Тема 2. Предмет і метод бухгалтерського обліку

2.1. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку

2.2. Класифікація господарських засобів за їх складом і використанням

2.3. Класифікація джерел формування господарських засобів підприємства

2.4. Поняття методу бухгалтерського обліку

2.1. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку

Для ведення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати будівлі, машини й механізми, матеріали, кошти та інші цінності, які в сукупності становлять господарські засоби підприємства. Ці господарські засоби підприємство отримує за рахунок різних джерел: статутного капіталу або інших створених на підприємстві грошових фондів, власного прибутку, кредитів банку тощо. У процесі виробничо-господарської діяльності підприємство постійно поповнює запаси сировини, матеріалів, палива, виготовляє і реалізує продукцію, визначає фінансові результати.

Усі суттєві елементи господарської діяльності підприємства знаходять відображення у бухгалтерському обліку.

Предметом бухгалтерського обліку є стан і використання ресурсів, розрахункові відносини, фінансові результати підприємства та їх використання. Зокрема це господарські засоби, джерела їх формування, витрати, доходи, прибуток (збиток) та господарські процеси, які відбуваються у ході звичайної та надзвичайної діяльності підприємства.

На підприємствах різних галузей економіки держави предмет бухгалтерського обліку має свої особливості. Так, на машинобудівному заводі предметом бухгалтерського обліку є процес виготовлення і реалізації машин та обладнання, у будівельній організації – процес створення і реалізації будівельної продукції (готових об’єктів, будівельно-монтажних робіт) тощо.

Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих об’єктів.

Об’єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом та використанням, джерела формування господарських засобів за їх видами і господарські процеси, що зумовлюють рух господарських засобів, коштів і джерел їх утворення (див. рис. 2.1). Господарські операції, які не впливають на зміну стану і наявності господарських засобів, коштів і джерел їх утворення, у бухгалтерському обліку не відображають.

Рис. 2.1. Об’єкти бухгалтерського обліку

2.2. Класифікація господарських засобів за їх складом і використанням

Господарські засоби підприємства в бухгалтерському обліку класифікують (характеризують) за двома ознаками:

1) за складом і використанням;

2) за джерелами формування (фінансування).

Наприклад, автомобіль, вписаний як внесок засновника у статутний фонд підприємства, належить до основних засобів підприємства (за їх складом) і до статутного фонду (капіталу) підприємства (за джерелами фінансування).

За складом і використанням господарські засоби підприємства групують за такими напрямами:

· за формами функціонування;

· за характером участі в господарському процесі, швидкістю їх обігу;

· за рівнем ліквідності;

· за участю у виробничому процесі;

· за видами діяльності;

· за нарахуванням зносу (амортизації);

· за монетарною ознакою.

Узагальнену класифікацію господарських засобів підприємства подано на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Класифікація господарських засобів підприємства за їх складом і використанням

За формами функціонування господарські засоби (активи) поділяють на такі групи: матеріальні засоби (активи); нематеріальні засоби (активи); фінансові активи.

Матеріальні активи – це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму; наприклад, будинки, споруди, машини, сировина, матеріали, готова продукція тощо.

Нематеріальні активи – це активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством для використання протягом періоду більше року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам

До нематеріальних засобів (активів) належать придбане право на місце на товарній, фондовій біржах, авторські права, права на інтелектуальну власність і використання земельних ділянок, програмне забезпечення, майнові права, вартість одержаних патентів, ліцензій та інших активів, які не мають матеріальної форми, але дають можливість підприємству отримувати прибуток.

Фінансові активи – це група господарських засобів (активів) підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства, дебіторська заборгованість.

Фінансові інвестиції – це активи, що їх утримує підприємство для збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До фінансових інвестицій належать вкладення коштів підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств. У бухгалтерському обліку виділяють довгострокові фінансові інвестиції з терміном повернення понад рік і короткострокові (поточні) фінансові інвестиції з терміном повернення до року.

Дебіторська заборгованість – це заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед конкретним підприємством за відвантажену їм продукцію чи надані послуги на певну дату. Фізичні і юридичні особи, які мають таку заборгованість перед підприємством, називаються його дебіторами.

За монетарною ознакою господарські засоби (активи) підприємства поділяють на монетарні та немонетарні активи.

Немонетарні активи – це всі активи, крім грошових коштів, їхніх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

До монетарних активів підприємства належать грошові кошти, їх еквіваленти та дебіторська заборгованість у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

За характером участі в господарському обороті і швидкістю їх обігу господарські засоби підприємства поділяють на оборотні та необоротні.

Оборотні засоби (активи) – це грошові кошти та їхні еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців від дати складання балансу чи протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Основними елементами оборотних активів підприємства є товарно-матеріальні цінності, запаси у виробництві, готова продукція, дебіторська заборгованість, грошові кошти на рахунках у банках і в касі. Склад оборотних засобів (активів) підприємства подано на рис. 2.3.

Оборотні засоби поділяють на нормовані (виробничі запаси, паливо, незавершене виробництво) та ненормовані (дебіторська заборгованість).

Рис. 2.3.Склад оборотних засобів підприємства

___________________

* У бухгалтерському обліку до малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) належать господарські засоби вартістю за одиницю меншою за певну, встановлену на підприємстві суму або термін корисного використання яких є меншим за один рік або меншим від тривалості операційного циклу. Якщо малоцінні предмети використовують протягом періоду, що перевищує один рік або один операційний цикл, їх записують як інші необоротні матеріальні активи.

Необоротні господарські засоби (активи) підприємства – це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби з тривалістю використання понад рік.

До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів підприємства належать:

· основні засоби;

· нематеріальні активи;

· довгострокові фінансові інвестиції;

· капітальні інвестиції;

· відтерміновані (відстрочені) податкові активи;

· довгострокова дебіторська заборгованість (яка буде погашена через двадцять місяців від дати, на яку складений баланс);

· інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові нетитульні споруди, інвентарна тара, предмети прокату, природні ресурси тощо).

Рис. 2.4. Склад необоротних господарських засобів (активів) підприємства

Основні засоби – це матеріальні активи, що їх підприємство утримує для використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше року (або одного операційного циклу, якщо він довший за рік). Основні засоби функціонують у незмінній натурально-речовій формі у виробничій та невиробничій сферах. До основних засобів підприємства належать земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар (меблі), робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби. Вартість основних засобів зменшується поступово внаслідок їх фізичного і морального зношування через нарахування амортизації.

За рівнем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяють на ліквідні та неліквідні.

Ліквідні господарські засоби (активи) – це група засобів підприємства, які можуть скоро бути швидко конвертовані у грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної (балансової) вартості для своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями. До ліквідних активів підприємства належать: грошові активи в різних формах; короткострокові фінансові вкладення; короткострокова дебіторська заборгованість (крім безнадійної); запаси готової продукції, призначеної для реалізації.

Неліквідні господарські засоби (активи) – це група засобів підприємства, які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрат своєї поточної (балансової) вартості тільки протягом значного періоду часу. До неліквідних активів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість, безнадійна дебіторська заборгованість, довгострокові фінансові інвестиції тощо.

За участю у виробничому процесі господарські засоби (активи) підприємства поділяють на такі групи:

1) засоби у сфері виробництва (виробничі засоби);

2) засоби у сфері обігу;

3) невиробничі засоби.

До виробничих засобів належать засоби підприємства, які беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це – виробничі будівлі й споруди, машини та механізми, транспорт, сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо.

До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу, грошові кошти, кошти в розрахунках та засоби, які обслуговують сферу обігу.

Предмети обігу – це готові вироби, призначені для реалізації. Грошові кошти необхідні підприємству для розрахунків із постачальниками, з підрядниками, з бюджетом, з робітниками щодо заробітної платні. Грошові кошти зберігаються у касі підприємства, на його поточних та інших рахунках у банках. До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем.

До невиробничих засобів підприємства належать засоби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До невиробничих засобів належать житлові будинки, гуртожитки, готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та інвентарем у них тощо, які перебувають на балансі підприємства.

За видами діяльності господарські засоби (активи) поділяють на засоби, що їх використовують в операційній діяльності підприємства, засоби, що їх використовують у фінансовій діяльності підприємства та засоби, що їх використовують в інвестиційній діяльності підприємства.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю (продаж інших оборотних активів, іноземної валюти, операційна оренда активів тощо).

Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін величини і складу власного та позикового капіталу підприємства (залучення банківських кредитів, випуск, утримання і обіг власних цінних паперів, фінансовий лізинг тощо).

Інвестиційна діяльність – це придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

За нарахуванням зносу (амортизації) виділяють господарські засоби (активи), які підлягають амортизації, і господарські засоби, на які амортизацію не нараховують. Амортизують усі основні засоби, окрім землі, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи та фінансові інвестиції. На всі інші господарські засоби активи (у тому числі й на землю) амортизацію не нараховують.

2.3. Класифікація джерел формування господарських засобів підприємства.

Господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначенням поділяють на власні (сформовані за рахунок власних джерел) та залучені (сформовані за рахунок залучених джерел фінансування).

За рахунок власних джерел формують власний капітал підприємства, до якого належать грошові фонди, резерви, нерозподілений прибуток.

Грошові фонди підприємства мають цільовий характер. Їх утворюють за рахунок відповідних джерел фінансування (внесків засновників, прибутку тощо), зокрема – це статутний фонд (капітал), пайовий фонд (капітал) та додатковий капітал.

Статутний капітал – це сплачена та зареєстрована початкова сума капіталу підприємства, визначена його статутом. Формується за рахунок внесків засновників та випуску акцій.

Пайовий капітал – капітал, сформований із внесених учасниками товариства паїв.

Додатковий капітал складається із емісійного доходу від розміщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номінальну вартість, а також і суми до оцінки активів, вартості безоплатно одержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Резерви (резервний капітал) формують із внутрішніх ресурсів підприємства для покриття можливих у майбутньому цільових витрат. Зокрема на підприємствах можуть створювати резервний фонд, страхові резерви тощо.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку (тобто прибутку після сплати податку на прибуток), який залишається на підприємстві після виплати доходів власникам і формування резервного капіталу. Нерозподілений прибуток є безпосереднім джерелом поповнення господарських засобів підприємства.

До залучених джерел формування господарських засобів належать:

· забезпечення майбутніх витрат і платежів;

· довгострокові зобов’язання;

· поточні зобов’язання;

· доходи майбутніх періодів.

Забезпечення – це зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату складання балансу. Підприємства мають право формувати забезпечення оплати майбутніх відпусток, забезпечення гарантійних зобов’язань додаткове пенсійне забезпечення. До забезпечення належать також кошти цільового фінансування і цільові надходження (бюджетні фінансові ресурси, виділені підприємству цільовим призначенням для реалізації певних програм чи проектів).

Якщо очікуваний період погашення забезпечення перевищує один рік від дати складання балансу чи один операційний цикл, то це забезпечення можна розглядати як довгострокове зобов’язання підприємства. Якщо ж очікуваний період погашення забезпечення є менший від одного року від дати складання балансу або менший одного операційного циклу, то його слід розглядати як поточне зобов’язання підприємства.

Довгострокові зобов’язання – це всі зобов’язання підприємства, що не є поточними, тобто зобов’язання, які мають бути погашені протягом періоду, що перевищує один рік від дати складання балансу чи один операційний цикл (якщо тривалість операційного циклу більше року). До довгострокових зобов’язань підприємства належать довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов’язання, зобов’язання щодо залучених позикових коштів, крім банківських кредитів, на які нараховують відсотки, відтерміновані податкові зобов’язання, інші довгострокові зобов’язання.

Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які будуть погашені протягом одного операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців від дати складання балансу. До поточних зобов’язань належать короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за виданими векселями, поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, з оплати праці, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги тощо.

Кредити – це позики у грошовій або товарній формах на умовах повернення, що їх надають банк чи юридична (або фізична) особа – кредитор, іншій особі – позичальникові. За користування кредитом виплачують процент. У бухгалтерському обліку кредити поділяють на короткострокові (з терміном повернення до року) і довгострокові (з терміном повернення понад рік).

Кредиторська заборгованість – це тимчасово залучені підприємством (організацією) кошти, які підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам, тобто це заборгованість підприємства перед іншими фізичними і юридичними особами за отриману від них продукцію, за надані ними послуги чи виконані роботи, заборгованість за нарахованими, але не сплаченими податками та іншими платежами на певну дату. Кредиторську заборгованість у межах нормативних термінів оплати рахунків чи зобов’язань вважають нормальною, а в разі порушення термінів платежів – протермінованою. Фізичні і юридичні особи, перед якими підприємство має кредиторську заборгованість, називають його кредиторами.

До складу доходів майбутніх періодів зараховують доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які віднесені згідно з правилами бухгалтерського обліку до майбутніх звітних періодів (одержані авансові платежі за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи тощо).

Класифікацію джерел формування господарських засобів подано на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Класифікація джерел формування господарських засобів

Для придбання господарських засобів підприємство може використати власні вільні кошти (кошти створених на підприємстві фондів та резервів, нерозподілений прибуток), а також може позичити (залучити) кошти в інших фізичних і юридичних осіб у вигляді кредитів, кредиторської заборгованості тощо.

2.4. Поняття методу бухгалтерського обліку

Теоретичною основою бухгалтерського обліку є загальна економічна теорія. Господарські факти (явища і процеси) у бухгалтерському обліку вивчають за економічними законами та категоріями.

Метод обліку – це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет. Метод бухгалтерського обліку повинен забезпечити повне, суцільне та об’єктивне відображення усіх господарських процесів, які відбуваються на підприємстві. Вихідним моментом у побудові методу бухгалтерського обліку є подвійне відображення господарських фактів, яке випливає з їх подвійної характеристики (за складом і призначенням – з одного боку і джерелами їх формування – з іншого). Застосування методу подвійного запису дає можливість отримати відомості про наявність і стан господарських засобів підприємства і джерел їх формування на конкретний момент часу, оцінити результати ведення господарської діяльності підприємства, забезпечити постійне порівняння господарських засобів та їхніх джерел.

Отже, метод бухгалтерського обліку – це сукупність способів та прийомів, яка забезпечує суцільне, неперервне, взаємопов’язане та об’єктивне відображення (в узагальненому вигляді у грошових вимірниках) об’єктів бухгалтерського обліку, що має на меті отримання інформації для управління ними.

Висновки. У бухгалтерському обліку відображають усі суттєві факти господарської діяльності підприємств, установ та організацій. Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби, джерела їх формування та господарські процеси (операції). Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих об’єктів, які класифікують за їх складом і використанням та джерелами формування. Теоретичною основою бухгалтерського обліку є загальна економічна теорія. Метод бухгалтерського обліку охоплює сукупність прийомів, за допомогою яких вивчають сам предмет обліку.

Поиск по сайту: