Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Принцип зональності ґрунтів світу



Про закономірності географічного поширення грунтівна земній поверхні вперше написав В. В. Докучаєв у роботі «До вчення про зони природи» на прикладі Російської рівнини. До основних законів географії грунтів відносять: закон горизонтальної (широтной) грунтової зональності; закон фаціальні (провінційності) грунтів; закон аналогічних топографічних рядів; закон вертикальної зональності. «Оскільки всі найважливіші грунтоутворювачі розподіляються на земній поверхні у вигляді поясів або зон, витягнутих більш-менш паралельно широт, то неминуче, що й грунту … повинні розташовуватися на земній поверхні зонально, у найсуворішій залежності від клімату, рослинності та ін ». Ця концепція отримала розвиток в роботах К. Д. Глінки, Л. І. Прасолова, І. П. Герасимова, В. А. Ковдя, Н. Н. Розова, Е. В. Лобовий та ін Основа зональності – нерівномірне надходження сонячної енергії на різних широтах Землі через її кулястості і кругового обертання. З широтним розподілом тепла пов’язане так же розподіл вологи, випадання опадів, а в зв’язку з цим розвиток зональних рослинних і грунтових спектрів. Зональні грунти формуються під зональними рослинними співтовариствами на рівнинах, вододільних піднесених територіях, на яких на грунтоутворення не впливають грунтові води, а також на територіях, де виключаються застою поверхневих вод і приплив їх зі сторони.

Сучасні дослідники довели необов’язкове проходження зон паралельно широт. Наприклад, через особливості зволоження на океанічних околицях Євразії, у південній половині Північної Америки, в Австралії грунтові зони поширені майже по меридіальному простиранню. За В. М. Фрідландом, грунтові зони втрачають широтно-смугову форму при різкому відміну напрямки зміни зволоження від напрямку зміни температурного фактора.

 

Принцип геохімічної спорідненості ґрунтів світу.

Випливає з першого закону термодинаміки (енергії та маси) при формуванні грунтів на земній кулі, вплив мають біологічні і хімічні процеси та речовина в грунті..Грунт не лише як продукт вертикальної, але й горизонтального (латеритного) переміщення біомаси, принцип біохімічних напрямків. Геохімічні процеси створюють загальну фізико-хімічну основу в корі вивітрювання, в якій потім відбуваються біохімічні процеси грунтотворення амплітуда таких процесів дуже широка. Кора вивітрювання проходить різні стадії розвитку, та розкладу менше ніж грунти, це дає можливість групувати грунти на певній основі відобразити закономірності на картах грунтів, мозаїка і ї результатом,визначає напрямок грунтотворення. Молода поверхня хімічно-гемогенна, стара сильно диференційована. Глазовська запропонувала концепцію – хімічну основу складають фізико-хімічні основи середовища, де відбувається вивітрювання. Виділяє 11 асоціацій, вони не є зональними

20. Принцип різновіковості ґрунтів світу.

21. Принцип полігенези ґрунтів світу.

22. Принцип дивергенції і конвергенції ґрунтів світу.

23. Принцип поліциклічності ґрунтів світу.

 

Принцип еволюційного розвитку ґрунтів світу.

Одним із вагомих чинників розвитку географії грунтів є її базування на принципі еволюційного розвитку. Адже, для встановлення закономірностей поширення ґрунтів на Земній кулі потрібно дослідити первинний ґрунтовий покрив в сукупності із природнми умовами різних територій, зміни що зним відбулись, відповідно, невід’ємно від змін у природному середовищі, характер еволюціонування – негативний чи позитивний, ну і гіпотетичний подальший характер розвитку ґрунтів світу. Такий принцип застосовували усі науковці, що досліджували ґрунти світу, в першу чергу через звертання до працб\ь своїх попередників, вони вивчали і аналізували попередній стан тих чи інших типів ґрунтів на Землі, проводили свої дослідження, узгоджували їх з іншими та робили наукові висновки з використанням принципу еволюційного розвитку, що залишається актуальним і за багато років по тому.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.