Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Ієрархічна структура злочинноі групи



Психологічна сутність пред'явлення для впізнання

Сприймаючи будь-які об'єкти (інших людей, тварин, речі, предмети, явища), людина зберігає у пам'яті їх уявні образи, а потім, за умов пред'явлення аналогічних об'єктів, зіставляє їх за окремими ознаками та особливостями із засвоєними образами. В основі впізнання лежить здатність особистості не згадувати, а ідентифікувати той об'єкт, який раніше сприймався та запам'ятався, тобто основним пізнавальним процесом тут є не пам'ять, а мислення.

Виділяють два різновиди впізнання:

1) симультанне (синтетичне, цілісне) - миттєве, відбувається внаслідок формування та зберігання в пам'яті людини, що впізнає, цілісного образу (наприклад, свідок не може надати опис зовнішності злочинця, але швидко і впевнено знаходить його фотографію серед великої кількості фотопортретів);

2) сукцесивне (аналітичне, поелементне) - відбувається поступово, шляхом уявного порівняння, відбору та зіставлення окремих ознак того, що спостерігається, з образами пам'яті (наприклад, свідок не може надати опис зовнішності злочинця, але швидко і впевнено складає його портрет за допомогою фоторобота).


29.2,Предмет пенітенціарної психології
Предмет пенітенціарної психології - психічні явища, що виникають при позбавленні свободи та застосуванні Інших видів покарань, а також психологічні умови і особливості процесу корекції і ресоціалізації особистості засуджених.

Основні завдання пенітенціарної психології:

1) визначення системи принципів і методів вивчення особистості засуджених, адаптація наявних та розробка нових методик її вивчення, спрямованих на здобуття інформації з метою здійснення позитивного психологічного впливу;

2) дослідження психологічних характеристик та динаміки особистості засуджених-вивчення їх психологічних особливостей, зумовлених віком, життєвим досвідом, характером вчиненого злочину тощо; виявлення закономірностей зміни психіки засуджених в умовах позбавлення волі;

3) дослідження закономірностей утворення 1 функціонування груп засуджених - вивчення механізмів формування різних видів груп, їх структури та характеру впливу на учасників;

4) визначення форм і методів психологічного впливу на особистість засуджених-цілеспрямований добір та реалізація системи групових та індивідуальних форм і методів психологічного впливу з метою найбільш ефективної корекції поведінки;

5) дослідження психологічних чинників, що впливають на ефективність ресоціалізації засуджених-вивчення впливу основних (режим, праця, стосунки в групах засуджених та Ін.) і факультативних (родинні та дружні зв'язки на волі, захоплення та ін.) чинників;

6) розробка психологічних рекомендацій щодо підготовки засуджених до життя на волі - підготовка та активізація їх психіки, формування психологічної готовності до життя в нових соціальних умовах.


ієрархічна структура злочинноі групи

Організованість (ієрархічна структура) та стійкість — важ­ливі якісні ознаки, які здебільшого дають можливість відріз­нити злочинну організацію від організованої групи.

Ознака стійкості організованої злочинної групи посідає мі­сце між розподілом ролей при вчиненні одного злочину неве­ликої тяжкості, чи скоєння дій з підготовки до вчинення одно­го такого злочину та плануванням або фактичним вчиненням двох тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Зрозуміло, що за відсутності ознак організованості (ієрархіч­ної структури) групу осіб слід визнавати організованою злочин­ною, навіть якщо вона планує чи фактично вчинила три і більше особливо тяжких злочини. А втім, така ситуація, як показує прак­тика боротьби з організованими злочинними угрупованнями, не є типовою, оскільки при тривалій більш-менш складній злочинній діяльності, що здійснюється або планується, група зазвичай на­буває необхідних їй для здійснення такої діяльності ознак органі­зованості (ієрархічної структури).

Ознаки організованості (ієрархічної структури) є обов'яз­ковими для злочинної організації, в організованій групі вони мо­жуть бути відсутні. Отже, при встановленні ознак організованос­ті та відсутності необхідної для злочинної організації стійкості група осіб не може бути визнана злочинною організацією.

«Об'єднаність» кшькох осіб у групу як об'єктивну ознаку зло­чинної організації чи організованої групи необхідно, на думку автора, розуміти як «встановлення відносин між суб'єктами групи», оскільки, як визначається в соціології, саме відносини між особами свідчать про певну об'єднаність їх, і саме на підста­ві аналізу міжособових стосунків кількох осіб ми можемо вста­новити, чи утворювали вони групу в її соціолого-кримінологіч-ному розумінні.

Таким чином, щодо змісту поняття «злочинна організація» слід узагальнити: злочин вважається скоєним злочинною органі­зацією, якщо в ньому брали участь три або більше особи, які по­передньо встановили або підтримували між собою стосунки, що свідчать про наявність групи осіб з ознаками організованості (ієрархічної структури), яку утворено для спільної діяльності з метою систематичного вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів або яка виникла внаслідок досягнення згоди про вчинення третього (наступного після повторно вчиненого) тяжкого чи особливо тяжкого злочину.


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.