Походження, сутність, історичний розвиток філософського позитивізму
Юридичний позитивізм: гносеологічний зміст і методологічне значення
Нормативізм Г.Кельзена: чисте право і право реальне
Неопозитивізм в праві та аналітична юриспруденція. Концепція Г.Харта
Правовий позитивізм і марксистська теорія права
______________________________________
Походження, сутність, історичний розвиток
Філософського позитивізму
Позитивізм характерний для англомовних країн
В XIX столітті виникає філософський позитивізм і на його основі – юридичний позитивізм.
______________________
Засновником єфранцузький філософ Огюст Конт (1798-1857) – класик соціологічної думки; фундатор науки соціологія; йому належить сам термін “соціологія”.
Все людство у своєму інтелектуальному розвитку пройшло 3 етапи:
1. релігійний (міфологія, іслам, християнство) – віра у надприродне;
2. філософський(ірраціональний) – обґрунтування абсолютного – це все болтологія, не конкретне, пусте, не має значення
3. позитивний чи науковий (раціональні методи пізнання) – варто мислити позитивно, реально, тобто так, щоб це можна було перевірити експериментально на практиці. Все інше – нереальне і непозитивне.
Позитивізм по О.Конту має такі а с п е к т и:
♂ Позитивне – це те, що реальне, а не уявне.
♂ Позитивне – це точне, однозначне, можна його перевірити.
♂ Позитивне – це те, що існує, на відміну від негативного, тобто стверджує щось позитивне.
______________________
В. Будь-якапроблема розв’язуєтьсяза допомогоючисто наукового, позитивного методу. Позитивізм – це емпіричний стиль мислення людей-реалістів.
______________________
Позитивізм пережив декілька періодів його піднесення:
1.Класичний позитивізм О.Конта (середина XIX століття);
2.Позитивізм гносеологічного плану(кінець XIX століття) – Мах, Оствальд, Богданов, Авенаріус;
3.Неопозитивізм(30-ті рр. XX століття);
4.Аналітична (лінгвістична) філософія(50-ті рр. XX століття);
5.Постпозитивізм(60-80-ті рр. XX століття ) – Карл Поппер, Томас Кун, Імре Локатос, Фієрабент.
В. ♂ Ці всі хвилі говорять про те, що сама позитивістська парадигма – стійка і поки що невичерпна.
♂ Джерелом всього є потяг людини до реального, емпіричного мислення.
Виникненню юридичного позитивізму (в XIX столітті)передує етап природного права.
______________________
В юридичному позитивізмі право постає у формі закону. Все інше – не право.
---------------------------------
♥ Гносеологічним змістом підходу є те, щоз цим висновком можна погодитись.
♂ Закон є результатом загально-пізнавального процесуі по механізмубільш справедливого закону бути не може(коли ухвалюється закон, то йде дискусія у ВРУ – це справедливо і виступає як істинний закон) і таким чином формується догма права.
______________________
Основним методом виступає формально-догматичний метод. Оскільки є право, яке існує у формі закону, то аналізувати догму (норму) права, зв`язок, систематизувати догми (побудувати систему законодавства) можна за допомогою формальної логіки. Право виступає як логічна система і в ньому не може бути прогалин. Якщо вони і є, то заповнюються дуже просто: за допомогою формально-догматичного методу.
Логічно виводиться із системи права і норма, яка повинна бути на місці системи. Звідси іде те, що право виступає як завершена, повна, логічна система. Завдання юриста полягає в логічному тлумаченні норми права, завдання судді також чисто логічне (перша фігура силогізму). Інколи юридичний позитивізм називають юриспруденцією понять.
Основні принципи, які виникли і зараз використовуються у всьму світі:
1) принцип верховенства закону;
2) формальна визначеність догми права;
3) юридична техніка;
4) виникнення науки юридичної логіки, як науки, яка розкриває внутрішню структуру і функціонування права.
Отже, право є логіка, а юридичний позитивізм - певна логічна теорія права.
В юридичному позитивізмі характерний принцип: говорити про реальне, конкретне. Реальним виступає стаття закону, догма права (принцип реальності). В юридичному позитивізмі право - це тільки догма. Позитивне право - це писане законодавство, яке теж іде з юридичного позитивізму. Ідеї, принципи права - це не право