Поняття нотаріальної діяльності

Назва нотаріус походить від слова нота (з латині – знак). Нотаріус – людина, яки пише знаки. Нотаріальна діяльність – важливий елемент у ланцюгу юридичних дій та процедур. У багатьох життєвих ситуаціях без нотаріуса не обійтись. Наприклад, засвідчення фактів, документів; купівля-продаж майна тощо.

Нотаріальна діяльність забезпечує виконання засвідчуваної та контрольно-реєстраційної функції під час виконання юридичних справ.

Завдання нотаріуса: перевірка справжності документів, фактів, дій, засвідчення їх реальності та надання їм юридичної сили.

Нотаріат – це система органів та посадових осіб, на яких покладено обов’язок засвідчувати права та факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Закон України «Про нотаріат» прийнятий у 1993 році, введений в дію у 1994 році, передбачає дві форми нотаріату: державний і приватний нотаріат. В своїй діяльності вони керуються одними нормативними актами.

Принципи нотаріальної діяльності:

- законності (ст. 8 Конституції України, статті 5,7,21 та інші Закону України «Про нотаріат»);

- національної мови (ст. 10 Конституції, ст. 15 Закону);

- диспозитивності (ст. 19 Конституції);

- сприяння громадянам, установам, підприємствам і організаціям в здійсненні їх прав (ст. 5 Закону);

- безспірності нотаріального процесу (ст. 124 Конституції);

- неупередженості нотаріуса (ст. 9 Закону);

- рівності прав усіх суб’єктів, що беруть участь у нотаріальному процесі (ст. 21 Конституції, ст. 5 Закону);

- безпосередності (ст. 56 Закону);

- додержання таємниці вичинювання нотаріальних дій (ст. 8 Закону).

Принцип законності полягає в тому, що державні, приватні нотаріуси та інші особи, які вчиняють нотаріальні дії, повинні керуватися в своїй діяльності законом та іншими нормативними актами, які регулюють їх діяльність.

Принцип національної мови передбачає, що нотаріальні провадження вчиняються українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості.

Принцип диспозитвиності закріплений в ст. 19 Конституції, який проголошує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством. Він також проявляється у праві заінтересованих осіб на оскарження неправильно вчиненої нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Принцип сприяння громадянам, установам, підприємствам і організаціям в здійсненні їх прав полягає в обов’язку нотаріусів та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії сприяти суб’єктам нотаріального процесу у здійсненні їхніх прав і законних інтересів, роз’яснювати їм права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Принцип безспірності нотаріального процесу. Ст. 124 Конституції України передбачає, що право судити про права та обов’язки осіб у тих чи інших правовідносинах належить до виключної компетенції судів. На нотаріуса покладається не вирішення спірних правовідносин, а лише посвідчення безспірних прав і обов’язків осіб у правовідносинах. Нотаріус не може і не повинен аналізувати права осіб, оскільки він має отримувати від осіб безспірні докази про існування юридичних обставин, з якими норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення прав осіб у визначених законом правовідносинах.

Принцип неупередженості нотаріуса. Ст. 9 Закону передбачає обмеження нотаріуса у праві вчинення нотаріальних дій на своє ім’я і від свого імені, на ім’я свого і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його та своїх родичів, а також на ім’я і від імені працівників даної нотаріальної контори. Держава гарантує особам, які звертаються за вчинення нотаріального провадження, що \ї інтереси не можуть входити в протиріччя з особистими інтересами нотаріуса.

Принцип рівності прав усіх суб’єктів, що беруть участь у нотаріальному процесі. Будь-який учасник має право відмовитися від вчинення нотаріального провадження до його закінчення, ініціювати внесення змін до проекту договору. Нотаріус повинен роз’яснити всім особам про можливі негативні наслідки посвідчуваної угоди.

Принцип безпосередності. Нотаріальний процес передбачає необхідність особистого звернення до нотаріуса або мати відповідні визначені законом повноваження, процесуального представника інтересів іншої особи. І нотаріус має сам безпосередньо вчиняти нотаріальні дії і не може передоручити їх вчинення іншим особам.

Принцип додержання таємниці вчинювання нотаріальних дій. Цей принцип проявляється в тому, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані додержувати таємниці цих дій.

59. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися державними нотаріусами.

Згідно з законом «Про нотаріат» нотаріуси:

а) посвідчують угоди (договори, заповіти, шлюбні контракти тощо);

б) вживають заходи до охорони спадкового майна;

в) видають свідоцтва про право на спадщину;

г) видають свідоцтва про придбання жилих будинків;

д) накладають заборони на відчудження нерухомого майна;

є) засвідчують вірність копій документів;

ж) засвідчують вірність перекладу документів з інших мов;

з) посвідчують факти, що громадянин живий, перебуває в певному місці;

й) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;

і) приймають у депозит гроші, цінні папери;

к) вчиняють виконавчі написи, протести векселів;

л) вчиняють морські протести;

м) приймають на зберігання документи;

н) посвідчують договори довічного утримання тощо (стаття 34 Закону).

60. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися приватними нотаріусами.

Приватні нотаріуси можуть вчинять всі ті ж дії, що і державні нотаріуси за винятком пунктів (стаття 36 Закону):

б) вживають заходи до охорони спадкового майна;

в) видають свідоцтва про право на спадщину;

д) накладають заборони на відчудження нерухомого майна;

н) посвідчують договори довічного утримання тощо (стаття 34 Закону).

Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів Рад (стаття 37 Закону):

- заходи до охорони спадкового майна;

- накладання заборони на відчудження житлового будинку;

- посвідчення заповітів, доручень;

- засвідчення вірності копій документів, підписів.

Консульські установи (стаття 38 Закону):

- посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення);

- вживають заходи до охорони спадкового майна;

- засвідчують вірність перекладу з однієї мови на іншу;

- вчиняють морські протести тощо.

Головні лікарі, їх заступники, лікарі, директори санаторіїв, будинків пристарілих (стаття 40 Закону) посвідчують заповіти.

Капітани морських суден під час плавань, начальники експедицій посвідчують заповіти.

Командири військових частин, начальники місць позбавлення волі посвідчують заповіти, доручення.

Державні нотаріуси в нотаріальних архівах засвідчують вірність копій документів в архівах (стаття 35 Закону)

Поиск по сайту: