Термінологічний словник. 1 мли. років до н.е

ХРОНОЛОГІЯ

1 мли. років до н.е. -300-100 тис. років до н. е - — ранній палеоліт

100 тис. років до н.е. 40 тис. років до н.е. — середній палеоліт

40 тис. років до н.е. -10 тис. років до н.е. — пізній палеоліт

10 тис. років до н.е. - -VI тис років до н.е. — мезоліт

VІ-ІІІ ст. до н.е. — енеоліт

IV-ІІ ст. до н.е. — Трипільська культура

І тис. до н.е. — розселення кіммерійців у Північному Причорномор'ї

І тис. до н.е. — залізна доба

VII ст. до н.е. — поява скіфів у Причорномор'ї

VII ст. до н.е. — початок грецької колонізації

513р. до н.е. — вторгнення перського царя Дарія у Скіфію

339 р. до н.е. — поразка скіфського царя Алея від македонських військ Філіпа II

III ст. до н.е. — утвердження у Причорномор'ї сарматських племен.

375-376 рр. н.е. — вторгнення гунів у Причорномор'я. Загибель більшості грецьких міст-держав.

IV - початок VII ст. н.е. — союз антів у Північному Причорномор'ї

VІ-VІІ ст. н.е. — Велике розселення слов'ян

VІІ-VШ ст. — формування Давньоруської держави в Подніпров'ї

середина V-VІІ ст. — Антський період в історії слов'ян

кінець V ст. — заснування Києва

602р. — остання згадка про антів

Кінець IX ст. — утворення Київської Русі

882-912 рр. — роки князювання Олега в Києві

912.-945рр. — князювання Ігоря

945 р. — повстання древлян. Загибель Ігоря

945-964 рр. — регентство княгині Ольги при Святославі

946р. — християнізація Ольги та й оточення

964-972 рр. — князювання Святослава Ігоровича

980.-1015рр— князювання Володимира Святославовича

988р. — офіційне запровадження християнства в Київській Русі.

1019.-1054рр. — князювання Ярослава Мудрого

1015р. — «Руська Правда» Ярослава Мудрого

1037р. — побудова собору Святої Софії в Києві

1113-1125рр. — князювання Володимира Мономаха в Києві. Відновлення політичної єдності Київської Русі. Активізація розвитку міст і економіки

1153-1187рр. — князювання Ярослава Осмомисла в Галицькій землі.

1187р. — перша згадка назви « Україна» в Київському літописі

1199р. — утворення Галицько-волинського князівства

1199-1205рр. — князювання Романа Мстиславовича в Галичі

1221-1264 рр. — князювання Данила Романовича

1237р. — початок завоювання монголо-татарами Північно-Східної Русі

1239-1241 рр. — поход монголо-татар на Південну Русь

1240р. — зруйнування монголо-татарами Києва

1340р. — розпад Галицько-Волинського князівства

1340. -1385рр. — Князювання Любарта Гедиміновича на Волині

1340р. — Початок боротьби за галицько-волинські землі між Литвою і Польщею.

1349р. — Підкорення Польщею більшості земель Галицько-Волинської Русі та приєднання до Угорського королівства Шипінської землі (Буковини).

1352р. — Включення до Польського королівства Галичини і частини Поділля; до Великого Князівства Литовського - Волині і Берестейської землі.

1362р. — Приєднання до Литви частини земель Чернігово-Сіверщини.

1363 р. – битва на р. Сині Води. Ольгерд приєднав до Литви Подолию

1368-1372рр. — Включення до складу Великого князівства Литовського Чернігівщини.

14 серпня 1385р. — Кревська унія між Польським королівством і Великим князівством Литовським.

1387р. — Остаточне приєднання Галичини до Польського королівства.

1413р. — Городельська унія між Великим князівством Литовським і Польським королівством. Остаточне приєднання Західного Поділля до Польського королівства

1440р. — Відновлення Київського та Волинського удільних князівств

1458р. — Остаточне відокремлення Київської митрополії від Московської

1471р. — Ліквідація Київського удільного князівства

1489р. — Перші письмові свідчення про українських козаків у Польській хроніці М. та Й. Бєльських

1552-1556рр. — Спорудження Д.Вишневецького на о. Мала Хортиця оборонного замку-фортеці. Заснування Запорозької Січі

1557р. — « Устава на волоки» і волочна поміра

1569р. — Люблінська унії між Литвою та Польщею. Утворення федеративної польсько-литовської держави - Речі Посполитої. Перехід під владу Польщі Київського, Волинського і Брацлавського воєводств, а також Підляшшя

1572р. — Універсал Польського короля Сигізмунда II Августа про утворення найманого козацького формування - початок реєстрового козацького війська

1588 р. — Третій Литовський статут

1591-1593рр. — Козацько-селянське повстання під проводом К.Косинського

1594-1596рр. — Козацько-селянське повстання під проводом С.Наливайка

1596р. — Берестейська унія

1615р. — Вступ Запорозького війська на чолі з гетьманом П.Сагайдачним до складу Київського Богоявленського братства

1616р. — Входження Війська Запорозького до Європейської Ліги для боротьби проти Порти

1620р. — Відновлення вищої православної церковної ієрархії на Україні

1621р. — Битва польсько-козацького війська з турецьким під Хотином

1625р. — Запорозьке Військо під керівництвом М.Жмайла мужньо захищало козацькі інтереси в битві з поляками біля Куруківського озера. Встановлення 6-тисячного реєстру

1628р. — Організаційне оформлення нереєстрового козацтва, першими гетьманами якого були І. Суліма та Л.Іванович.

1630р. — Козацьке повстання на чолі з Тарасом Федоровичем. Бої під Переяславом. «Тарасова ніч». Збільшення реєстру до 8 тисяч.

1637-1638 р. — Козацько-селянське повстання під проводом П, Бута, Я. Остряниці та Д. Гуні.

1648-1676р. — Участь козацтва в українській національній революції

початок XVII-1680р. — Роки життя і боротьби видатного діяча запорозького козацтва І.Сірка, який 15 разів обирався кошовим отаманом і провів 60 переможних битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства та ногайських орд.

січень 1648 р. — Обрання Б.Хмельницького гетьманом Запорозької Січі.

1648 р. — Перший перемоги національно-визвольної війни.

1649 р. — Розгром польської армії під Пилявцями.

8 серпня 1649 р. — Зборівська угода між Україною і Польщею.

18-30 червня 1651р. — Битва під Берестечком.

18 вересня 1651 р. — Білоцерківська угода між Україною і Польщею.

травень 1652 р. — Розгром польського війська під Батогом.

1 жовтня 1653 р. — Рішення Земського собору в Москві про прийняття України під протекторат Росії.

8 січня 1654р. — Переяславська рада.

березень 1654р. — Затвердження «Березневих статей».

27 липня 1657 р. — Смерть Б.Хмельницького.

1657-1659 рр. — Гетьманування І.Виговського.

6 вересня 1658 р. — Підписання «Гадяцького трактату».

1659-1663 рр. — Гетьманування Ю.Хмельницького.

17 жовтня 1660р. — Підписання Слободищинського трактату

червень 1663р. — «Чорна рада» під Ніжином.

1663-1665рр. — Гетьманування П.Тетері на Правобережній Україні.

1663-1668рр. — Гетьманування І.Брюховецького на Лівобережжі.

1165-1675рр. — Гетьманування П.Дорошенка

З січня 1667 р. — Андрусівське перемир'я між Росією і Польщею.

1668-1672 рр. — Гетьманування Д.Многогрішного на Лівобережній Україні.

1672-1687 рр. — Гетьманування І.Самойловича на Лівобережжі.

1677-1681 рр. — Гетьманування Ю.Хмельницького на Правобережній Україні.

1677,1678рр. — Чигиринські походи Туреччини на Україну

1686р. — Підписання «Трактату про Вічний мир» між Росією і Польщею.

1687р. — Обрання І.Мазепи гетьманом. Підписання між козацькою старшиною і московською владою Коломацьких статей.

1699р. — Скасування Польщею козацтва на Правобережній Україні.

1701р. — Києво-Могилянська академія отримала академічний статус.

1700-1721рр. — Північна війна.

24 жовтня 1708р. — Перехід І.Мазепи на бік шведського короля Карла XII.

листопад 1708 р. — Обрання гетьманом України І.Скоропадського.

травень 1709 р. — Зруйнування Запорозької Січі російськими військами.

22 серпня 1709 р. — Смерть І.Мазепи.

5 квітня 1710 р. — Обрання П.Орлика гетьманом.

1727-1734рр. — Гетьманування Д.Апостола.

1734 і 1750рр. — Гайдамацькі повстання на Правобережній Україні.

1734-1775рр. — Нова Січ.

1750-1764рр. — Гетьманування К.Розумовського

1764р. — Ліквідація гетьманства і створення Малоросійської колегії - органу управління до 1786.

1764р. — Утворення Новоросійської губернії.

1768р. — Коліївщина.

1772р. — Перший поділ Польщі

1775р. — Царський маніфест про знищення Запорозької Січі. Заслання останнього кошового П.Калнишевського.

1775-1828 р. — Задунайська Січ.

1778р. — Заснування Херсону.

1781р. — Ліквідація полкового територіально-адміністративного поділу на Лівобережжі.

1783р. — Приєднання Криму до Росії.

1787р. — Заснування Катеринослава (Дніпропетровську)

1789-1793 рр. — Повстання в с. Турбаях.

1789р. — Заснування Миколаєва

1793р. — Другий поділ Польщі.

1794р. — Заснування Одеси.

1795— Третій поділ Польщі.

1813-1835рр. — Селянський рух на Поділлі під проводом Устима Кармелюка.

1821 р.— Формування Василем Лукашевичем Малоросійського товариства декабристів.

1826 — Повстання Чернігівського полку.

Початок 1830-х рр.— Створення і діяльність гуртка «Руська трійця» у Львові.

1834 р. — Заснування Київського університету ім. Св. Володимира.

1837 р. — Видання в Будапешті альманаху «Русалка Дністрова».

1840 р. — Вихід у світ у Петербурзі «Кобзаря» Т.Г.Шевченка.

1845-1847 рр. — Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства у Києві

1848 р. — Скасування панщини, національне відродження на західноукраїнських землях

1848-1849 рр. — Селянський рух на Північній Буковині під проводом Лук'яна Кобилиці.

1848-1851 рр. — Діяльність Головної Руської Ради у Львові.

1849 р. — Поширення на Північну Буковину указу про скасування кріпосного права.

1855 р. — «Київська козаччина» - масовий антифеодальний виступ селян.

1860 р. — Створення українських «Громад».

1860 р. — Виникнення в Галичині двох ідейно-політичних течій - народовці і москвофілів

1861 р. — Селянська реформа в Російській імперії, скасування кріпосництва.

1861-1862 рр. — Видання у Петербурзі українського часопису «Основа»

1863 р. — Валуєвський циркуляр.

1864 р. — Земська, судова і освітня реформи в Російській імперії.

1865 р. — Заснування Новоросійського університету в Одесі.

1868 р. — Заснування товариства «Просвіта» у Львові.

1873 р. — Заснування Літературного товариства ім. Т.Г.Шевченка у Львові.

1876р. — Емський указ імператора Олександра II.

1878-1882рр.— Видання М. Драгомановим журналу «Громада» у Женеві.

1882р.— Заснування в Києві журналу «Киевская старина».

1885р. — Заснування у Львові Народної Ради.

1890р.— Створення першої української політичної партії в Галичині - Русько-Української радикальної партії.

1891 р. — Утворення на Шевченковій могилі «Братства Тарасівців».

1892р.— Реорганізація Літературного товариства ім. Т.Г.Шевченка в Наукове товариство ім. Т.Г.Шевченка.

1895р.— Вихід у світ брошури Ю.Бачинського «Україна irredenta» і проголошення ідеї самостійності України.

1897р. — Утворення Загальної Української Організації на основі колишніх Громад.

1898р. — Вихід у світ першого тому «Історії України-Руси» М.Грушевського.

1899р.— Створення в Галичині Української національно-демократичної та Української соціал-демократичної партій.

1904р. — Утворення Української демократичної партії.

1905р.— Об'єднання УДП і УРП: утворення Української демократично-радикальної партії (УДРП).

1905-1907рр. — Перша російська революція.

1904р.— Заснування Української партії соціалістів-революціонерів (УПРС).

1914р.— Початок Першої світової війни.

4 березня. 1917 р.— Створення Української Центральної ради.

9 березня. 1917 р.— Вийшла відозва УЦР «До українського народу».

14-15 березня 1917р.— Губернський кооперативний з'їзд у Києві

6-8 квітня 1917р.— Всеукраїнський національний конгрес у Києві, що об'єднав біля 1001) представників різних українських організацій і партій, висловився за створення в межах Російської федеративної республіки, з санкції Всеросійських установчих зборів, автономної України. Обрано УЦР нового складу, яку очолив М.С.Грушевський.

5-8 травня 1917р.— Всеукраїнський військовий з'їзд у Києві, який висловився за національно-територіальну автономію України, за створення національно-українських збройних військових частин, за активний захист України.

28 травня —2 червня 1917р.— Всеукраїнський селянський з'їзд у Києві з 1500 делегатами від 9 губерній України. Висловився за автономію України, українізацію установ, мир без анексій і контрибуцій, за скликання українських Установчих зборів.

3 червня 1917р.— Відхилення Тимчасовим урядом вимоги Центральної ради про автономію України, з посиланням на те, що це питання повинні вирішувати установчі збори.

5-11 червня 1917 р.— Всеукраїнський 2-й військовий з'їзд у Києві, 2000 делегатів. Вимагав від Тимчасового уряду задовольнити вимоги Української Центральної ради, запропонував Раді запровадити автономію України, висловився за українізацію армії та школи.

10 червня 1917 р.— Прийняття Українською Центральною Радою Першого Універсалу, який визнав необхідність національно-територіальної автономії України в кордонах Росії.

15 червня 1917р — Українська Центральна Рада вибрала виконавчий орган - Генеральний секретаріат під головуванням В.К.Винниченка.

2 липня 1917 р.— Тимчасовий уряд за згодою з УЦР прийняв декларацію з українських справ, якою сповіщав про створення Генерального секретаріату з метою управління крайовими справами України.

З липня 1917 р.— Українська Центральна Рада опублікувала Другий Універсал, в якому визнавала, що Тимчасовий уряд пішов назустріч українському народу, сповіщала про необхідне поповнення Ради представниками інших народностей та рішуче відкинула намагання самочинного здійснення автономії до Всеросійських Установчих зборів.

11 липня 1917р.— Перше засідання Малої ради (Комітету Української Центральної ради), яка поповнилася представниками неукраїнського населення.

4 серпня 1917 р.— Затвердження Тимчасовим урядом інструк -ції Генеральному секретаріату в Україні, згідно з якою повноваження Секретаріату встановлювалися лише в кордонах 5 губерній : Подільської, Волинської. Полтавської, Чернігівської; число секретарів обмежувалося 9; при тимчасовому уряді призначався комісар України.

7 листопада 1917р.— Третій Універсал Української Центральної Ради, проголосив Українську Народну Республіку у складі російської федеративної республіки, визнав владу в Україні за Радою, а її урядом - Генеральним секретаріатом, до складу України було включено 9 губерній, були призначені вибори до Установчих зборів на 27 грудня, та їх скликання на 9 січня 1918р.

10-12 грудня 1917р.— Закінчення перенесеного з Києва у Харків 1-го Всеукраїнського з'їзду рад. З'їзд вибрав ВУЦВК України як вищий орган радянської влади у краї.

13 грудня 1917 р. — Звернення ВУЦВК України до Совнаркому Російської федерації про створення Радянської Української Республіки

17 грудня 1917 р. — Створення у Харкові першого радянського уряду - Народного секретаріату.

5 січня 1918р.— Початок загального наступу радянських збройних частин під командуванням Антонова-Овсієнко проти Української Центральної Ради.

9 січня 1918р.— Четвертий Універсал Української Центральної Ради проголосив повну незалежність Української Народної Республіки.

18 січня 1918р.— Українська Центральна Рада прийняла аграрний закон, за яким право власності на землю скасовувалось і вся земля передавалась трудовому населенню без винагороди попереднім власникам. Закон на ділі виконаний не був, але германськими військами використаний для повалення Центральної Ради.

20 січня 1918р. — Всеукраїнська селянська конференція у Харкові визнала владу рад і Українську робітничо-селянську республіку.

27 січня 1918р.— Підписання сепаратного миру між представниками германської коаліції і делегацією Української Центральної ради. Країни Центрального блоку визнали незалежність України.

16 лютого 1918 р.— Створення Донецько-Криворізької Радянської Республіки з самостійним раднаркомом. Звернення делегації Української Центральної Ради у Брест - Литовську до Німеччини за допомогою проти «вторгнення» радянської армії.

19 лютого 1918р. — Наступ німецьких військ в Україні. Захоплення ними Луцька і Рівного.

1 березня 1918 р. — Захоплення німцями Києва, відновлення влади Української Центральної Ради у Києві.

7 березня 1918 р.— Декларація УВК України, яка пропонувала радянським республікам об'єднатися (Українській, Донецько-криворізькій, Донській, Кримській та Одеській) з метою спільного збройного захисту влади рад на території Півдня.

25 березня 1918 р.— З'їзд представників галицьких партій у Львові, на якому прийнято рішення про відновлення української державності у країні.

28 квітня 1918р.— Розгін Української Центральної Ради німецькими солдатами.

29 квітня 1918р.— На засіданні Центральної Ради ухвалено проект Конституції Української Народної Республіки, внесено зміни до земельного закону і обрано М.С.Грушевського президентом УНР.

29 квітня 1918р.— Зібрався Хліборобський конгрес у Києві, 8000 учасників від 8 українських губерній. Гетьманом обрано Павло Скоропадського. Проголошено маніфест «Грамота до всього Українського Народу» та «Закони про тимчасовий устрій України».

13 червня 1918 р. — Підписання російсько-українського договору про перемир'я.

18-19 жовтня 1918р.— Представницьке зібрання депутатів парламенту та крайових сеймів Східної Галичини і Буковини обрало Українську Національну Раду на чолі з Є. Петрушевичем. Маніфест Ради проголосив в українських етнічних землях Австро-Угорської імперії Українську державу.

5 листопада 1918 р. — Опубліковано програмний Маніфест УНР.

9 листопада 1918р.— Сформовано уряд - тимчасовий державний секретаріат УНР, головою якого став К.Левицький.

13 листопада 1918р.— Затверджено Тимчасовий закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорських монархій, проголошено Західноукраїнську Народну Республіку.

13 листопада 1918р.— Створення Директорії під головуванням В.Винниченка на таємних зборах Українського народного союзу у Києві.

14 листопада 1918р.— Оголошено грамоту гетьмана П.Скоропадського про федерацію «З майбутньою не більшовицькою Росією».

15 листопада 1918р.— Переїзд Директорії у Білу Церкву і початок повстання проти гетьмана.

