Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності



Пам’ять – це психічний пізнавальний процес, який полягає у фіксації, збереженні та відтворенні попереднього досвіду. Існують такі процеси п’яті: запам’ятовування; відтворення; забування. Запам’ятовування – один з головних процесів пам’яті. Запам’ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним. Мимовільне запам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. На мимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість предметів. Мимовільному запам’ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам’ятовується значно легше й утримується в нашій свідомості значно довше ніж нецікаве. Довільне запам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер, у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування. Відтворення– один із головних процесів пом’яті. Воно є показником міцності запам’ятовування і водночас наслідком цього процесу. Найпростіша форма відтворення – впізнавання. Впізнавання – це відтворення, що виникає при повторному сприйманні предметів. Впізнавання буває повним і неповним. При повному впізнаванні повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюється з раніше відомим, повністю відновлюються всі деталі попереднього ознайомлення з ним. Неповне впізнання характеризується невизначеністю, труднощами співвідношення об’єкта, що сприймається, з тим, що вже мав місце в попередньому досвіді. Складнішою формою відтворення є згадування. Особливість згадування полягає в тому, що воно відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється. Згадування може бути актуальним і мимовільним. Забування – процес, зворотній у запам’ятовуванні і пролягає у згасанні тимчасових нервових зв’язків. Якщо набуті знання протягом тривалого часу не використовуються і не повторюються, то вони поступово забуваються.

 

Асоціації як метод запам’ятовування.

Діяльність людської пам´яті переважно полягає у запам´ятовуванні та відтворенні слідів побічним шляхом за асоціаціями, яких є три основні види: 1) асоціація за сумісністю; 2) асоціація за контрастом; 3) асоціація за схожістю.

Асоціація за сумісністю— це елементарний вид зв´язків без істотного переопрацювання інформації. Наприклад, людина зустрілась з іншою людиною, з якою вона познайомилась у іншому населеному пункті. Тоді у неї може виникнути асоціація про цей населений пункт.

Асоціація за контрастом. Це зв´язок двох протилежних явищ (наприклад, зустрівши низькорослу людину, можна згадати людину дуже високого зросту).

Асоціація за схожістю(наприклад, сприймаючи одну конструкцію, інженер може за асоціаціями згадати іншу; слухаючи музику одного композитора (виконавця) можна згадати музику іншого тощо).

Такі асоціації вимагають не протиставлення, що властиве контрастній асоціації, а складного переопрацювання отриманої інформації, виокремлення суттєвих ознак сприйнятого об´єкта, його узагальнення з тим, що зберігається в пам´яті.

Процеси пам'яті.

Запам´ятовування— це процес пам´яті, в результаті якого відбувається закріплення та збереження у свідомості нової інформації. Встановлено, що в середньому людина запам´ятовує 7 (±2) окремих елементів з 10. Люди з доброю пам´яттю утримують 7—9 елементів, люди з поганою пам´яттю — 4—5 елементів.

Істотно впливає на запам´ятовування семантична (смислова) організація матеріалу, завдяки якій кількість елементів, які ми запам´ятовуємо, може збільшитися: 1) складний матеріал поділяється на самостійні смислові частини; 2) встановлюються структура кожної частини, співвідношення між ними, короткі формулювання їх змісту; 3) встановлюється логічна послідовність всіх частин. Семантична (смислова) організація матеріалу також формулюються у вигляді системи опорних слів. Наприклад, текст доповіді людина запам´ятовує за словами: вступ, значення проблеми, два-три факти, висновок.

Якщо людина не ставить за мету щось запам´ятати, тоді на процес запам´ятовування і утримання (збереження) в пам´яті відповідної інформації найбільший вплив чинять: 1) сильні сторонні фізичні подразники (гучний звук, яскраве світло тощо); 2) все те, що спонукає підвищену орієнтаційну діяльність (початок або зупинення дій, процесів, незвичність явища, його контрастність щодо загального фону та ін.); 3) подразники, найзначущі для конкретного індивіда (приміром, професійно значущі для нього предмети); 4) все те, що викликає інтерес або подразники, що мають особливе емоційне забарвлення; 5) краще запам´ятовується те, що пов´язано з потребами конкретної людини, є об´єктом її активної діяльності (так, умови завдання, яке людина тривалий час вирішує, запам´ятаються нею невимушено й довго).

Умовами успішності вимушеного (довільного) запам´ятовування є: 1) з´ясування й усвідомлення значущості та змісту сприйнятого матеріалу; 2) встановлення логічного взаємозв´язку між його елементами; 3) складання плану тексту, виокремлення опорних слів тощо; 4) схематизація плану (схеми, таблиці, діаграми).

На продуктивність запам´ятовування впливають дві групи чинників: 1) суб´єктивні (тип запам´ятовування, досвід, зосередженість, інтерес, стан організму тощо); 2) об´єктивні (характер матеріалу — усвідомленість, зв´язаність, зрозумілість, наочність, ритмічність, наявність матеріалу, обстановка тощо).

Для слідчої, судової практики інтерес становлятьнаглядні (ейдетичні) образи. Деякі люди володіють здатністю запам´ятовувати який-небудь об´єкт настільки добре, що для них немає жодних перешкод відтворити його згодом (навіть після спливу значного часу) у найдрібніших деталях, нібито вони продовжують його бачити перед собою. Так, у справі про розбійний напад на власника у його квартирі двох невідомих йому осіб, потерпілий зміг через рік після вчинення злочину не тільки упізнати тих, хто нападав, але й при складанні перед впізнанням суб´єктивного портрету (фоторобота) підозрюваних відтворити його з дивовижною точністю.

Практика також знає приклад, коли свідки у справі про вбивство їх односельчанки через вісім років упізнали жінку, побачену ними протягом всього кількох хвилин, коли вона запитувала у них дорогу.

Існує ще одне явище, що має значення для психології свідоцьких показань, яке одержало назву"ефект Зейгарник". Суть його полягає в тому, що незавершені, перервані дії запам´ятовуються в два рази частіше, ніж закінчені. Це пояснюється тим, що емоційно забарвлені враження, які супроводжують незавершені дії, викликають більш стійке збудження в корі головного мозку. Тому допитуючи свідка, якому важко щось згадати, необхідно запитати, чим він займався в період, який цікавить слідчого, допомогти йому згадати важливі для справи обставини, відштовхуючись від його занять і особистих справ.

Що стосуєтьсявідтворення, то однією з його особливостей, яка має криміналістичне значення єремінісценція. Суть її полягає у відстроченому відтворенні раніше сприйнятого, що здавалося забутим. Це явище пояснюється процесами гальмування в корі головного мозку, які з´являються відразу ж після події під впливом сильного подразника, яким може бути акт злочинної поведінки. І лише після згасання цих процесів загальмовані сліди починають відновлюватися у свідомості. Тому повторні допити потерпілих з інтервалом у кілька днів нерідко дають позитивні результати.

У деяких осіб в процесі відтворення може з´являтися така якість як схильність дофантазування, тобто намагання свідомо або несвідомо доповнити зафіксовані в пам´яті образи елементами вигадування. Негативно впливає на процес відтворення навіюваність, здатність особи піддаватися чужому впливу без достатньо критичного ставлення до фактів та подій.

Забування— це процес пам´яті, зворотній запам´ятовуванню і збереженню. Процес забування відбувається нерівномірно. Найінтенсивніше забування відбувається негайно після запам´ятовування, згодом дещо зменшується. Забування тим активніше, чим рідше засвоєний матеріал використовується людиною у своїй діяльності. На забування діють й інші фактори: послаблення інтересу до засвоєного матеріалу, перенапруження нервово-психічної діяльності, вживання алкоголю, наркотичних засобів, недостатня тривалість сну. Забування, зрештою, можна розглядати як позитивний процес, якщо його матеріалом є такий, що не має для індивіда істотного значення.

Знаючи закономірності запам´ятовування, відтворення і забування, особливості різних видів пам´яті, слідчий, прокурор, адвокат, суддя можуть активізувати пам´ять учасника процесу для встановлення істини у справі. Доприйомів активізації пам´яті учасників судочинствавідносять:

1) створення об´єктивних умов, що виключають вплив сторонніх подразників на допитуваного, спокійний тон допиту, виключення слів та виразів, що травмують психіку людини;

2) використання наглядності, вміле поєднання впізнавання з відтворенням (для прикладу, допит на місці події, пред´явлення під час допиту фотографій, схем, моделей, речових доказів, що оживляють образну пам´ять), ознайомлення з протоколами допитів інших осіб;

3) використання того виду пам´яті, який в допитуваного розвинутий найкраще або який є домінуючим у конкретній ситуації (наприклад, емоційної пам´яті при сприйнятті вбивства, рухової пам´яті при встановленні часових параметрів події);

4) встановлення опорних (ключових) місць у розповіді особи та смислових (семантичних) зв´язків між ними, виявлення між розрізненими фактамиасоціацій за суміжністю(йдеться про запам´ятовування послідовно триваючих подій або дій, між якими є зв´язок. Так, пригадування про події, що передували вчиненню злочину, викликає у пам´яті деталі обставин, пов´язаних з ним),асоціацій за подібністю(сприйняття якого-небудь об´єкта викликає в пам´яті пригадування схожого з ним об´єкта, навіть, якщо він ніколи не сприймався спільно з ним, що проявляється, наприклад, щодо співзвучних слів, подібних предметів),асоціацій за контрастом(сприйняття будь-якого об´єкта викликає в пам´яті спогади про інший об´єкт, що відрізняється протилежними ознаками. Спостерігаються, наприклад, у зв´язку з протиставленням світлого та темного, великого та малого),асоціації однозначні(пов´язує певну обставину з яким-небудь одним фактом або дією) таасоціації багатозначні(пов´язує певну обставину з декількома фактами чи діями);

5) відтворення події в прямому або зворотньому хронологічному порядку, з середини, з окремих епізодів;

6) проведення, в необхідних випадках, повторних допитів з розрахунку на можливу ремінісценцію.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.