Ієрархічна структура злочинноі групи

Психологічна сутність пред'явлення для впізнання

Сприймаючи будь-які об'єкти (інших людей, тварин, речі, предмети, явища), людина зберігає у пам'яті їх уявні образи, а потім, за умов пред'явлення аналогічних об'єктів, зіставляє їх за окремими ознаками та особливостями із засвоєними образами. В основі впізнання лежить здатність особистості не згадувати, а ідентифікувати той об'єкт, який раніше сприймався та запам'ятався, тобто основним пізнавальним процесом тут є не пам'ять, а мислення.

Виділяють два різновиди впізнання:

1) симультанне (синтетичне, цілісне) - миттєве, відбувається внаслідок формування та зберігання в пам'яті людини, що впізнає, цілісного образу (наприклад, свідок не може надати опис зовнішності злочинця, але швидко і впевнено знаходить його фотографію серед великої кількості фотопортретів);

2) сукцесивне (аналітичне, поелементне) - відбувається поступово, шляхом уявного порівняння, відбору та зіставлення окремих ознак того, що спостерігається, з образами пам'яті (наприклад, свідок не може надати опис зовнішності злочинця, але швидко і впевнено складає його портрет за допомогою фоторобота).

29.2,Предмет пенітенціарної психології
Предмет пенітенціарної психології - психічні явища, що виникають при позбавленні свободи та застосуванні Інших видів покарань, а також психологічні умови і особливості процесу корекції і ресоціалізації особистості засуджених.

Основні завдання пенітенціарної психології:

1) визначення системи принципів і методів вивчення особистості засуджених, адаптація наявних та розробка нових методик її вивчення, спрямованих на здобуття інформації з метою здійснення позитивного психологічного впливу;

2) дослідження психологічних характеристик та динаміки особистості засуджених-вивчення їх психологічних особливостей, зумовлених віком, життєвим досвідом, характером вчиненого злочину тощо; виявлення закономірностей зміни психіки засуджених в умовах позбавлення волі;

3) дослідження закономірностей утворення 1 функціонування груп засуджених - вивчення механізмів формування різних видів груп, їх структури та характеру впливу на учасників;

4) визначення форм і методів психологічного впливу на особистість засуджених-цілеспрямований добір та реалізація системи групових та індивідуальних форм і методів психологічного впливу з метою найбільш ефективної корекції поведінки;

5) дослідження психологічних чинників, що впливають на ефективність ресоціалізації засуджених-вивчення впливу основних (режим, праця, стосунки в групах засуджених та Ін.) і факультативних (родинні та дружні зв'язки на волі, захоплення та ін.) чинників;

6) розробка психологічних рекомендацій щодо підготовки засуджених до життя на волі - підготовка та активізація їх психіки, формування психологічної готовності до життя в нових соціальних умовах.

ієрархічна структура злочинноі групи

Організованість (ієрархічна структура) та стійкість — важ­ливі якісні ознаки, які здебільшого дають можливість відріз­нити злочинну організацію від організованої групи.

Ознака стійкості організованої злочинної групи посідає мі­сце між розподілом ролей при вчиненні одного злочину неве­ликої тяжкості, чи скоєння дій з підготовки до вчинення одно­го такого злочину та плануванням або фактичним вчиненням двох тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Зрозуміло, що за відсутності ознак організованості (ієрархіч­ної структури) групу осіб слід визнавати організованою злочин­ною, навіть якщо вона планує чи фактично вчинила три і більше особливо тяжких злочини. А втім, така ситуація, як показує прак­тика боротьби з організованими злочинними угрупованнями, не є типовою, оскільки при тривалій більш-менш складній злочинній діяльності, що здійснюється або планується, група зазвичай на­буває необхідних їй для здійснення такої діяльності ознак органі­зованості (ієрархічної структури).

Ознаки організованості (ієрархічної структури) є обов'яз­ковими для злочинної організації, в організованій групі вони мо­жуть бути відсутні. Отже, при встановленні ознак організованос­ті та відсутності необхідної для злочинної організації стійкості група осіб не може бути визнана злочинною організацією.

«Об'єднаність» кшькох осіб у групу як об'єктивну ознаку зло­чинної організації чи організованої групи необхідно, на думку автора, розуміти як «встановлення відносин між суб'єктами групи», оскільки, як визначається в соціології, саме відносини між особами свідчать про певну об'єднаність їх, і саме на підста­ві аналізу міжособових стосунків кількох осіб ми можемо вста­новити, чи утворювали вони групу в її соціолого-кримінологіч-ному розумінні.

Таким чином, щодо змісту поняття «злочинна організація» слід узагальнити: злочин вважається скоєним злочинною органі­зацією, якщо в ньому брали участь три або більше особи, які по­передньо встановили або підтримували між собою стосунки, що свідчать про наявність групи осіб з ознаками організованості (ієрархічної структури), яку утворено для спільної діяльності з метою систематичного вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів або яка виникла внаслідок досягнення згоди про вчинення третього (наступного після повторно вчиненого) тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Поиск по сайту: