбачаємо в тому, щоб гідно використовувати і примножувати творчу спадщину наших попередників. Адже майбутнє зростає з теперішнього, якого не буває без минулого...

Поиск по сайту: