Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Загальна характеристика окремих юридичних спеціальностей



У суспільстві існує ряд юридичних спеціальностей, які традиційно належать до 1 числа провідних і мають особливе значення у справі забезпечення правопорядку і законності. Це суддя, прокурор, слідчий, інспектор карного розшуку, адвокат, юрисконсульт, нотаріус.

Суддя — це посадова особа, виключно якій надано право від імені держави здійснювати правосуддя шляхом розгляду у судовому засіданні кримінальних, цивіль­них справ, справ про адміністративні правопорушення і виносити відповідне судове рішення. Органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Кон­ституцією межах і відповідно до законів України /ст.6 Конституції України/.

Крім, судів загальної компетенції в Україні створений і діє Конституційний Суд,

Який є єдиним органом конституційної юрисдикції, призначений вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції і давати офіційне тлума­чення Конституції та законів України.

Робота судді надзвичайно складна, багатогранна і відповідальна. Високий рівень судової діяльності, винесення компетентного і справедливого рішення судом є од­нією з найважливіших гарантій надійного забезпечення прав і законних інтересів гро­мадян. Відправлення правосуддя завершальна і вирішальна ланка ланцюга проход­ження юридичної справи від початку до кінця. Від рішення суду залежить її кінцевий результат, а то і доля людини. Соціальна значимість діяльності суду виявляється та­кож і у її впливі на активізацію профілактики правопорушень. Все це зобов'язує суд­дю до об'єктивної оцінки своїх професійних якостей і культивує такі риси характеру, які специфічні і необхідні саме для такого роду діяльності. Особливостями мислення судді є незалежність від будь-яких впливів зовні, об'єктивність у підході до оцінки суті справи і прийняття рішення, глибокий і всебічний аналіз усіх її обставин, вміння бачи­ти за чисто зовнішніми деталями справжні мотиви поведінки людей, дійсні причини виникнення подій і явищ. інтелект судді найбільш виявляється у встановленні, виз­нанні істотних для справи фактів і відокремлення їх від недостовірних, сумнівних да­них.

Організаційні здібності судді — неодмінна властивість його особистості, як керів­ника судового процесу. Його воля, висока дисциплінованість, зібраність, цілеспря­мованість, наполегливість у встановленні істини в поєднанні з правовою культурою у вирішальній мірі визначають належну поведінку учасників процесу, високий рівень організації відправлення правосуддя. Комунікабельність, тобто вміння спілкуватися — риса, без якої немислиме повноцінне виконання суддею своїх функцій. Характер його роботи зумовлює повсякденні відносини з багатьма людьми різного рівня освіти, складу розуму, віку, способу життя, характеру тощо. І до кожного з них потрібний відповід­ний підхід, розуміння. Тут особливо важливі такі якості судді, як чуйність, врівнова­женість, такт, вміння вислухати і у той же час допомогти людині зрозуміти сутність питання, чесно і правдиво висловитися по справі.

Професіограма судді була би неповною, якщо б не зазначити засвідчувальну сто­рону його діяльності, яка виявляється у відповідному оформленні усієї здобутої в ході процесу інформації: складанні І відпрацюванні судових документів - протоколів, вироків, ухвал тощо. Виконання цієї роботи потребує від судді високої загальної і правової культури, досконалого володіння державною мовою, наявності необхідних професійних навичок документоведення.

Прокурор — державна посадова особа, яка покликана здійснювати вищий на­гляд за дотриманням і вірним застосуванням законів органами держави, посадовими особами, громадськими організаціями і громадянами. Відповідно до ст. 121 Консти­туції України, на прокуратуру покладено:

1. Підтримання державного обвинувачення в суді.

2. Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визна­чених законом.

3. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшуко-ву діяльність, дізнання, досудове слідство.

4. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженнями особистої свободи громадян.

З метою забезпечення реальних можливостей при здійсненні своїх функцій прокуророві законом надані певні права:

1. Безперешкодно входити у державні або громадські установи, підприємства, відомства і мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення пе­ревірки.

2.Вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи її забезпе­чення.

3.Вимагати від керівників, інших посадових осіб державних органів проведення перевірок, ревізій підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, органі­зацій, виділення спеціалістів для проведення перевірок, ревізій.

4. Викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

5. Давати вказівки працівникам слідчих органів з питань розслідування конкретних кримінальних справ, виконання яких обов'язкове.

6. Давати санкції на арешт, проведення обшуків, застосування певних заходів у здійсненні оперативно-розшукової роботи, затверджувати обвинувальні акти з кри­мінальних справ, що направляються до суду.

З метою припинення, усунення правопорушень, відновлення порушених прав і свобод громадян прокурор при наявності відповідних підстав правомочний винести протест або подання на незаконний акт, порушити кримінальну справу, дисциплінар­не переслідування, притягти винних до адміністративної відповідальності, пред'яви­ти у суді позов на користь потерпілих від порушень закону. Разом з тим, прокурор не має права втручатися у господарську діяльність та підміняти органи відомчого управ­ління і контролю. Поряд з якостями, які мають загальне значення для юристів будь-якої спеціальності, робота прокурора передбачає наявність у нього специфічних вла­стивостей характеру. Це, насамперед, глибока і тверда переконаність у справедли­вості і великій соціальній значимості справи, якій він себе присвятив, відповідна на­ціленість на досягнення поставленої мети, підкріплена активною і послідовною діяль­ністю, високі вольові якості. У той же час, враховуючи великий обсяг владних повно­важень, якими наділений прокурор, його обов'язок - ефективно і виключно обачливо користуватися ними, скрупульозно аналізувати всі обставини справи, ретельно зва­жувати всі "за" і "проти", бути об'єктивним, не піддаватися обвинувальному ухилу, спокусі захисту "честі мундиру", проникати у сутність правових, соціальних явищ, мати мужність визнати свої помилки і виправити їх.

Особливості прокурорської діяльності часто вимагають від працівника цієї систе­ми виявляти мобільність, швидкість і гнучкість мислення, здібність конструктивно ду­мати і приймати рішення у незвичайних, екстремальних умовах без сторонньої допо­моги, осмислено діяти і вирішувати задачі у мінімальний час. Прокурор повинен оці­нювати явища з урахуванням усіх деталей, прораховувати найближчі і віддалені, прямі і побічні результати. Прокурор, за висловом славнозвісного юриста А.Ф.Коні, — "про­мовляючий суддя". У цьому контексті прокурор постає, як викривач суспільних по­років, антигромадських проявів, злочинності, свавілля. Але тут йдеться і про значен­ня його ораторських здібностей, культуру володіння письмовою мовою для передачі широкому загалу у яскравій, переконливій і зрозумілій формі його думок і почуттів.

Слідчий — спеціаліст-юрист, призначення якого розслідувати скоєні злочини і, у разі доведення вини обвинуваченого, підготувати матеріали кримінальної справи для віддання його до суду. У даний час посади слідчих є у штатах органів прокурату­ри, внутрішніх справ, Служби безпеки України...

Проведення слідства різними відомствами визначено нормативними актами в за­лежності від тієї чи іншої категорії справ. Діяльність слідчого полягає у встановленні фактичних обставин справи, їх оцінці, визначенні ступеня вини обвинуваченого в за­лежності від зібраних доказів і пред'явленні йому обвинувачення, виявленні причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів і відповідному реагуванні на них. Визначальним фактором професійної діяльності слідчого є її творчий пошуковий характер. Звичай­но, це положення стосується усіх видів професійної діяльності юристів. Однак, саме слідчі в основному спрямовують свою роботу на встановлення прихованої істини. Тут

Оособливого значення набуває талант, наполегливість, творчий підхід до вирішення проблем, що виникають у процесі слідства. Виконання слідчої роботи вимагає висо­кої позитивної 'мотивізації, готовності до напруженої праці, принциповості. Слідчому також треба мати хист до організаційної діяльності у справі розкриття злочину: роз­поділ виконання необхідних доручень працівникам карного розшуку, залучення спе­ціалістів, експертів, виявлення речових доказів, встановлення свідків тощо. Нарешті, ефективність роботи слідчого у певній мірі залежить від його комунікабельності у спілкуванні з іншими учасниками і суб"єктами попереднього розслідування.

Інспектор кримінального розшуку, інспектор по боротьбі з економічни­ми злочинами — спеціалісти-юристи, працівники внутрішніх справ. Вони призна­чені розкривати найнебезпечніші злочини, провадити дізнання, що включає в себе здійснення первинних невідкладних заходів оперативно-пошукового характеру, зат­римання злочинця після скоєння злочину (затримання "по гарячих слідах"). Працюючи по розкриттю злочинів, інспектор органів внутрішніх справ обов'язково повинен ду­мати про перспективу даної кримінальної справи, про те, яким кінцевим результатом може обернутися її подальше попереднє і судове слідство. Для цього потрібна часто величезна і ретельна робота на етапі дізнання по виявленню і закріпленню доказів. Оперативні працівники діють, як правило, у дискомфортных умовах, більша частина їх часу використовується на виконання роботи поза стінами службових кабінетів. Служ­бові завдання нерідко треба вирішувати в умовах невизначеності. Часом виникає не­обхідність діяти негайно у відповідності з обставинами, що складаються, коли не зрозумілі її параметри, коли виникають раптово ситуації, не передбачені ніякими нормативними актами, інструкціями.

Юридична діяльність оперативних працівників за своєю суттю пов'язана з конф­ліктними ситуаціями, а тому вони часто піддаються високим психічним і фізичним перенавантаженням. Гідно переносити їх спроможні лише справжні, належним чином підготовлені професіонали. Діяльність оперативних працівників вимагає від них висо­кої фізичної підготовки, великої особистої сміливості, здібності миттєво реагувати на події, що виникають під час проведення оперативно-розшукових заходів. Необхідни­ми умовами успішної роботи інспекторів ОВС по розкриттю злочинів є їх професійна спостережливість, аналітичний розум, вміння відновити картину злочину. Ознакою високого класу оперативного працівника є його організаторські здібності, вміння спілку­ватися з людьми, схиляти їх до щирої і відвертої розмови, викликати у них бажання сприяти роботі ОВС. Значною підмогою у діяльності інспектора ОВС є знання особли­востей криміногенного контингенту, їхніх звичаїв, лексикону. Його зусилля мають бути спрямовані на запобігання злочину, створення таких умов, які б перешкоджали здійсненню злочинних намірів.

Адвокат — професіональний юрист, який покликаний своєю діяльністю, відповідно до Конституції та законів України, сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу. Адвокат діє у складі адвокатури України, яка, згідно Закону України "Про адвокатуру" від 9 грудня 1992 року, є добровільним про­фесійним об'єднанням. Вона функціонує на підставі верховенства закону, незалеж­ності, демократизму, гуманізму і конфеденціальності. Адвокат не може суміщати свою діяльність з роботою в органах прокуратури, внутрішніх справ, службі безпеки, дер­жавному нотаріаті, системі державного управління. Законом також передбачено пра­во адвоката здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, відкривати своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами у колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання. Адвокатські об'єднання діють на засадах доб­ровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. У межах своєї компетенції адвокати дають консультації та роз'яснення, довідки щодо законодавства, складають заяви, скарги та інші документи правового характеру, здійснюють представництво у суді та в інших державних органах в інтересах громадян і юридичних осіб, надають юридичну допомогу суб'єктам права, сприяють правовими засобами здійсненню підприємницької діяльності. Для забезпечення реальних можливостей щодо виконан­ня адвокатами своїх функцій вони наділені відповідними правами:

— збирати дані про факти, які мають істотне значення по судових справах, зокре­ма, запитувати і отримувати документи або їхні копії від підприємств, установ, орга­нізацій, а від громадян за їх згодою;

— знайомитися на підприємствах, в установах і. організаціях з необхідними доку­ментами, за винятком таємних;

— отримувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань;

— доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб і, відповідно до закону, одержувати від них мотивовані відповіді;

— бути присутніми під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегі­альних органів і давати пояснення щодо їх сутності;

— виконувати інші дії, передбачені законодавством.(21) Разом з тим, адвокати мають суворо дотримуватись і певних обов'язків, покладе­них Законом "Про адвокатуру". Під час здійснення своїх професійних обов'язків адво­кат зобов'заний неухильно виконувати вимоги діючого законодавства, використову­вати усі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, а також відмовитися від прийнятого на себе захи­сту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Адвокат не має права приймати до­ручення про надання юридичної допомоги у випадках, якщо він по даній справі нада­вав раніше або надає зараз юридичну допомогу особам, інтереси яких протирічать інтересам того, хто звернувся з проханням про ведення його справи, або брав участь, як слідчий, дізнавач, прокурор, суддя, цивільний позивач тощо. Крім високої квалі­фікації, адвокат має володіти глибокими знаннями не тільки у галузі юриспруденції, а і в інших сферах науки, бути тонким психологом, вміти робити необхідні висновки. Для нього дуже важливо бути добрим промовцем, мати змогу майстерно складати документи. Неодмінна'вимога до адвоката - скрупульозне дотримання свого призна­чення.— захищати не злочин, а людину, мати високі моральні якості, неухильно до­держуватися адвокатської етики.

Нотаріус — юрист, в обов'язки якого входить посвідчення безперечних прав і фактів, засвідчування документів та виконання інших нотаріальних дій, спрямованих на юридичне закріплення цивільних прав і попередження їх можливого порушення надалі. Робота нотаріусів базується на певних принципах, до яких належать: законність, дотримання таємниці нотаріальних дій, що вчиняються, принцип об'єктивної істини, сприяння громадянам і організаціям у здійсненні їх прав і захисті законних інтересів, принцип державної мови нотаріального провадження. Закон допускає поряд з держав­шими нотаріусами діяльність приватних нотаріусів. У населених пунктах, де немає но­таріальних контор, ряд нотаріальних дій виконують виконавчі комітети сільских, се­лищних і міських Рад. У відповідності із Законом України "Про державний нотаріат" від 2 вересня 1993 року, до компетенції нотаріусів входить вчинення таких дій :

— посвідчення угод ( договорів, заповітів, доручень тощо);

— вжиття заходів до охорони спадкового майна;

— видача свідоцтв на право спадщини;

— видача свідоцтв про право власності на долю у спільному майні подружжя;

— засвідчення вірності, дійсності підписів, документів, фактів тощо;

— прийняття у депозит грошових сум і цінних паперів;

— вчинення виконавчих надписів;

— прийняття на зберігання документів та інше.

Притаманні нотаріусу якості виявляються у професійній роботі з юридичними до­кументами, їх ретельному дослідженні, комунікативності, вмінні встановлювати пси­хологічний контакт з клієнтами і разом з тим пильності. Характер роботи нотаріуса потребує від нього глибоких знань не тільки суто нотаріального законодавства, а і інших галузей законодавства — цивільного, цивільно-процесуального, шлюбно-сімей­ного, аграрного, земельного, трудового, проявляти високу правову культуру.

Юрисконсульт — спеціаліст, який здійснює правову роботу у державній або недержавній установі, організації, на підприємстві, у комерційних структурах і т.п. Це одна з найпоширеніших юридичних спеціальностей: за своїм характером вона близька до адвокатської діяльності. Разом з тим, вона має свою специфіку, яка, зокрема, виявляється не тільки у захисті інтересів даної організації, відстоюванні їх інтересів при розгляді господарських спорів у арбітражі, судах та інших державних органах, а і в юридичному забезпеченні ефективності роботи його підприємства, установи, орга­нізації. Необхідні якості юрисконсульта — вміння здобути авторитет у колективі, порядність, чіткість і оперативність у роботі, принциповість, здатність відстояти свою точку зору, вимоги закону.

 

9.Список викорастиної літератури

1.Гусєв, Тіхоміров Юридична деонтологія.-К. 99р.

2.Бругалов Юридична деонтологія – К. 98р.

3.Шмошкін О.В. Юридична деонтологія – К. 95р.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.