1 грудня 1918 р.— У Фастові підписано попередній договір між Директорією УНР, делегацією Державного секретаріату ЗУНР про їх об'єднання у єдину велику державу.

14 грудня 1918 р. — Гетьман зрікся влади. Вступ військ Директорії у Київ.

26 грудня 1918р. — Створено уряд УНР під головуванням В.Чехівського

18 січня 1919р.— Директорія визнала себе в стані війни з радянською Росією. Головним отаманом призначений С.Петлюра.

22 січня 1919р. — На Софійській площі в Києві проголошено злуку УНР з ЗУНР.

28 січня 1919р. — Переїзд Директорії з Києва до Вінниці через наступ більшовицьких військ.

10 березня 1919р. — III Всеукраїнський з'їзд рад в Харкові прийняв першу конституцію УСРР.

28 грудня 1920р.— Підписання союзного робітничо-селянського договору між РСФРР і УСРР.

8-16 березня 1921р. —X з'їзд РКП(б).

1921-1923рр. — Голод у південних губерніях України.

30 грудня 1922р — Утворення СРСР.

грудень 1925р.— ХІУ з'їзд РКП(б). Проголошення курсу на індустріалізацію СРСР.

1927-1928 рр. — Хлібозаготівельна криза.

початок 1928 р. — «Шахтинська справа».

кінець 1929 р. — Перехід до форсованої індустріалізації.

5 січня 1930р.— Постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і державні заходи допомоги держави колгоспному будівництву».

7 серпня 1932р.— Закон про охорону соціалістичної власності (т.зв. «закон про п'ять колосків»).

1932-1933 рр. — Голодомор в Україні.

1933р. — Відновлення університетів в Україні.

січень 1937 р.— Надзвичайний ХІУ Всеукраїнський з'їзд Рад. Затвердження нової конституції УРСР.

1937-1939рр. — Період найширшого розмаху сталінських репресій.

1939р. — Ліквідація національних районів, національних сільських і містечкових Рад.

1929 р.— Створення Організації Українських Націоналістів (ОУН).

11 жовтня 1938р. — Здобуття Закарпаттям автономії.

15 березня 1939р.— Проголошення незалежності Закарпатської України.

березень 1939р. — Окупація Закарпаття військами Угорщини.

23 серпня 1939р.— Підписання договору між СРСР і Німеччиною про ненапад.

1 вересня 1939 р. — Початок Другої світової війни.

17 вересня 1939р.— Перехід Червоної армії польсько-радянського кордону. Початок радянізації Західної України.

28-30 червня 1940р.— Анексія Радянським Союзом Бессарабії та Північної Буковини.

22 червня 1941 р. — Напад Німеччини на Радянський Союз.

30 червня 1941 р.— Акт проголошення відновлення Української держави.

30 червня 1941 р.— Створення Державного Комітету Оборони (ДКО).

5 серпня - 16 жовтня 1941 р — оборона Одеси.

11 липня - 19 вересня 1941 р.— оборона Києва.

З жовтня 1941 р. — З липня 1942р.— оборона Севастополя.

20 червня 1942р.— створення Українського штабу партизанського руху (УШПР)

жовтень 1942р.— створення Української повстанської армії (УПА).

19 листопада 1942 р.— початок контрнаступу радянських військ під Сталінградом.

18 грудня 1942 р — вступ радянських військ у межі України.

6 листопада 1943р. — визволення Києва від німецько-фашистських загарбників.

28 жовтня 1944р. — визволення України від німецько-фашистських загарбників.

9 травня 1945 р.— День Перемоги над фашистською Німеччиною.

2 вересня 1945 р. — закінчення Другої світової війни.

8-10 березня 1946р — Собор Української греко-католицької церкви (Львівський собор), ініційований і організований НКДБ і НКВС. що ухвалив рішення про ліквідацію Брестської унії і об'єднання з Руською православною церквою Собор мав трагічні наслідки для Української греко-католицької церкви, її віруючих і служителів.

24 серпня 1946 р.— ЦК КП(б)У ухвалив постанову про викривлення і помилки у висвітленні історії української літератури в «Нарисах історії української літератури».

осінь 1946 р.— У ряді регіонів республіки стався голод, причинами якого були сталінські

весна 1947 р.— методи керівництва с/г і повоєнна розруха.

28 квітня - 12 серпня 1947р. — Акція «Вісла» — депортація українського населення зі східних регіонів Польщі у західні і північно-західні.

19 лютого 1949р.— «Радянська Україна» надрукувала редакційну статтю «На антипатріотичних позиціях. Викрити і до кінця знищити безродних космополітів на Україні».

грудень 1949 р — Звільнення М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КП(б)У, обрання на цю посаду Л.Мельникова.

5 березня 1950р — У бою з підрозділами МВС загинув головнокомандувач УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка).

2 липня 1951р.— «Правда» надрукувала редакційну статтю «Проти ідеологічних викривлень у літературі», в якій було піддано безпідставній критиці патріотичний вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну».

2-4 червня 1953 р. — Пленум ЦК КП(б)У увільнив Л.Мельникова від обов'язків першого секретаря ЦК. Обрано О.Кириченка.

19 лютого 1954р.— Передача Криму зі складу РСФСР до складу УРСР рішенням Президії Верховної Ради СРСР.

1954р.— Україна стала постійним членом ЮНЕСКО.

лютий 1956р.— XX з'їзд КПРС. Доповідь М.Хрущова «Про культ особи і його наслідки».

26 грудня 1957 р. — На пленумі ЦК КПУ першим секретарем замість О.Кириченка обрано М. Підгорного.

1959, 15 жовтня — Вбивство у Мюнхені агентом КДБ Степана Бандери.

січень 1961 р.— суд У Львові над членами Української Робітничо-Селянської спілки (УРСС). Серед засуджених Л.Лук'яненко, М.Кандиба, І.Боровицький, В.Луцький та ін.

1-2 липня 1963р. — На пленумі ЦК КПУ першим секретарем обрано П.Шелеста.

1968рр.1967,— Закриті судові процеси над представниками української інтелігенції у Києві, Львові, Івано-Франківську.

1970-1972 рр. — Виходив підпільний журнал «Український вісник». Редактор В.Чорновіл.

травень 1972р. — Звільнення П.Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ, обрання на цю посаду В.Щербицького.

9 листопада 1976 р..— У Києві створено «Українську групу сприяння виконанню гельсінських угод». Очолив групу письменник М.Руденко.

26 квітня 1986 р.— Аварія на Чорнобильській АЕС.

8-10 вересня 1989р.— Установчий з'їзд Народного Руху України в Києві. Голова НРУ — І.Драч.

жовтень 1989 р.— Прийняття Верховною Радою УРСР Закону «Про мови в УРСР».

березень 1990 р. — Вибори на альтернативній основі до Верховної Ради УРСР.

16 липня 1990р.— Ухвала Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України.

23 липня 1990р. — Після відставки В.Івашка Головою Верховної Ради України обрано Л.Кравчука

16 липня 1990р.— Ухвалення сесією Верховної Ради УРСР Декларації про державний суверенітет України.

19-21 серпня 1991р. — Спроба антикомуністичного державного перевороту з боку консервативних сил московського керівництва.

24 серпня 1991р. — Ухвалення Акту проголошення незалежності України, прийнятою Верховною Радою.

1 грудня 1991 р. — Всеукраїнський референдум України. Вибори Президента України. Президентом обрано Л.Кравчука.

7-8 грудня 1991 р. — Юридичне оформлення розпаду СРСР. Проголошено утворення Співдружності незалежних держав.

15 січня 1992р.— Верховна Рада України затвердила Державний гімн. Ним стала музика до гімну «Ще не вмерла Україна», створена в 1864 р. композитором М.Вербицьким.

28 січня 1992р. — Верховна Рада України затвердила новий державний прапор України у вигляді двоколірного полотнища, верхня частина якого синя, нижня жовта.

19 лютого 1992р.— Верховна Рада України затвердила малий герб держави у вигляді тризуба, який уперше використовувався на монетах ще за князювання Володимира Святославича. Від часів УНР цей герб був символом національного відродження України.

26 червня - 10 липня 1994р.— Вибори Президента України. Президентом обрано Л. Кучму.

31 жовтня 1995р.— Рішенням Верховної Ради Україна приєдналася до ради Європи. Враховуючи Рекомендацію Парламентської Асамблеї та запрошення Комітету міністрів Ради Європи, Україна стала повноправним членом Ради Європи.

28 червня 1996р.— Верховна Рада України прийняла Конституцію України, яка юридичне оформила нові політичні, економічні та духовні реалії в українському суспільстві, що склалися внаслідок створення суверенної Української держави.

Вересень 1996 р— Введення на території України національної одиниці - гривні.

9 липня 1997р. — Підписання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО.

29 березня 1998р.— Чергові вибори до Верховної Ради України. Вперше 50% складу парламенту обрано на основі пропорційного представництва.

14 листопада 1999 р. — Другий тур виборів Президента України. Більшістю голосів громадян України (56,23%) на цю посаду переобрано Л.Кучму.

16 квітня 2000р.— Всеукраїнський референдум з метою з'ясування позицій громадян України та внесення відповідних змін до Конституції України.

6 вересня 2000 р. — Президент Л.Кучма взяв участь в офіційному відкритті в штаб-квартирі 00Н Міжнародного форуму «Саміт та Асамблея тисячоліття».

29 травня 2001р. — Указом Президента України прем'єр-міністром України призначено А.Кінаха.

24 серпня 2001р. — Україна урочисто відзначила 10-ту річницю незалежності.

31 березня 2002 р. .— Відбулися вибори до Верховної Ради України.

2003 р. — прийняті слова до гімну П.Чубинського.

Листопад 2004 р. – «Помаранчева революція»

Грудень 2004 р. – Закон « Про внесення змін до Конституції України» перехід України до парламентсько-президентської республіки

23 січня 2005 р. – В.А. Ющенко прийняв присягу президента України

2005 р. – Україна отримала статус держави з ринковою економікою

Березень 2006 р. – вибори до Верховної Ради України

2006 р. – Закон «Про голодомор»

Вересень 2007 р. – дострокові вибори до Верховної Ради України

2008 р. – вступ України до Світової організації торгівлі

2010 р. – обрання президентом України В.Ф. Януковича

Термінологічний словник

Історичні джерела — поняття джерел історії України, як і всякої іншої історії, охоплює величезну кількість різноманітних пам'яток того чи іншого періоду в житті українського народу чи матеріалів сучасної дійсності. Вони складаються з речових, археологічних, пи­саних як надрукованих, так і тих, що зберігаються в архівах (архівні матеріали) тощо.

Історія — наука, що вивчає в хронологічній послідовності конкрет­ний розвиток людського суспільства та з'ясовує його уроки та певні закономірності.

Історія України — наука, що вивчає розвиток людського сус­пільства на українських землях з найдавніших часів, а саме з часу появи людини, до наших днів.

Україна — поняття, що означає країну населену українським наро­дом. Назва «Україна» має історичне походження. Вона з'явилась за часів Давньої Русі. В писемних джерелах уперше згадується у Київському літописі під 1187 р. і пов'язана з Переяславським князівством. В наступні роки і століття вона поширилась на всі ук­раїнські землі, на яких сформувався український народ і стала його іменем. Народна за своїм походженням назва «Україна» закріпила­ся у свідомості народу і відбивалася в його історичних піснях і ду­мах, літературі та офіційних документах.

Український народ — основне населення України. Український на­род утворився з слов'янських українських племен: полян, деревлян, сіверян, дулібів, уличів, тиверців і хорватів. Українці нині живуть також за межами України. Як свідчать сучасні статистичні матеріали, їх нараховується біля 45 млн. чоловік. Щоб відстояти свою етнічну спільність з властивими йому особливостями мови, культу­ри, побуту, йому довелося вести тривалу боротьбу проти різних іноземних загарбників.

Цивілізація — форма спільності життя людей, якій властиве відтво­рення матеріальної і соціально-політичної структури відносин на основі пріоритету характерних їй духовних норм, цінностей, іде­алів. Поняття використовується в різних науках як етап, стадія, віхи і т.п. В історичній науці визначає рівень розвитку історії, якісний перехід від передісторії до історії. В суспільстві — той чи інший лад, що створено в ньому.

Слов'яни — це велика група європейських народів, які об'єднані спільністю мов та походженням. У мовному відношенні вони нале­жать до індоєвропейської мовної спільності. Слов'яни поділяються на 3 групи: східних (українці, росіяни, білоруси), західних (поляки, чехи, словаки, лужичани) і південних (болгари, македонці, хорвати, словени, боснійці, чорногорці, серби). За різними гіпотезами пра­батьківщина слов'ян розміщується між Лабою та Середнім Подні­пров'ям. В наслідок розселення слов'ян на величезному просторі їхня етнічна і мовна спільнота почала поступово розпадатися, що призвело до утворення 3-х слов'янських груп. Виникнення споріднених між собою племінних союзів призвело у IX ст. до ство­рення ряду держав у слов'ян — Моравської, Польської, Сербської, Хорватської, Київської, а Болгарська держава з тюркської перетво­рились на слов'янську.

Українці — народ, що утворився з об'єднань таких племен, як по­ляни, сіверяни, деревляни, дуліби, уличі,, тиверці і хорвати. Найсильнішими серед них були союзи полян і дулібів. Наступ аварів значно ослабив дулібів, в той час як поляни збільшили свою могутність. У VIII — середині IX ст. в Середньому Подніпров'ї фор­мується державне об'єднання — Київська Русь, яка стала першою українською державою.

Аскольд (?-882) — київський князь, засновник першого східно­слов'янського державного утворенняна Наддніпрянщині. З літопи­су «Повість временних літ» відомо,щоА. був вбитий Олегом, який захопив владу в Києві, прийшовши з Півночі.

Волинське князівство — територіальне утворення на західних зем­лях Південної Русі, що склалося у другій половині XI ст. навколо м. Володимира Волинського. В кінці XII ст. було об'єднано з Галиць­ким князівством Романом Мстиславовичем.

Віче ~ це орган влади, який представляв собою демократичну сто­рону політичного устрою часів Київської Русі; збори городян що походили від племінних рад східних слов'ян; скликалося князем або городянами у разі необхідності порадитись з важливих питань суспільного життя (військові походи; укладання угод; престолонаслідування, схвалення князівської політики тощо).

Вотчина — феодальна земельна власність, куди входила земля, будівлі, реманент і право на феодальне залежних селян. В Київській Русі відомо існування князівської, монастирської, цер­ковної вотчини.

Галицьке князівство — утворення на заході Південної Русі з цент­ром у м. Галичі, яке формувалось на початку 1140-х років. В 1199 р. князь Роман Мстиславович об'єднав Галицьке князівство з Во­линським і утворив Галицьке-Волинське князівство.

Громада — колектив, який мав повну або часткову спільну влас­ність на засоби виробництва, форми самоуправління. У VІ-ХІ ст. відбувся перехід від родової до територіальної громади на україн­ських землях.

Дворові люди — так називали слуг великих і удільних князівств в часи Київської Русі.

Дим — в Давній Русі одиниця оподаткування, звідси назва подат­ку — подимний. Існував також в Україні ХІУ-ХУПІ ст.

Дружина — озброєний загін найближчих соратників князя, його оточення. Приблизно в XIII ст. відбувається утворення «старшої дружини» (бояри, які були васалами у князя). «Молодша» — скла­дала князівський двір, який знаходився в стані напіввільних слуг.

Закупи — категорія феодально-залежних селян у Київській Русі, а також і в ХІУ-ХУІ ст., які брали у феодала позику (купу) і за це виконували феодальні повинності.

Києво-Печерська лавра — заснована в 1051 р. як один з найдавні­ших релігійних центрів Київської Русі.

Київська митрополія — після запровадження християнства у 988 році — перша церковна структура в Київській Русі.

Київська Русь — науково-історична назва держави східних слов'ян, яка існувала з кінця IX і до початку 40-х років XIII ст.

Нормани — вихідці з країн Скандинавії, їх ще називали варягами.

Панщина — відробіткова рента, виникла за часів Київської Русі. Це примусове виконання виробниками певного розміру неоплаченої праці в господарстві юридичного власника землі.

«Повість временних літ» — найдавніший серед літописів, який зберігся до наших часів. По багатьом аспектам це є головна дже­рельна пам'ятка з історії східних слов'ян і Київської Русі з перших століть нашої ери і до початку XII ст.

«Руська Правда» — перший давньоруський писаний звід норм світського права, яка складена у 1015 р. за часів Ярослава Мудро­го.

Склавини — грецька назва слов'ян, які проживали на захід від Дністра і створили в першій половині І тис. протодержавне між­племінне об'єднання, яке розпалося в другій половині VI ст. під ударами аварів.

Феодал — власник земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу.

Бум— спекулятивне, короткочасне піднесення промисловості і торгівлі.

Вексель — цінний папір (боргова розписка, заставна), який містить безумовне грошове зобов'язання про сплату певній особі або пред'явнику векселя певної суми і в певний термін.

Воєводство — адміністративно-територіальна одиниця в Литві і Польщі у 15-18 ст., яку очолював воєвода.

Гетьман— командуючий збройними силами; глава Української козацької держави середини 17 ст.; керівник германського уряду на Лівобережній Україні з перервами до 1764 року.

Жупа— адміністративно-територіальна одиниця.

Застава— один із засобів забезпечення виконання договірних зо­бов'язань; у випадку невиконання боржником забезпечених заста­вою зобов'язань, кредитор отримує йому належне із вартості за­ставленого майна.

Комітат — округ.

Контракт— терміновий договір, який визначає право і обов'язки сторін.

Кредит— надання грошей або товарів в борг на певний строк на умовах повернення з виплатою певного проценту.

Курінь — військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі.

Мито— особлива платня (податок), який сплачували грішми за перевезення товарів, прогін худоби через державні кордони або внутрішні митні застави.

Митрополія — велика єпархія, підпорядкована патріархові.

Паланка — адміністративно-територіальна одиниця у Запорозькій Січі.

Патронат — опіка над релігійними установами.

Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, польських, литовських і білоруських землях з другої половини 14 ст.

Січова рада — вищий орган законодавчої влади на Січі; загальне зібрання козаків для вирішення головних питань внутрішнього життя та зовнішньої політики, а також обрання органів управління.

Сейм — зібрання.

Собор — з'їзд вищих церковних ієрархів.

Ставропігія— форма управління в православній церкві, що передбачала церковно-правний імунітет від місцевої церковної ієрархії та безпосередню залежність від патріаршої влади.

Унія– угода

Фільварок — феодальне землеволодіння; багатогалузевий господарський комплекс, що базувався на постійній щотижневій панщині залежних селян та був зорієнтований на ринок, зберігаючи, при цьому, значні риси натурального господарства.

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених конституцією.

Бюджет — кошторис прибутків і видатків держави, підприємства на певний час.

Гетьманщина — 1. Напівофіційна назва території Лівобережної України, якою з 1667 по 1764 рік управляв гетьман. 2. Час коли в Україні була влада гетьмана.

Жалувана грамота — документ, що видавався вищою владою в Росії і надавав права і пільги окремим особам, групам населення, монастирям.

Інкорпорація — включення до свого складу, об'єднання в одне ціле.

Конфедерація — союз суверенних держав, які об'єднуються на пев­ний час для досягнення спільних цілей.

Конституція — основні закони про державний устрій та взаємо­відносини громадян і держави.

Кріпосне право — форма феодальної залежності селян, прикріплення їх до землі та підкорення адміністративній і судовій владі феодала.

Малоросійський Приказ — державна установа, яка була заснована в 1663 році російським урядом для відання українськими справами. Його завдання — регулювання відносин Росії з гетьманським урядом.

Малоросійська колегія — у XVIII столітті створено дві М.к. на Ук­раїні. Перша — в 1722 р. царем Петром І з метою нагляду і контро­лю за діяльністю українського гетьманського уряду. Друга М.к. — створена в 1764 р. Катериною II після скасування гетьманату. Це був вищий адміністративний орган Гетьманщини.

Малоросійська губернія — адміністративно-територіальна одини­ця, створена в 1796 р. з Київського, Новгород-Сіверського і Черні­гівського намісництв.

Мануфактура — форма виробництва, для якої характерно викори­стання ручних знарядь праці і поділ праці між найманими робітни­ками. Перші мануфактури в Україні виникли в другому десятиріччі XVIII століття. В 1719р. було засновано Охтирську тютюнову ма­нуфактуру.

Монархізм — форма державного правління при якій верховна вла­да зосереджується в руках однієї особи — глави держави.

Намісництво —в другій половині 18 ст. на Лівобережній Україні і Слобожанщині запроваджувалась загальнодержавна система адміністративно-територіального устрою — поділ на намісництва. Всього в Росії запроваджено 34 намісництва, в тому числі в Ук­раїні — 4 (Харківське, Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське). Правління намісництв відали адміністративними, судовими, фінансовими та іншими справами. В 1796 році намісництва були ліквідовані.

Нова Січ — остання Запор. Січ, що існувала в 1734-1775 рр. на р. Підпільна (нині біля с. Покровське Дніпропетров. обл.). Була зруйнована російським генералом Текелієм.

Орендна система — передача власником земельної ділянки на тим­часове користування іншій особі для ведення господарства за орендну платню.

Протекторат — форма залежності, при якій більш слабша держава, формально зберігаючи свої державні органи, фактично підкорена більш сильній державі. При такій формі залежності може зберіга­тись лише деяка самостійність у внутрішніх справах.

Рангові маєтності — система землеволодінь на Гетьманщині. Зе­мельні володіння надавались козацькій старшині безпосередньо гетьманом у тимчасове володіння як винагорода за службу і на по­криття пов'язаних з нею видатків. Система рангових маєтностей була створена з конфіскованих земель у польських землевласників і у католицької церкви за часів Б. Хмельницького.

Революція — докорінна, якісна зміна, перехід від старого до ново­го, докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу і утвердження нового.

Універсал — основний вид законодавчого документу гетьманів.

Фінансова система — сумісність різних сфер фінансових відносин в рамках держави.

Шляхта — сформований феодальний стан у Польщі та Литві, на українських землях в 14-18 ст., який мав широкі привілейовані права. В початковий період до шляхти входили дрібні феодали, зо­бов'язані відбувати військову службу. Пізніше привілеї шляхти значно розширились, вона посилилась економічно і політичне.

Кріпосництво — термін походить від юридичного документу («крепость»), який фіксував прикріплення селян до землі, що належала поміщику, феодалам.

Абсолютизм — (від лат. Absolutus — безумовний) — необмежена монархія, форма державного правління, за якої політична влада повністю належить одній особі — монархові, та для якої характер­ний найвищий ступінь централізації державної влади.

Імперія — (від. лат. Smperium — влада, панування) — велика дер­жава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та культурних взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання територій, колонізації, ек­спансії та інших форм поширення впливу наддержави.

Національне питання — сукупність політичних, економічних, пра­вових, культурницьких, освітніх та інших проблем, що виявляють­ся v процесі взаємного спілкування різних націй, етносів, народностей.

Шовінізм (франц. chauvinisme — від імені капрала наполеонівської армії А. Шовіні) — агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації, національне забарвлена пихатість, схиль­ність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

Декабристи — представники передової частини російського дво­рянства, які виступили протії кріпосницького гноблення селян. Во­ни усвідомили неможливість існування старої феодальної системи і пішли на створення конспірованих організацій з метою здійснення державного перевороту.

Кирило-Мефодіївське товариство — таємна антикріпосницька ор­ганізація, що діяла з кінця 1845 р. до березня 1847 р. у Києві; вона була названа на честь слов'янських просвітників, проповідників православної християнської релігії IX ст. Кирила і Мефодія. Серед членів товариства був і видатний український поет і мислитель Т. Шевченко.

Москвофіли і народовці — представники двох конкуруючих суспільно-політичних течій в освітніх колах українського населен­ня Австрійської монархії; вони відрізнялися підходами до перспек­тив національно-визвольної боротьби українців, що мешкали в імперії Габсбургів.

Громади — напівлегальні гуртки, що з'явилися на початку 60-х рр. XIX ст.; вони складалися з представників української інте­лігенції — вчителів, письменників, лікарів, ліберальних поміщиків, а діяльність громад була, в основному, культурно-просвітницькою:

розвиток народної освіти, формування історичної свідомості ук­раїнського народу, висування перед владою національно-культур­них вимог.

Політичні партії (від лат. Partis — частина, група, відділ) — доб­ровільні об'єднання людей, що прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, а також задоволення спільних інтересів; партія — це організована частина суспільства, яка покликана фор­мувати і захищати інтереси відповідної соціальної групи, народу, нації, використовуючи різні методи і засоби (як парламентські, так і радикальні, революційні).

Центральна Рада — широкопредставницький громадський орган, сформований у березні 1917 р. у Києві з представників українських партій, наукових освітніх, кооперативних, студентських та інших організацій; новий революційний парламент української держави.

Аграрна Республіка — державне національно-політичне утворення, різні види якого існували на етнічних українських землях у 1917-1920 рр.: Українська Народна Республіка доби Центральної Ради (листопад 1917 р. — квітень 1918 р.); Західна Українська Рес­публіка (листопад 1918 р. — березень 1923р.); Українська Народна Республіка, єдина (січень 1919 р. — листопад 1919 р.); Українська Народна Республіка (більшовицька) — маріонеткове формування пробільшовицьких кіл України (грудень 1917 р. — січень 1919 р.).

Директорія — формування, створене 13 листопада 1918 р. на та­ємних зборах опозиційного Українського Національного Союзу за участю Селянської Спілки, профспілки залізничників і командирів загону січових стрільців; керівний політичний орган повстання проти гетьманського режиму в грудні 1918 р.; з 26 грудня 1918р. — парламентське державне утворення. Припинило існування в бе­резні 1921 р.

Гетьманський режим — виник внаслідок державного перевороту П. Скоропадського 29 квітня 1918 р. підтриманого німецько-австрійськими військами. Була створена Українська держава, в якій поряд з авторитаризмом співіснували республіканські елементи управління. В грудні 1918 р.. внаслідок зміни зовнішньополітично­го курсу на промонархічний, антиукраїнський режим П. Скоро­падського було поновлено.

Унітарна держава — держава, що не має в своєму складі самостій­них державних утворень; одна з форм державного устрою.

Автономія — самоуправління, право самостійного вирішення внутрішніх питань певною частиною держави.

Федерація — союзна держава, яка складається з державних ут­ворень (республік, штатів, земель тощо), які мають певну політич­ну самостійність.

Унітаризм — державний устрій, який характеризується цент­ралізованим керівництвом адміністративно-територіальними оди­ницями і відсутністю самоврядних засад.

Статус — правовий стан, становище.

Представницькі органи — органи, у т.ч. виборні, що представ­ляють чиїсь інтереси.

Тоталітарний режим — політичний лад, при якому державна влада зосереджується в руках певної групи (найчастіше політичної партії), яка знищує демократичні свободи, повністю підпорядковує всі сфери життя своїм інтересам і утримує контроль над сус­пільством методами терору, політичного і духовного закабалення.

Централізм — система управління, при якій центральні органи підпорядковують собі місцеві, не враховуючи особливостей і інте­ресів регіонів та областей.

Авторитаризм — державний лад, який характеризується режи­мом особистої влади, дикторськими методами управління.

Конфедерація — союз держав, що зберігають незалежне існу­вання, але об'єднані з метою координації діяльності в певних, чітко визначених сферах.

Агресія — у сучасному міжнародному праві будь-яке незаконне, з погляду статусу 00Н, застосування сил однієї держави (чи групи держав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення нації (народу).

Війна — надзвичайний стан, до якого спонукають націю, дер­жаву чи світову спільноту міждержавні суперечності, що нагрома­дились на попередніх етапах суспільного розвитку. Крайнє загост­рення цих суперечностей, що не могли бути розв'язані іншими ме­тодами (політичними, дипломатичними, економічними) призво­дять до застосування зброї.

Геополітика — політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідно­шення географічних чинників — просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Суверенітет — незалежне від будь яких сил, обставин і осіб вер­ховенство; незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах.

Фашизм — крайня, антидемократична, радикально-екст­ремістська політична течія, в основі якої — синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.

«Відлига» — процес звільнення радянського суспільства за часів правління М.Хрущова від деяких найбільш одіозних, реакційних рис тоталітарного режиму Сталіна; процес часткової лібералізації деяких сфер життя суспільства, передусім духовної.

Гласність — необхідна умова оптимальної діяльності громадських або державних установ, від яких залежить інтереси окремих осіб і населення країни в цілому, забезпечення громадського контролю над цими органами.

Дисидент — (від лат. Dissidens — незгодний, в переносному зна­ченні — інакомислячий). У 60-80-х рр. XX ст. у зв'язку зі зростан­ням незадоволення існуючим режимом дисиденство набуло поши­рення в СРСР та інших країнах соціалістичного табору як вияв протесту проти утисків і переслідувань. Переслідування самих ди­сидентів полягало у забороні друкування художніх і політичних творів, прилюдних виступів, через судові процесії, ув'язнення в та­борах, насильницьке утримання в психіатричних лікарнях, пере­шкоди у працевлаштуванні за фахом тощо.

Економічна реформа О. Косигіна — сповнена протиріч економічна програма, спрямована, з одного боку, на розширення господарсь­кої самостійності підприємств, місцевої ініціативи, посилення еко­номічних стимулів до праці, з іншого, — посилювались позиції цен­тральних відомств, що означало новий етап надцентралізації.

Операція «Вісла» — насильницьке переселення польською владою в 1947 р. українців з їх етнічних земель на захід Польщі.

Парламент — найвищий загальнонаціональний виборний пред­ставницький і законодавчий орган державної влади, що діє на постійній основі. Представницький характер парламенту зумовлює його виборність і колегіальність. Діяльність парламенту визначає зміст і характер парламентаризму як системи взаємодії держави і суспільства.

Перебудова — політика перетворень в СРСР упродовж 1985-1991 рр., спрямована на оновлення життя країни. З 1988 р. в СРСР здійснювалася реформа політичної системи, яка полягала в поступовому переданні влади від партапарату державним органам, які обирали­ся парламентським шляхом.

«Радянізація» західних областей України — прагнення сталінсько­го керівництва реалізувати апробовану у попередні роки тріаду «індустріалізація — колективізація — культурна революція», нама­гаючись уніфікувати життя західного регіону з іншими.

«Шістдесятники» — суспільно-культурне явище, духовний фено­мен, нове покоління культурних діячів, які мали у своєму активі ви­щий культурний рівень, талант, смак. Вони вважали природним своє право на розкутість, щирість почуттів, звернення до внутрішнього світу людини, прагнули до відновлення чистої есте­тики, культивували красу, палко бажали новизни й подолання провінційності своєї культури.

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

Валова продукція — показник, що характеризується розміром і на­прямом виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якос­тей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує роз­винуті правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Демократія — форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом вла­ди; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи наро­довладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяль­ності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.

Держава — базовий інститут політичної системи та політичної ор­ганізації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяль­ності суспільства в цілому і здійснення політичної влади доміную­чою частиною населення в соціальне неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задово­лення загально соціальних потреб.

Децентралізація — управлінська політична система, за якої части­на функцій центральної влади переходить до місцевих органів са­моврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

Еволюція — процес поступових змін, суть яких полягає в спро­щенні або ускладненні розвитку чого-небудь або кого-небудь.

Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

Поиск по сайту: