Обігова відомість за синтетичними рахунками

грн.

Основною властивістю обігової відомості за синтетичними рахунками є рівність трьох пар її підсумків:

1. На початок звітного періоду сумарне сальдо по всіх рахунках за дебетом дорівнює сумарному сальдо за всіма рахунками за кредитом . Ця рівність випливає з рівності підсумків активу й пасиву бухгалтерського балансу.

(1)

2. Сума дебетових оборотів за всіма рахунками за звітний період дорівнює сумі кредитових оборотів за всіма рахунками за цей же період. Ця рівність випливає із суті методу подвійного запису.

(2)

3. На кінець звітного періоду сумарне сальдо за всіма рахунками за дебетом дорівнює сумарному сальдо за всіма рахунками за кредитом .

(3)

Обігові відомості за синтетичними рахунками використовують для перевірки правильності записів залишків і оборотів на рахунках бухгалтерського обліку.

Дані обігової відомості за синтетичними рахунками використовують для заповнення Головної книги та форм бухгалтерської звітності.

За даними аналітичних рахунків також складають обігові відомості. Їхні форми є різними і залежать від того, як ведеться облік на аналітичних рахунках (у грошових чи натуральних вимірниках) і які це рахунки (активні чи пасивні).

В обігових відомостях за аналітичними рахунками відображають дані про залишки й обороти за звітний період по всіх рахунках аналітичного обліку, що належать до відповідного синтетичного рахунку.

Зокрема, обігові відомості аналітичного обліку виробничих запасів (матеріалів, палива) готової продукції, товарів тощо) містять графи для запису кількості і вартості цінностей (див. табл. 4). В обігових відомостях аналітичного обліку коштів і розрахунків (з підзвітними особами, з різними дебіторами за податками і платежами, з оплати праці тощо) міститься інформація тільки у грошових вимірниках. Розглянемо приклад заповнення аналітичної обігової відомості до синтетичного рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунком 201 «Сировина і матеріали» (табл. 6.7).

Таблиця 4

Обігова відомість за рахунками аналітичного обліку до синтетичного рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунком 201 «Сировина і матеріали»

На рахунках бухгалтерського обліку дані обігової відомості за субрахунком 201 «Сировина і матеріали» будуть відображені так:

6.4. Способи виправлення помилок в облікових реєстрах.

Виправлення помилок у первинних документах та облікових регістрах визначено П(С)БО № 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

При заповненні облікових реєстрів можливі помилки, які виникають з різних причин: внаслідок втоми, недбалості працівника, несправності калькулятора чи комп’ютера. Однак у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки й необумовлені виправлення не дозволяються.

Помилки можуть бути локальні – перекручування інформації тільки в одному обліковому реєстрі (наприклад, неправильно проставлена дата) і транзитні, якщо помилка автоматично проходить через кілька облікових реєстрів, наприклад, перекручування будь-якої суми у «Журналі реєстрації господарських операцій» веде до помилок на рахунках бухгалтерського обліку, в оборотній відомості і балансі.

Найчастіше помилки трапляються в тексті операцій, тоді вони призводять до неправильної кореспонденції рахунків – бухгалтерської проводки.

Часто зустрічаються помилки при записах сум. Записавши суму в дебет одного рахунку, бухгалтер забуває списати її в кредит другого рахунку або навпаки. Буває, що записавши суму до «Журналу реєстрації господарських операцій», він забуває рознести її на рахунках бухгалтерського обліку тощо. Цю групу помилок можна легко проконтролювати шляхом правильного застосування методу подвійного запису.

При обліковій реєстрації господарських операцій можуть бути допущені помилки. В бухгалтерському обліку застосовують такі методи їх виправлення:

· коректурний;

· додаткових записів;

· «червоного сторно».

Суть коректурного методу виправлення помилок в облікових реєстрах полягає у тому, що неправильний запис закреслюють тонкою рискою так, щоб було видно закреслене, поряд пишуть правильну суму, яку засвідчує підписом особа, що зробила виправлення, та проставляють дату здійснення виправлення.

Спосіб додаткових записів застосовують у тих випадках, коли бухгалтерське проведення складене правильно, але в меншій сумі, ніж фактично виконана господарська операція. Наприклад, на підприємстві відпущено зі складу на виробництво матеріали у сумі 1000 грн. В обліковому реєстрі ця операція записана в сумі 800 грн. Тобто допущена помилка – занижена сума операції на 200 грн. У такому разі роблять додатковий запис у реєстрі на момент виявлення помилки на суму 200 грн., тобто Д-т 231, К-т 201 – 200 грн., який також завіряють.

Додаткові записи використовують при коригуванні облікових даних до рівня їх фактичного значення, коли фактичні показники перевищують облікові.

Спосіб «червоного сторно» використовують у таких випадках:

· коли допущена помилка в кореспонденції рахунків;

· коли записана операція не відбулася;

· коли відображена в реєстрі сума господарської операції є більшою за фактичний обсяг її виконання.

Суть способу «червоного сторно» полягає у тому, що неправильний бухгалтерський запис сторнують (анулюють) складанням такого самого бухгалтерського проведення і в тій самій сумі, тільки червоним чорнилом. Після сторнування роблять правильний запис, виправлення завіряють підписами.

Приклад. Відпущено зі складу на виробництво паливо в сумі 200 грн. У бухгалтерському реєстрі на суму відпущеного палива зроблено запис Д-т 231, К-т 283 – 200 грн., тобто допущено помилку в кореспонденції рахунків. Для виправлення допущеної помилки спочатку неправильний запис сторнують (записують червоним чорнилом):

Пізніше роблять правильний запис:

Спосіб «червоного сторно» також використовують для коригування планових показників до рівня фактичних при перевищенні планових показників над фактичними (часткове сторнування).

Наприкінці звітного періоду перевірені й виправлені дані в облікових реєстрах підсумовують і заносять в інші облікові реєстри (журнали, відомості, Головну книгу тощо). Такі записи завіряють підписами на реєстрі відповідальних за це осіб. Протягом поточного періоду (року) облікові реєстри зберігають у поточному архіві в бухгалтерії у спеціальних шафах. Після закінчення поточного періоду і складання річного звіту облікові реєстри, як і первинні документи, передають на збереження до постійного архіву, де їх зберігають протягом нормативно визначеного терміну. Наприклад, журнали, відомості, касову книгу, Головну книгу зберігають у постійному архіві протягом трьох років. Після закінчення цього періоду та за умови проведення на підприємстві документальної ревізії облікові реєстри можуть бути знищені. У цьому разі складають спеціальний акт на їх знищення.

5. Фактори, що впливають на організацію бухгалтерського обліку. Способи організації облікового процесу на підприємствах України.

Бухгалтерський облік на підприємствах ведуть неперервно з дня реєстрації підприємства і до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетентності його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства (законів, положень (стандартів) бухгалтерського обліку тощо) та установчих документів.

Організація бухгалтерського обліку передбачає:

· організацію облікового процесу;

· організацію облікового апарату і праці облікових працівників.

Весь обліковий процес складається з трьох етапів: первинного обліку, поточного обліку і підсумкового обліку.

Первинний облік здійснюють на першій стадії облікового процесу через документування та оцінювання господарських явищ і процесів.

На стадії поточного обліку провадять облікову реєстрацію господарських операцій на бухгалтерських рахунках і в облікових реєстрах.

На стадії підсумкового обліку здійснюють узагальнення даних поточного обліку в бухгалтерській звітності.

Кожна стадія облікового процесу передбачає:

1) формування облікової номенклатури – переліку господарських фактів, операцій, явищ, процесів, які підлягають відображенню у системі бухгалтерського обліку (наприклад, номенклатура сировини й матеріалів);

2) визначення способів і техніки відображення облікових номенклатур (вибір форми обліку);

3) вибір матеріальних носіїв інформації, їхнього руху, використання та збереження з огляду на наявні засоби обчислювальної техніки, форми бухгалтерського обліку, види облікових номенклатур тощо).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та достовірне відображення фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, реєстрів і звітності протягом установленого терміну (але не менше трьох років) несуть власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Організація облікового апарату на підприємствах, в організаціях та установах залежить від таких факторів:

· обсягу діяльності підприємства (тобто чи є це підприємство мале, середнє чи велике);

· виду господарської діяльності підприємства (виробництво, послуги, комерційна діяльність тощо);

· галузі економіки, в якій здійснюється підприємницька діяльність.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах можуть здійснювати:

· бухгалтер,введений до штату підприємства або бухгалтерська служба (відділ «Бухгалтерія»), що є підрозділом підприємства, на чолі з головним бухгалтером;

· спеціаліст з бухгалтерського обліку,зареєстрований як приватний підприємець без створення юридичної особи;

· централізована бухгалтерія або аудиторська фірма на договірних засадах;

· власники або керівники підприємств, звітність яких не повинна оприлюднюватися.

Бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності на великих та середніх підприємствах і установах здійснюють працівники бухгалтерії. Розрізняють дві форми розподілу облікової праці і відповідно побудови бухгалтерії – централізовану й децентралізовану. При централізованій формі весь обліковий апарат бухгалтерії сконцентрований у центральній бухгалтерії і адміністративно та методологічно підпорядкований головному бухгалтерові. При децентралізованій формі частина апарату бухгалтерії перебуває у складі окремих виробничих підрозділів підприємства й адміністративно підпорядкована керівникові підрозділу, а методологічно – головному бухгалтерові.

Підприємство самостійно (за наказом його керівника):

· визначає облікову політику підприємства;

· обирає форму бухгалтерського обліку;

· розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає право працівників на підписання бухгалтерських документів;

· затверджує правила документообігу і технологічного опрацювання облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів бухгалтерського обліку;

· може виділити на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік з подальшим включенням показників цих підрозділів до фінансової звітності підприємства.

6. Формування облікової політики підприємства.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що їх використовує підприємство для складання та подання фінансової звітності.

Оскільки фінансову звітність формують за даними бухгалтерського (фінансового) обліку, то облікова політика підприємства охоплює сукупність способів ведення бухгалтерського обліку (первинного нагромадження, вартісного вимірювання, поточного групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності) відповідно до особливостей господарської діяльності цього підприємства. У сучасному бухгалтерському обліку допускається багатоваріантність вирішення питань щодо амортизації основних засобів і нематеріальних активів, порядку формування резерву сумнівних боргів, оцінки виробничих запасів, методів обліку і калькулювання витрат тощо. До способів ведення бухгалтерського обліку належать методи групування і оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості активів, прийоми організації документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи облікових реєстрів, опрацювання інформації тощо, що їх може застосовувати підприємство в межах чинної нормативної бази.

Елементи облікової політики підприємства стосуються практично всіх складових активів, забезпечень, доходів, витрат та інших об’єктів обліку. Основні елементи, які згідно з чинними нормативними документами України, підприємство може використовувати формуючи свою облікову політику, наведено в табл. 5.

Таблиця 5

Поиск по сайту: