Які вони, сьогоднішні школярі – покоління У та Z?

У 2010 р. міжнародне рекламне агентство Saatchi & Saatchi дослідило покоління У в понад 30-х країнах світу.

Співробітники агентства не просто опитували молодих людей, народжених приблизно між 1983 та 2003 роками, а повністю «вживалися» в їхнє середовище. Результати «польового дослідження» виявили типові риси, притаманні поколінню У, не залежно від країни проживання.

Покоління У

Їх формувала: глобалізація та розвиток IT-технологій, інтернету й мобільного зв’язку. На Ігреків із пострадянських територій вплинув також розпад СРСР, ринкові та політичні реформи.

Що є важливим та цінним для них:

· Віра в те, що немає нічого неможливого:покоління виростало в час технологічних відкриттів, тому вони не вірять у фантастику – все, що сьогодні не існує, завтра може стати реальністю (все, що можна вигадати – можна втілити).

· Горизонтальний розвиток: вони прагнуть отримати широкий досвід в кількох сферах, втілювати мрії та досягати задуманого;

· Різноманітність емоційного досвіду:нові враження їх мотивують більше, ніж матеріальні блага, влада, престижна робота чи висока посада.

· Робота чи інші заняття мають бути цікавими: вони легко кидають те, до чого втрачають інтерес.

· Розуміти, що успіх справи залежить від них:бути частиною справи, щодня відчувати, що робота, яку ти робиш – важлива для досягнення спільної мети.

· Не втрачати часу:вони відчувають, що життя може закінчитися будь-якої миті (вони ті, хто знають, що таке теракти), тож їм треба встигнути спробувати все – пригнути з парашутом, підкорити Еверест, пірнути в океан… І навіть щоденний графік розписаний щохвилинно.

· Націленість на результат та винагороду «тут і тепер»: їм важливо розуміти, у що вкладають час і отримувати підтвердження, що робота була не марна. При цьому їм важко думати на далеку перспективу.

· Оптимізм: не дивлячись на швидкоплинність життя, вони мислять позитивно та вміють мріяти, прагнуть змінити світ на краще.

· Бути героєм власного життя:вони не мають героїв на зразок Ю.Гагаріна (як колись Бебі Бумери), зате вміють бачити свої сильні сторони та вірять у власні сили.

· Контактність, комунікативність, рівність та наївність: вони багато часу проводять в соціальній мережі, де всі – мама, керівник, співробітник, однокласник, брат – рівні. Тому вони легко переходять «на ти», вміють бути командними гравцями. Соцсмережа також є найбільшим джерелом інформації, але при цьому вони звикли довіряти отриманій з мережі інформації більше, ніж попередні покоління, які звикли самостійно «копати в глибину».

· Віра в сім’ю:попри те, що на долю їхніх батьків випало найбільше розлучень, вони вірять у те, що свою половинку можна знайти.

Покоління Z

Їх формуватиме:інформаційне суспільство та повністю технологізований світ, де в кожного є мобільні телефони, комп’ютери та інші сучасні пристрої/«гаджети».

За прогнозами вони будуть схожі на Мовчазне покоління (народжених в 1923-1943 рр.).

Вони ростуть:

· Ідеалістами: але на відміну від своїх «мовчазних» попередників, заглиблюватимуться не в себе чи в ідеали з книг, а у віртуальний світ.

· Одразу дорослими: з малку займаються самоосвітою в мережі.

· Не дуже самостійними:виховані у світі терористів У часто занадто сильно оберігають своїх дітей, тож по-справжньому самостійними ті стають лише у віртуальному світі.

· Творчими: їхнязаглибленість у власний світ приведе до появи багатьох художників, музикантів та інших митців, зате їм важко буде працювати в команді і визначати розподіл ролей.

Також дослідники кажуть, що їм будуть властиві дотримання правил, повага до статусу, відданість ідеології, жертовність та терпіння. Та наскільки справдяться всі ці прогнози щодо покоління Z – ми побачимо лише згодом.

Звісно, «теорія поколінь», хоч і виглядає чітко структурованою, має багато нюансів. Наприклад, поруч з «чистими» поколіннями існують «суміжні» - коли в людині змішуються кілька поколінь (це буває, коли дитину виховують одночасно мами зрілого віку й бабусі). Також зміна поколінь гальмується, коли діти довго живуть з батьками і довго цінують те, що цінують старші. Але головна цінність цієї теорії – не в структурі, а в тому, що вона вчить нас розуміти людей різного віку, приймати їхню «несхожість на нас» та находити компроміси.

Поиск по сайту: